Вирок від 14 вересня 2026 р. у справі №446/1178/26 — Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області

Справа № 446/1178/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.09.2026року м. Кам`янка-Бузька

Кам`янка-Бузький районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора — ОСОБА_3

обвинуваченого — ОСОБА_4

захисника — ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні угоду про визнання винуватості від 30.04.2026 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реестру досудових розслідувань за № 12026141420000043 від 26.02.2026 на підставі обвинувального акту за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Звертів, Жовківського району Львівської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , неодружений, непрацюючий, з середньою-спецальною освітою, на утриманні якого знаходиться матір – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України,

ВСТАНОВИВ:

01.05.2026 до Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області з Кам`янка-Бузького відділу Жовківської окружної прокуратури надійшов обвинувальний акт із додатками та угодою про визнання винуватості від 30.04.2026 у кримінальному провадженні № 12026141420000043 від 26.02.2026 щодо обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України.

Відповідно до обвинувального акту та угоди про визнання винуватості ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, а саме в умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили, за таких обставин.

Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 18.11.2025 у справі № 450/4199/25, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00грн., з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів на строк 1 (один) рік. Однак, ОСОБА_4 , вирішив умисно не виконувати зазначене судове рішення, що набрало законної сили, в частині позбавлення права керування транспортними засобами, діючи умисно, достовірно знаючи про наявність вказаної постанови суду та будучи ознайомленим з нею, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення його права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч.1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, продовжив керування транспортними засобами. Так, ОСОБА_4 достовірно знаючи, що він позбавлений права керувати транспортним засобом, діючи умисно, всупереч постанови Пустомитівського районного суду Львівської області від 18.11.2025, яка набрала законної сили, маючи реальну можливість її виконати, у встановлений вказаним рішенням терміни, умисно керував транспортним засобом, а саме: 26 лютого 2026 року близько 15 години 55 хвилин керував автомобілем марки «Daewoo» моделі «Lanos», державний номерний знак НОМЕР_1 , на автодорозі Н-17 сполучення «Львів-Луцьк» 8 км, що поблизу села Ременів Львівського району Львівської області, де був виявлений працівниками поліції.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 382 КК України, тобто умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

На стадії досудового розслідування, прокурор Кам`янка-Бузького відділу Жовківської окружної прокуратури ОСОБА_3 та підозрюваний ОСОБА_4 , за участі захисника - адвоката ОСОБА_5 , 30.04.2026 уклали угоду про визнання винуватості у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026141420000043 від 26.02.2026.

За змістом угоди формулювання та обсяг обвинувачення, а також правова кваліфікація дій ОСОБА_4 із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, є тотожними формулюванню та кваліфікації, наведеним в обвинувальному акті.

Згідно вказаної угоди, обвинувачений ОСОБА_4 та прокурор Кам`янка-Бузького відділу Жовківської окружної прокуратури ОСОБА_3 дійшли згоди щодо істотних для даного кримінального провадження обставин, також при укладенні угоди враховані обставини, передбачені ст.ст. 469, 470 КПК України, а саме: підозрюванний надав максимальне сприяння у проведенні досудового розслідування, підозра оголошена у скоєнні нетяжкого злочину, враховано особу підозрюваного, наявність суспільного інтересу, що полягає в забезпеченні швидкого досудового розслідування та судового розгляду, кримінальним правопорушенням майнова шкода інтересам держави не завдана, потерпілі у крмінальному провадженні відсутні, відомості про вчинення підозрюванним інших кримінінальних правопорушень або його причетність до вчинення таких з іншими особами в матеріалах провадження відсутня.

За умовами угоди про визнання винуватості, підозрюваний ОСОБА_4 під час досудового розслідування повністю визнав свою винуватість в інкримінованих йому діяннях та зобов`язався визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення в обсязі пред`явленого обвинувачення, викладеного у обвинувальному акті.

Відповідно до вимог ст. 472 КПК України сторони також узгодили покарання, яке підлягає призначенню обвинуваченому ОСОБА_4 у разі затвердження угоди з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та даних про особу підозрюваного, який раніше не судимий, має постійне місце проживання на утриманні мати -інваліда.

Зокрема сторони дійшли згоди про визнання пом`якшуючими покарання обставини, передбачені ст. 66 КК України, а саме: щире каяття підозрюваного ОСОБА_4 , його добровільний внесок на потреби Збройних Сил України, відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Відповідно до вимог ст. 472 КПК України, сторони також узгодили покарання, яке підлягає призначенню обвинуваченому ОСОБА_4 у разі затвердження угоди та на яке обвинувачений надав згоду, яке запропоновано призначити суду за результатами затвердження угоди, а саме на призначення покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України у виді штрафу в розмірі 500 (п`ятсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень.

Окрім зазначеного, в угоді передбачені наслідки її укладення і затвердження, встановлені ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання відповідно до ст. 476 КПК України.

Відповідні пункти угоди містять підписи, зокрема обвинуваченого ОСОБА_4 , сама угода містить підписи сторін та захисника.

Прокурор подану угоду про визнання винуватості підтримав, просив суд затвердити її, вказавши про відповідність угоди вимогам чинного законодавства, добровільність її укладення, належність кримінальних правопорушень до числа тих, щодо яких законом передбачена можливість укладення угоди про визнання винуватості, а також, що існують достатні фактичні дані для визнання обвинуваченим своєї винуватості у інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, які підтверджуються сукупністю зібраних під час досудового розслідування доказів.

Обвинувачений ОСОБА_4 добровільність наміру щодо укладення угоди підтвердив та просив суд затвердити угоду про визнання винуватості. Повідомив, що в повному обсязі розуміє характер обвинувачення та погоджується з його формулюванням, зазначеним в угоді та обвинувальному акті, підтвердив встановлені обставини кримінального правопорушення, беззастережно визнає свою вину у вчинених кримінальних правопорушеннях та щиро розкаюється, засуджує свою поведінку, готовий понести узгоджене покарання. Додатково та на запитання суду пояснив, що вину визнає в повному обсязі, укладання угоди було добровільним і не є наслідком будь якого насилля, тиску, будь яких обіцянок, цілком розуміє вид та розмір узгодженого покарання, має можливість сплатити штраф, також розуміє наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, та відмови від здійснення прав, передбачених абз. 1, 4 п.1 ч.4 ст. 474 КПК України, щодо судового розгляду в загальному порядку, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.

Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 погодилася з формулюванням обвинувачення, викладеним в обвинувальному акті. Вважає, що умови угоди про визнання винуватості в повному обсязі відповідають вимогам законодавства, її укладення є добровільним, а тому вона підлягає затвердженню.

Проаналізувавши зміст обвинувального акту від 30.04.2026 та додатків до нього, угоду про визнання винуватості від 30.04.2026, дослідивши надані сторонами матеріали, заслухавши учасників провадження, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з ч. 2 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого.

Положеннями п.1 ч. 1 та абз. 5 ч. 4 ст. 469 КПК України закріплено, що угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, нетяжких та тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Судом встановлено, що між прокурором і обвинуваченим ОСОБА_4 укладено угоду про визнання винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 383 КК України, який є нетяжким кримінальним правопорушенням.

Відповідно до положень п. 1 ч. 4 ст.469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.

Судом установлено, що укладена між прокурором та підозрюваним ОСОБА_4 угода містить формулювання обвинувачення, правову кваліфікацію обвинувачення із зазначенням статтей (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та інші визначені ст. 472 КПК України обов`язкові складові.

Так, фактичні обставини, описані в обвинувальному акті, формулювання обвинувачення, вказане в угоді, підтвердження ОСОБА_4 цих обставин та визнання ним своєї вини у присутності захисника дають можливість суду дійти висновку про існування обґрунтованих підстав для визнання винуватості обвинуваченого.

Також судом установлено, що умови угоди відповідають вимогам КПК України і КК України, інтересам суспільства, узгоджене сторонами покарання відповідає загальним правилам призначення покарань, передбаченим КК України, а кримінальне провадження свідчить про наявність фактичних підстав для визнання винуватості.

Так, при перевірці умов угоди на відповідність вимогам КК України та інтересам суспільства суд враховує те, що ОСОБА_4 раніше не судимий, повністю визнав свою вину у вчиненні злочину, щиро розкаявся, що є обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Відповідно до п. 2 ч. 7 ст. 474 КПК України невідповідність умов угоди про визнання винуватості інтересам суспільства є підставою для відмови у її затвердженні.

Наявність суспільного інтересу в угоді, збалансованого між державними і особистими інтересами, полягає в досягненні, перш за все, завдань кримінального судочинства, які полягають в захисті особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також у забезпечені швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Загалом своєчасне розкриття кримінальних правопорушень, призначення справедливого покарання винній особі є свідченням наявності суспільного інтересу.

В цьому кримінальному провадженні суд встановив наявність інтересу для суспільства в затвердженні угоди про визнання винуватості, який полягає у розкритті кримінальних правопорушень, в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень, забезпеченні швидкого досудового розслідування та судового провадження.

Затвердження угоди у цьому провадженні забезпечить справедливе та в розумні строки вирішення кримінальної справи, досягнення цілей та завдань кримінального провадження при мінімальних затратах державних ресурсів, а також зменшить навантаження на органи прокуратури та судові органи.

Отже, укладена угода відповідає та узгоджується з інтересами суспільства.

Дослідивши зміст угоди про визнання винуватості, заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, суд встановив, що умови угоди не порушують прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 52 КПК України, при укладенні угоди про визнання винуватості, забезпечено участь захисника. При цьому, умови угоди не є невиправдано обтяжливими для жодної із сторін кримінального провадження.

Суд зобов`язаний переконатися, що укладення угоди є добровільним, тобто згідно з ч. 6 ст. 474 КПК України не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені угодою. Якщо суд матиме обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, він відповідно до п. 4 ч. 7 ст. 474 КПК України зобов`язаний відмовити в затвердженні угоди.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник, адвокат – ОСОБА_5 у судовому засіданні підтвердили добровільність укладення угоди та спільну узгодженість усіх викладених у ній умов. Зазначили про відсутність будь-яких скарг на дії сторони обвинувачення.

На підставі цього суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, обіцянок чи будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені угодою.

Також, в підготовчому судовому засіданні встановлено, що визначене в угоді покарання і обов`язки в частині співпраці з органом досудового розслідування є для обвинуваченого зрозумілими та посильними для виконання.

За загальним правилом, домовленості сторін угоди при узгодженні покарання не мають виходити за межі загальних та спеціальних засад призначення покарання, встановлених законом України про кримінальну відповідальність. На думку суду, вказаних вимог закону сторони угоди дотримались.

Так, зі змісту угоди вбачається, що при узгодженні сторонами покарання ОСОБА_4 були враховані і дотримані положення ст. 65, 66, 67 КК України, а саме: враховані характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення; взято до уваги особу винного; встановлено наявність обставин, що пом`якшують покарання та відсутність обставин що обтяжують покарання.

Сторони дійшли згоди про визнання пом`якшуючими покарання обставини, передбачені ст. 66 КК України: щире каяття підозрюваного ОСОБА_4 визнання обвинуваченим своєї винуватості у злочині, у вчиненні якого він обвинувачується, та відсутність обставин, які відповідно до ст. 67 КК України, обтяжують покарання.

Відповідно до вимог ст. 472 КПК України, сторони узгодили покарання, яке підлягає призначенню обвинуваченому ОСОБА_4 у разі затвердження угоди та на яке обвинувачений надав згоду, яке запропоновано призначити суду за результатами затвердження угоди, а саме на призначення покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України, в межах санкції статті у виді штрафу в розмірі 500 (п`ятсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень.

Обвинувачений ОСОБА_4 погоджується на призначення узгодженої ним та прокурором міри та виду покарання. Характер взятих обвинуваченим ОСОБА_4 на себе за угодою зобов`язань свідчить про можливість їх виконання.

З урахуванням цього суд вважає, що узгоджене сторонами покарання ОСОБА_4 , а саме: штраф в розмірі 500 (п`ятсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень, відповідають загальним засадам призначення покарання, яке може бути затверджено судом.

З урахуванням встановлених обставин угода про визнання винуватості, укладена між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_4 відповідає як вимогам кримінального процесуального законодавства, так і вимогам закону України про кримінальну відповідальність. Суд вважає, що узгоджене сторонами покарання є таким, що відповідає критеріям необхідності та достатності для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Підстав, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України, судом встановлено не було, тому суд дійшов висновку про необхідність затвердження вказаної угоди про визнання винуватості шляхом ухвалення вироку та призначення обвинуваченому узгодженого сторонами покарання.

Запобіжний захід в даному кримінальному провадженні до ОСОБА_4 на стадії досудового розслідування не обирався. Суд не вбачає підстав для застосування запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Процесуальні витрати відсутні. Цивільний позов не заявлявся.

Долю речових доказів у кримінальному провадженні вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 12, 65-67, 96-1, 96-2, 246, 382 КК України, ст.314, ч. 2 ст. 373, ст. ст. 374, 468-470, 472- 476 КПК, суд

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 30.04.2026 у кримінальному провадженні № 12026141420000043, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.02.2026, укладену між прокурором Кам`янка-Бузького відділу Жовківської окружної прокуратури ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за участі захисника - адвоката ОСОБА_5 .

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді штрафу в розмірі 500 (п`ятсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень.

Запобіжний захід до ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не застосовувати.

Речовий доказ:

- оптичний диск для зчитування системи DVD-R круглої форми, білого кольору, на якому знаходяться заводські написи: «My MEDIA», ємністю 4,7 GB 120 min, який згідно постанови старшого слідчого СВ відділення поліції № 1 Львівського РУП № 1 Головного управління Національної поліції у Львівській області капітана поліції ОСОБА_7 про визнання та приєднання речового доказу до кримінального провадження від 03.03.2026 року визнаний речовим доказом у матеріалах кримінального провадження №12026141420000043 від 26.02.2026 - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з урахуванням особливостей, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України, та обмежень, визначених у ч. 2 ст. 473 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Кам`янка-Бузький районний суд Львівської області до Львівського апеляційного суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Роз`яснити учасникам провадження, що згідно зі ст. 476 КПК України у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення цього кримінального правопорушення. Умисне невиконання угод є підставою для притягнення особи до відповідальності за ст. 389-1 КК України.

Суддя ОСОБА_1