Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №130/1585/26 — Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

2/130/1702/2026

130/1585/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2026 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

в складі судді Костянтина Шепеля,

із секретарем судового засідання Раїсою Буга,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

приходить до такого.

Позиція позивача

Представник позивача ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» через систему «Електронний суд» звертається до суду з позовною заявою та просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 1625-8427 від 15 листопада 2025 року в розмірі 47 880 грн, а також 2662,40 грн судових витрат. Позов обґрунтовує тим, що 15 листопада 2025 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайт було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1625-8427. Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб в сумі 18000 грн, строком на 365 днів, комісія за видачу кредиту - 15,00 % від суми кредиту; знижена % ставка :– 1,00 % в день; промо-ставка - 0.80% за кожен день користування Кредитом протягом перших 30 календарних днів першого Базового періоду, яка надається Кредитодавцем виключно як знижка на користування Кредитом та є заохоченням Позичальника спробувати скористатися послугами Кредитодавця; стандартна % ставка – 1,00 % в день. Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, а відповідач всупереч умовам кредитного договору, порушив взяті на себе зобов`язання і в кінцевому підсумку не повернув в повному обсязі кредит та не виконав в повному обсязі всі інші свої зобов`язання перед кредитодавцем. Станом на 02 березня 2026 року загальний розмір заборгованості Відповідача за Кредитним договором становить: 47 880 гривень, а саме: заборгованість за кредитом – 18000 гривень; заборгованість за нарахованими процентами 18180 гривень заборгованість за процентами річних на підставі статті 625 Цивільного кодексу України 9000 гривень; заборгованість по комісії 2 700 гривень.

На підтвердження своїх вимог надав копію договору про відкриття кредитної лінії, копію правил відкриття кредитної лінії, паспорт та таблиці споживчого кредиту, квитанцію про перерахування коштів, копію довідки про перерахування суми кредиту, розрахунок заборгованості.

Позиція відповідача

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву у якому просить у задоволенні позовної заяви відмовити в повному обсязі. Свою позицію обгрунтовує тим, що вважає позовні вимоги позивача є незаконними, необґрунтованими. Зазначає, що позивач стверджує, що за договором про відкриття кредитної лінії №1625-8427 від 15 листопада 2025 року було надано кредит у розмірі 18 000 грн. Водночас уже станом на 02 березня 2026 року позивач заявляє до стягнення 47 880 грн, тобто суму, яка більш ніж у 2,6 рази перевищує суму кредиту. Такий розмір вимог потребує ретельної перевірки судом, оскільки спір виник зі споживчих кредитних правовідносин, у яких відповідач є споживачем фінансової послуги, а позивач є професійним учасником ринку фінансових послуг. Найбільш спірною складовою позовних вимог є 9 000 грн, які позивач визначає як проценти за статтею 625 Цивільного кодексу України. Вказана сума становить 50% від суми кредиту. При цьому позивач одночасно заявляє до стягнення: 18 180 грн договірних процентів та 9 000 грн процентів за статтею 625 Цивільного кодексу України. Таким чином, позивач фактично намагається одночасно стягнути з відповідача і плату за користування кредитом, і додаткову відповідальність за прострочення, яка істотно збільшує борг споживача. Фактично під виглядом процентів за статтею 625 Цивільного кодексу України позивач просить стягнути додаткові 9000 грн, що є надмірним фінансовим тягарем для споживача та призводить до істотного збільшення боргу. Крім того, позивач включив до складу заборгованості 2 700 грн комісії. З матеріалів справи вбачається, що така комісія становить 15% від суми кредиту. Вважає цю вимогу необґрунтованою, оскільки позивач не довів: яку саме окрему, самостійну послугу було надано відповідачу за 2 700 грн; у чому полягала реальна економічна суть такої послуги; чому така плата не є прихованим збільшенням вартості кредиту; чому споживач має окремо оплачувати дії, які кредитодавець здійснює у власних інтересах. Саме по собі зазначення комісії у договорі не доводить її законність та обґрунтованість. Також, відповідач зазначає, що загальний строк кредитування за договором становить 365 календарних днів. При цьому позов подано до завершення загального строку кредитування, а тому позивач фактично обґрунтовує заявлену до стягнення суму правом на дострокове повернення кредиту. Однак, для дострокового стягнення всієї суми кредиту кредитодавець має довести не лише факт складання такої вимоги, а й факт її належного вручення споживачу. Позивач не довів: коли саме відповідач отримав вимогу про дострокове повернення кредиту; чи отримував її взагалі; чи минуло 30 календарних днів з дня її фактичного отримання; чи мав відповідач реальну можливість усунути порушення у передбачений законом строк. За відсутності доказів належного вручення вимоги позивач не довів настання строку дострокового повернення всієї суми кредиту. Також, позивач подав розрахунок заборгованості станом на 2 березня 2026 року. Однак, такий розрахунок є внутрішнім документом позивача та сам по собі не підтверджує правильність заявленої суми. Вважає, що заявлена сума є непропорційною, надмірною та такою, що потребує критичної оцінки суду з урахуванням споживчого характеру правовідносин. Просить суду відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. У разі якщо суд дійде висновку про наявність підстав для задоволення позову, просить відмовити у стягненні 9 000 грн процентів за статтею 625 Цивільного кодексу України; відмовити у стягненні 2 700 грн комісії; перевірити правомірність і періоди нарахування процентів та врахувати, що дострокове повернення кредиту можливе лише за умови доведення факту отримання Відповідачем відповідної вимоги та спливу 30 календарних днів з дня її отримання.

