Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №207/2349/26 — Південний районний суд міста Кам’янського

№ 207/2349/26

№ 2/207/2471/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року Південний районний суд міста Кам`янського у складі: головуючого судді Дубовика Р.Є., за участю секретаря судового засідання Єрмакової Н.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за Кредитним договором №143821047 від 26.12.2024 у розмірі 63 600 грн. 20 коп., сплачений судовий збір у розмірі 2 662 грн. 40 коп. та витрати на правничу допомогу в сумі 7000 грн. 00 коп., посилаючись на те, що 26.12.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем укладено Кредитний договір №143821047 на суму 21 000,00 грн.

Кредитодавець свої зобов`язання виконав в повному обсязі, а саме перерахував грошові кошти через банк-провайдер відповідачу на його платіжну картку.

31.03.2025 між первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу № МВ-ТП/29.

Первісний кредитор та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання Договору факторингу 1 підписали Реєстр прав вимоги № б/н від 31.03.2025, за яким від первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

30.09.2025 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС та позивачем укладено Договір факторингу № 30/0925-01 відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором.

Відповідно до Реєстру прав вимоги № 2 від 30.09.2025 за Договором факторингу 2 від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 74 100,00 грн.

Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем, станом на 18.03.2026, за Кредитним договором, становить – 74 100,00 грн., яка складається з: 20 999,60 грн. - заборгованості по тілу кредиту; 42 600,60 грн. - заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 0,00 грн. – заборгованості за комісією; 10 499,80 грн. – заборгованості за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Позивач не заявляє вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у межах даного позову, у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимог до стягнення становить 63 600,20 грн.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений відповідно до ст. ст. 128, 129 ЦПК України, в позовній заяві та у відповіді на відзив зазначив про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, була належним чином повідомлена про час, дату та місце розгляду справи, відповідно до ст. ст. 128,129 ЦПК України.

Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив справу розглянути без його участі та участі відповідача. Зазначив, що позовні вимоги ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 , відповідач визнає частково, у розмірі 25 703,60 грн., у решті позовних вимог просить відмовити. Судові витрати просить стягнути пропорційно задоволеним позовним вимогам. В обґрунтування зазначив, що заборгованість по процентам нарахована позивачем поза межами строку кредитування, оскільки згідно з заявкою на отримання коштів в кредит від 26.12.2024 року, відповідач ОСОБА_1 просила надати їй кредит зі строком кредитування 30 (тридцять) днів. Відповідно до розрахунку, наданого первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», строк кредиту вказано 30 (тридцять) днів. Оскільки у матеріалах справи відсутні докази продовження строку договору після закінчення 30-денного строку, на який було продовжено строк надання кредиту, відтак після 26.02.2025 (дата повернення кредиту) нарахування процентів за вказаним договором відбувалося поза межами строку кредитування. Також, зазначив, що заявлена позивачем до стягнення заборгованість за вказаним договором по процентах становить 42600,60 грн. не є співрозмірною сумі тіла кредиту у розмірі 21000,00 грн., є непропорційно великою сумою відсотків, суперечить принципам розумності та добросовісності, є несправедливими у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Тому, просив стягнути з відповідача відсотків, сума яких дорівнює вартості кредиту.

З урахуванням ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного.

Щодо укладення Кредитного договору.

Так, у судовому засіданні встановлено, що 26.12.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем укладено Кредитний договір №143821047 на суму 21 000,00 грн.

Відповідно до п.п. 2.1. за цим Договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у формі кредитної лінії, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання коштів та банківських металів у кредит Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА».

Згідно з п.2.2. Договору, загальний розмір кредиту за цим Договором становить 21000 грн 00 коп. (двадцять одна тисяча грн. нуль коп.). Разом із тим позичальнику на умовах та у порядку, що передбачені цим Договором, можуть бути надані додаткові грошові кошти у кредит шляхом надання додаткових траншів.

Відповідно до п.3.1. Договору, позичальнику надається дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник може отримати черговий транш у рамках кредитної лінії, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. На момент укладення цього Договору строк дисконтного періоду користування складає 30 (тридцять) днів від дати отримання позичальником першого траншу. Загальний строк дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п. 3.2. Договору. У випадку надання першого траншу не в день укладення Договору строк дії кредитної лінії та строк дисконтного періоду автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання першого траншу за Договором

Згідно з п.4.7. Договору, кредитодавець в якості суб`єкта первинного фінансового моніторингу до укладення Договору та встановлення ділових відносин здійснив всі необхідні дії спрямовані на виконання вимог законодавства про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, в тому числі здійснив заходи належної перевірки особи позичальника, в тому числі позичальнику запропоновано здійснити ідентифікацію технічними засобами, що використовуються кредитодавцем. Верифікація позичальника здійснена шляхом отримання інформації про позичальника з офіційного та/або надійного джерела, а саме наступним способом: спосіб верифікації: Договір покладання з АТ КБ "ПРИВАТБАНК"; дата отримання інформації 09.10.2024; ідентифікатор для перевірки сесії передачі інформації: 53be6477-3768-40e3-b819- 15064175ec60.

Згідно з п.4.10.7. Договору, позичальник ознайомившись з усіма істотними умовами оферти надав згоду (акцепт) на укладення Договору шляхом направлення повідомлення кредитодавцю, яке підписано відповідно до абзацу 2 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме: шляхом введення у спеціальному полі під офертою, яка містить усі істотні умови Договору, одноразового ідентифікатора, який відповідає вимогам п. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», та натиснення іконки «відправити/підписати».

Вказана іконка стає активною лише після отримання та введення одноразового ідентифікатора для підписання Договору та одноразового ідентифікатора для підписання Паспорту кредиту. Після підпису електронного повідомлення позичальником, зазначене повідомлення надійшло в інформаційно-комунікаційну систему кредитодавця, відповідно з цього моменту кредитодавець повідомлений про те, що позичальник надав згоду (акцептував) на пропозицію (оферту) кредитодавця щодо укладання Договору. Моментом підписання цього Договору є використання його сторонами електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Підписанням Договору зі сторони кредитодавця є формування та надання на ознайомлення позичальнику оферти, а також генерація та направлення позичальнику одноразового ідентифікатора. Підписанням Договору зі сторони позичальника є направлення позичальником повідомлення, що містить одноразовий ідентифікатор отриманий від кредитодавця, через особистий кабінет.

В п.5.1. Договору зазначено, що кожен окремий транш за цим Договором надається позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця, на рахунок позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки 4149-49XX-XXXX-0786, що відбувається не пізніше ніж протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення Договору чи ініціювання отримання чергового траншу за Договором.

Відповідно до п.7.3. Договору, кінцева дата повернення (виплати) кредиту - 25.01.2030.

Відповідно до п.9.2.2. Договору, позичальник зобов`язанийздійснювати повернення суми кредиту та сплату нарахованих процентів на поточний рахунок кредитодавця, що вказаний в реквізитах Договору, у строки передбачені Договором.

В п.14.1. Договору зазначено, що невід`ємною частиною цього Договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення Договору. Уклавши цей Договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті кредитодавця: www.moneyveo.ua.

Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора: VKMS, відправлено 26.12.2024 19:33:10, введено 26.12.2024 19:33:48.

Кредитодавець свої зобов`язання виконав в повному обсязі, а саме перерахував грошові кошти відповідачу на його платіжну картку, дане підтверджується платіжним дорученням: №c1bd5824-8247-4f1e-8d6b-5e509bb27a13 від 26.12.2024 року на суму 21 000,00 грн.

Крім того, судом було витребувано запитувану позивачем інформацію у АТ КБ «ПриватБанк». На виконання ухвали про витребування доказів, АТ КБ «ПриватБанк» надало відповідь, згідно з якою на банківську картку, яка належить відповідачу було здійснено зарахування коштів – 26.12.2024 у розмірі 21 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст.527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не впливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Згідно до ч.1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Згідно до ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Законом України «Про електронну комерцію» встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Також, відповідно до ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписування електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

Відповідно до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно з абзацом другим частини другої статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Щодо переходу права вимоги за Кредитним договором.

31.03.2025 між первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу № МВ-ТП/29.

Первісний кредитор та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання Договору факторингу 1 підписали Реєстр прав вимоги № б/н від 31.03.2025, за яким від первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

30.09.2025 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС та позивачем укладено Договір факторингу № 30/0925-01 відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором.

Відповідно до Реєстру прав вимоги № 2 від 30.09.2025 за Договором факторингу 2 від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 74 100,00 грн.

Щодо позовної вимоги в частині стягнення відсотків за користування кредитом, суд зазначає наступне.

Споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22 частини 1 статті 1 Закону). Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 у справі щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини 8 статті 18, частини 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв`язку з положеннями частини 4 статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг), дія цього Закону поширюється і на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем за договором про надання споживчого кредиту), що виникають як під час укладення так і виконання такого договору.

Згідно зі статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Щодо розміру заявлених до стягнення з відповідача процентів суд зазначає, що відповідно до пункту 5 частини 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у частині 3 статті 509 та частинах 1, 2 статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Кредитодавець, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору кредиту на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Крім того, з огляду на приписи частини 4 статті 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року №39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Пунктом 1.2 вищезазначеної Резолюції Генеральної Асамблеї ООН, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року №543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином ефективного вибору.

Відповідно до положень Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац 3 підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

Окрім цього, як зазначено в рішенні Конституційного суду України від 11 липня 2013 року, №7-рп/2013, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині 3 статті 509 та частинах 1-2 статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити.

Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення.

У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Такого ж самого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі №132/1006/19 провадження №61-1602св20.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18 викладено, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

У пункті 8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Таким чином, встановлений сторонами договору розмір відсотків є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг.

Відповідач, як пересічний споживач кредитних послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не міг ефективно здійснити свої права бути проінформованим про дійсні умови кредитування ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», які викладені в декількох значних за об`ємом документах, які не містять прозорості та зрозумілості. А тому, на думку суду, укладення ОСОБА_1 договору перетворюється на непомірний тягар для відповідача, як споживача та джерело отримання невиправданих прибутків кредитором.

Отже, суд приходить до висновку, що вимога про нарахування відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного суду від 12 лютого 2025 року по справі № 679/1103/23, та в численних постановах Дніпровського апеляційного суду, таких як від 04 лютого 2025 року по справі № 206/3515/24, від 12 березня 2025 року по справі № 206/1899/24, від 30 травня 2025 року по справі № 172/1308/24 та інших.

Враховуючи викладене, зазначена сума відсотків за користування кредитом у розмірі 42 600,60 грн. є несправедливою у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг фінансової установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором. А тому справедливим буде стягнення з відповідача відсотків, сума яких дорівнює вартості кредиту, тобто у розмірі 20 999,60 грн.

Таким чином, суд частково задовольняє позовні вимоги, а саме в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Кредитним договором №143821047 від 26.12.2024 у загальному розмірі – 41 999,20 грн., з яких: 20 999,60 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 20 999,60 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

За правилами ст.141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тож з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню 1 758 грн. 75 коп. судового збору.

Крім того, згідно з п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу (ч.3 ст.133 ЦПК України).

На підтвердження розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу до позовної заяви додано копію договору про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026 року, копію додаткової угоди №25771379912 від 21.01.2026 до договору про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026 року; копію акту наданих послуг від 20.03.2026, згідно якого сума наданих послуг складає 7 000,00 грн.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що з ОСОБА_1 підлягають стягненню на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» понесені судові витрати на правничу допомогу в розмірі 4 622 грн. 54 коп.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 12, 13, 89, 137, 141, 258, 264-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (ЄДРПОУ 43541163, р/р НОМЕР_2 в АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК", МФО: 322001; 01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 34, офіс 333) заборгованість за Кредитним договором №143821047 від 26.12.2024 у загальному розмірі – 41 999,20 грн., з яких: 20 999,60 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 20 999,60 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (ЄДРПОУ 43541163, р/р НОМЕР_2 в АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК", МФО: 322001; 01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 34, офіс 333) понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 1 758 грн. 75 коп. та витрати, понесені на правничу допомогу у розмірі 4 622 грн. 54 коп.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Р.Є. Дубовик