Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №175/15849/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7383/26 Справа № 175/15849/25 Суддя у 1-й інстанції - Білоусова О. М. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Пищиди М.М.

суддів: Свистунової О.В., Ткаченко І.Ю.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи фінанс" на ухвалу Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 22 квітня 2026 року у справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Діджи фінанс" звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову зазначає, що 28 грудня 2016 року між ОСОБА_1 та ПАТ “Райффайзен Банк Аваль” було укладено кредитний договір. За умовами договору відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 686 861,17 грн та зобов`язувався їх повернути та сплати за користування цими коштами проценти, а також виконати інші обов`язки, визначені договором. 27 грудня 2022 року між АТ “Райффайзен Банк Аваль” та АТ “Оксі банк” було укладено договір відступлення права вимоги, за яким відбулася передача новому кредитору права вимоги до ОСОБА_1 . В подальшому 07 грудня 2022 року між АТ “Оксі банк” та ТОВ “Діджи фінанс” було укладено договір відступлення права вимоги, за яким відбулася передача ТОВ “Діджи фінанс”, як новому кредитору, права вимоги до ОСОБА_1 . Таким чином, у зв`язку з невиконанням умов кредитного договору та укладенням договору відступлення права вимоги позивач вимушений звернутися за захистом своїх прав.

Враховуючи вищевикладене позивач просив суд:

стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ “Діджи Фінанс” заборгованість у розмірі 1 932 599,87 грн, з яких: 1 932 599,87 грн — пеня, 126 483,47 грн — інфляційні збитки та 31 129,49 грн — 3% річних.

Ухвалою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 22 квітня 2026 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – залишено без розгляду.

Не погоджуючись з ухвалою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Діджи фінанс" звернулося з апеляційною скаргою.

В обгрунтування апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

З урахуванням вкладеного, просить скасувати ухвалу Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 22 квітня 2026 року та направити справу для продовження розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судом встановлено, що ухвалою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 03.12.2025 року.

03.12.2025 року представник позивача у судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце судового засідання була повідомлена належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу, подала заяву про відкладення розгляду справи, засідання було перенесено на 26.01.2026 року.

У судове засідання 26.01.2026 року представник позивача не з`явилась, про дату, час та місце судового засідання була повідомлена належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу, подала заяву про відкладення розгляду справи, засідання було перенесено на 09.03.2026 року.

09.03.2026 року представник позивача у судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце судового засідання була повідомлена належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу, заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за її відсутності не подавала.

Ухвалою суду від 09.03.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 22.04.2026 року.

22.04.2026 року представник позивача у судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце судового засідання була повідомлена належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу, заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за її відсутності не подавала.

17.03.2026 року представником позивача було надано додаткові пояснення по справі.

Залишаючи позов без розгляду суд першої інстанції вказував, що позивач належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, в судові засідання призначені на 03 грудня 2025 року, 26 січня 2025 року, 09 березня 2026 рок та 22 квітня 2026 року, повторно не з`явився, що, в свою чергу, є підставою для залишення позовної заяви без розгляду відповідно до вимог п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України

Апеляційний суд не погоджується з даним висновком суду першої інстанції.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими. Залишення заяви без розгляду - це форма закінчення справи без ухвалення рішення, яка застосовується, як правило, у зв`язку з порушенням заінтересованими особами умов реалізації права на звернення до суду і не перешкоджає повторному зверненню до суду з таким же позовом. Заява залишається без розгляду за наявності точно встановлених у законі обставин, які свідчать про недодержання умов реалізації права на звернення до суду за захистом і можливість застосування яких не втрачена, та при повторній неявці сторін.

Відповідно до ч.5 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Правом на залишення заяви без розгляду суд наділений лише за сукупності певних установлених законом умов: належного повідомлення позивача про час та місце судового засідання; повторної неявки позивача в судове засідання, яка в такому разі визнається як друга поспіль неявка; ненадходження від позивача клопотання (заяви) про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення перешкоджає розгляду справи.

Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи (частина 2 статті 211 ЦПК України).

Оскільки відповідно до пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України підставою залишення позову без розгляду є повторна неявка належним чином повідомленого позивача у судове засідання, відповідно законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності (неповажності) причин неявки позивача до суду залежно від того, яка це неявка: перша чи повторна. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Близький за змістом висновок сформульований у постановах Верховного Суду: від 30 червня 2022 року у справі № 461/1190/21 (провадження № 61-2956 св 22), від 09 листопада 2023 року у справі № 753/114/22 (провадження № 61-6264 св23).

Такі наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Відповідно, навіть за наявності доказів поважності причин неявки позивача суд повинен залишити позовну заяву без розгляду. Вказана норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи (див.: постанову Верховного Суду від 14 липня 2022 року у справі № 295/13823/14-ц (провадження № 61-17140 св 21)).

Судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі вказано, що належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у судове засідання.

Разом з тим, як вбачається з наданих 08.03.2026 року позивачем додаткових пояснень (судові дебати) “представник позивача не може бути присутнім під час розгляду справи, вважає за можливе скористатися своїм правом на надання письмових пояснень відповідно до ст.43 ЦПК України, які просить врахувати під час розгляду справи та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі”.

В той же час, залишаючи позов без розгляду суд першої інстанції не звернув уваги на те, що в матеріалах справи наявні додаткові пояснення позивача, в яких він вказує про можливість розгляду справи за його відсутності.

Також судом першої інстанції не встановлено обставин, які за відсутності позивача унеможливлюють розгляд справи.

Тому судом першої інстанції не враховано, що у разі неявки позивача в судове засідання і наявності пояснень, в яких вказано, що позивач не може бути присутнім під час розгляду справи, та просить прийняти їх до уваги під час вирішення справи по суті, суд першої інстанції не позбавлений права розглянути справу по суті на підставі тих доказів, які наявні у справі.

Європейський Суд з прав людини у рішенні «МПП «Голуб» проти України» від 18 жовтня 2005 року відзначив, що право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність.

Ці обмеження не будуть сумісними з п. 1 статті 6, якщо вони не мають легітимну мету та не є пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями. А в рішенні у справі «Церква села Сосулівка проти України» від 28 лютого 2008 року, де релігійна організація заявника була змушена звернутися за судовим захистом, проте безуспішно, Європейський Суд з прав людини в п.53 вказав, що така ситуація прирівнюється до відмови у здійсненні правосуддя, що порушує саму суть права заявника на доступ до суду, яка гарантується пунктом 1 статті 6 Конвенції.

Загалом Європейський Суд з прав людини у своїй практиці критично оцінює надмірну формалізованість вимог національного законодавства різних держав-учасниць, що перешкоджають доступу до суду.

При цьому, позивач не відмовлявся в будь-який опосередкований спосіб від своїх вимог і в матеріалах справи відсутні беззаперечні докази про втрату його інтересу до власного позову, а відтак, районним судом використаний процесуальний засіб у виді залишення позовної заяви без розгляду, що не є пропорційним досягнутій цілі обмеження позивача.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року (справа №756/13550/16).

З урахуванням викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали було помилково залишено позовну заяву без розгляду.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, ухвала про залишення позову без розгляду перешкоджає подальшому провадженню у справі, а тому ухвала суду підлягає скасуванню, а справа - направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 268, 367-368, 379, 381-384,389 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи фінанс" - задовольнити.

Ухвалу Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 22 квітня 2026 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до чинного законодавства.

Повний текст постанови складено 14 вересня 2026 року.

Судді