Суд: Шевченківський районний суд міста Києва
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них
Дата: 18 серпня 2026 р.
Справа: №761/19840/26
Суддя: Сіромашенко Н. В.
Справа № 761/19840/26
Провадження № 2/761/11761/2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 серпня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Сіромашенко Н.В.,
при секретарі судового засідання Голуб О.А.,
за участю представника позивача Бондара Р.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИЙ ЛІЦЕЙ «МЕТА», Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві про припинення трудових відносин та зобов`язання внести відомості до Реєстру застрахованих осіб,-
ВСТАНОВИВ:
В травні 2026 року позивач інтереси якого представлені адвокатом звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з вказаною позовною заявою до ТОВ «ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИЙ ЛІЦЕЙ «МЕТА», Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив: 1) визнати припиненими трудові відносини між, позивачем та ТОВ «ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИЙ ЛІЦЕЙ «МЕТА» з 27 серпня 2025 року (після спливу 14 днів з моменту вручення заяви про звільнення); 2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві внести відповідні записи до Реєстру застрахованих осіб про припинення трудових відносин.
Позов обґрунтовує тим, що з 06.03.2025 позивач перебував у трудових відносинах із ТОВ «Фінансово-Економічний ліцей «Мета», що підтверджується наказом № 17 від 18.04.2025 та відповідним записом в витязі з електронної трудової книжки позивача.
Однак, з 28.07.2025 ТОВ «Фінансово-Економічний ліцей «Мета» припинив свою фактичну діяльність, оскільки ні директор, ні бухгалтер на зв`язок перестали виходити, телефони відключені, будь-яка робота на даному підприємстві не ведеться, відповідно позивач позбавлений можливості виконувати свої прямі обов`язки.
В подальшому, 30.07.2025 позивач направив на адресу відповідача заяву про звільнення за власним бажанням, на підставі ст. 38 КЗпП України.
У зв`язку із неможливістю зв`язатися з керівництвом ТОВ «Фінансово-Економічний ліцей «Мета» та особисто подати заяву на звільнення із займаної посади на підставі ст. 38 КЗпП України безпосередньо керівникові, 30.07.2025 засобами поштового зв`язку на офіційну адресу відповідача ОСОБА_1 надіслано заяву про звільнення із займаної посади (штрих код відправлення АТ «Укрпошта» 0101049268336).
Однак, станом на день звернення до суду із позовною заявою, відповідач ТОВ «Фінансово-Економічний ліцей «Мета» не відреагував на подану позивачем заяву про звільнення і не звільнив із займаної посади на підставі ч.1 ст. 38 Кодексу законів про працю України та не повідомив органи Пенсійного фонду України про припинення трудових відносини, у зв`язку з чим, вимушений звернутися до суду з вказаним позовом.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.05.2026 вищевказана позовна заява надійшла в провадження судді Сіромашенко Н.В.
Ухвалою суду від 16.06.2026 відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
Прокольною ухвалою суду від 09.04.2026 закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні позивач просив позов задовольнити з підстав зазначених в ньому та ухвалити відповідне рішення, надав пояснення аналогічні викладеним в позові.
Представник відповідача-1 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причину неявки до суду не повідомив, відзив на позовну заяву не подав.
Представник відповідача-2 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причину неявки до суду не повідомив, відзив на позовну заяву не подав.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно копії наказу (розпорядження) №16 від 17.04.2025 позивача прийнято на посаду вчитель закладу загальної середньої освіти Код КП 2320 (по предмету «захист України»).
Судом встановлено, що 30.07.2025 позивач направив на адресу ТОВ «ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИЙ ЛІЦЕЙ «МЕТА» цінним листом з описом заяву про звільнення з посади за власним бажанням, штрих код Укрпошти 0101049268336, яка вручена представнику відповідачу 13.08.2025.
В обґрунтування звернення до суду з даним позовом позивач вказує, що позбавлений можливості влаштуватись на нове місце основної роботи, оскільки досі перебуває у трудових відносинах з відповідачем.
Даний факт підтверджується відомостями витягу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування ОСОБА_1 , за якими основним місцем роботи останнього значиться ТОВ «ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИЙ ЛІЦЕЙ «МЕТА», код ЄДРПОУ 45840729.
Згідно з частиною першою статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Європейський суд з прав людини вказує, що приватне життя «включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру». Стаття 8 Конвенції «захищає право на особистий розвиток та право встановлювати та розвивати стосунки з іншими людьми та оточуючим світом». Поняття «приватне життя» в принципі не виключає відносини професійного або ділового характеру. Врешті-решт, саме у рамках трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з оточуючим світом. Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, були визнані такими, що впливають на «приватне життя» (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» (Oleksandr Volkov v. Ukraine, N 21722/11, § 165)).
Згідно зі статтями 21, 24 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату.
За змістом статті 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.
Статтею 23 Загальної декларації з прав людини передбачено, що кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється (стаття 43 Конституції України).
Відповідно до пункту четвертого частини першої cтатті 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39).
За вказівками частини першої статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в інші місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або інвалідом І групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Як свідчать матеріали справи, 30.07.2025 позивач направив на адресу відповідача заяву про звільнення з роботи за власним бажанням.
В порушення зазначених вище вимог відповідач допустив протиправну бездіяльність, оскільки не вчинив юридично значимих дій, спрямованих на вирішення питання про звільнення позивача з займаної посади, що свідчить про порушення вимог трудового законодавства і обмеження трудових прав позивача щодо можливості вільно обирати працю, як це передбачено вказаною статтею 43 Конституції України.
Конституційний Суд України у рішеннях від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року, № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.
Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.
За таких обставин, суд приходить до висновку про порушення права позивача на звільнення з роботи з ініціативи працівника, передбачене частиною першою статті 38 КЗпП України.
Частиною другою статті 8 Конституції України передбачено, що звернення до суду для захисту конституційних прав та свобод громадян, на підставі Конституції України гарантується. Відповідно до частини першої cтатті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами (частина перша статті 3 КЗпП України). Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (cтаття 4 КЗпП України).
За змістом частини першої ст. 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Враховуючи порушення права позивача на припинення трудових відносин, обраний ним спосіб захисту направлений на відновлення його трудових прав, гарантованих Конституцією України.
Відповідно до вимог частини другої статті 5 ЦПК України, з урахуванням встановлених обставин справи та виходячи з того, що пред`явлення позову по суті спрямоване на припинення трудових правовідносин, суд вважає, що ефективним і таким, що не суперечить закону, у даному випадку буде такий спосіб захисту як припинення трудових відносин між позивачем та ТОВ «ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИЙ ЛІЦЕЙ «МЕТА» з 27.08.2025, у зв`язку із звільненням ОСОБА_1 із займаної посади вчитель закладу загальної середньої освіти, код КП 2320 (по предмету «захист України») за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України.
Щодо позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві внести відповідні записи до Реєстру застрахованих осіб про припинення трудових відносин, то суд зазначає наступне.
Як убачається зі змісту зазначеної позовної вимоги, позивач фактично просить зобов`язати суб`єкта владних повноважень Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві вчинити певні дії, пов`язані з веденням Реєстру застрахованих осіб.
При цьому вимога про внесення відповідних відомостей до Реєстру застрахованих осбі не спрямована на припинення трудових відносин між позивачем та відповідачем-1, оскільки такі відносини припиняються на підставі відповідних юридичних фактів та документів, а не шляхом внесення відомостей до зазначеного Реєстру.
Вирішення питання щодо правомірності дій чи бездіяльності органу Пенсійного фонду України, а також щодо зобов`язання такого органу вчинити певні дії при веденні Реєстру застрахованих осіб, пов`язане із здійсненням ним владних управлінських функцій.
Відповідно до ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється, зокрема, на публічно-правові спори фізичних осіб із суб`єктами владних повноважень щодо оскарження їхніх рішень, дій чи бездіяльності.
Отже, вимога позивача про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві внести до Реєстру застрахованих осіб відомості про припинення трудових відносин не є належним способу захисту порушеного права позивача у межах розгляду даної цивільної справи, оскільки стосується здійснення суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій
За таких обставин суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов`язання внести відповідні відомості до Реєстру застрахованих осіб.
На основі повно та всебічно з`ясованих обставин справи, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Керуючись статтями 4, 12, 13, 76-83, 141, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд -
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 до ТОВ «ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИЙ ЛІЦЕЙ «МЕТА», Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві про припинення трудових відносин та зобов`язання внести відомості до Реєстру застрахованих осібзадовольнити частково.
Визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 та ТОВ «ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИЙ ЛІЦЕЙ «МЕТА» з 27.08.2025.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.В. Сіромашенко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua