Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №914/316/26(907/1017/23) — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 914/316/26(907/1017/23)

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Желік М.Б.

судді Орищин Г.В.

Галушко Н.А.

за участю секретаря судового засідання Хом`як Х.А.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Свобода Агро” від 27.07.2026 (вх. №01-05/2499/26 від 27.07.2026)

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 13.07.2026 (повну ухвалу складено 17.07.2026, суддя Трускавецький В.П.), постановлено за результатами розгляду заяви Приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Лукечі Олександра Васильовича, м. Ужгород

про зміну способу та порядку виконання рішення суду

у справі №914/316/26 (907/1017/23)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-Свобода”, м. Львів,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Свобода-Агро”, с. Велика Добронь, Ужгородський р-н, Закарпатська обл.

про: визнання недійсним договорів, визнання права власності та повернення майна,

у межах провадження справи № 914/316/26

про банкрутство: Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-Свобода” (79019, м. Львів, вул. Жовківська, буд. 22; ідентифікаційний код 38325142)

за участю представників: не з`явились

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 13.07.2026 у справі №914/316/26 (907/1017/23) заяву приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Лукечі Олександра Васильовича про зміну способу та порядку виконання судового рішення у справі №907/1017/23 задоволено; змінено спосіб та порядок виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 16.10.2024 у справі №907/1017/23 в частині зобов`язання ТзОВ “Свобода-Агро” повернути ТзОВ “Агро-Свобода” косарку тракторну Omarv Mulcher TSR 600 TMRP; стягнуто з ТзОВ “Свобода-Агро” на користь ТзОВ “Агро-Свобода” грошові кошти у розмірі 152 050,00 грн - вартості відсутнього майна, а саме косарки тракторної Omarv Mulcher TSR 600 TMRP.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ТзОВ “Свобода-Агро” звернулося до Західного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 13.07.2026 у справі №914/316/26 (907/1017/23) та постановити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Лукечі Олександра Васильовича про зміну способу та порядку виконання рішення суду у справі №907/1017/23.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.07.2026 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії судді – Галушко Н.А., Орищин Г.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 11.08.2026, після усунення скаржником недоліків апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження, встановлено строк на подання відзиву на апеляційну скаргу до 28.08.2026, призначено розгляд справи на 02.09.2026.

26.08.2026 представник приватного виконавця Лукечі О.В. – адвокат Мікрюков С.В., подав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив оскаржену ухвалу залишити без змін та стягнути з апелянта на користь приватного виконавця 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.

В судове засідання 02.09.2026 учасники справи не з`явились, хоча були належним чином та завчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а відтак оскаржувану ухвалу слід залишити без змін, з огляду на таке.

Розгляд справи в суді першої інстанції. Короткий зміст позовних вимог, заперечень відповідача та рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 19.03.2024 у справі № 907/1017/23 відмовлено позивачу у задоволенні позову.

Західний апеляційний господарський суд постановою від 16.10.2024 частково задовольнив апеляційну скаргу ТзОВ «Агро-Свобода», скасував рішення Господарського суду Закарпатської області від 19.03.2024 у справі №907/1017/23 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними правочинів. Позов задовольнив частково, зокрема, ухвалив:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу (поставки) обладнання техніки №б/н від 05 травня 2023 року про передачу у власність ТзОВ «Свобода-Агро» електрогенераторної установки At1as Copco QAS 150;

- визнати недійсним правочин з продажу майна за видатковою накладною №20 від 05 травня 2023 року про передачу причепа Harpert державний номер НОМЕР_1 ;

- визнати недійсним правочин з продажу майна за видатковою накладною №32 від 31 травня 2023 року про передачу косарки тракторної Omarv Mulcher TSR 600 TMRP;

- зобов`язати ТзОВ «Свобода-Агро» повернути ТзОВ «Агро-Свобода» електрогенераторну установку At1as Copco QAS 150, причеп Harpert державний номер НОМЕР_1 , косарку тракторну Omarv Mulcher TSR 600 TMRP;

- зобов`язати ТзОВ «Агро-Свобода» повернути ТзОВ «Свобода-Агро» 75 000,00 грн.

в решті рішення господарського суду Закарпатської області від 19.03.2024 у справі № 907/1017/23 залишено без змін.

04.12.2025 приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Лукеча О.В. звернувся до Господарського суду Закарпатської області із заявою про зміну способу та порядку виконання рішення суду у справі №907/1017/23, у якій просив змінити спосіб та порядок виконання наказу у справі №907/1017/23, виданого Господарським судом Закарпатської області 18.12.2024 на примусове виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 16.10.2024, шляхом викладення пункту 3 резолютивної частини постанови Західного апеляційного господарського суду від 16.10.2024 у справі №907/1017/23 в новій редакції, а саме: «Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Свобода-Агро» (89463, с. Велика Добронь, вул. Фізкультурна, 6 Ужгородського району Закарпатської області, код ЄДРПОУ 37742955) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Свобода» (90210, с. Свобода, вул. Миру, 112 Берегівського району Закарпатської області, код ЄДРПОУ 38325142) грошові кошти у розмірі вартості відсутнього майна:

- електрогенераторної установки At1as Copco QAS – 150 466 841,00 грн.;

- причепа Harpert державний номер НОМЕР_1 - 87 508,00 грн.;

- косарки тракторної Omarv Mulcher TSR 600 TMRP- 152 050,00 грн.

Загальна вартість відсутнього майна - 706 399,00 грн.».

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 08.12.2025 заяву приватного виконавця Лукечі О.В. прийнято та призначено до розгляду в судовому засіданні.

22.12.2025 приватний виконавець подав суду клопотання про зміну прохальної частини заяви про зміну способу та порядку виконання рішення. Так, приватний виконавець просив суд: змінити спосіб та порядок виконання наказу у справі №907/1017//23, виданого Господарським судом Закарпатської області 18.12.2024 на примусове виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 16.10.2024; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Свобода-Агро» (89463, с. Велика Добронь, вул. Фізкультурна, 6 Ужгородського району Закарпатської області, код ЄДРПОУ 37742955) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Свобода» (90210, с. Свобода, вул. Миру, 112 Берегівського району Закарпатської області, код ЄДРПОУ 38325142) грошові кошти у розмірі вартості відсутнього майна:

- електрогенераторної установки At1as Copco QAS 150 - 466 841,00 грн.;

- причепа Harpert державний номер НОМЕР_1 - 87 508,00 грн.;

- косарки тракторної Omarv Mulcher TSR 600 TMRP - 152 050,00 грн.

Загальна вартість відсутнього майна - 706 399,00 грн.».

