Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №524/6823/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 524/6823/25 Номер провадження 22-ц/814/1563/26Головуючий у 1-й інстанції Нестеренко С. Г. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючий суддя: Триголов В.М.

Судді: Дорош А.І., Лобов О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука від 20 листопада 2025 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Йота Інвест» (ТОВ «Аванс Кредит»), про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

У червні 2025 року до суду звернулося ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі – позивач, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів») із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову вказували, що 28 червня 2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір про надання фінансового кредиту № 34411-06/2024, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит в розмірі 12 000,00 грн., строком користування на 120 днів, тобто до 25.10.2024 року, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1,5% в день. Кредит надавався в безготівковій формі на платіжну картку позичальника № НОМЕР_1 …4940.

19 листопада 2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 19112024/2, відповідно до вимог якого ТОВ «Аванс Кредит» відступило ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» право грошової вимоги за кредитними договорами до вказаних у реєстрі боржників.

За вказаним договором факторингу до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право вимоги за зобов`язанням до ОСОБА_1 у розмірі 35 100,00 грн., з яких: 12 000,00 грн. заборгованість за кредитом, 17 100,00 грн. заборгованість за процентами та 6000,00 грн. заборгованість за штрафними санкціями.

Таким чином, відповідач має непогашену заборгованість перед позивачем за кредитними договорами у загальному розмірі 35 100,00 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача на їх користь, а також сплачений судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Рішенням Автозаводського районного суду міста Кременчука від 20 листопада 2025 року позов ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 34411-06/2024 від 28.06.2024 року, в розмірі 21 900,00 грн., з яких: 12 000,00 грн. заборгованість за кредитом та 9900,00 заборгованість за процентами, а також кошти у повернення сплаченого судового збору у розмірі 1889,17 грн.

Відмовлено ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» у задоволенні позову до ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості за процентами у розмірі 7200,00 грн., заборгованості за штрафними санкціями в розмірі 6000,00 грн. та коштів у повернення сплаченого судового збору у розмірі 1138,83 грн.

Неопогодившись із вказаним рішенням його в апеляційному порядку оскаржив відповідач. Скарга мотивована тим, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт вказує, що відповідно до ч.2 ст.517 ЦК України, боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні. Позивач не надсилав відповідачу укладений договір факторингу № 19112024/2, відповідно до вимог якого ТОВ «Аванс Кредит» відступило ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» право грошової вимоги за кредитними договорами до вказаних у реєстрі боржників та сам договір з відповідними умовами переходу такого права, а також вартості фактично понесених витрат щодо вартості даного договору.

Також відповідач вказує, що розмір заявлених до стягнення відсотків є не доведеним та не підтвердженим належними доказами.

Окрім того, скаржник зазначає, що рішення про відкликання ліцензії на діяльність фінансової компанії ТОВ "АВАНС КРЕДИТ" ухвалене Комітетом з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг 09 червня 2025 року, що свідчить про небездоганну репутацію установи, та ставить під сумнів умови договорів та їх відповідність чинному законодавству України, навіть один факт 1,5% ставки на день уже суперечить чинному законодавству та свідчить про нікчемність розрахунків до договору.

Зважаючи на викладене , апелянт просить скасувати рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука від 20 листопада 2025 року та постановити нове в частині стягнення відсотків, в іншій частині рішення залишити без змін.

28 червня 2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» (нова назва - ТОВ «Йота Інвест») та ОСОБА_1 було укладено електронний договір про надання фінансового кредиту № 34411-06/2024, який було підписано позичальником електронним підписом з одноразовим ідентифікатором W2516, що був надіслано позичальнику на мобільний номер телефону, вказаний ним у анкеті-заяві.

За умовами договору, відповідач отримав кредит у розмірі 12 000,00 грн., строком користування - 120 днів, тобто до 25.10.2024 року, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1,5% в день.

До укладання кредитного договору позичальник ознайомився з паспортом споживчого кредиту, графіком платежів, про що свідчить його електронний підпис з одноразовим ідентифікатором W2516.

ТОВ «Аванс Кредит» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало відповідачу кредит в розмірі 12 000,00 грн., шляхом зарахування кредитних коштів 28.06.2024 року о 13:05:00 на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 ……4940, що постає із листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 30.01.2024 року (а.с. 10). Даний факт не було спростовано відповідачем ОСОБА_1

19 листопада 2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 19112024/2, за яким ТОВ «Аванс Кредит» відступило ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» право грошової вимоги за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно Акту прийому-передачі Реєстру боржників від 19.11.2024 року за договором факторингу № 19112024/2 від 19.11.2024 року, клієнт передав, а фактор прийняв Реєстр боржників, після чого до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором стосовно заборгованостей. З Витягу з реєстру боржників від 19.11.2024 року до договору факторингу № 19112024/2 від 19.11.2024 року постає, що заборгованість ОСОБА_1 складає 35 100,00 грн., з яких: 12 000,00 грн. заборгованість за кредитом, 17 100,00 грн. заборгованість за процентами та 6000,00 грн. заборгованість за штрафними санкціями. Зазначений розмір заборгованості вказаний у розрахунку заборгованості.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч.1 ст.638 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі по тексту Закон).

Статтею третьою Закону передбачено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.ч.3, 4, 6 ст.11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 ст.11 Закону).

Статтею 12 Закону передбачено, що у разі, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, виходячи з норм цього Закону укладення електронного договору можливо шляхом зазначення електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно з ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч.ч.1-3 ст.207 ЦК України).

Частинами першою, третьою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч.1 ст.513, ст.514 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Письмовими доказами по справі підтверджується, що між сторонами 18 та 21 січня 2024 року було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов кредитних договорів, які оформлені сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису та який відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію» та Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Частина третя статті 512 ЦК України передбачає, що кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Разом з тим, жодних обмежень щодо заміни кредитодавця у зобов`язанні, що випливає з кредитного договору, закон не містить, таких обмежень не встановлено і укладеним між фінансовою установою та відповідачем договором позики.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень статтей 1077, 1079 цього Кодексу за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор), яким може бути лише банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції, передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частина перша статті 1078 ЦК України визначає, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога) а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1081 ЦК України передбачено, що клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу. Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред`явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Судом першої інстанції встановлено, що договорами факторингу від 19.11.2024 №19112024/2, ТОВ «ФК «ЄАПБ» у встановленому законом порядку набуло право грошової вимоги по договору від №34411-06/2024 від 28.06.2024, а відповідач прийняв умови та правила надання банківських послуг шляхом підписання їх електронним цифровим підписом, однак, в порушення умов вказаних договорів не виконав своїх зобов`язань щодо повернення кредитних коштів.

При цьому, судом першої інстанції правильно враховано ту обставину, що згідно з таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача - додаток № 1 до договору позики від №34411-06/2024 від 28.06.2024, розмір процентів за користування кредитом складає 21 600 грн згідно з таблицею обчислення загальної вартості кредиту з розрахунку до 25.10.2024.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

22 листопада 2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023) (далі - Закон №3498-ІХ), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (п.п.6 п.5 Розділу І Закону №3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» (п.п.13 п.5 Розділу І Закону №3498-ІХ).

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону №3498-ІХ максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%. При цьому, згідно з п. 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів - 2,5% (до 22.04.2024 включно); - протягом наступних 120 днів - 1,5% (з 23.04.2024 до 20.08.2024 включно).

Із системного аналізу вказаних вище норм слідує, що дія п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» щодо максимального розміру денної процентної ставки є загальною для всіх договорів споживчого кредитування, які укладатимуться, починаючи з 24.12.2023; крім того в силу приписів п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону№3498-ІХ дія вказаного пункту поширюється і на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом 24.12.2023, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Таким чином, за договорами про споживчий кредит, які укладатимуться зі споживачами після 24.12.2023 (дати набрання чинності Законом №3498-IX), а також за договорами строк кредитування за якими буде продовжено після 24.12.2023, денна процента ставка повинна розраховуватися на дату укладення (продовження) договору про споживчий кредит з урахуванням законодавчих обмежень, встановлених саме на дату укладання (продовження) такого договору.

А тому колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що до стягнення з відповідача підлягають стягненню відсотки лише у сумі 9900 грн, оскільки стягнення заявленою позивачем суми буде суперечити приписам законодавства та у їх задоволенні слід відмовити.

Сторони відповідно до ст.6 ЦК України є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до статті 610 цього Кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, норма абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосована лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи те, що фактично отримані та використані кошти у добровільному порядку позичальником не повернуті, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для частково задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ».

Посилання апелянта на відсутність доказів оплати за договорами факторингу, як самостійної підстави для відмови у позові, спростовуються матеріалами справи , як і доводи апеляційної скарги про відсутність доказів надання відповідачеві кредитних коштів з огляду на таке.

Первісний кредитор ТОВ «Аванс Кредит» є фінансовою, а не банківською установою, тому, з огляду на норми Закону України «Про платіжні послуги», інформаційні листи платіжного сервісу (платіжної системи), через який здійснювалося перерахування коштів, є первинним обліковим документом, який підтверджує факт здійснення платіжної операції та усі її реквізити. Тому інформаційні листи та відповіді із банківських установ містять інформацію про перерахування коштів на банківську картку, визначену відповідачем у кредитному договорі, у сукупності з іншими доказами, як-то кредитний договір, розрахунок заборгованості, протокол створення кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису, є належним підтвердженням факту надання кредитних коштів відповідачеві .

Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Відповідно до ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому на підставі статті 375 ЦПК України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука від 20 листопада 2025 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня ухвалення, може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий суддя: В.М. Триголов

Судді: А.І. Дорош

О.А. Лобов