Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №171/2462/23 — Апостолівський районний суд Дніпропетровської області

Номер справи 171/2462/23

Номер провадження 2/171/1385/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.26 м. Апостолове

Апостолівський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Шкарлат Я.Ю.,

при секретарі судового засідання Бахтіяровій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, у якому просить стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на її утримання як повнолітньої доньки, яка продовжує навчання у розмірі 1/4 від заробітку (доходу) щомісяця, починаючи стягувати з моменту подання позову до закінчення нею навчання, а саме до 30 червня 2027 року.

Позов обґрунтовано тим, що батьки позивача: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі про що мається відповідний актовий запис № 25 зроблений Виконкомом Новотрудівської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області. На теперішній час шлюб між ними розірвано на підставі рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області 14 вересня 2015 року. Позивач по справі була прийнята на навчання з 01.09.2023 року до 30.06.2027 року в Дніпровський державно аграрно-економічний університет, навчання стаціонар, факультет водогосподарської інженерії та екології, на бюджетній основі. На сьогодні позивача матеріально повністю забезпечує її мати, яка надає грошові кошти за навчання в Університеті та відповідно, надає мені грошові кошти на інші потреби ОСОБА_1 та витрати. Відповідач по справі не надає будь-якої матеріальної допомоги, необхідної для навчання позивача, не зважаючи на те, що згідно з законодавством зобов`язаний це робити. Мати позивача не в змозі самостійно її утримувати, тому вона вимушена поставити питання про стягнення аліментів та звернутись до суду.

Ухвалою судді 15.05.2026 року прийнято до свого провадження справу та призначено до розгляду в судовому засіданні.

Позивач в судове засідання не з`явилась, повідомлена належним чином про дату та час судового засідання.

Відповідач у судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про визнання позову.

Фіксування судового засідання технічним записом відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Особа позивачки підтверджена паспортом громадянина України № НОМЕР_1 виданого 18.11.2019 року органом 1240 на ім`я ОСОБА_1 .

Як вбачається з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданого 23 листопада 2005 року, батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Відповідно до довідки № 1163 виданої деканом факультету ОСОБА_4 , ОСОБА_1 є здобувачкою вищої освіти 4 курсу денної форми навчання факультету водогосподарської інженерії та екології, Дніпровського державного аграрно-економічного університету. Навчається за кошти державного бюджету, період навчання за першим (бакалаврського) рівнем вищої освіти з 01.09.2023 по 30.06.2027 р.

Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20.11.1989 батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 199 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка передбачає, зокрема обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами (ст. 185 СК України).

Таким чином, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, що перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) існування потреби у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та своїх повнолітніх дітей).

Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків з надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.

Відповідно до ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеність перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

З поданих суду позивачкою доказів встановлено, що вона є студенткою 4 курсу Дніпровського державного аграрно-економічного університету.

Відомості про перебування у відповідача на утриманні інших осіб, його матеріальний стан та стан здоров`я в матеріалах справи відсутні.

Відповідач не надав суду у встановленому порядку заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, відзиву на позов, доказів щодо обставин, які ураховуються при визначенні розміру аліментів та прийняття рішення про їх стягнення, у зв`язку з чим несе ризик настання наслідків, пов`язаних із невчиненням цих процесуальних дій, в даному випадку - ухвалення рішення на підставі наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач ОСОБА_2 є працездатною особою, законом встановлено його обов`язок надавати матеріальну допомогу доньці, яка продовжує навчання, у зв`язку з чим потребує матеріальної допомоги батька, тому позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення аліментів у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) відповідача на її утримання, підлягають задоволенню. Такий розмір утримання відповідає визначеним статтею 3 ЦК України загальним засадам цивільного законодавства, якими, зокрема є справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до вимог ст. 430 ЦПК України рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць слід допустити до негайного виконання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Оскільки дане рішення ухвалюється на користь позивача, який на підставі п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України судовий збір в розмірі 1331 грн. 20 коп. підлягає стягненню з відповідача в дохід держави до спеціального фонду Державного бюджету України.

Керуючись, ст. 180-184, 199-200 СК України, ст. 12, 81, 141, 264-268, 280-284, 354, 430 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на її утримання як повнолітньої доньки, яка продовжує навчання в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів) відповідача, щомісячно, починаючи з 13.10.2023 року і до закінчення дитиною навчання, а саме до 30.06.2027 року, але не довше ніж до досягнення нею двадцяти трьох років.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір в розмірі 1 331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Я.Ю.Шкарлат