Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №307/3541/26 — Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/3541/26

Провадження № 2-а/307/56/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2026 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області

у складі головуючої судді Сас Л.Р.,

секретар судового засідання Семко А.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Плиски Ю.С.,

та представника відповідача Фекете Й.Й.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами позовного провадження, встановленого для розгляду окремих категорії термінових адміністративних справ адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в:

Представник Плиска Ю.С. від імені позивача ОСОБА_1 02 вересня 2026 року звернулася до суду з адміністративним позовом про визнання протиправною та скасування постанови R 285114 від 06.01.2026, винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , згідно якої на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, що становить 25 500 грн. за ч. 3 ст. 210 КУпАП.

В обгрунтування позову посилалася на те, що постановою т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 . R285114 від 06 січня 2026 року на ОСОБА_1 , накладено адміністративне стягнення, за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 25500 гривень.

Відповідно до обставин правопорушення викладених у наведеній постанові № 285114 від 06.01.2026 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що ОСОБА_1 не пройшов (відмовився) від проходження ВЛК (п. 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальних захист», чим допустив порушення правил військового обліку, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене 3 ч. ст. 210 КУпАП.

Вважає, що ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності безпідставно, у зв`язку з чим, винесена посадовою особою постанова у справі про адміністративне правопорушення є незаконною, необґрунтованою і підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

ІНФОРМАЦІЯ_3 його не повідомляли про час, дату та місце розгляду, чим порушили його право на захист. Копію постанови про накладення на нього адміністративного стягнення у розмірі 25500 гривень не отримував, та така не доводилася йому до відома.

ОСОБА_1 не сповіщено про час і місце розгляду справи, що потягло за собою інше порушення його процесуальних прав, передбачених статтею 268 КУпАП - він не зміг давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання та залучити адвоката.

Позивач не отримував жодної повістки про повідомлення часу, дати та місця розгляду відносно нього справи. Заяву про визнання вини та розгляд справи у відсутності він не подавав.

Відповідно до фабули викладеної у постанові № R285114 від 06.01.2026 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він не пройшов (відмовився) від проходження ВЛК (п. 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальних захист», чим допустив порушення правил військового обліку, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене 3 ч. ст. 210 КУпАП.

Однак, згідно норми, на яку посилається уповноважена особа громадяни України віком чинності 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання дня набрання цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.

Таким чином, начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 не встановив обставини справи (відсутня інформація про те коли саме ОСОБА_1 мав пройти повторний медичний огляд, коли саме ним вчинено правопорушення) та неправомірно послався на п. 2 розділу II від 21.03.2024 Закону України № 3621-ІХ, оскільки ним передбачено обов`язок для громадян України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби, пройти повторний медичний огляд, а не пройти ВЛК.

Обвинувачення, пред`явлене ОСОБА_1 є неконкретизованим за змістом, обвинувачення призводить до чергового порушення його права на захист, оскільки є незрозумілим від якого саме особа повинна захищатись.

У резолютивній частині постанови відсутнє роз`яснення про те, що постанова вважатиметься виконаною у разі сплати протягом десяти календарних днів з дня набрання такою постановою законної сили не менше ніж 50 відсотків розміру штрафу.

Також санкцією статті 210 КУпАП передбачено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів Громадян, тобто від 17000 гривень до 25500 гривень. В цій частині постанова начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 також не мотивована, оскільки не зазначено про наявність пом`якшуючих та обтяжуючих обставин, та не обґрунтовано накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 25500 гривень.

Вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутні подія і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП та підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Відповідно до статті 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Про наявність постанови ОСОБА_1 дізнався 27 серпня 2026 року після того як його банківська картка заблокована та з неї було стягнуто 15000 гривень.

Після цього в застосунку Дія він побачив постанову про відкриття виконавчого провадження.

У зв`язку з тим, що постанова була винесена 06 січня 2026 року просив поновити до строк для подання позовної заяви про оскарження постанови про адміністративне правопорушення.

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 07 вересня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи, який постановлено проводити за правилами розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ з повідомленням (викликом) сторін на 10 вересня 2026 року та запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву.

Представник відповідача у встановлений в ухвалі строк подав відзив у якому позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні посилаючись на те, що згідно з розділом II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 20 березня 2024 року № 3621-IX громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.

Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

06 січня 2026 року тимчасово виконувачем обов`язків начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 винесено постанову № R285114, якою позивача - ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 25 500,00 грн.

Підставою для винесення зазначеної постанови став факт порушення позивачем вимог законодавства у сфері оборони, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Зокрема, громадянин ОСОБА_1 не виконав покладений на нього законодавством обов`язок та не пройшов повторну ВЛК як цього вимагали перехідні положення закону № 3621-IX.

Таким чином, на думку відповідача, позивач, будучи громадянином України призовного віку, який раніше був визнаний обмежено придатним до військової служби та не був визнаний особою з інвалідністю, відповідно до прямих приписів розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 3621-IX був зобов`язаний до 05 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.

При цьому зазначений обов`язок не був поставлений законодавцем у залежність від отримання окремого виклику, повістки чи іншого додаткового повідомлення з боку територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оскільки законом прямо передбачено, що відповідні громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або скористатися електронним кабінетом призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію.

Отже, обов`язок щодо проходження повторного медичного огляду був безпосередньо встановлений законом та покладався саме на позивача.

Невиконання такого обов`язку у встановлений законодавством строк свідчить про порушення ним вимог законодавства у сфері оборони, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відтак, наявність у позивача попереднього статусу «обмежено придатний до військової служби» сама по собі не могла бути підставою для подальшого невиконання вимог законодавства та збереження такого статусу без проходження повторного медичного огляду.

Навпаки, з набранням чинності Законом України № 3621-IX на нього був покладений чітко визначений законом обов`язок пройти повторний медичний огляд у встановлений строк.

При цьому станом на момент виявлення правопорушення та винесення постанови № R285114 від 06.01.2026 позивач вимог зазначених перехідних положень Закону України № 3621-IX не виконав, повторний медичний огляд у встановлений законом строк не пройшов, чим допустив порушення законодавства у сфері оборони, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

З огляду на викладене, дії позивача правомірно були кваліфіковані відповідачем за частиною третьою статті 210-1 КУпАП, а постанова № R285114 від 06 січня 2026 року винесена уповноваженою посадовою особою в межах наданих законом повноважень та з дотриманням вимог законодавства.

Таким чином, доводи позивача щодо відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення є необґрунтованими, оскільки ґрунтуються на неправильному розумінні встановленого законом обов`язку щодо проходження повторного медичного огляду та не спростовують факту його невиконання.

Дослідивши всі обставини справи та перевіривши їх доказами суд дійшов наступного висновку.

Щодо поновлення строку на оскарження постанови, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Частиною першою статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч.1 ст. 287 КУпАП України, постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Згідно вимог частини другої статті 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Відповідно до статті 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі, зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Згідно з частиною шостою статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

За загальним правилом, поважними причинами визнаються такі причини або обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Європейський суд з прав людини в рішенні по справі «Іліан проти Туреччини» наголошував, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Отже, у кожній конкретній справі суди мають ґрунтовно перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 про існування постанови стало відомо лише 27.08.2026 після того як його банківський рахунок був заблокований, у той час доказів отримання позивачем оскаржуваної постанови, відповідачем не надано.

Таким чином позивач пропустив строк звернення до суду з поважних причин, а тому суд вважає про наявність підстав для поновлення позивачу строку для оскарження даної постанови.

При вирішенні питання поновлення процесуального строку суд, в тому числі, враховує необхідність вирішення питання про те, якому принципу надати перевагу: принципу правової визначеності чи принципу забезпечення права на судовий захист, оскільки обидва принципи є елементами принципу верховенства права, закріпленими у Конвенції.

В свою чергу, при оцінці тривалості пропущеного строку звернення до суду, враховуючи обставини справи, суд віддає перевагу принципу забезпечення права на судовий захист, як елементу принципу верховенства права.

Відповідно до ч. 1 ст. 210 КУпАП передбачено відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, а ч. 3 ст.210 КУпАП передбачено, що вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Постановою тимчасового виконувача обов`язків начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 Ігоря Години R285114 від 06 січня 2026 року на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 25500 гривень за те, що він не пройшов (відмовився) від проходження ВЛК п. 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальних захист», чим допустив порушення правил військового обліку (а. с. 7-8).

