Вирок від 13 вересня 2026 р. у справі №452/3070/26 — Самбірський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 452/3070/26

Провадження № 1-кп/452/463/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2026 року м.Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області

у складі: головуючого судді ОСОБА_1

секретаря ОСОБА_2 ,

із участю: прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника-адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Самборі Львівської області кримінальне провадження №12026141290000211 від 13.06.2026р. про обвинувачення:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Самбір Львівської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ; штаб-сержанта 3 категорії групи вогневої підтримки 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 ; українця, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, раніше не судимого, -

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 13.06.2026 року о 12:20год., керуючи технічно-справним автомобілем марки «MERCEDES-BENZ E 200 K», реєстраційний номер НОМЕР_2 , у м. Самборі Львівської області на нерегульованому перехресті нерівнозначних доріг вул. Степана Бандери та вул. Івана Франка, рухаючись другорядною дорогою вул. Степана Бандери та здійснюючи виїзд на головну дорогу вул. Івана Франка з маневром повороту ліворуч в напрямку до м. Дрогобич Львівської області, порушив вимоги Розділу 1 п.п. 1.5, 1.10; Розділу 2 п. 2.3 підпункту б); Розділу 16 п. 16.11 та Розділу 33 вимоги дорожнього знаку 2.1 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, які виразилися в тому, що він проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, перед виїздом з другорядної дороги на головну не переконався у безпечності виконання ним маневру, чим своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху, а саме не надав перевагу в русі електровелосипеду марки «GREEN GIANT» під керуванням ОСОБА_6 , який рухався на перехресті головною дорогою вул. Івана Франка, в результаті чого відбулось зіткнення вказаних транспортних засобів. Внаслідок порушення водієм ОСОБА_4 вимог ПДР відбулась дорожньо-транспортна пригода за наслідком якої кермувальник електровелосипеда ОСОБА_6 отримав згідно висновку судово-медичної експертизи тілесні ушкодження, які відносяться до тяжкого тілесного ушкодження по ознаці небезпеки для життя в момент утворення.

Судом проаналізовано показання обвинуваченого із захистом, усне звернення під час підготовчого засідання і письмову позицію потерпілого та прокурора, представлені докази досудового розслідування в сукупності та, суд прийшов до висновку про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, оскільки він своїми діями вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли потерпілому тяжке тілесне ушкодження; кваліфікація дій за вказаною нормою Кримінального Закону є вірною і обвинувачений повинен за це понести кримінальну відповідальність.

На підтвердження встановлених судом обставин винність особи вбачається із допитаного безпосередньо у судовому засіданні обвинуваченого ОСОБА_4 , який свою вину в скоєнні кримінального правопорушення визнав повністю, у вчиненому розкаявся та показав про обставини вчиненого злочину, що вказаного числа він, рухаючись другорядною дорогою вул. Степана Бандери та здійснюючи виїзд на головну дорогу вул. Івана Франка з маневром повороту ліворуч, проявив неуважність; перед виїздом з другорядної дороги на головну не надав перевагу у русі електровелосипеду під керуванням потерпілого, який рухався на перехресті головною дорогою, в результаті чого відбулось зіткнення транспортних засобів. Він відразу зупинив автомобіль, щоб надати допомогу потерпілому; тепер примирився із потерпілим у справі та дійшов згоди по повному відшкодуванню; у результаті просив призначити м`якше покарання та не позбавляти права керування транспортним засобом, оскільки він є військовослужбовцем і здійснює перевезення автотранспортом, посвідчення водія йому необхідне для використання автотранспорту в службових цілях, що в тому числі вбачається із клопотання заступника командира військової частини НОМЕР_1 , який просив не позбавляти ОСОБА_4 права керування транспортними засобами, враховуючи службову необхідність.

За даними наданих документів захисником відомо, що батько обвинуваченого зник безвісті, баба обвинуваченого перебуває на обліку в лікаря-психіатра і він здійснює за нею догляд, якого вона потребує; потерпілий ОСОБА_6 у поданому до суду зверненні письмово підтвердив, що ОСОБА_4 вибачився перед ним, добровільно відшкодував заподіяну внаслідок ДТП моральну та матеріальну шкоду, окрім страхових виплат. Іншу частину матеріальної та моральної шкоди, зокрема понесені витрати на лікування, потерпілий має намір стягнути із страхової компанії АТ «СГ «ТАС», в якій був застрахований автомобіль винуватця ДТП, в межах страхових лімітів. У зв`язку із повним примиренням із обвинуваченим, по факту даної автопригоди у потерпілого до обвинуваченого жодних матеріальних та моральних претензій немає, цивільний позов до ОСОБА_4 він заявляти не буде, - що однаково безпосередньо підтвердив у підготовчому засіданні. Враховуючи викладене, потерпілий просив обвинуваченого суворо не карати та звільнити від відбування покарання з випробуванням в порядку ст. 75 КК України, і не позбавляти його права керування транспортними засобами.

Крім визнання обвинуваченим ОСОБА_4 своєї провини його винність в інкримінованому кримінальному правопорушенні доведена сукупністю зібраних доказів у ході досудового розслідування, дослідження яких відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України суд за погодженням із учасниками кримінального провадження визнав недоцільним. Водночас судом з`ясовано чи правильно розуміють сторони кримінального провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснено, що у такому разі вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Аналізуючи раніше наведене та наявні дані матеріалів кримінального провадження, суд переконаний у доведенні вини обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

За ст. 12 КК України вчинене обвинуваченим ОСОБА_4 кримінальне правопорушення є тяжким злочином; вчинений відповідно з необережною формою вини.

У відповідності до вимоги ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно із ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Тому, призначаючи обвинуваченому покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого; також судом узято до уваги особу винного, який щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, беззастережно визнав свою винуватість, відшкодував заподіяну шкоду; його виключно позитивні характеристики, обставини вчинення кримінального правопорушення. Із урахуванням цього слід призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів. Підстав для призначення більш м`якого покарання обвинуваченому, чи для переходу до іншого більш м`якого, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини Кримінального кодексу України за вчинене, - не встановлено як і підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Обвинувачений ОСОБА_4 згідно довідки Інформаційного Центру раніше не судимий; згідно характеристик позитивно характеризується за місцем проживання та місцем роботи; згідно клопотання заступника командира в/ч НОМЕР_1 від 01.09.2026 року здійснює перевезення автотранспортом у службових цілях, що є дуже затребуваним та його допомога у здійсненні перевезень є вкрай необхідна.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 є щире каяття, добровільне відшкодування завданої шкоди; обставин, що обтяжують покарання не встановлено.

Згідно до п. п. 20, 21 Постанови Пленуму Верховного суду України №14 від 23 грудня 2005р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при призначенні покарання за ст. 286 КК України суди мають ураховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію транспортних засобів, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного. У кожному випадку призначення покарання за частинами 1, 2 ст. 286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов`язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 судом ураховано окрім загальних засад такого, і роз`яснення постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання».

Розглядаючи кримінальне провадження в межах установленого звинувачення обвинуваченому ОСОБА_4 , із урахуванням наведеного і загальних засад призначення покарання, аналізуючи матеріали досудового розслідування в сукупності із поясненнями обвинуваченого, письмову позицію потерпілого про обрання несуворого покарання із застосуванням ст. 75 КК України та аналогічно прокурора про обрання покарання у рамках закону; із урахуванням поведінки особи до і після вчинення злочинів, вимоги закону, - із урахуванням всіх обставин справи суд дійшов висновку, що йому слід призначити покарання у виді позбавлення волі на відповідний строк без позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки в даних правовідносинах суд погодився із поясненнями обвинуваченого, які підтверджені письмовим клопотання із місця служби про те, що ОСОБА_4 є військовим, здійснює захист України та посвідчення водія потрібне йому для використання у службових цілях, пов`язаних із здійсненням перевезень, які є необхідними по місцю несення ним служби; також слід врахувати, що обвинувачений здійснює догляд за бабою, яка перебуває на обліку в лікаря-психіатра та згідно медичних показів потребує стороннього догляду, який власне періодично надає обвинувачений і для цього як правило потрібний транспорт. Разом з тим слід звільнити обвинуваченого від відбування основного покарання з випробуванням і покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України, - що є тотожним позиції усіх сторін кримінального провадження, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчиненню ним нових злочинів для реалізації принципу законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Цивільного позову у встановленому законом порядку не заявлено, - як встановлено судом обвинувачений із потерпілим добровільно вирішили це питання; питання речових доказів слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України; витрати на залучення експерта підлягають стягненню із обвинуваченого у дохід держави.

Керуючись ст. 370, 373 - 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначити йому покарання позбавлення волі на строк 4(чотири) роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням на іспитовий строк 1(один) рік.

Згідно п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Скасувати вцілому накладений арешт слідчим суддею згідно ухвали від 17.06.2026 року про накладення арешту на майно, яке 13.06.2026 року в ході огляду місця дорожньо-транспортної пригоди було виявлено та вилучено, а саме: автомобіль марки та моделі «Mercedes-BenzE200»р.н. НОМЕР_2 ; електровелосипед марки та моделі «GreenGiant U18 Pro Max» (60V, 30Ah, 600 W) з амортизатором, чорний з розкладним сидінням-багажником, без номерного знаку, - у зв`язку із прийняття кінцевого рішення по даному кримінальному провадженні.

Речові докази:

-автомобіль марки «Mercedes-Benz Е200 К» р.н.з. НОМЕР_2 – вважати повернутим власнику ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

-електровелосипед марки та моделі «GreenGiant U18 Pro Max» (60V, 30Ah, 600 W) з амортизатором, чорний з розкладним сидінням-багажником, без номерного знаку – вважати повернутим власнику ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути із ОСОБА_4 у дохід держави витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні №12026141290000211 від 13.06.2026р. у сумі 19254,4грн. (дев`ятнадцять тисяч двісті п`ятдесят чотири гривні сорок копійок).

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення. У відповідності до ч. 2 ст. 394 КПК України вирок не може бути оскарженим в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 цього кодексу.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя