Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №533/493/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 533/493/25 Номер провадження 22-ц/814/2205/26Головуючий у 1-й інстанції Оксенюк М. М. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючий суддя: Триголов В.М.

Судді: Дорош А.І., Лобов О.А.

Секретар:Горбун К.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Лавріненко Яніни Вікторівни на ухвалу Козельщинського районного суду Полтавської області від 13 лютого 2026 року у справі за скаргою ОСОБА_1 , стягувач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», заінтересовані особи: Приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Лавріненко Яніна Вікторівна, Акціонерне товариство «Ощадбанк», про визнання протиправними дій та бездіяльності приватного виконавця та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою про визнання протиправними дій та бездіяльності приватного виконавця та зобов`язання вчинити певні дії, а саме:

-поновити строк на подачу скарги;

-визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Лавріненко Яніни Вікторівни, що полягають у накладенні арешту на зарплатний рахунок боржника ОСОБА_1 № НОМЕР_1 відкритий в АТ «Ощадбанк»;

-визнати протиправною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Лавріненко Яніни Вікторівни у виконавчих провадженнях №79412850 та №79410628, яка полягає у невжитті заходів для зняття арешту із зарплатного рахунку боржника ОСОБА_1 № НОМЕР_1 відкритого в АТ «Ощадбанк»;

-визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Лавріненко Яніни Вікторівни, що полягають у накладенні арешту на кредитний рахунок боржника ОСОБА_1 № НОМЕР_2 відкритий в АТ «Ощадбанк»;

-визнати протиправною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Лавріненко Яніни Вікторівни у виконавчих провадженнях №79412850 та №79410628, яка полягає у невжитті заходів для зняття арешту із кредитного рахунку боржника ОСОБА_1 № НОМЕР_2 відкритого в АТ «Ощадбанк»;

-зобов`язати приватного виконавця негайно зняти арешт із зарплатного рахунку боржника ОСОБА_1 № НОМЕР_1 відкритого в АТ «Ощадбанк»;

-визнати незаконним та зобов`язати негайно зняти арешт з кредитного рахунку боржника ОСОБА_1 № НОМЕР_2 відкритого в АТ «Ощадбанк», оскільки вказаний рахунок не містить коштів боржника;

-визнати постанови від 23.10.2025 року про арешт коштів боржника ОСОБА_1 по ВП 79412850 та ВП 79410628 протиправними в частині накладення арешту на зарплатний рахунок боржника ОСОБА_1 № НОМЕР_1 відкритий в АТ «Ощадбанк»;

-визнати постанови від 23.10.2025 року про арешт коштів боржника ОСОБА_1 по ВП 79412850 та ВП 79410628 протиправними в частині накладення арешту на кредитний рахунок боржника ОСОБА_1 № НОМЕР_2 відкритий в АТ «Ощадбанк»;

-зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Лавріненко Яніну Вікторівну, скасувати арешт коштів боржника ОСОБА_1 , які знаходяться на зарплатному рахунку боржника ОСОБА_1

№ НОМЕР_1 відкритого в АТ «Ощадбанк» та які знаходяться на кредитному рахунку боржника ОСОБА_1 № НОМЕР_2 відкритому в АТ «Ощадбанк»;

-зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Лавріненко Яніну Вікторівну повернути незаконно утримані кошти із зарплатного рахунку боржника ОСОБА_1 , а саме: 27.10.2025 2480,96 грн; 26.11.2025 2651,36 грн; 18.12.2025 20421,10 грн;

зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Лавріненко Яніну Вікторівну подальші стягнення заборгованості в рамках ВП 79410628 та ВП 794112850 здійснювати лише в рамках чинного законодавства, а саме шляхом звернення стягнення у розмірі 20% від заробітної плати через АТ «ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО».

На обґрунтування скарги боржником ОСОБА_1 зазначено, що 20.08.2025 Козельщинським районним судом Полтавської області видано виконавчі листи № 533/493/25 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором (оферту) №200278410 від 09.07.2020 у загальному розмірі 33978,38 грн (тридцять три тисячі дев`ятсот сімдесят вісім гривень 38 копійок), з яких: заборгованості за тілом кредиту – 24672,46 грн; заборгованості за відсотками – 9305,92 грн та судових витрат у загальному розмірі 4211,20 грн.

21.10.2025 приватний виконавець Лавріненко Яніна Вікторівна відкрила виконавче провадження № 79410628 та № 79412850 щодо примусового виконання вищезазначених виконавчих листів.

23.10.2025 приватним виконавцем у виконавчому провадженнях № 79410628 та № 79412850 винесено постанову про арешт коштів та накладено арешт на рахунки у банку АТ «Ощадбанк», які рахуються за боржником та є зарплатним рахунком та кредитним рахунком.

Про те, що її рахунки потрапили під арешт вона дізналася виключно після повідомлення від банку, а також з мобільного додатку Дія. Постанову про арешт рахунків від приватного виконавця не отримувала.

Починаючи з 24.10.2025 по 28.10.2025 неодноразово телефонувала приватному виконавцю та повідомляла, щодо необхідності зняття арешту з карткових рахунків, так як картковий рахунок № НОМЕР_1 є зарплатний, а рахунок № НОМЕР_2 є кредитний, про що також неодноразово у письмовому вигляді був повідомлений приватний виконавець.

Ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області від 13 лютого 2026 року поновлено скаржнику ОСОБА_1 строк на звернення до суду зі скаргою.

Визнано протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Лавріненко Яніни Вікторівни у виконавчих провадженнях №79412850 та №79410628, що полягають у накладенні арешту:

-на зарплатний рахунок боржника ОСОБА_1 № НОМЕР_1 відкритий в АТ «Ощадбанк»;

-на кредитний рахунок боржника ОСОБА_1 № НОМЕР_2 відкритий в АТ «Ощадбанк».

Визнано протиправною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Лавріненко Яніни Вікторівни у виконавчих провадженнях №79412850 та №79410628, яка полягає у невжитті заходів для зняття арешту:

-із зарплатного рахунку боржника ОСОБА_1 № НОМЕР_1 відкритого в АТ «Ощадбанк»;

-із кредитного рахунку боржника ОСОБА_1 № НОМЕР_2 відкритого в АТ «Ощадбанк».

В іншій частині вимог скарги - відмовлено.

Непогодившись із вказаним рішенням його в апеляційному порядку оскаржив Приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Лавріненко Я.В.

Скарга мотивована тим, що ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права та без урахувань обставин справи.

Апелянт вказує, що у межах виконавчих проваджень № 79410628 та № 79412850, після виявлення рахунків боржника, 5 рахунків у АТ «Ощадбанк» і 1 рахунок у «Райффайзен Банк», у автоматизованій системі виконавчого провадження, 23.10.2025 року було винесено Постанови про арешт коштів боржника. Постанови, що винесені виконавцем мали застереження для банку про неможливість накладення арешту на кошти, звернення стягнення на які заборонено законом.

Відповідно до ч.3 ст. 52 ЗУ «Про виконавче провадження» визначено, що не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

З огляду на вищевказану норму банк повинен повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунках боржника та повернути постанову про накладення арешту на грошові кошти, накладення арешту на які заборонено законом.

У даній справі , заінтересована сторона –АТ «Ощадбанк» через систему електронний суд надавала письмові пояснення від 12.02.2026 року по справі та у розділі «Щодо статусу поточних рахунків Скаржника» звернула увагу суду І-ї інстанції на те, що рахунки ОСОБА_2 є звичайними поточними рахунками, не віднесеними до рахунків із спеціальним режимом використання, а тому дії АТ “Ощадбанк” щодо накладання арешту на такі рахунки на підставі постанови приватного виконавця, яка підлягає обов`язковому виконанню, повністю відповідають вимогам законодавства.