Процесуальні рішення по справі, заяви та клопотання

13 травня 2026 року надійшла позовна заява (а.с. 1).

В порядку частини сьомої статті 187 Цивільного процесуального кодексу 15 травня 2026 року отримано відповідь щодо місця реєстрації відповідача.

Ухвалою суду від 18 травня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Цією ж ухвалою прийнято рішення про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, за наявними у справі матеріалами, згідно з положеннями статті 279 Цивільного процесуального кодексу України (а.с.97).

Ухвала про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі, а також копія позовної заяви з додатками були надіслані відповідачу рекомендованим листом за дійсною адресою зареєстрованого місця проживання (а.с.96).

1 червня 2026 року находить відзив на позовну заяву (а.с. 99-102).

Інших заяв та клопотань до суду не надходило.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами Перешкод для здійснення розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та вирішення справи і ухвалення судового рішення за наявними матеріалами судом не встановлено.

Відповідно до наказу від 4 травня 2026 року суддя Шепель К.А. перебував у щорічній основній відпустці з 1 червня 2026 року по 3 липня 2026 року.

Відповідно до вимог частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу суд не здійснює.

Встановлені судом обставини та зміст спірних правовідносин

З матеріалів справи встановлено, що 15 листопада 2025 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір № 1625-8427 про відкриття кредитної лінії продукту «MiniKasa». Як вбачається з договору, позикодавець зобов`язується на умовах та на строк визначених договором, надати позичальнику грошові кошти в сумі 18000 грн, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю кредит та сплатити проценти за користування кредитом. Строк кредитування – 365 днів; базовий період – 30 днів; комісія за видачу кредиту - 15,00 % від суми кредиту; знижена % ставка:– 1,00 % в день; - промо-ставка - 0.80% за кожен день користування Кредитом протягом перших 30 календарних днів першого Базового періоду, яка надається Кредитодавцем виключно як знижка на користування Кредитом та є заохоченням Позичальника спробувати скористатися послугами Кредитодавця; стандартна % ставка – 1,00 % в день. Даний договір підписаний відповідачем електронним одноразовим ідентифікатором «А1792» (а.с. 13-24)

Крім того, відповідачем підписані таблиця обчислення загальної вартості кредиту, згідно з якими сторонами погоджено усі умови кредитування, графік погашення кредиту та суми та Правила відкриття кредитної лінії (а.с.25-69).

Відповідно до копії довідки ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» перераховано кошти за кредитним договором № 1625-8427від 15 листопада 2025 року через систему платежів EasyPay в сумі в сумі 18000 грн на рахунок відповідача № НОМЕР_1 (а.с.71).

Згідно з розрахунком заборгованості за договором № 1625-8427від 15 листопада 2025 року станом на 2 березня 2026 року, загальна заборгованість за договором становить 47880 грн, з яких 9600 грн основний борг, 85728 грн залишок відсотків (а.с.29-39).

Звертаючись з позовом, позивач застосував до позичальника програму лояльності для споживачів фінансових послуг, а тому, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 18000 грн, яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 18180 грн, простроченої заборгованості за нарахованими процентами в сумі 9000 грн. залишок комісії в сумі 2700 грн (а.с. 72-73).

23 березня 2026 року ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» на адресу відповідача була направлена досудова вимога, у якій відповідача було повідомлено про наявність простроченої заборгованості у сумі 47880 грн за кредитним договором № 1625-8427 від 15 листопада 2025 року та повідомлено про необхідність протягом 30 днів погасити заборгованість за вказаними реквізитами (а.с.74, 75).

Оцінюючи вищеперераховані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів відповідно до вимог статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд згідно з положеннями статей 77, 78, 79, 80 цього ж Кодексу вважає ці докази належними, допустимими, достовірними та достатніми, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані у встановленому законом порядку, на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи, а також у своїй сукупності вони дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Юридична кваліфікація встановлених обставин

Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 Цивільного кодексу України).

Частиною другою статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною першою статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 639 Цивільного кодексу України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

В постанові Верховного Суду від 12 січня 2021 року справі № 524/5556/19 в якій суд, серед іншого, зауважив, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 3 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За приписами статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статті 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Як встановлено судом, відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання кредитного договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, позикодавцем було перераховано грошові кошти. Вказані обставини підтверджуються наданими суду представником позивача доказами.

Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.

Суд, дослідивши зміст кредитного договору, його форму, а також наявність електронного підпису одноразовим ідентифікатором з боку позичальника та представника кредитора, дійшов до висновку, що спірний договір укладений у електронній формі із застосуванням засобів електронної комерції. Такий договір відповідає вимогам Цивільного кодексу України та Закону України «Про електронну комерцію», оскільки відповідач не надав суду доказів, які б спростовували факт укладення договору або свідчили про його недійсність.

Суд звертає увагу на те, що стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2- 1383/2010).

Оскільки у матеріалах справи не міститься доказів щодо визнання недійсним договору про надання кредиту останній повинен виконуватись сторонами у повному обсязі.

Сторони погодили, що кошти в кредит надаються Товариством шляхом безготівкового переказу грошової суми на картковий рахунок Позичальника, який останній вказав у договорі про відкриття кредитної лінії № 1625-8427, а саме № НОМЕР_1 , з метою отримання кредиту, що є ідентичним номеру картки, на яку здійснено зарахування коштів у сумі 18000 грн, зазначеної в довідці про перерахування коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів EasyPay.

Таким чином, суд дійшов висновку, що докази про отримання відповідачем ОСОБА_1 грошових коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс», які містяться в матеріалах справи, є належними та допустимими та підтверджують виникнення кредитних відносин між сторонами.

Згідно з статтею 1056-1 Цивільного кодексу України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як вбачається із розрахунку заборгованості ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», нарахування відсотків за користування кредитом здійснювалося у відповідності до умов договору.

Водночас, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», як фінансова установа, не є банком ОСОБА_1 та не може мати доступу до карткового рахунку відповідача і формувати відповідні виписки по рахунку, що є первинними документами бухгалтерського обліку, оскільки не є його власником та вказана інформація є банківською таємницею, доступ до якої має лише відповідач, як клієнт банку. При цьому, відповідач не надав таку виписку по картковому рахунку, що б дало можливість відхилити ті обставини, на які посилався позивач, як на підставу своїх позовних вимог.

Суд звертає увагу на те, що в даній справі, якщо відповідач заперечує отримання ним коштів, чи суму заборгованості, то саме він мав би надати докази на спростування тверджень позивача, адже обов`язок доказування передбачає не лише обов`язок позивача довести свої вимоги, але й обов`язок відповідача спростувати такі вимоги (частина перша статті 81 Цивільного процесуального кодексу України), а саме відповідач є (чи не є ) держателем картки, на яку були зараховані кошти.

Проаналізувавши викладене, суд вважає правомірною та такою, що відповідає вимогам чинного законодавства та погодженим сторонами умовам договору вимогу позивача про стягнення із відповідача на його користь відсотків за користування кредитом, які нараховані протягом погодженого договором строку кредитування.

Твердження сторони відповідача про те, що позивачем не доведено розмір заборгованості, оскільки не надано первинних бухгалтерських документів, не заслуговують на увагу, з огляду на таке.

Згідно із абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Схоже визначення первинних документів міститься й у Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Мінфіну від 24 травня 1995 року №88.

У пункті 2.1 Положення вказано, що первинні документи це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, і включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно із пункту 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З огляду на вказане, матеріали справи містять достатньо доказів, а саме кредитний договір та детальний розрахунок заборгованості за кредитом, наданий кредитором, а тому суд дійшов висновку щодо підтвердження заявленого позивачем розміру заборгованості.

