Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №308/2873/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/2873/26

2/308/1522/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

14 вересня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючої - судді Зарева Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Віраг Е.М.

Акціонерного товариства «ЮНЕКС БАНК», код ЄДРПОУ 20023569, адреса: вул. Васильківська, буд. 14, м. Київ, 03040, до

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ,

про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

Короткий виклад обставин справи

АТ «Юнекс Банк» звернулося до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №84.22197.0225 від 13 лютого 2025 року, в розмірі 26 354,08 грн., та суму сплаченого судового збору в розмірі 2662,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 13.02.2025 року гр. ОСОБА_1 звернулася до Акціонерного товариства «ЮНЕКС БАНК» з Анкетою-Заявою на отримання кредиту на придбання товарів/послуг

Акцептування Позичальником даної публічної пропозиції здійснюється шляхом укладання Кредитного договору на умовах та в порядку, передбаченому Правилами.

Таким чином, відповідно до підписаного Кредитного договору Відповідач, акцептувала та приєдналась до публічної пропозиції Позивача на укладення даного договору на умовах та в порядку, передбаченому Правилами, що оприлюднені на офіційній інтернет сторінці Банку.

Відповідно до пунктів 1.1., 1.3 Кредитного договору Позичальник отримав кредитні кошти в сумі (Сума Кредиту) 26 351 (двадцять шість тисяч триста п`ятдесят один) гривень 70 копійок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі, визначеному Кредитним договором, на споживчі потреби.

В порядку й на умовах відповідно до пунктів 1.5 – 1.12, 2.8 Кредитного договору та пунктів 3.5., 3.6., 3.7., 3.8. Правил, Позичальник зобов`язався повертати Кредит частинами та сплачувати проценти за користування кредитом, та комісію за обслуговування кредиту, щомісячно, шляхом сплати чергових платежів, зі строком погашення Кредиту – не пізніше 13.08.2026 року.

Відповідно до п. 1.7. Договору встановлюється процентна ставка у розмірі 0,010%.

Факт перерахування кредитних коштів Відповідачу підтверджується платіжною інструкцією №6758 від 13.02.2025 року та комісії за супроводження кредиту підтверджується платіжною інструкцією №8101 від 13.02.2025 року.

Згідно умов визначених (Додаток №1 до кредитного договору «Графік платежів»), відповідач мав сплачувати щомісячні платежі відповідно до встановленого графіку.

Проте, Відповідач не виконує свої зобов`язання належним чином, не сплачує щомісячні платежі за кредитом, комісію за обслуговування та проценти за користування кредитом та інші платежі, тим самим допускаючи порушення умов Кредитного договору та Правил.

Станом на 08 січня 2026 року загальна заборгованість ОСОБА_1 перед АТ «ЮНЕКС БАНК» за Кредитним договором №84.22197.0225 від 13.02.2025 року становить 26 354 (двадцять шість тисяч триста п`ятдесят чотири) гривень 08 коп: Заборгованість по поверненню кредитних коштів – 26 351,70 гривень; Заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами – 2,38 гривень.

Процесуальні дії по справі, заяви учасників

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27.02.2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження, про що повідомлено сторін.

02.06.2026 від представника позивача до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшло клопотання в якому представник просить суд розглянути справу у відсутності сторони позивача та не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Враховуючи наведене, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності представника позивача, що відповідає вимогам ч.3 ст.211 ЦПК України.

Відповідач у судові засідання не з`явилася, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомила, заяв про розгляд справи за її відсутності та відзиву не подавала

Крім того, слід зазначити, що за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача направлялась ухвала про відкриття провадження та повістки, які повернулись.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За приписами ч. 1, 2, 8 ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

У відповідності до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Враховуючи наведене а також те, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв`язку з неподанням відповідачем відзиву та відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням п. 3, 4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини, встановлені судом

Судом встановлено, що 13 лютого 2025 року між АТ «ЮНЕКС БАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №84.22197.0225, на умовах повернення, платності, строковості, АТ надало відповідачу у користування кредитні кошти у сумі 26 351,70 грн., строк кредитування – з 13 лютого 2025 року до 13 серпня 2026 року, процентна ставка 0,010% річних, які нараховуються починаючи з дня надання кредиту до повного погашення заборгованості за цим договором, комісія за обслуговування кредиту починаючи з 14.05.2026, щомісячно 3,5% від суми кредиту. Відповідач власноруч підписала договір та додатки.

Із копії платіжної інструкції №6758 від 13.02.2025 судом встановлено, що на рахунок № НОМЕР_2 АТ «ЮНЕКС БАНК» перерахувало ОСОБА_1 25601,70 гривень з призначенням платежу «Надання кредиту згідно кредитного договору від 13.02.2025 №84.22197.0225. з відповідача було списано 750,00 гривень у вигляді комісії за супроводження кредиту, в тому числі надання інформації по рахунку у вигляді СМС повідомлення згідно кредитного договору від 13.02.2025 №84.22197.0225.

Із копій виписок по особовому рахунку та розрахунку заборгованості судом встановлено, що ОСОБА_1 користувався кредитними коштами. Така не погашувала заборгованість за кредитом відповідно до виписки по рахунку.

26.11.2025 року Позивач направив Відповідачеві ОСОБА_1 вимогу про дострокове повернення кредитних коштів за Кредитним договором №84.22197.0225 від 13.02.2025 року.

Судом встановлено, що відповідно до розрахунку заборгованості станом на 08.01.2026 за кредитним договором №84.22197.0225 становить 26351,70 гривень за тілом кредиту та за період з 13 лютого 2025 року по 08 січня 2026 року включно було нараховано 2,38 гривень непогашених відсотків за кредитним договором. Таким чином загальна сума заборгованості відповідача становить 26354,08 гривень.

Застосовані норми права, позиція суду та оцінка доводів

Дослідивши усі докази в їх сукупності, та беручи до уваги документально підтверджені доводи позивача, суд вважає встановленим, що між сторонами виникли спірні договірні цивільні правовідносини, за якими позивач зобов`язався надати та надав грошові кошти (кредит) у розмірі та на умовах, встановлених договором, а відповідач зобов`язався повернути кредит та проценти за користування кредитом, однак у повному обсязі та вчасно свої зобов`язання не виконав.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Позичальник згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, стаття 1050 ЦК України зобов`язує його сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст.527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що між сторонами по даній справі в установленому законом порядку був укладений кредитний договір, на підставі якого між ними виникли відповідні кредитні правовідносини.

Виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого ст. 12 ЦПК України доведення умов кредитування і наявності заборгованості є обов`язком позивача.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі №751/861/17 (провадження №61-28582ск18).

Згідно правової позиції, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 у справі №161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження №61-517св18), банк зобов`язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Виходячи зі змісту ст.22 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів України» документами, які можуть підтвердити факт проведення розрахункових операцій, є такі види розрахункових документів, як платіжні доручення, платіжна вимога-доручення, розрахунковий чек, платіжна вимога та меморіальний ордер.

Відповідно до п. 62 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Отже, виписка з рахунку особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом, і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі № 204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20, від 01 червня 2022 року у справі № 175/35/16-ц, від 04вересня 2024 року у справі №426/4264/19.

Матеріали справи містять виписки з особового рахунку про рух коштів, а також платіжну інструкцію про перерахування коштів відповідачеві.

Тобто, суду позивачем надано докази видачі відповідачеві кредитних коштів та користування кредитними коштами.

Доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Подібні за змістом висновки, викладені і у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі №755/2284/16-ц

Оцінюючи усі докази, що є у справі, в їх сукупності, суд вважає доведеними обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх позовних вимог і має підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі. Отже, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення заборгованість по кредиту у сумі 26354.08 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволено у повному обсязі, судові витрати, понесені позивачем за правилами ст.141 ЦПК України підлягають відшкодуванню із відповідача у сумі 2 662,40 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 81, 141, 260, 263, 265, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги акціонерного товариства «Юнекс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Юнекс Банк» заборгованість за кредитним договором № 84.22197.0225 від 13.02.2025 в загальному розмірі 26 354,08 гривень (двадцять шість тисяч триста п`ятдесят чотири гривень 08 копійок)., яка складається з:

- Заборгованість по поверненню кредитних коштів – 26 351,70 гривень;

- Заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами – 2,38 гривень.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Юнекс Банк» судовий збір в розмірі 2 662,40 гривень (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, якщо не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Н. І. Зарева