14.01.2026 боржник подав клопотання про призначення комплексної судової транспортно-товарознавчої експертизи для визначення ринкової вартості майна, а також письмові заперечення, у яких висловив незгоду зі звітом про оцінку відсутнього майна, доданого до заяви про зміну способу виконання рішення.

Окрім того, боржник просив долучити до матеріалів справи копії трьох угод про розірвання договорів купівлі-продажу спецтехніки, за якими боржник відчужив спірну спецтехніку на користь третіх осіб. При цьому, боржник вказував, що внаслідок розірвання спірних угод майно перебуває в його власності, отже, є можливість виконання рішення без задоволення заяви про зміну способу виконання рішення.

27.01.2026 приватний виконавець подав заяву про зменшення вимог заяви про зміну способу та порядку виконання рішення суду, а саме просив розглядати його заяву з такою прохальною частиною:

«Змінити спосіб та порядок виконання наказу у справі № 907/1017//23, виданого Господарським судом Закарпатської області 18.12.2024 на примусове виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 16.10.2024;

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Свобода-Агро» (89463, с. Велика Добронь, вул. Фізкультурна, 6 Ужгородського району Закарпатської області, код ЄДРПОУ 37742955) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Свобода» (90210, с. Свобода, вул. Миру, 112 Берегівського району Закарпатської області, код ЄДРПОУ 38325142) грошові кошти у розмірі вартості відсутнього майна:

- косарки тракторної Omarv Mulcher TSR 600 TMRP - 152 050,00 грн.».

У вказаній заяві приватний виконавець повідомив, що 21.01.2026 було складено акт про те, що представник ТзОВ «Свобода-Агро» передав, а представник ТзОВ «Агро-Свобода» прийняв електрогенераторну установку At1as Copco QAS 150 - 466 841,00 грн. та причіп Harpert державний номер НОМЕР_1 , претензій щодо переданого майна відсутні.

Розгляд заяви неодноразово відкладався за клопотанням приватного виконавця з метою надати боржнику можливість виконати судове рішення в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.03.2026 у справі №914/316/26 відкрито провадження у справі про банкрутство ТзОВ «Агро-Свобода».

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 31.03.2026 заяву про зміну способу та порядку виконання рішення суду у справі № 907/1017/23 передано за підсудністю до Господарського суду Львівської області для розгляду в межах провадження справи № 914/316/26 про банкрутство ТзОВ «Агро-Свобода».

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.04.2026 заяву приватного виконавця Лукечі О.В. про зміну способу та порядку виконання рішення суду у справі №907/1017/23 прийнято до розгляду в межах провадження справи №914/316/26 про банкрутство ТзОВ «Агро-Свобода».

В судовому засіданні, в якому здійснювався розгляд заяви приватного виконавця про зміну способу виконання рішення суду, суд першої інстанції протокольною ухвалою відмовив у задоволення клопотання боржника про призначення судової експертизи.

Постановляючи оскаржену ухвалу, місцевий господарський суд врахував, що виконавче провадження №76818610 з виконання наказу Господарського суду Закарпатської області у справі №907/1017/23 про зобов`язання ТзОВ «Свобода-Агро» повернути ТзОВ «Агро-Свобода» електрогенераторну установку At1as Copco QAS 150, причеп Harpert, косарку тракторну Omarv Mulcher TSR 600 TMRP, відкрито 20.01.2025, однак станом на 13.07.2026, такий наказ в частині повернення косарки тракторної Omarv Mulcher TSR 600 TMRP не виконаний у зв`язку із відсутністю в боржника спірного майна майна, відтак дійшов висновку про необхідність змінити спосіб виконання рішення шляхом стягнення з боржника суми вартості косарки тракторної Omarv Mulcher TSR 600 TMRP, яка встановлена у Звіті про оцінку майна колісного транспортного засобу та обладнання № 2025-11-10-02 від 10.11.2025.

Узагальнені доводи апелянта (боржника) та заперечення приватного виконавця.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано такими доказами:

- задоволення заяви про зміну способу і порядку виконання рішення суду про повернення ТОВ «СВОБОДА-АГРО» спірного майна на користь ТзОВ «АГРО-СВОБОДА» на стягнення грошових коштів у розмірі вартості спірного майна з ТзОВ «СВОБОДА-АГРО» фактично змінює рішення суду по суті та спосіб захисту, передбачений статтею 16 Цивільного кодексу України; аналогічні висновки наявні у постанові Верховного Суду від 10.06.2019 у справі № 350/426/16-ц;

- ТзОВ «СВОБОДА-АГРО» жодним чином не ухиляється від виконання судового рішення в справі №907/1017/23, однак стверджує, що спірне майно на момент подання позовної заяви у цій справі перебувало у власності в іншої особи – громадянина Туреччини ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), тобто позовна заява у цій справі була ініційована ТзОВ «АГРО-СВОБОДА» до неналежного відповідача;

- після вирішення справи щодо визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, у межах справи №907/1017/23 з метою фактичного виконання рішення суду ТОВ «СВОБОДА-АГРО» вчинило все, що від неї залежало та повернуло собі у власність майно зазначене у судовому рішенні;

-- під час розгляду заяви приватного виконавця про зміну способу та порядку виконання судового рішення боржник у своїх письмових запереченнях від 14.01.2026 повідомив суд, що з 25.11.2025 спірне майно перебуває у власності ТзОВ «СВОБОДА-АГРО» і є можливість фактично в повному обсязі виконати рішення суду; вказані обставини підтверджуються копіями угод про розірвання договорів про відчуження майна, відтак твердження про неможливість встановлення місця перебування спірного майна не відповідає дійсності;

- подання заяви про зміну способу та порядку виконання рішення суду у справі №907/1017/23 приватним виконавцем Лукечею О.В. призводить до покладання на ТзОВ «СВОБОДА-АГРО» тягаря сплати коштів за майно, яке стягувач повинен отримати для виконання рішення суду;

- у цій справі відсутні правові підстави для задоволення заяви про зміну способу та порядку виконання рішення суду, оскільки цим буде змінено саме рішення суду по суті та спосіб захисту, обраний позивачем при зверненні до суду;

- поданий до суду звіт про оцінку колісного транспортного засобу та обладнання не може бути прийнятий судом як належний та достовірний доказ на підтвердження вартості спірного майна, зокрема, разом із заявою про зміну способу та порядку виконання рішення суду приватний виконавець Лукеча О.В. подав до суду копію звіту про оцінку колісного транспортного засобу та обладнання № 2025-11-10-02 від 10.11.2025, який складений суб`єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем Донсковою О.С., проте на основі вказаного звіту про оцінку колісного транспортного засобу та обладнання неможливо встановити дійсну вартість спірного майна, а саме косарки тракторної Omarv Mulcher TSR 600 TMR;