Також посилання відповідача на те, що стягнення процентів є несправедливим, оскільки загальна сума заборгованості становить 18000 грн, а проценти 18180 грн, не спростовують правильності проведеного розрахунку, оскільки розмір процентів є наслідком застосування встановленої законом максимальної процентної ставки. Умови договору на момент його укладення не суперечили нормам Закону України «Про споживче кредитування», а сам розрахунок містить покрокову деталізацію за кожним днем користування коштами.

При цьому, як видно з розрахунку заборгованості кредитодавцем здійснювалося нарахування за процентами за користування кредитом в строк договору , що погоджений між сторонами. Так, відповідно до розрахунку заборгованості за договором (а.с. 72-73), вбачається, що: за період з 15 листопада 2025 року по 14 грудня 2025 року (включно) нарахування процентів відбувалось за промо- ставкою, яка становить 0,80% за кожен день користування кредитом, що складає: 18000 (сума кредиту) * 0,80 % * 30 (днів) = 4320 грн;

За період з 15 грудня 2025 року по 1 березня 2026 року (включно) нарахування процентів відбувалось за стандартною процентною ставкою, яка становить 1,00%, та відповідачем не було внесено жодного платежу на погашення заборгованості, що складає: 18000 (сума кредиту) * 1,00% * 77 (днів) = 13680 грн. Отже, розмір нарахованих процентів за кредитним договором № 1625-8427 від 5 листопада 2025 року становить 18180 грн (4320 грн + 13680 грн), що повністю узгоджується із розрахунком заборгованості долученим позивачем до матеріалів справи та умовами кредитного договору. Доказів, які б спростовували правильність наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором, відповідачем не надано.

Отже нарахування процентів за користування кредитом є правомірним, яке підтверджується умовами кредитного договору та доказами кредитної заборгованості.

Згідно із пунктом 4 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» №1734-VIII загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Отже, нарахування комісії, не суперечить закону та підлягає стягненню із боржника.

Щодо правомірності нарахування відсотків відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України в розмірі 9000 грн, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.

Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (пункт 6.28)).

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України у розмірі, встановленому законом або договором.

Однак, як вбачається з умов укладеного між сторонами Договору та з наданого позивачем Розрахунку заборгованості, ним одночасно в період дії строку кредитування до з 15 грудня 2025 року по 8 січня 2026 року (в межах заявлених вимог) здійснювалося як нарахування процентів на підставі статей 1048, 1054 Цивільного кодексу України, так і нарахування процентів на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.

Відтак, оскільки нарахування процентів на підставі статті 625 Цивільного кодексу України (застосування відповідальності до закінчення строку кредитування) здійснено позивачем всупереч приписам закону, суд зазначає, що немає підстав для стягнення з відповідача нарахованих позивачем на підставі статті 625 Цивільного кодексу України процентів в розмірі 9000 грн (Постанова Великої Палати верховного Суду від 5 квітня 2023 року у справі №910/4518/16).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Згідно зі статтею 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною першою статті 95 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

За загальними принципами цивільного судочинства змагальності та диспозитивності (статті 12, 13 Цивільного процесуального кодексу України) сторони є рівними у своїх правах щодо подання доказів та вільними у виборі способів доказування.

Відповідно до частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Висновки суду

Давши мотивовану оцінку кожному аргументу, наведеному представником позивача в позовній заяві, дослідивши матеріали справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

У зв`язку з цим з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (задоволено 81,04 % від розміру заявлених вимог) підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати в сумі 2157,61 грн судового збору, іншу частину суми сплаченого позивачем судового збору, залишити за позивачем.

Керуючись статтями 12, 13, 76, 81, 95, 259, 263, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України, Законом України «Про електронну комерцію», на підставі статей 509, 525, 526, 549, 610, 611, 625, 634, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, суд –

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 1625-8427 від 15 листопада 2025 року в розмірі 38 800 (тридцять вісім тисяч вісімсот) грн, а також судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2157 (дві тисячі сто п`ятдесят сім) грн 61 коп.

В частині стягнення заборгованості по комісії в сумі 9000 грн – відмовити.

На рішення може бути подана апеляція до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Ім`я (найменування) сторін:

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407, м. Київ, 01133.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований АДРЕСА_1 .

Суддя Костянтин ШЕПЕЛЬ