Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №591/9002/25 — Сумський апеляційний суд

Справа №591/9002/25

Номер провадження 22-ц/816/2598/26

Категорія -

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Нестеренка М.В. (суддя-доповідач), суддів: Сидоренко А.П., Щербаченко М.В.,

з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

у присутності:

представника відповідача Сумської міської ради Тимченко А.Л.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали цивільної справи за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , подані їх представником - адвокатом Тумкою Володимиром Анатолійовичем,

на ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 23 червня 2026 року, постановлену у м. Суми, у складі судді Клименко А.Я.,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Сумської міської ради про зобов`язання вчинити дії по приватизації житлового приміщення,

У С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог і ухвали суду першої інстанції

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 23 березня 2026 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Сумської міської ради про зобов`язання вчинити дії по приватизації житлового приміщення задоволено. Зобов`язано Сумську міську раду провести дії по приватизації житлового приміщення АДРЕСА_1 на ім`я: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

11 червня 2026 року представник позивачів звернувся до суду із заявою, в якій просить ухвалити додаткове рішення та стягнути з відповідача понесені позивачами судові витрати.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 23 червня 2026 року у задоволенні заяви представника про ухвалення додаткового рішення у справі № 591/9002/25 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції виходив із того, що рішенням від 23 березня 2026 року було вирішено єдину позовну вимогу, заявлену позивачами, а тому всі вимоги, які були предметом судового розгляду, знайшли своє вирішення. Суд зазначив, що відповідно до пунктів 1, 3 частини першої статті 270 ЦПК України додаткове рішення може бути ухвалене лише у разі, якщо судом не вирішено певну позовну вимогу або не вирішено питання про судові витрати. При цьому суд дійшов висновку, що вимога про стягнення із Сумської міської ради на користь кожного з позивачів судового збору у розмірі 1 211,20 грн у позовній заяві не заявлялася, не була предметом розгляду та судом не вирішувалася, а тому підстави для ухвалення додаткового рішення відсутні. У зв`язку з цим у задоволенні заяви було відмовлено.

Узагальнені доводи апеляційних скарг

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, представником позивачів було подано апеляційні скарги, в яких просить скасувати ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 23 червня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивачів по 1211,20 грн сплаченого ними судового збору.

В обґрунтування апеляційних скарг скаржник зазначає, що суд першої інстанції помилково ототожнив судові витрати з позовними вимогами. Вказує, що питання розподілу судових витрат суд зобов`язаний вирішити незалежно від того, чи заявлено окрему позовну вимогу про їх стягнення, а у разі невирішення цього питання воно підлягає вирішенню шляхом ухвалення додаткового рішення відповідно до статті 270 ЦПК України. Зазначає, що позивачами при зверненні до суду було сплачено судовий збір у розмірі 1 211,20 грн, підтвердження чого міститься в матеріалах справи.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Сумська міська рада подала відзив на апеляційні скарги, в якому заперечує проти їх задоволення. Зазначає, що приватизація квартири АДРЕСА_1 була проведена позивачами неправомірно, оскільки відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» приватизація квартир у гуртожитках не передбачена. Вказує також, що в ордері, наданому позивачам на житло, відсутня інформація про кількість кімнат та житлову площу, а приватизація жилих і нежилих приміщень у гуртожитках, які раніше були самовільно переплановані, можлива лише після визнання такого перепланування таким, що відповідає законодавству та державним будівельним нормам.

Вважає, що рішенням Зарічного районного суду м. Суми позовні вимоги було задоволено та позивачі здійснили неправомірну приватизацію кімнати у гуртожитку, яка не передбачена чинним законодавством. У зв`язку із цим Сумська міська рада заперечує проти покладення на неї судових витрат, посилаючись на те, що порушення закону з її боку не було, тоді як позивачі, на думку відповідача, отримали безоплатно право на житло всупереч вимогам закону та, незважаючи на це, вимагають відшкодування понесених ними судових витрат.

Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися із позовною заявою до Сумської міської ради про зобов`язання вчинити дії по приватизації житлового приміщення.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 23 березня 2026 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Сумської міської ради про зобов`язання вчинити дії по приватизації житлового приміщення задоволено. Зобов`язано Сумську міську раду провести дії по приватизації житлового приміщення АДРЕСА_1 на ім`я: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

11 червня 2026 року представник позивачів звернувся до суду із заявою, в якій просить ухвалити додаткове рішення та стягнути з відповідача понесені позивачами судові витрати.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 23 червня 2026 року у задоволенні заяви представника про ухвалення додаткового рішення у справі № 591/9002/25 відмовлено.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Отже, процесуальним законом передбачено, що невирішення судом питання про судові витрати є самостійною підставою для ухвалення додаткового рішення.

Верховний Суд у додатковій постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 447/3950/21 зазначив, що у разі, якщо суд при ухваленні рішення по суті спору не вирішив питання про судові витрати, таке питання підлягає вирішенню шляхом ухвалення додаткового судового рішення в порядку статті 270 ЦПК України.

Додатковими судовими рішеннями є додаткове рішення, додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для рішень, постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал).

Додаткове судове рішення є невід`ємною складовою основного судового рішення. Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ЦПК України однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

За змістом частин першої, другої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як встановлено судом, рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 23 березня 2026 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено повністю. Разом із тим під час ухвалення цього рішення суд першої інстанції питання про розподіл судових витрат не вирішив, хоча матеріали справи містять докази сплати кожним із позивачів судового збору за подання позовної заяви (а.с. 1, 31, 35).

Відмовляючи у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції виходив із того, що вимога про стягнення судового збору не була заявлена у позовній заяві, не була предметом судового розгляду, а тому відсутні підстави для ухвалення додаткового рішення.

Колегія суддів не може погодитися з таким висновком.

Можливість вирішення питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті передбачена і частиною третьою статті 259 ЦПК і пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК.

Питання розподілу судових витрат не є самостійною позовною вимогою, а є процесуальним питанням, яке суд зобов`язаний вирішити при ухваленні рішення відповідно до статей 141 та 270 ЦПК України. Тому відсутність у позовній заяві окремої вимоги про стягнення судового збору не звільняє суд від обов`язку вирішити питання про його розподіл.

У постанові від 29 червня 2022 року у справі № 161/5317/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, та доказів у підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, тобто крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду.

Оскільки рішенням від 23 березня 2026 року позовні вимоги задоволено повністю, а питання про розподіл понесених позивачами судових витрат, зокрема судового збору судом першої інстанції не вирішено, воно підлягало вирішенню шляхом ухвалення додаткового рішення.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неправильно застосував положення статті 270 ЦПК України та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для ухвалення додаткового рішення. У зв`язку з цим оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, що відповідно до статті 376 ЦПК України є підставою для її скасування з ухваленням нового рішення про задоволення заяви представника позивачів про ухвалення додаткового рішення та стягнення на їхню користь сплаченого судового збору.

Доводи Сумської міської ради, наведені у відзиві на апеляційні скарги, щодо неправомірності приватизації позивачами спірного житлового приміщення не впливають на вирішення питання про розподіл судових витрат. Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 23 березня 2026 року, яким позовні вимоги задоволено у повному обсязі, набрало законної сили, а питання щодо його законності та обґрунтованості не є предметом апеляційного перегляду у цьому провадженні. За таких обставин наведена відповідачем незгода з вирішенням спору по суті не є підставою для відмови у відшкодуванні позивачам сплаченого ними судового збору відповідно до правил статті 141 ЦПК України.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

За положеннями частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги необхідно задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати та задовольнити заяву представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - адвоката Тумки Володимира Анатолійовича про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення на користь позивачів судових витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.

Керуючись статтями 258, 259, 263, 359, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які були подані їх представником - адвокатом Тумкою Володимиром Анатолійовичем, задовольнити.

Ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 23 червня 2026 рокускасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - адвоката Тумки Володимира Анатолійовича про ухвалення додаткового рішення - задовольнити.

Стягнути з Сумської міської ради (м. Суми, майдан Незалежності, буд. 2, 40000, код ЄДРПОУ 23823253) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Стягнути з Сумської міської ради (м. Суми, майдан Незалежності, буд. 2, 40000, код ЄДРПОУ 23823253) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Стягнути з Сумської міської ради (м. Суми, майдан Незалежності, буд. 2, 40000, код ЄДРПОУ 23823253) на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повна постанова складена 15 вересня 2026 року.

Головуючий - М.В. Нестеренко

Судді: А.П. Сидоренко

М.В. Щербаченко