Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №175/10032/26 — Дніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 175/10032/26

Провадження № 2-а/175/88/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"14" вересня 2026 р. с-ще Слобожанське

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Журавель Т.С., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області з адміністративним позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що постановою №21/21-26 першого заступника начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області, головного державного ветеринарного інспектора Дніпропетровської області, від 11.06.2026 року її було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 107 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу. Підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності стало те, що 05.06.2026 під час проведення епізоотичного розслідування випадку загибелі кота, який належав позивачу, було встановлено відсутність у тварини щеплення проти сказу, що, на думку відповідача, є порушенням вимог ч. 1 ст. 107 КУпАП та відповідних положень законодавства у сфері ветеринарної медицини і благополуччя тварин. Позивач із вказаною постановою не погоджується, вважає її незаконною та такою, що підлягає скасуванню, посилаючись на порушення порядку притягнення її до адміністративної відповідальності, зокрема, неналежне повідомлення про розгляд справи, невідповідність відомостей, зазначених у складених службовими особами документах, фактичним обставинам справи та відсутність належних і достатніх доказів на підтвердження складу адміністративного правопорушення. Крім того, позивач вказує про свою добросовісну поведінку, яка, зокрема, проявилася у добровільному зверненні до відповідних органів після виявлення зазначеного випадку з метою встановлення його обставин та вжиття необхідних заходів.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 25.06.2026 року, позовну заяву прийнято до розгляду, в порядку ст. 286 КАС України розгляд і вирішення адміністративної справи прийнято здійснювати без повідомлення (виклику) сторін.

Представником відповідача через підсистему «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву, в якому вказано, що 04.06.2026 року у зв`язку з отриманням домашнім котом укусів за місцем проживання позивача було здійснено виїзд лікарів ветеринарної медицини Обухівської сільської ради та представників контролюючого органу для надання допомоги тварині. Під час огляду виявлено симптоми, що давали підстави для підозри на захворювання на сказ, про що того ж дня повідомлено протиепізоотичний відділ Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області. 05.06.2026 року покусаний кіт загинув. Первинне дослідження методом МФА сказ не підтвердило, водночас остаточний діагноз встановлюється за результатами подальшого лабораторного дослідження. З урахуванням того, що позивачем порушено ветеринарно-санітарні вимоги, оскільки загибла тварина та ще три коти не були своєчасно щеплені проти сказу, а ветеринарні паспорти на них були відсутні, дії позивача кваліфіковано за ч. 1 ст. 107 КУпАП. Щодо правомірності винесеної постанови відповідач зазначає, що позивача було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи, однак 11.06.2026 року вона не з`явилася та клопотань чи пояснень не подавала, у зв`язку з чим справу розглянуто без її участі. Також відповідач вказує на відповідність акта епізоотичного розслідування вимогам законодавства та проведення відповідних заходів з метою недопущення поширення сказу. На підставі викладеного відповідач вважає оскаржувану постанову законною та обґрунтованою, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

09.07.2026 року позивачем подано відповідь на відзив, у якій зазначено, що оскаржувану постанову №21/21-26 від 11.06.2026 року винесено з посиланням на неіснуючу норму права, а саме п. 6 ст. 36 Закону України від 04.02.2021 року №1206-IX «Про ветеринарну медицину та благополуччя тварин». Позивач спростовує твердження відповідача про особисте вручення повідомлення 04.06.2026 року тим, що згідно з описом вкладення цінного листа, засвідченим календарним штемпелем Укрпошти від 17.06.2026 року, протокол, акт епізоотичного розслідування, повідомлення та постанову було направлено одночасно. Лист отримано позивачем 19.06.2026 року, тобто після дати розгляду справи, яке відбувалося 11.06.2026 року. Крім того, позивач зазначає, що акт епізоотичного розслідування від 05.06.2026 року не може вважатися об`єктивним доказом, оскільки складений працівниками того самого органу, який згодом здійснював провадження та наклав адміністративне стягнення. Позивач не була присутня під час складання акта, не підписувала його та не мала можливості надати заперечення щодо його змісту, зокрема щодо недостовірних відомостей, викладених у розділі «Анамнез». Також позивач наголошує, що відповідач наклав адміністративне стягнення та дійшов висновку про її вину ще до отримання остаточних результатів лабораторного дослідження, що, на думку позивача, свідчить про передчасність та необ`єктивність прийнятого рішення.

Представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив, у яких зазначено, що на противагу доводам позивача щодо неправильної кваліфікації правопорушення, стаття 36 Закону України «Про ветеринарну медицину та благополуччя тварин» містить 13 частин, у тому числі частину 6. Також зазначив, що факт належного повідомлення позивача про розгляд справи є доведеним, оскільки остання була обізнана про вилучення тварин та початок перевірки, однак свідомо обрала процесуальну поведінку, спрямовану на ігнорування викликів, що, на думку відповідача, не може бути підставою для скасування правомірного рішення. Крім того, відповідач наголосив на повноті та об`єктивності акта епізоотичного розслідування.

Ухвалою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 24.08.2026 року клопотання позивача про витребування доказів задоволено.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

05.06.2026 року начальником відділу безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини Дніпровського районного управління Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області було складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення № 21/21-26 відносно ОСОБА_1 .. Згідно якого 05.05.2026 о 10 годині 00 хвилин при епізоотичному розслідуванні випадку загибелі кота з підозрою на сказ за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що кіт, що належить громадянці ОСОБА_1 , не був щеплений проти сказу під час проведення профілактичних ветеринарно-санітарних заходів щодо збереження здоров`я тварин, що є порушенням вимог пункту 6 статті 36 Закону України від 04 лютого 2021 року № 1206-ІХ «Про ветеринарну медицину та благополуччя тварин» та є порушенням вимог частини 1 статті 107 КУпАП «Порушення законодавства про ветеринарну медицину та благополуччя тварин» щодо благополуччя тварин.

Зі змісту складеного акту епізоотичного розслідування за підозрою захворювання на сказ у кота від 05.06.2026 року за результатами епізоотичного обстеження вогнища вставлено, що зафіксовано, що кіт мав безперешкодний вихід за межі двору та перебував на вільному вигулі, за 4 дні до смерті кіт прийшов покусаний, джерело інфекції не відоме. На території подвір`я утримується ще три кота, які також ніколи не були щеплені до інциденту і були щеплені тільки 04-05 червня 2026 року вже при виникненні підозри на сказ в хворої тварини. В момент розслідування були вжиті заходи, а саме труп загиблого кота вилучено з дотриманням правил біобезпеки, упаковано в герметичну тару та направлено до Дніпропетровської регіональної державної лабораторії Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачі для дослідження на сказ (МФА та біопроба). Усіх контактних осіб (власницю з її членами родини) було направлено до рабіолога з метою щеплень проти сказу. Контактних тварин щеплено проти сказу та рекомендовано ізолювати на карантин терміном 10 днів. На підставі вищенаведених клінічних ознак є висока підозра на захворювання на сказ.

Згідно з повідомленням №21/21-26, складеним Головним управлінням Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області, розгляд справи за протоколом про адміністративне правопорушення, складеним відносно ОСОБА_1 , розгляд справи було призначено на 11.06.2026 року о 11:00 год. Водночас відомості про вручення зазначеного повідомлення особі відсутні, про що свідчить відсутність підпису про отримання.

11.06.2026 року постановою №21/21-26, складеною першим заступником начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області, головного державного ветеринарного інспектора Дніпропетровської області, від 11.06.2026 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення частини 1 статті 107 КУпАП «Порушення законодавства про ветеринарну медицину та благополуччя тварин» та накладено адміністративне стягнення.

Підставою для притягнення до адміністративної відповідальності стало те, що 05.06.2026 року о 10 годині 00 хвилин при епізоотичному розслідуванні випадку загибелі кота з підозрою на сказ за адресою: вул. Травнева, 14, с-ще Слобожанське, Дніпровський район; Дніпропетровська область, встановлено, що кіт, що належить громадянці ОСОБА_1 , не був щеплений проти сказу під час проведення профілактичних ветеринарно-санітарних заходів щодо збереження здоров`я тварин, що є порушенням вимог пункту 6 статті 36 Закону України від 04.02.2021 року №1206-ІХ «Про ветеринарну медицину та благополуччя тварин та с порушенням вимог частини 1 статті 107 КУпАП «Порушення законодавства про ветеринарну медицину та благополуччя тварин».

Згідно опису вкладення цінного листа АК “Укрпошта» від 17.06.2026 року, в одному поштовому відправленні за №4900000655207 на адресу ОСОБА_1 було надіслано: протокол про вчинення адміністративного правопорушення, акт епізоотичного розслідування, повідомлення про розгляд справи та постанову про притягнення до адміністративної відповідальності.

22.06.2026 року ОСОБА_1 звернулася з заявою до начальника Дніпропетровської державної лікарні ветеринарної медицини щодо надання копії висновку лабораторного дослідження біологічного матеріалу загиблого кота та видачу ветеринарно-санітарних документів з відмітками про проведені щеплення проти сказу від 04.06.2026 року щодо трьох її живих котів.

За результатами розгляду звернення ОСОБА_1 , начальником Дніпропетровської державної лікарні ветеринарної медицини надано було надано відповідь за №438 від 25.06.2026 року в якій повідомлено, що сказ лабораторно (метод МФА) не підтвердився та в подальшому постановка діагнозу продовжилась біологічним методом (біопроба), дослідження по біопробі триває 30 діб; на даний час державна лікарня не може надати результат дослідження, так як остаточно діагноз на сказ не отримано від Дніпропетровської регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби.

З наданої довідки про щеплення домашніх котів від 25.06.2026 року №439, виданої начальником Дніпропетровської державної лікарні ветеринарної медицини вбачається, що 04.06.2026 провідним лікарем Дніпропетровської обласної державної лікарні ветеринарної медицини було проведено клінічний огляд та щеплення проти сказу котів, які знаходяться у господарстві власника ОСОБА_1 . Щеплено три кота, а саме: кішка Муся, кішка Буся, кіт Патрік. Щеплені коти вакциною «Рабістар Ред», серія 020525. Строк дії вакцини до 05.2027 року.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.

Відповідно до частини першої ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно абз. 1 ст. 107 КУпАП порушення вимог законодавства щодо забезпечення благополуччя тварин, крім порушень, передбачених статтями 85, 87-88-2, 89, 154 цього Кодексу, - тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Диспозиція ч. ч. 1-4 ст. 107 КУпАП є бланкетною і відсилає до інших нормативно-правових актів, що стосуються ветеринарної медицини та благополуччя тварин. Отже, у кожному конкретному випадку необхідно встановити, які саме вимоги законодавства щодо забезпечення благополуччя тварин, виробництва, обігу та застосування ветеринарних препаратів, провадження ветеринарної практики, переміщення (обігу) тварин, побічних продуктів тваринного походження, репродуктивного матеріалу та біологічних продуктів, захисту здоров`я та карантину тварин було порушено.

Відповідно до ч. 6 ст. 36 Закону України "Про ветеринарну медицину та благополуччя тварин» вимоги до забезпечення благополуччя тварин під час їх утримання, серед іншого, мають визначати вимоги щодо: 1) мінімальної частоти огляду тварин, що утримуються; 2) забезпечення належного догляду та лікування тваринам, що проявляють симптоми та/або ознаки хвороби, і тваринам, які зазнали травмування; 3) забезпечення тварин відповідним простором; 4) приміщень (загонів), в яких утримуються тварини, і щодо обладнання, з яким вони контактують; 5) систем вентиляції і якісних показників повітря, зокрема щодо температури і концентрації газів; 6) освітлення, зокрема щодо його режиму, рівня освітленості; 7) доступу тварин, що утримуються, до корму і води.

Згідно з ч. 1 ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Судом було встановлено, що 05.06.2026 року відносно ОСОБА_1 було складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення та 11.06.2026 року постановою про накладення адміністративного стягнення позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення вимог ч. 1 ст. 107 КУпАП, за те, що кіт, що належить громадянці ОСОБА_1 , не був щеплений проти сказу під час проведення профілактичних ветеринарно-санітарних заходів щодо збереження здоров`я тварин, що є порушенням вимог пункту 6 статті 36 Закону України від 04.02.2021 року № 1206-ІХ «Про ветеринарну медицину та благополуччя тварин» та є порушенням вимог частини 1 статті 107 КУпАП «Порушення законодавства про ветеринарну медицину та благополуччя тварин» щодо благополуччя тварин.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказала на порушення порядку притягнення її до адміністративної відповідальності, зокрема, неналежне повідомлення про розгляд справи, невідповідність відомостей, зазначених у складених службовими особами документах, фактичним обставинам справи та відсутність належних і достатніх доказів на підтвердження складу адміністративного правопорушення. Крім того, в основу протоколу та оскаржуваної постанови покладено посилання на структурний елемент закону, якого не існує.

Суд звертає увагу, що порядок оформлення матеріалів про адмінправопорушення уповноваженими на те посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, ветеринарної медицини, та його територіальних органів, обліку та розгляду справ про адміністративні правопорушення визначає Інструкція з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, ветеринарної медицини, затверджена Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства № 182 від 10.04.2019 року (далі - Інструкція № 182).

Відповідно до п. 4 Розділу ІІ цієї Інструкції у протоколі, зокрема, зазначаються: дата, час, місце вчинення та суть адміністративного правопорушення, яке описується якнайточніше згідно з вимогами відповідної статті КУпАП, на підставі якої складається протокол; нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за вчинене правопорушення (із зазначенням відповідного абзацу, підпункту, пункту, відповідної частини, статті); акти перевірокта іншідокази,що підтверджуютьвчинення порушеннявимог законодавстваособою,яка притягаєтьсядо адміністративноївідповідальності; відомості, що додаються до протоколу.

Суд звертає увагу на те, що у постанові Верховного Суду від 04.10.2022 року у справі №420/1842/21 вказано, що у будь-якому випадку рішення, що приймаються суб`єктом владних повноважень, або дії, які вживаються у процесі реалізації своєї компетенції, можуть вважатися правомірним лише за умови, що вони відповідають всім критеріям, які визначені частиною другою статті 2 КАС України. Це, зокрема, означає, що контролюючий суб`єкт може довести в адміністративному суді те, що його рішення (дії) прийнято (вчинено) добросовісно та розсудливо, а також обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

У свою чергу, суди не повинні допускати надмірного формалізму при наданні правової оцінки правомірності прийнятих рішень або вчинених дій (бездіяльності) суб`єктів владних повноважень під час проведення планових чи позапланових заходів, та враховувати явно недобросовісну поведінки суб`єкта господарювання, яка унеможливила дотримання встановленого порядку здійснення перевірки.

Суд враховує, що оскаржувана постанова містить зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення, та опис обставин, встановлених під розгляду справи.

При цьому заслуговують на увагу доводи позивача щодо відсутності належного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, що об`єктивно позбавило її можливості брати участь у розгляді справи та реалізувати своє право на захист.

Як було встановлено матеріалами справи, позивачем було отримано в одному поштовому відправленні одночасно: протокол про вчинення адміністративного правопорушення, акт епізоотичного розслідування, повідомлення про розгляд справи та постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, що в свою чергу не може бути належним та завчасним підтвердженням повідомлення позивача про розгляд справи.

Суд вважає за необхідне зазначити, що статтею 256 КУпАП визначено вимоги до змісту протоколу про адміністративне правопорушення, а саме у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

При цьому долучені до матеріалів справи копія протоколу та повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення не містять підпису особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про їх отримання та ознайомлення, що ставить під сумнів доведеність відповідачем факту належного повідомлення позивача про розгляд справи.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд звертає увагу на те, що згідно положень ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підсумовуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що при винесені оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення відповідачем не було дотримано встановленого законом порядку її винесення, а тому постанова підлягає скасуванню у судовому порядку.

Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

На підставі викладеного, з урахуванням того, що відповідачем не було доведено правомірності свого рішення, суд доходить висновку, що позовна заява є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, на підставі ч. 1 ст. 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп.

Керуючись ст. 132, 134, 139, 242, 244, 245, 246, 255, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову №21/21-26 від 03.03.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 107 КУпАП та накладення стягнення у виді штрафу у розмірі 850 грн.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 107 КУпАП – закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області (ЄРДПОУ: 40359593, місцезнаходження: 49006, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Філософська, буд. 39-А) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), місце проживання: АДРЕСА_1 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 665 грн 60 коп.

Рішення може бути оскаржено до Третього апеляційного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Тамара ЖУРАВЕЛЬ