Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №398/3724/26 — Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/3724/26

провадження №: 2/398/3688/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

"14" вересня 2026 р. м.Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Подоляк Я.М.,

за участю секретаря судового засідання Суржик І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Олександрія в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник – адвокат Ковальов Андрій Ігорович, до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Ковальов А.І., який діє від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 , звернувся до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області з позовом, відповідно до якого просить розірвати шлюб, зареєстрований між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 .

Стислий виклад позиції позивача

23.09.2016 року сторони зареєстрували шлюб. Від шлюбу мають неповнолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з матір`ю, позивачем по справі та спору з приводу визначення місця проживання якої між сторонами немає. Сімейне життя сторін не склалось. Побудувати сімейні відносини на почуттях взаємної любові, поваги, дружби та взаємодопомоги сторони не змогли. Між ними почали виникати суттєві непорозуміння в питаннях побудови сім`ї та виховання дитини. Вони зрозуміли, що не збігаються ані характерами, ані типами темпераменту, ані поглядами на життя та виховання дитини, не мають спільних інтересів, що в підсумку призвело до повного розірвання будь-яких стосунків. Їх шлюб наразі носить формальний характер. Позивач відновлювати стосунки подружжя наміру не має, вважає подальше спільне життя неможливим, а збереження шлюбу таким, що суперечить її інтересам та інтересам їх з відповідачем дитини. Враховуючи фактичні взаємини подружжя, відсутність майнових спорів та спору щодо місця проживання спільної дитини, просять суд заходів щодо примирення подружжя, не вживати.

Рух справи в суді

Позовна заява надійшла до суду 05.06.2026 року.

Ухвалою судді від 10.06.2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду по суті вимог.

Позиція учасників справи

Позивач та його представник у судове засідання не з`явилися, представником позивача подано заяву про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги підтримують та просять їх задовольнити.

Відповідач в судові засідання, призначені на 01.07.2026 та 09.09.2026, не з`явився. Про розгляд справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення судових повісток на адресу місця його проживання, зареєстровану в установленому порядку. При цьому, поштові відправлення повернулись на адресу суду з відміткою про невручення у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою. Відповідач причини неявки не повідомив, будь-яких заяв та клопотань не подав, відзив на позов він нього на адресу суду не надходив.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно зі ст. 280 ЦПК України суд вважає можливим ухвалити по справі заочне рішення на підставі доказів, що є в матеріалах справи, оскільки відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання, не повідомив причини неявки, не подав відзив, позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України в зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Як вбачається з копії свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 , 23.09.2016 року Костянтинівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , яка після реєстрації шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_5 , про що складено актовий запис №281.

Згідно копії свідоцтва серія НОМЕР_2 про народження ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , її батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Побудувати спільне життя сторонам не вдалось. Вони припинили шлюбні відносини, спільного господарства не ведуть, проживають окремо. Позивач не бажає примирення з відповідачем та не має наміру на збереження шлюбу, тому наполягає на його розірванні. Як вбачається з позовної заяви, спору про визначення місця проживання малолітньої дитини та поділу спільного майна подружжя між сторонами немає.

Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування

Встановлені судом сімейні правовідносини щодо розірвання шлюбу регулюються Конституцією України, Сімейним кодексом України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції», і є частиною національного законодавства України.

Згідно із ст.51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.

Статтею 5 Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та щодо його розірвання.

Згідно із ч.1 ст.24 СК України, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Частинами 2, 3, 4 ст.56 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають право вживати заходів, які не заборонені законом і не суперечать моральним засадам суспільства, щодо підтримання шлюбних відносин. Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до ч.3 ст.105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного із подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ч.1 ст.110 СК України).

Згідно зі ст.112 СК України, суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.

Висновки суду

Згідно з нормами наведеного законодавства позивач має право на звернення до суду з означеним позовом і, оскільки у суду склалася достатня переконаність у тому, що подальше спільне життя подружжя неможливе, що позивач наполягає на розлученні та має стійке волевиявлення до розірвання шлюбу, і що збереження шлюбу та подальше спільне проживання подружжя суперечить інтересам позивача, тому суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат між сторонами

Відповідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 1 064,96 грн.

Керуючись ст. ст. 12-13, 19, 141, 206, 247, 258-259, 265, 280-282 ЦПК України, ст.ст.110,112 Сімейного кодексу України, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник – адвокат Ковальов Андрій Ігорович, до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, задовольнити повністю.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований 23.09.2016 року Костянтинівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, актовий запис №281.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1 064 (одна тисяча шістдесят чотири) гривні 96 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд-якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржено повністю або частково учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та(або) обов`язки, до Кропивницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 14.09.2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , яка зареєстрована як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник позивача: адвокат Ковальов Андрій Ігорович, адреса місцезнаходження: м.Олександрія Кіровоградської області, вул.Г.Усика,38, який діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серія КР №000205 від 02.07.2018 року.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , який зареєстрований як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя Я.М. ПОДОЛЯК