Скаржник вказує, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також зобов`язаний здійснювати заходи забезпечення та заходи щодо примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом, у тому числі накладати арешт на кошти, які перебувають на рахунках. На виконання вищевказаних положень Закону, після виявлення рахунків боржника, 5 рахунків у АТ «Ощадбанк» і 1 рахунок у «Райффайзен Банк» у автоматизованій системі виконавчого провадження, 23.10.2025 року було винесено Постанови про арешт коштів боржника.

Враховуючи те, що АТ «Ощадбанк» не повідомив про те, що рахунок боржника має спеціальний режим використання, приймаючи до уваги те, що АТ «Ощадбанк» як обслуговуючий банк боржника зазначив про те, що рахунок боржника НОМЕР_1 є звичайним рахунком, скаржник вважає, що Суд І-ї інстанції помилково визнав протиправною дії та бездіяльність, що стосувались арешту та невжиття заходів щодо зняття арешту з рахунку НОМЕР_1 . Наголошує , що Постанови були законними, їх зміст та порядок винесення відповідали приписам Закону та мали всі обов`язкові елементи для таких постанов, оскільки рахунки боржника були звичайними рахунками, що підтвердив і обслуговуючий банк клієнта-боржника АТ «Ощадбанк» у виконавця були відсутні законні підстави для зняття арешту з рахунків боржника.

У зв`язку із вказаним скаржник просить скасувати ухвалу Козельщинського районного суду Полтавської області від 13 лютого 2026 року та постановити нову про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_3 .

Від ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому остання вказуючи на наявність спеціального статусу використвання у рахунків на які було накладено арешт , зазначає що ухвала суду першої інстанції обґрунтована, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Також відзив на апеляційну скаргу надійшов і від АТ «Ощадбанк» в якому вказано, що ОСОБА_1 відкриті звичайні поточні рахунки не віднесені до рахунків зі спеціальним режимом використання та не є окремими поточними рахунками для зарахування виключно заробітної плати, стипендії, пенсії, соціальної допомоги та інших передбачених законодавством України соціальних виплат. На дані поточні рахунки серед інших зарахувань також можуть зараховуватись заробітна плата, пенсійні та соціальні виплати. Зазначає, що дії АТ “Ощадбанк” щодо накладання арешту на такі рахунки на підставі постанови приватного виконавця, яка підлягає обов`язковому виконанню, повністю відповідають вимогам законодавства.

Судом встановлено, що 20.08.2025 Козельщинським районним судом Полтавської області видано виконавчі листи № 533/493/25 про стягнення ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором (оферту) №200278410 від 09.07.2020 у загальному розмірі 33978,38 грн (тридцять три тисячі дев`ятсот сімдесят вісім гривень 38 копійок), з яких: заборгованості за тілом кредиту – 24672,46 грн; заборгованості за відсотками – 9305,92 грн та судових витрат у загальному розмірі 4211,20 грн.

21.10.2025 приватний виконавець Лавріненко Яніна Вікторівна на підставі заяви стягувача відкрила виконавче провадження № 79410628 та № 79412850 щодо примусового виконання вищезазначених виконавчих листів.

23.10.2025 приватний виконавець у виконавчому провадженні № 79410628 та № 79412850 винесено постанову про арешт коштів та накладено арешт на рахунки у банку АТ «Ощадбанк», які рахуються за боржником

Накладаючи арешт на грошові кошти боржника приватний виконавець у постановах зазначила, що арешт накладається на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Таким чином, приватний виконавець визначила порядок виконання зазначеної постанови, із застереженням щодо неможливості накладення арешту на рахунки та/або кошти, що мають спеціальний режим використання та звернення стягнення на які заборонено законом.

Як вбачається із виписки АТ «Ощадбанк» по картковому рахунку № НОМЕР_1 , який відкритий на ОСОБА_1 проводяться зарахування коштів у вигляді заробітної плати з можливістю зарахування на нього будь-якої виплати та переказів. Окрім цього, АТ «Ощадбанк» відкрито ОСОБА_1 кредитний рахунок № НОМЕР_2 .

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на слідуюче.

Відповідно дочастини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Упункті 9 частини третьої статті 129 Конституції Українидо основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбаченостаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Відповідно до ст.447 ЦПК Українисторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно доЦПК України, порушено їхні права чи свободи.

Частиною 1ст.448 ЦПК Українипередбачено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

За змістом статей 1,5Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗакону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цимЗакономвипадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до частин першої та другої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цимЗаконом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Зокрема виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Питання організації, порядку та умов виконання судових рішень і рішень інших органів, що підлягають примусовому виконанню, зокрема звернення стягнення на кошти боржника на рахунках в банках, передбачені як Законом№ 1404-VIII, так і Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня2012 року(далі - Інструкція).

Відповідно до частини 7 статті 26Закону №1404-VIII уразі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника. У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

Якщо у заяві про відкриття виконавчого провадження не зазначено майно боржника та/або його кошти на рахунках у банківських установах, то у відповідності до статті 36 Закону № 1404-VIII розшук майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

Частиною першою статті 48 Закону № 1404-VIII визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Відповідно до частин першої та другої статті 56 Закону № 1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Відповідно до пункту 7 розділу VIII Інструкції, розпочинаючи виконання рішення про стягнення коштів, виконавець зобов`язаний винести постанову відповідно до частини першої статті 48 Закону № 1404-VIII про звернення стягнення на майно боржника, його арешті або вилучені вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення (частини третя та четверта статті 56 Закону № 1404-VIII).

Крім того частина восьма розділуVIII Інструкції визначає, що на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові про накладення арешту зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.

При цьому частина перша та друга статті 48 Закону № 1404-VIII чітко визначають порядок звернення стягнення на майно боржника та обмеження щодо накладення арешту на кошти, що знаходяться на банківських рахунках боржника, у випадках визначенихЗаконами зазначеними у частині другій цієї статті тана кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Законом № 1404-VIII також визначено, що виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника (частини восьмої статті 48).

У пункті 10 Розділу VIII Інструкції вказується також, що саме після виявлення майна (коштів) боржника виконавець проводить опис та арешт цього майна (коштів), про що виносить постанову.

При цьому пунктами 3, 14, 21 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні; отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.

Отже зі змісту вищевказаних норм права слідує, що арешт є початковою та окремою стадією провадження щодо звернення стягнення на майно боржника і являє собою сукупність заходів, що передбачають як наслідок обмеження в праві розпорядження майном, на яке накладається арешт. При цьому виконавець за відсутності відомостей про майно, повідомлених кредитором повинен самостійно здійснити заходи для виявлення такого майна, у тому числі грошових коштів, що знаходяться на банківських рахунках, і перед накладенням арешту на майно (кошти) боржника повинен отримати відомості про наявність у боржника відповідного майна та коштів, зокрема щодо коштів на банківських рахунках - відомості про володільця рахунку, номеру, виду рахунку, суми коштів, що зберігаються на ньому. Саме наявність таких даних дозволяє виконавцю здійснити арешт коштів, що знаходяться на банківських рахунках у відповідності до статті 18 Закону № 1404-VIII тарозділу VIII Інструкції.

Відповідно до пункту 8 розділуVIII Інструкції на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.

Аналіз зазначенихнорм даєпідстави длявисновку,що державнийта/абоприватний виконавецьперед накладаннямарешту повиненз`ясуватисуму тастатус грошей,що знаходятьсяна рахункуборжника,і упостанові пронакладання арештусеред іншихвідомостей вказатипро сумукоштів,на якунакладається арешт,або зазначити,що арештпоширюється накошти наусіх рахунках,у томучислі,що будутьвідкрити післянакладення арешту.Накладання арештуна суми,що перевищуютьсуми,визначені виконавчимдокументом,та перевищуютьсуми витрат виконавчого провадження, що підлягають стягненню, є незаконним.

Частиною першою статті 48 Закону № 1404-VIII визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Відповідно до частин першої та другої статті 68 Закону № 1404-VIII стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається: 1) у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, 2) відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, 3) у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів, зокрема аліментів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Зазначена норма права визначає кошти, що складають заробітну плата як особливий об`єкт, на який може бути звернуто стягнення на виконання виконавчого документа, та обмежує таке стягнення відсутністю інших коштів та/або об`єктів для стягнення, видами боргових зобов`язань (періодичні платежі) та сумою стягнення.

Порядок звернення стягнення на заробітну плату також визначається Законом №1404-VIII тарозділом Х «Звернення стягнення на заробітну плату та інші види доходів боржника» Інструкції у відповідності до яких про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи (частина третя статті 68 Закону № 1404-VIII).

При цьому у відповідності до пунктів 4, 8 та 9 розділу Х Інструкції контроль за правильним і своєчасним відрахуванням із заробітної плати та інших доходів боржника здійснюється виконавцем за власною ініціативою(пункт 4 розділу Х Інструкції), а за кожною постановою про стягнення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, з якими боржник перебуває у трудових відносинах, щомісяця та після закінчення строку відповідних виплат або у разі звільнення працівника подається окремий звіт про здійснені відрахування та виплати за встановленою формою встановленою у додатку 9 до Інструкції). Звіт про здійснені відрахування та виплати долучається до матеріалів виконавчого провадження. Зазначений додаток № 9 передбачає період звіту, розмір нарахованої заробітної плати, розмір утриманих податків та інших обов`язкових платежів, відсоток стягнення та утриману суму на погашення боргу за виконавчим провадженням.

Таким чином, законодавство покладає зобов`язання з контролю за виконанням стягнення з доходів боржника як на підприємство, установу, організацію, фізичну особу-підприємця, що здійснюють боржнику певні виплати, та зобов`язано направляти виконавцю щомісячні звіти про відрахування з таких доходів, так і на виконавця, який здійснює контроль шляхом отримання таких звітів та їх перевірки з точки зору правильності нарахувань та розміру стягнення. Саме такий звіт надає виконавцю можливість контролю за сумами заробітної плати, які нараховані боржнику за місцем отримання доходів та сумами стягнення, які здійснюються з цього доходу.

Відповідно частини першої статті 70 Закону розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Частинами другою та третьою статті 70 Закону № 1404-VIII передбачено, що із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків. Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами.

З наведених норм права вбачається, що виконавець має повноваження звернути стягнення на заробітну плату боржника лише за відсутності іншого майна, на яке можливо звернення стягнення та для виконання рішення про стягнення періодичних платежів, однак у розмірі не більше 20 відсотків за наявності одного виконавчого документа та 50 відсотків заробітної плати за наявності декількох виконавчих документів (зведене виконавче провадження). Таке стягнення здійснюється підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Встановлення відрахувань у певному відсотковому визначенні від заробітної плати боржника покликане гарантувати людині право на своєчасне, у передбачені законом строки, одержання винагороди за працю, що становить одне з основних трудових прав людини, тому законодавець обмежив розмір будь - яких утримань із заробітної плати, і таке обмеження є законодавчо встановленою забороною на накладення арешту на заробітну плату, що виплачена боржнику після таких утримань, або частину заробітної плати, що перевищує граничну межу таких відрахувань.

Накладення арешту на кошти, що складають заробітну плату боржника після здійснення утримань із неї за виконавчими документами та понад встановленийзаконом розмір для відрахувань із заробітної плати, є надмірним тягарем для боржника та порушенням його прав на одержання винагороди за працю та достойні умови життя.

Зняття арешту з коштів, що складають заробітну плату, здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону № 1404-VIII на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих статус коштів виключно із заробітної плати, або на підставі повідомлення банку про заборону накладення арешту на такий рахунок відповідно до частини другої вищевказаної статті.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на кошти, що знаходяться на цьому рахунку, заборонено законом.

Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10частини першої статті 34 цього Закону(абзац другий частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII).

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52Закону України«Про виконавчепровадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

При цьому передбачене абзацом другим частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII зобов`язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника, та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки у відповідності до підпункту 1 частини четвертої статті 59 цього закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом.

Для боржника надання вищевказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв`язку накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків. Однак це не виключає зобов`язання банку при виконанні приписів державного та/або приватного виконавця окремо від боржника повідомити виконавця про неможливість накладення арешту на грошові кошти боржника у зв`язку з забороною встановленою законом.

У випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів.

Такі правові висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.04.2022 року у справі № 756/8815/20.

Окрім того, варто зазначити , що банківський рахунок це власність банку, інструмент для фінансових операцій клієнта. Тому якщо на такому рахунку відсутні власні кошти боржника - він не може слугувати підставою для накладення арешту з метою належного виконання ВП.

Тому наявність у боржника відкритого кредитного банківського рахунку, без власних коштів боржника, не є його майном. Гроші банку на кредитних рахунках не можна ототожнювати із власними коштами божника.

Водночас наявність банківського рахунку не гарантує, що на цьому рахунку є грошові кошти, зокрема у розмірі визначеному виконавцем у постановах від 23.10.2025, які належать боржнику, а не банку.

Сама по собі наявність карткового рахунку, відкритого для обліку поточної заборгованості ОСОБА_1 по кредитній угоді не свідчить про наявність у боржника майна у вигляді власних грошових коштів на відповідному рахунку.

При цьому, майном на яке може бути звернено стягнення є, зокрема, кошти, а не рахунки в банку. Відтак, наявність у боржника банківських рахунків не свідчить про наявність у боржника майна в такому банку та не є таким майном.

Відповідно до статті 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Згідно з статтею 179 ЦК України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Згідно з пунктом 7.1 статті 7 цього ж Закону, банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки.

Таким чином, у розумінні чинного законодавства майном є не рахунки, а грошові кошти, які можуть розміщатися на рахунку особи.

Відповідно до частини другої статті 451 Цивільного процесуального Кодексу України у разі встановлення обґрунтованості скарги, суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Як зазначалося вище, 27.10.2025 року ОСОБА_1 повідомила приватного виконавця про те, що ним накладено арешти зокрема на зарплатний та кредитний рахунки у АТ «Ощадбанк» та просила виконавця зняти арешт з карткового рахунку № НОМЕР_1 та № НОМЕР_1 , відкритих в АТ «Ощадбанк».

Отже виконавець, отримавши від боржника ОСОБА_1 повідомлення про те, що вона отримує грошове забезпечення на рахунок № НОМЕР_1 , а рахунок № НОМЕР_1 не містить її власних коштів , що відкриті в АТ «Ощадбанк», на які накладено арешт при здійсненні виконавчого провадження № 79412850 та №79410628, був зобов`язаний зняти арешт із вказаних рахунків. Проте не вчинив таких дій, чим порушив ст.59 Закону України «Про виконавче провадження».

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення скарги ОСОБА_1 та визнав бездіяльність приватного виконавця протиправною щодо незняття арешту з вказаних рахунків, в частині накладення арешту на кошти ОСОБА_1 , що містяться на рахунку № НОМЕР_1 , та на кредитний рахунок № НОМЕР_1 , що відкриті в АТ «Ощадбанк».

Висновки суду першої інстанції узгоджуються з правовими висновками, наведеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.04.2022 року у справі № 756/8815/20.

Інші наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо щодо частковго задовлення скарги є законними і обгрунтованими, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

Наведене свідчить, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦІК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Лавріненко Яніни Вікторівни – залишити без задоволення.

Ухвалу Козельщинського районного суду Полтавської області від 13 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя: В.М. Триголов

Судді: А.І. Дорош

О.А. Лобов