Із копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 27 серпня 2026 року відомо, що на виконанні у старшого державного виконавця Авдіївсько-Мироноградського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Котолупенко Л.І. знаходиться постанова R285114 від 06.01.2026 ІНФОРМАЦІЯ_2 про стягнення штрафу із ОСОБА_1 (а. с. 12).

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначені Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно із абзацом 11 ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває і на час ухвалення рішення судом.

04 травня 2024 року набрав чинності Закон України від 21.03.2024 № 3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист».

Цим документом з положень законодавства про військовий обов`язок і військову службу виключено такі визначення як «обмежено придатний до військової служби» та «непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час». Ним же було передбачено, що громадяни України, які були визнані обмежено придатними до набрання чинності цим Законом, протягом 9 місяців з дня набрання ним чинності підлягають повторному медичному огляду з метою визначення придатності до військової служби.

У відповідність до зазначеного Закону України був приведений наказ Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», яким визначається процедура проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями.

Водночас, до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» Законом України № 4235-ІХ від 12.02.2025 було внесено зміни і викладено положення у наступній редакції:

«Установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду».

Із відомостей Резерв+ та розпорядження № 843р від 10 травня 2024 року «Про встановлення опіки над малолітнім ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 , вбачається, що ОСОБА_1 пройшов ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 ; призначено ОСОБА_1 та ОСОБА_4 опікунами дитини, позбавленої батьківського піклування, а також має відстрочку на підставі п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізацію» до завершення мобілізації (а. с. 11, 13-14).

Окрім того, позивач зазначає, що не був повідомлений відповідачем про дату та час розгляду відносно нього справи про адміністративне правопорушення, вказане не спростоване відповідачем, а матеріали справи не містять доказів сповіщення позивача про час та дату розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.

Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.

Обов`язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.

Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду, зокрема, від 21 березня 2019 року у справі №489/1004/17, від 30 січня 2020 року у справі №308/12552/16-а, у справі №482/9/17, від 6 лютого 2020 року у справі №205/7145/16-а, у справі № 676/752/17 від 31.03.2021.

В матеріалах справи відсутнє підтвердження належного повідомлення позивача про місце, час та дату розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Відтак, позивач був позбавлений прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу.

Крім того, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які свідчили б про роз`яснення позивачу його прав, визначених ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Отже, відповідачем при винесенні оскаржуваної постанови було порушено вимоги КУпАП, оскільки розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся не у належний спосіб та з порушенням процедури повідомлення, оскільки позивача не було своєчасно сповіщено про розгляд справи, що в силу приписів ч.1 ст. 268 КУпАП виключало можливість розгляду справи.

Факт несвоєчасного повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури.

Процедурні порушення, а саме розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату розгляду, є самостійними, безумовними підставами для скасування постанови про притягнення такої особи до відповідальності.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 30.08.2022 у справі №683/743/17, від 21.05.2020 у справі №286/4145/15-а, від 17.06.2020 у справі № 712/10440/16-а, від 30.09.2019 у справі №591/2794/17.

У відповідності до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частина 2 цієї статті встановлює, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Згідно з ч.1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Таким чином, висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме правопорушення (у випадку його вчинення), повинне бути належним чином зафіксоване.

Відповідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Також, відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 18 липня 2020 року у справі №216/5226/16-а, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Згідно ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно п. 3) ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Досліджені судом докази у їх сукупності свідчать про відсутність беззаперечних доказів того, що оскаржувана постанова прийнята з урахуванням усіх істотних обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Ураховуючи наведене, а також те, що під час розгляду справи відповідачем, на якого у даному випадку покладено обов`язок щодо доказування, не доведено правомірності прийнятого стосовно позивача рішення, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваної постанови та необхідність її скасування із закриттям провадження в справі про адміністративні правопорушення за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. ст. 241- 244, 246, 250 КАС України,

у х в а л и в:

Поновити ОСОБА_1 строк для оскарження постанови.

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Скасувати постанову R 285114, винесену 06 січня 2026 року тимчасово виконувачем обов`язків начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, у розмірі 25 500,00 грн.

Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду, протягом десяти днів з дня складення рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 .

Представник позивача: Плиска Юлія Сергіївна, Закарпатська область, Тячівський район, селище Буштино, вул. Шевченка, 14.

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складено 15 вересня 2026 року.

Суддя Л.Р.Сас