- всупереч вимогам пункту 56 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1440, частин 1, 6 статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24.11.2003 №142/5/2092 (зі змінами), звіт про оцінку колісного транспортного засобу та обладнання № 2025-11-10-02 від 10.11.2025, складений суб`єктом оціночної діяльності ФОП Донсковою О.С., за відсутності фактичного доступу до об`єктів оцінки, ознайомлення з їх комплектністю, укомплектованістю, технічним станом, обсягом і характером пошкоджень, іншими показниками на момент технічного огляду, необхідними для оцінки майна, як і не зазначені усі обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки, здійсненої без особистого огляду, зокрема у звіті про оцінку відсутнє застереження про те, що у разі наявності в об`єктів оцінки певних ознак, що підтверджують інший ніж було описано в звіті про оцінку фізичний, функціональний стан, результати оцінки можуть бути визнані недостатньо об`єктивними, тому що вони ґрунтувалися на припущенні оцінювача про інший, ніж виявилося насправді, стан об`єкта оцінки;

- у вказаному звіті про оцінку суб`єкт оціночної діяльності зазначає, що визначення ринкової вартості ТЗ та обладнання проведено на основі інформації, отриманої від замовника оцінки; оцінювач вважає, що представлена інформація носить достовірний характер; в тому разі, якщо ця інформація не відповідає дійсності, висновки оцінювача відносно ринкової вартості можуть змінитися; у зв`язку з відсутністю майна огляд його не проводився і звіт про оцінку носить консультаційний характер;

- у звіті про оцінку відсутня інформація про звернення суб`єкта оціночної діяльності ФОП Донскової О.С. до власника майна ТзОВ «СВОБОДА-АГРО» чи колишнього власника громадянина Туреччини Унала Умуткана (Unal Umutkan) з приводу надання доступу до техніки й транспортного засобу для їх огляду та проведення оцінки;

- стягнення з відповідача (боржника) суми вартості спірного майна є неможливим, оскільки така вартість визначена з порушенням чинного законодавства;

- 14.01.2026 ТзОВ «СВОБОДА-АГРО» подало в суд клопотання про призначення комплексної судової експертизи, у якому були викладені перелічені вище застереження щодо неналежності та недопустимості звіту про оцінку колісного транспортного засобу та обладнання № 2025-11-10-02 від 10.11.2025,

- у заяві про зміну способу та порядку виконання рішення суду приватний виконавець Лукеча О.В. просить визначити вартість спірного майна на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежного експерта (арк. 2 заяви), тобто приватний виконавець фактично погоджувався на проведення експертизи у цій справі;

- в оскаржуваній ухвалі суд, провівши аналіз статті 99 ГПК України, вказав таке що наданий суду звіт про оцінку майна і такий звіт не викликає обґрунтованих сумнівів щодо його правильності, та дійшов висновку про відмову задоволенні клопотання боржника про призначення експертизи; проте, слід звернути увагу, що у цій справі відсутній висновок експерта щодо того, якою є ринкова вартість косарки тракторної Omarv Mulcher TSR 600 TMR, р.в. 2003, на дату оцінки, поданий приватним виконавцем звіт про оцінку колісного транспортного засобу та обладнання № 2025-11-10-02 від 10.11.2025, складений суб`єктом оціночної діяльності ФОП Донсковою О.С., не є висновком експерта в розумінні процесуального законодавства; тобто, відмовляючи у задоволенні клопотання боржника про призначення експертизи, суд першої інстанції неправильно застосував норму процесуального права;

- відмовляючи в задоволенні клопотання про призначення комплексної експертизи не надав, на думку апелянта, належної уваги доводам ТзОВ «СВОБОДА-АГРО» щодо потреби у призначенні в цій справі експертизи, а відтак при розгляді заяви приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Лукечі О.В. про зміну способу та порядку виконання судового рішення у справі №907/1017/23 неправильно установлені обставин про вартість спірного майна, які мають ключове значення для указаної справи.

У відзиві приватного виконавця Лукечі О.В. на апеляційну скаргу наведено такі аргументи на спростування доводів боржника:

- оскаржувана ухвала постановлена на підставі спеціальної норми – абзацу другого частини 3 статті 331 ГПК України, яку апелянт повністю ігнорує;

- у цій справі наявні всі елементи гіпотези норми абз.2 ч.3 ст.331 ГПК України – виконавче провадження №76818610 з примусового виконання наказу Господарського суду Закарпатської області від 18.12.2024 у справі № 907/1017/23 відкрито 20.01.2025; – двомісячний строк, встановлений абзацом другим частини 3 статті 331 ГПК України, сплив 20.03.2025; станом на дату звернення приватного виконавця до суду (04.12.2025) рішення не виконувалося понад 10 місяців, а станом на дату постановлення оскаржуваної ухвали (13.07.2026) – майже 18 місяців; – жодного з передбачених законом винятків не встановлено: стягувач провадженню виконавчих дій не перешкоджав (навпаки, саме він ініціював зміну способу виконання), косарка тракторна Omarv Mulcher TSR 600 TMRP не належить до майна, яке відповідно до закону не може оцінюватися, а її вартість визначена суб`єктом оціночної діяльності у порядку, встановленому Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»;

- для зміни способу виконання рішення суду першої інстанції не потребував доведення жодних додаткових «виняткових обставин»: сам факт тривалого невиконання боржником рішення про повернення майна є самостійною та достатньою законодавчо визначеною підставою;

- апеляційна скарга не містить жодного аргументу щодо застосування абз.2 ч.3 ст.331 ГПК України, хоча саме ця норма покладена в основу оскаржуваної ухвали; апелянт будує свою позицію виключно на абзаці першому частини 3 цієї статті (обставини, що істотно ускладнюють виконання) та на судовій практиці, сформованій до внесення відповідних змін до закону;

- зміна способу виконання рішення, здійснена в порядку статті 331 ГПК України, не є прийняттям нового рішення, а означає прийняття судом нових заходів для реалізації вже ухваленого рішення у разі неможливості його виконання у первісно встановлений спосіб; класичним прикладом такої зміни у правозастосовній практиці є саме видозмінення форми виконання – з майнової на грошову – за відсутності у боржника присудженого стягувачеві майна в натурі;

- матеріально-правовий результат, на який спрямоване рішення суду, залишається незмінним: відновлення майнової сфери стягувача, у якої майно вибуло за нікчемними (визнаними недійсними) правочинами; змінюється виключно процесуальний механізм досягнення цього результату, що прямо передбачено законом;

- посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 10.06.2019 у справі №350/426/16-ц є нерелевантним з двох самостійних причин: 1) зазначена постанова ухвалена у цивільній справі за іншого суб`єктного складу та інших фактичних обставин; 2) що є вирішальним, вона ухвалена більш ніж за п`ять років до набрання чинності Законом № 4094-ІХ, яким законодавець прямо легалізував стягнення вартості майна як спосіб виконання рішення про повернення майна в натурі; правова позиція, сформована на підставі норми у попередній редакції, не може застосовуватися всупереч чинній редакції процесуального закону;

- позиція апелянта є суперечливою та недобросовісною, а факт відсутності майна визнаний самим боржником, зокрема хронологія процесуальної поведінки ТзОВ «СВОБОДА-АГРО» під час розгляду заяви приватного виконавця виглядає так: – 20.01.2026 керівник ТзОВ «СВОБОДА-АГРО» письмово повідомив приватного виконавця, що зазначене у наказі майно товариству не належить, а його власником є громадянин Туреччини Унал Умуткан; – 14.01.2026 у письмових запереченнях боржник стверджував протилежне – що з 25.11.2025 майно перебуває у його власності і є можливість фактично в повному обсязі виконати рішення суду; – 21.01.2026 за актом приватного виконавця боржник передав стягувачеві лише два з трьох об`єктів (електрогенераторну установку Atlas Copco QAS 150 та причеп Harpert, д. н. НОМЕР_1 ), а щодо косарки тракторної Omarv Mulcher TSR 600 TMRP керівник товариства запевнила, що її буде повернуто 04.02.2026 після транспортування до с. Велика Добронь. Косарка не повернута й донині; – 11.02.2026 у заяві до суду адвокат боржника прямо зазначив, що боржник не заперечує проти зміни способу виконання рішення суду; – 01.06.2026 у судовому засіданні адвокат боржника повідомив суд, що косарка тракторна Omarv Mulcher TSR 600 TMRP у боржника вже відсутня; – 27.07.2026 в апеляційній скарзі боржник знову стверджує, що він «вчинив усе, що від нього залежало, та повернув собі у власність майно, зазначене у судовому рішенні»;

- боржник послідовно займав взаємовиключні позиції, змінюючи їх залежно від процесуальної ситуації, такі дії суперечать загальним засадам цивільного законодавства – справедливості, добросовісності та розумності (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України) – та доктрині заборони суперечливої поведінки (venire contra factum proprium), яка послідовно застосовується Верховним Судом;

- факт відсутності у боржника косарки тракторної визнаний самим боржником в особі його представника у судовому засіданні 01.06.2026, відповідно до частини 1 статті 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню; саме ця обставина й унеможливлює виконання рішення у первісно встановлений спосіб та є підставою для його зміни;

- твердження апеляційної скарги про те, що боржник «жодним чином не ухиляється від виконання судового рішення», спростовується елементарним тим, що рішення, ухвалене 16.10.2024, не виконано в частині повернення косарки тракторної станом на день подання цього відзиву, тобто майже два роки;

- абз.2 ч.3 ст.331 ГПК України прямо визначає, що вартість майна визначається відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», тобто шляхом проведення незалежної оцінки суб`єктом оціночної діяльності та складення звіту про оцінку майна, а не шляхом проведення судової експертизи, отже приватний виконавець подав суду саме той документ, який вимагає закон;

- доводи апелянта про неможливість проведення оцінки без особистого огляду об`єкта ґрунтуються на неправильному цитуванні пункту 56 Національного стандарту № 1, норма якого прямо допускає проведення оцінки без огляду, встановлюючи лише вимоги до змісту звіту, які оцінювач виконала, натомість апелянт тлумачить цю норму як заборону, чого в її тексті немає; стверджуючи про відсутність «усіх обґрунтувань застережень і припущень», не зазначає, яких саме застережень бракує і як їх відсутність вплинула на результат оцінки;

- посилання апелянта на статтю 11 Закону України «Про оцінку майна…» (обов`язок замовника забезпечити доступ до майна) обертається проти нього самого; замовником оцінки виступило ТзОВ «АГРО-СВОБОДА», яке фізично не володіє спірним майном – саме тому й ухвалено рішення про його повернення; неможливість огляду косарки спричинена виключно поведінкою боржника, який спершу повідомив, що майно йому не належить, потім – що воно у його власності, а згодом – що воно відсутнє; ніхто не може отримувати вигоду з власної неправомірної поведінки (nemo commodum capere potest de injuria sua propria);

- безпідставним є довід апелянта щодо незвернення оцінювача до боржника або до громадянина Туреччини Унала Умуткана з приводу надання доступу до техніки: закон не покладає на суб`єкта оціночної діяльності обов`язку розшуку майна, а з огляду на позицію самого боржника таке звернення було б завідомо безрезультатним;

- посилання апелянта на пункт 5.1 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (наказ Мін`юсту та ФДМУ від 24.11.2003 № 142/5/2092) є неприйнятним, оскільки: – косарка тракторна Omarv Mulcher TSR 600 TMRP є начіпним сільськогосподарським обладнанням і не є колісним транспортним засобом у розумінні зазначеної Методики; оцінка такого майна здійснюється за Національним стандартом №1; – зазначена Методика регулює проведення товарознавчої експертизи, а не незалежної оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності; – навіть та норма, на яку посилається апелянт, допускає визначення вартості без огляду об`єкта;

- наведені апелянтом постанови Верховного Суду від 19.12.2019 у справі №211/2171/15, від 01.10.2020 у справі № 2-2394/10 та від 15.10.2020 у справі №917/628/17 стосуються інших правовідносин – переважно оцінки майна, яке фактично перебувало у володінні боржника і було доступним для огляду, у процедурах його примусової реалізації;

- доводи апелянта про неврахування у звіті відмінностей у технічних характеристиках об`єкта оцінки та об`єктів порівняння (Omarv SMI 200, Omarv TFR 280, Omarv TSR 520) мають суто декларативний характер. апелянт не зазначив: які саме характеристики не враховано; у який бік і на скільки це вплинуло на результат; якою, на його думку, є дійсна ринкова вартість косарки;

- приватний виконавець діяв добросовісно: після часткового виконання рішення 21.01.2026 вимоги заяви були зменшені з 706 399,00 грн до 152 050,00 грн, тобто виключно на вартість того майна, яке залишилося неповерненим;

- суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні клопотання про призначення комплексної судової експертизи, адже для встановлення вартості майна в порядку статті 331 ГПК України закон передбачає спеціальний інструмент – оцінку майна за Законом України «Про оцінку майна…» (абзац третій частини 3 статті 331 ГПК України); звіт про оцінку не викликав у суду обґрунтованих сумнівів щодо його правильності, а боржник, як зазначено вище, не надав жодного доказу на спростування визначеної у звіті вартості – ні рецензії, ні власного звіту, ні даних про інші ціни на подібне майно; клопотання про експертизу обґрунтовувалося саме необхідністю огляду майна експертом. проте сам боржник 01.06.2026 повідомив суд, що косарка тракторна Omarv Mulcher TSR 600 TMRP у нього відсутня;

- аргумент боржника про непопередження оцінювача про кримінальну відповідальність правомірно відхилений судом: об`єктивність і достовірність звіту не визначаються фактом такого попередження, а обов`язок додержання вимог законодавства покладено на суб`єкта оціночної діяльності самим Законом;

- апелянт повторно стверджує, що спірне майно на момент подання позову перебувало у власності громадянина Туреччини Унала Умуткана, а тому позов було пред`явлено до неналежного відповідача; ці доводи стосуються суті спору, вирішеного постановою Західного апеляційного господарського суду від 16.10.2024 у справі № 907/1017/23, яка набрала законної сили. Саме цією постановою відповідні правочини визнано недійсними, а ТзОВ «СВОБОДА-АГРО» зобов`язано повернути майно; боржник мав право оскаржити цю постанову в касаційному порядку;

- після подання апеляційної скарги боржник фактично виконав оскаржувану ухвалу

- постановою приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Лукечі О.В. від 06.08.2026 у виконавчому провадженні № 76818610 з примусового виконання наказу Господарського суду Закарпатської області № 907/1017/23 від 18.12.2024 (з урахуванням ухвали Господарського суду Львівської області від 13.07.2026 про зміну способу та порядку виконання судового рішення) встановлено фактично повне виконання рішення згідно з виконавчим документом; залишок нестягненої суми за виконавчим документом становить 0 (нуль) гривень;

- на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 та статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» вказане виконавче провадження закінчено, чинність арешту майна боржника припинено та скасовано інші заходи примусового виконання рішення;

- ця обставина є істотною для розгляду апеляційної скарги, адже боржник оскаржує ухвалу про зміну способу виконання рішення і одночасно виконав таку в повному обсязі; сплата вартості косарки підтверджує відсутність спірного майна у боржника; під час виконання боржник не заявив жодних заперечень щодо розміру стягнутої суми та сплатив її добровільно й у повному обсязі, права стягувача, порушені тривалим невиконанням рішення від 16.10.2024, на цей час відновлені;

- скасування оскаржуваної ухвали за таких обставин не мало б жодної практичної правової мети, оскільки обов`язок повернути майно в натурі об`єктивно є невиконуваним, а єдиним наслідком став би поворот виконання та новий виток спору, що суперечить завданню господарського судочинства (стаття 2 ГПК України) та принципу остаточності судового рішення.

Окрім того, у відзиві представник приватного виконавця просить стягнути з боржника на користь приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Лукечі О.В. 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

Предметом апеляційного перегляду є ухвала суду першої інстанції про зміну способу виконання рішення за заявою приватного виконавця.

Окрім того, до відповідно до вимог ч.3 ст.255 ГПК України, до апеляційної скарги включено заперечення на протокольну ухвалу суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання боржника про призначення судової експертизи у справі.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ст.236 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Як встановлено з матеріалів справи, постановою Західного апеляційного господарського суду від 16.10.2024 у справі №907/1017/23 частково задоволено позовні вимоги ТзОВ «Агро-Свобода» до відповідача ТзОВ «Свобода-Агро», зокрема, ухвалено:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу (поставки) обладнання техніки №б/н від 05 травня 2023 року про передачу у власність ТзОВ «Свобода-Агро» електрогенераторної установки At1as Copco QAS 150;

- визнати недійсним правочин з продажу майна за видатковою накладною №20 від 05 травня 2023 року про передачу причепа Harpert державний номер НОМЕР_1 ;

- визнати недійсним правочин з продажу майна за видатковою накладною №32 від 31 травня 2023 року про передачу косарки тракторної Omarv Mulcher TSR 600 TMRP;

- зобов`язати ТзОВ «Свобода-Агро» повернути ТзОВ «Агро-Свобода» електрогенераторну установку At1as Copco QAS 150, причеп Harpert державний номер НОМЕР_1 , косарку тракторну Omarv Mulcher TSR 600 TMRP;

- зобов`язати ТзОВ «Агро-Свобода» повернути ТзОВ «Свобода-Агро» 75 000,00 грн.

На примусове виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 16.10.2024 у справі № 907/1017/23, яка набрала законної сили 16.10.2024 Господарським судом Закарпатської області видано відповідні накази 18.12.2024.

Під час вчинення виконавчих дій з виконання цього наказу приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Лукеча О.В. у виконавчому провадженні №01570004 встановив відсутність спірного майна у боржника.

Зокрема, ТзОВ «Свобода-Агро» листами від 20.01.2025 повідомило приватного виконавця про те, що у нього відсутнє майно, яке підлягає поверненню стягувачу за рішенням суду, а власником майна є громадянин Туречинни - ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ).

Також, як повідомив боржник в апеляційній скарзі, у зв`язку з тим, що ТзОВ «Свобода-Агро» не є актуальним власником майна, боржник звертався до суду із заявою про визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню.

Зокрема, 01.08.2025 представник ТзОВ “Свобода-Агро” подало до місцевого господарського суду заяву про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, обґрунтовану тим, що з 08.07.2023 громадянин Туреччини ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ) є власником електрогенераторної установки At1as Copco QAS 150, на підставі договору купівлі-продажу спецтехніки № 08/07, укладеного з ТОВ "Свобода-Агро"; з 27.06.2023 громадянин Туреччини ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ) є власником косарки тракторної Omarv Mulcher TSR 600 TMRP, на підставі договору купівлі-продажу спецтехніки № 27/06, укладеного з ТОВ "Свобода-Агро"; з 11.07.2023 громадянин Туреччини ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ) є власником причепу Harpert д.н. НОМЕР_1 , на підставі договору купівлі-продажу спецтехніки №11/07, укладеного з ТОВ "Свобода-Агро".

Отже, за доводами відповідача, останній не може виконати рішення суду щодо повернення майна, оскільки майно перебуває у власності іншої особи, а сам виконавчий документ з цієї підстави має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 19.08.2025 у справі №907/1017/23 відмовлено у визнанні судового наказу Господарського суду Закарпатської області від 18.12.2024 на примусове виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 16.10.2024 у справі №907/1017/23 таким, що не підлягає виконанню. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 11.11.2025 цю ухвалу залишено без змін.

У вказаних судових рішеннях було встановлено, що заявник ухиляється від виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 16.10.2024 у цій справі.

13.11.2025 стягувач звернувся до приватного виконавця Лукечі О.В. із заявою про ініціювання перед судом питання щодо зміни способу та порядку виконання рішення суду, а 04.12.2025 приватний виконавець звернувся до господарського суду із відповідною заявою, у якій просив змінити спосіб та порядок виконання наказу №907/1017/23, виданого Господарським судом Закарпатської області 18.12.2024 на примусове виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 16.10.2024 у справі №907/1017/23.

Оскільки під час розгляду цієї заяви боржник повернув дві одиниці майна стягувачу, приватний виконавець подав відповідні заяви з уточненням вимог, зокрема, оскаржувану ухвалу суд першої інстанції постановив за результатами розгляду заяви з такою прохальною частиною:

«Змінити спосіб та порядок виконання наказу у справі № 907/1017//23, виданого Господарським судом Закарпатської області 18.12.2024 на примусове виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 16.10.2024;

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Свобода-Агро» (89463, с. Велика Добронь, вул. Фізкультурна, 6 Ужгородського району Закарпатської області, код ЄДРПОУ 37742955) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Свобода» (90210, с. Свобода, вул. Миру, 112 Берегівського району Закарпатської області, код ЄДРПОУ 38325142) грошові кошти у розмірі вартості відсутнього майна:

- косарки тракторної Omarv Mulcher TSR 600 TMRP - 152 050,00 грн.».

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що порядок зміни способу виконання рішення визначено у ст.331 ГПК України.

Так, відповідно до ч.3 ст.331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до абз.2 ч.3 ст.331 ГПК України невиконання боржником судового рішення про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна стягувача або майна, присудженого на користь стягувача, протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження за заявою стягувача є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з боржника суми вартості відповідного майна, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, вартість майна неможливо визначити або майно відповідно до закону не може оцінюватися.

Поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним/приватним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі об`єктивної (безумовної) неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений судом (схожі за змістом усталені висновки викладено в постановах Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 07.03.2018 у справі №456/953/15-а, від 17.07.2019 у справі №748/2827/16-а, від 16.07.2020 у справі №130/2176/17, від 11.11.2020 у справі №817/628/15, від 17.02.2021 у справі №295/16238/14-а, від 24.07.2023 у справі №420/6671/18 та в постановах Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №179/1341/15-ц, від 01.08.2019 у справі №759/10301/15-ц, від 09.12.2020 у справі №464/6966/16-ц).

Задоволення позову про повернення майна, у випадку встановлення його фактичної відсутності або невиконання відповідачем обов`язку з повернення, надає право змінити спосіб виконання судового рішення.

Колегія суддів наголошує, що відповідно до частини третьої статті 331 ГПК України, невиконання боржником судового рішення про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна стягувача або майна, присудженого на користь стягувача, протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження за заявою стягувача є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з боржника суми вартості відповідного майна.

З матеріалів справи встановлено, що з моменту відкриття виконавчого провадження (20.01.2025) по момент звернення до суду першої інстанції із заявою про зміну способу виконання рішення суду (04.12.2025), минуло понад два місяці (а саме 11 місяців), між тим ТзОВ «Свобода-Агро» постанови Західного апеляційного господарського суду від 16.10.2024 у справі №907/1017/23 не виконало.

Ці обставини також підтверджуються з пояснень та заперечень самого боржника щодо зміни способу виконання, та що є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення шляхом стягнення з боржника суми вартості відповідного майна.

Відповідно до абз.3 ч.3 ст.331 ГПК України вартість майна визначається відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

До заяви приватного виконавця про зміну способу виконання рішення додано звіт №2025-11-20-02 від 10.11.2025 про оцінку колісного транспортного засобу та обладнання, в тому числі, косарки тракторної Omarv Mulcher TSR 600 TMR, виконаний суб`єктом оціночної діяльності ФОП Донсковою О.С.

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені у Законі України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Визначення вартості майна, оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності (ч. 1 ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).

Згідно із частиною 4 статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлено у статті 12 цього Закону.

Згідно із частиною 6 статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

За змістом статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору.

Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.

Національний стандарт № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджений постановою Кабінету міністрів України від 10.09.2003 № 1440 (далі - Національний стандарт № 1) є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна.

Метою оцінки в даному випадку у звіті вказано визначення вартості об`єктів для вирішення спорів, зокрема косарки тракторної Omarv Mulcher TSR 600 TMRP.

Таке майно відсутнє та не може бути оглянуте та ідентифіковане оцінювачем, але замовника ТзОВ «Агро-Свобода» цікавить його вартість, видом вартості є ринкова ціна з відділенням поточної вартості для обладнання.

У звіті також вказано, що оцінювачем використано порівняльний методичний підхід для здійснення оцінки.

Згідно з пунктами 15, 16 Національного стандарту № 1 методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості об`єкта оцінки у разі використання порівняльного підходу, повинні ґрунтуватися на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно.

Визначення ринкової вартості об`єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів у оцінювача. У разі відсутності або недостатності зазначеної інформації у звіті про оцінку майна зазначається, якою мірою це вплинуло на достовірність висновку про ринкову вартість об`єкта оцінки.

Відповідно до пункту 52 Національного стандарту № 1 оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел (за винятком документів, надання яких повинен забезпечити замовник оцінки згідно з договором), їх аналіз та виклад обґрунтованих висновків. При цьому оцінювач повинен проаналізувати всі інформаційні джерела, пов`язані з об`єктом оцінки, тенденції на ринку подібного майна, інформацію про угоди щодо подібного майна, які використовуються у разі застосування порівняльного підходу, та іншу істотну інформацію. У разі неповноти зазначеної інформації або відсутності її взагалі у звіті про оцінку майна зазначається негативний вплив цього факту на результати оцінки.

У поданому звіті оцінювач зазначив, що при визначенні вартості косарки тракторної ним на спеціалізованих сайтах мережі інтернет були відібрані 3 об`єкти порівняння, які добре ідентифікуються, з описом технічних і функціональних характеристик. Скріншоти таких аналогів містяться у звітах.

За наслідками порівняння оцінювач визначив, що вартість косарки тракторної Omarv Mulcher TSR 600 TMRP станом на 01 листопада 2025 року становить 152 050,00 грн.

У розділі звіту «Перелік всіх допущень, в межах яких проводиться оцінка» вказано, що:

- визначення вартості обладнання проведено на основі інформації отриманої від замовника оцінки, оцінювач вважає, що представлена інформація носить достовірний характер, в тому разі, якщо ця інформація не відповідає дійсності, висновки оцінювача відносно ринкової вартості можуть змінитись;

- у зв`язку з відсутністю майна огляд його не проводився і звіт про оцінку майна носить консультативний характер;

- використані при проведенні оцінки інформаційні джерела, в тому числі й комп`ютерні програмні комплекси, є легальними, всі припущення щодо інформації, що містяться в цих джерелах викладені при описі процедури оцінки.

Також, оцінювачем при описі процедури оцінки косарки тракторної зроблено такі припущення: у зв`язку з обмеженою кількістю інформації про ціни продажу об`єктів подібного майна, у розрахунку використовується також пропозиції продажу подібного майна; технічний стан, заявлений в оголошенні про продаж та відповідність фотофіксації можуть не співпадати; оцінювач визначає вартість майна у гривнях; оскільки сільськогосподарська техніка підпадає під 0 розмитнення (на неї не накладаються ПДВ), то станом на дату оцінки, приймаються закордонні аналоги без урахування митних платежів і зборів.

Загальні вимоги до складання звіту про оцінку та підготовки висновку про вартість майна викладені в п. 56 Національного стандарту № 1.

Необ`єктивна оцінка - це оцінка, яка ґрунтується на явно неправдивих вихідних даних, навмисно використаних оцінювачем для надання необ`єктивного висновку про вартість об`єкта оцінки (абзац чотирнадцятий пункту 3 Національного стандарту № 1).

Неякісна (недостовірна) оцінка - оцінка, проведена з порушенням принципів, методичних підходів, методів, оціночних процедур та (або) на основі необґрунтованих припущень, що доводиться шляхом рецензування (абзац п`ятнадцятий пункту 3 Національного стандарту № 1).

В оскарженій ухвалі зазначено, що суд, здійснивши перевірку поданого суду звіту на відповідність вимогам Національного стандарту 1, суд не виявив жодної невідповідності. При цьому, у такому нормативно-правовому акті визначено можливість проведення оцінки майна без особистого його огляду оцінювачем. Разом з тим, вказано, що у разі неможливості особистого огляду звіт повинен містити відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки. Оцінювач у своєму звіті надала пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки.

Апелянт не погоджується із вказаним твердженням суду, однак не спростував належність поданого звіту про оцінку майна під час розгляду заяви в суді першої інстанції відповідними доказами, а саме не надав рецензії на такий звіт чи будь-яких доказів, які би свідчили про те, що визначена оцінювачем ринкова вартість спірного майна є іншою.

При цьому, боржник стверджує, що на момент розгляду заяви спірне майно перебуває у його власності, розгляд заяви здійснювався впродовж тривалого часу, а відтак боржник не був позбавлений можливості довести, що визначена оцінювачем вартість відсутнього майна не відповідає дійній ринковій вартості такого майна.

Водночас, колегія суддів відхиляє за безпідставністю доводи боржника про те, що суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання боржника про призначення судової експертизи внаслідок порушення норм процесуального права.

Так, частиною 1 статті 99 ГПК України передбачено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Колегія суддів наголошує, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Призначення експертизи є правом, а не обов`язком господарського суду, при цьому, питання призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 27.04.2021 у справі №927/685/20).

Слід звернути увагу на те, що суперечливість тверджень сторін не є тотожною суперечливості наданих ними доказів.

Як вже було зазначено, у цій справі приватний виконавець на виконання вимог абз.3 ч.3 ст.331 ГПК України, подав звіт про оцінку майна, тобто, вартість майна у справі визначена відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Натомість, боржник не надав доказів на спростування цієї оцінки та не довів необхідності призначення судової товарознавчої експертизи під час розгляду заяву про зміну способу виконання рішення, зважаючи на те, що нормами Господарського процесуального кодексу України передбачено, що під час розгляду такої заяви вартість відсутнього майна визначається відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (абз.3 ч.3 ст.331 ГПК України).

Щодо доводів апелянта про те, що задоволення заяви про зміну способу і порядку виконання рішення суду про повернення ТзОВ «СВОБОДА-АГРО» спірного майна на користь ТзОВ «АГРО-СВОБОДА» на стягнення грошових коштів у розмірі вартості спірного майна з ТзОВ «СВОБОДА-АГРО» фактично змінює рішення суду по суті та спосіб захисту, передбачений статтею 16 Цивільного кодексу України, колегія суддів зазначає, що у ч.3 ст.331 ГПК України прямо передбачено можливість зміни способу і порядку виконання судового рішення, яке зобов`язує боржника повернути стягувачеві майно, на стягнення вартості відсутнього майна, за умов, якщо протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження боржник не виконує такого судового рішення.

Враховуючи, що виконавче провадження № 76818610 з виконання наказу Господарського суду Закарпатської області у справі № 907/1017/23 про зобов`язання ТзОВ «Свобода-Агро» повернути ТзОВ «Агро-Свобода» електрогенераторну установку At1as Copco QAS 150, причеп Harpert, косарку тракторну Omarv Mulcher TSR 600 TMRP відкрито 20.01.2025, зважаючи, що станом на 13.07.2026 такий наказ в частині повернення косарки тракторної Omarv Mulcher TSR 600 TMRP не виконаний у зв`язку із відсутністю в боржника такого майна, правильним та обґрунтованим є висновок суду про необхідність змінити спосіб виконання рішення шляхом стягнення з боржника суми вартості косарки тракторної Omarv Mulcher TSR 600 TMRP, яка встановлена у звіті про оцінку майна колісного транспортного засобу та обладнання № 2025-11-10-02 від 10.11.2025 – 152 050,00 грн.

Разом з цим, колегія суддів не надає оцінки обставинам виконання боржником оскарженої ухвали та закриття виконавчого провадження у зв`язку з виконанням судового рішення, про які повідомлено у відзиві на апеляційну скаргу, оскільки відповідно до ч.3 ст.269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Апеляційний суд здійснює перегляд справи з урахуванням обставин, що існували на момент постановлення оскаржуваного судового рішення.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновки місцевого господарського суду щодо обґрунтованості заяви приватного виконавця, апелянт не довів порушення застосування судом норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи встановлені обставини справи, межі перегляду оскаржуваного судового рішення, доводи учасників апеляційного провадження, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають до задоволення, відтак оскаржувану ухвалу Господарського суду Львівської області від 13.07.2026 у справі №914/316/26 (907/1017/23) слід залишити без змін.

Щодо судових витрат

В порядку ст.129 ГПК України судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, слід покласти на скаржника.

Окрім того, у відзиві на апеляційну скаргу приватний виконавець Лукеча О.В. просив стягнути з ТзОВ «СВОБОДА-АГРО» на користь приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Лукечі О.В. 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Заявник зазначає, що для представництва інтересів у суді апеляційної інстанції приватний виконавець залучив адвоката Мікрюкова Сергія Володимировича (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЗР № 21/1374, видане на підставі рішення Ради адвокатів Закарпатської області від 12.03.2018 № 531) на підставі договору про надання правничої допомоги № 16/2025 від 05.12.2025.

Обсяг та вартість фактично наданої правничої допомоги узгоджені сторонами в додатковому правочині до вказаного договору від 24.08.2026 і зафіксовані в акті приймання-передачі виконаних робіт від 24.08.2026, а саме:

- підготовка відзиву на апеляційну скаргу - 4 години - 4 000,00 грн;

- участь у судовому засіданні - 1 година - 1 000,00 грн;

разом: 5 годин на суму 5 000,00 грн.

Пунктом 3 додаткового правочину та пунктом 3 акта приймання-передачі виконаних робіт сторони підтвердили належне надання вказаної правничої допомоги, її повну оплату та відсутність будь-яких взаємних претензій щодо її кількості та якості. Отже, ці витрати є реальними, документально підтвердженими та безпосередньо пов`язаними з розглядом цієї справи в суді апеляційної інстанції.

Приватний виконавець вважає, що заявлена сума є співмірною зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами, обсягом наданих послуг і витраченим часом, а також із ціною спору (152 050,00 грн) та значенням справи для сторін (частина 4 статті 126 ГПК України).

Погодинна ставка 1 000,00 грн не перевищує звичайних ринкових ставок оплати послуг адвокатів у Закарпатській області.

Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат приватного виконавця у суді апеляційної інстанції становить 5 000,00 грн і є остаточним (стаття 124 ГПК України).

Розглянувши заяву про стягнення з боржника на користь приватного виконавця витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, в сукупності з матеріалами справи, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду зазначає таке.

Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи; до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.3 ст.126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як встановлено з матеріалів справи, інтереси приватного виконавця Лукечі О.В. представляв адвокат Мікрюков С.В. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЗР № 21/1374, видане на підставі рішення Ради адвокатів Закарпатської області від 12.03.2018 № 531) на підставі договору про надання правничої допомоги №16/2025 від 05.12.2025 та довіреності від 10.12.2025.

У додатковому правочині від 24.08.2026 до договору про надання правничої допомоги №16/2025 від 05.12.2025, який уклали адвокат Мікрюков С.В. та приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Лукеча О.В. (клієнт), зазначено, що відповідно до пункту 5.1. договору про надання правничої допомоги, за правову допомогу, передбачену в пункті 5.1. даного договору, змовник сплачує адвокату винагороду (гонорар) в розмірі, який фіксується в акті приймання-передачі виконаних робіт.

У п.2 додаткового правочину зазначено, що адвокат надав, а замовник прийняв наступну правничу допомогу: представництво інтересів у Західному апеляційному господарському суді по справі № 914/316/26(907/1017/23) за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «СВОБОДА-АГРО» на ухвалу Господарського суду Львівської області від 13.07.2026 у справі за заявою приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Лукечі О.В. таку допомогу: підготовка відзиву на апеляційну скаргу - 4 000,00 грн; участь в судовому засіданні - 1 000,00 грн., всього - 5 000,00 грн.

Відповідно до п.3, підписуючи цей додатковий правочин сторони підтверджують надання вказаної правничої допомоги належним чином, її повну оплату та відсутність будь яких взаємних претензій з приводу її кількості та якості.

Також 24.08.2026 сторони підписали акт приймання-передачі виконаних робіт.

У відповідності до правової позиції Верховного Суду у справі №648/1102/19, викладеної у постанові від 12.02.2020, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Таким чином, представник приватного виконавця належними та допустимими доказами підтвердив суму витрат на професійну правничу допомогу в апеляційному провадженні у справі №914/3489/25 (463/10082/24), які поніс приватний виконавець.

Відповідно до положень статей 1, 26, 27, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, за яким, зокрема, клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

У статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За частиною п`ятою статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Із наведених вище положень ч.4 ст.126 ГПК України та ч.5 ст.129 ГПК України вбачаються такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

За змістом ч.5 ст.126 ГПК України у разі недотримання вимог ч.4 ст.126 ГПК України щодо дотримання принципу співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 ГПК України).

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Апелянт (боржник) не скористався правом подати заперечення щодо заяви стягнення з нього судових витрат, викладеної у відзиві, хоча відзив було надіслано до електронних кабінетів боржника та його представника 26.08.2026.

Разом з цим, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, суд повинен враховувати, що:

- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);

- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);

- суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).

З наданих представником відповідачів актів наданих послуг випливає, що до загальної суми витрат на правничу допомогу, яка становить 5 000,00 грн., заявник включив витрати на участь представника в судовому засіданні у розмірі 1000,00 грн.

Однак, в судове засідання від 02.09.2026 сторони явки не забезпечили, відтак дійсними та реальними є витрати приватного виконавця на професійну правову допомогу в розмірі 4 000,00 грн.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та про залишення оскарженої ухвали без змін, викладену у відзиві на апеляційну скаргу заяву приватного виконавця про стягнення з апелянта судових витрат на професійну правову допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 5000,00 грн. слід задоволити частково та покласти на апелянта відшкодування понесених приватним виконавцем витрат в розмірі по 4000,00 грн., а у стягненні решти заявленої до відшкодування суми – відмовити.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Свобода Агро” від 27.07.2026 (вх. №01-05/2499/26 від 27.07.2026) – відмовити.

2. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 13.07.2026 у справі №914/316/26 (907/1017/23) – залишити без змін.

3. Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги – покласти на скаржника.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Свобода Агро” (89463, с.Велика Добронь, вул.Фізкультурна, 6, Ужгородський р-н, Закарпатська обл., ідентифікаційний код 37742955) на користь приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Лукечі Олександра Васильовича (88000, м.Ужгород, пл. Кирила і Мефодія, буд.1, офіс 41-Б, РНОКПП НОМЕР_2 ) 4000,00 грн (чотири тисячі гривень нуль копійок) витрат на професійну правничу допомогу.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає оскарженню.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Повну постанову складено 14.09.2026.

Головуючий суддя Желік М.Б.

суддя Галушко Н.А.

суддя Орищин Г.В.