Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №574/20/25 — Сумський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м.Суми

Справа №574/20/25

Номер провадження 22-ц/816/413/26

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Криворотенка В. І. , Нестеренка М. В.

з участю секретаря судового засідання – Чуприни В.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником – адвокатом Спасьоненком Олександром Володимировичем,

на ухвалу Буринського районного суду Сумської області від 09 травня 2025 року у складі судді Гука Т.Р., постановлену у м. Буринь Сумської області, повне рішення складено 09 травня 2025 року,

в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба-Нова» про стягнення заборгованості за договором оренди,

у с т а н о в и в :

У січні 2025 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника – адвоката Спасьоненка О.В., звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила стягнути з СТОВ «Дружба-Нова» на її користь заборгованість зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5920988400:07:002:0013 за 2022 та 2023 роки в сумі 3 941 грн 56 коп., з утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів, інфляційні втрати в сумі 538 грн18 коп. та 3% річних в сумі 188 грн 12 коп., а також витрати понесені нею у зв`язку з розглядом даної справи.

Рішенням Буринського районного суду Сумської області від 02 травня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з СТОВ «Дружба-Нова» на користь ОСОБА_1 заборгованість зі сплати орендної плати за 2022-2023 року на суму 3941 грн 56 коп., з утриманням із вказаної суми податків та зборів, інфляційних втрат в розмірі 538 грн 18 коп., 3% річних у розмірі 188 грн 12 коп.

Стягнуто з СТОВ «Дружба-Нова» на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені по сплаті судового збору, в розмірі 968 грн 96 коп.

07 травня 2025 року, через систему «Електронний суд», представником позивачки – адвокатом Спасьоненком О.В. подана заява про ухвалення додаткового рішення, яким стягнути з СТОВ «Дружба-Нова» витрати понесені нею у зв`язку з розглядом даної справи, а саме 7000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Буринського районного суду Сумської області від 09 травня 2025 року заяву ОСОБА_1 – адвоката Спасьоненка О.В. про ухвалення додаткового рішення залишено без розгляду.

Будучи незгодною із ухвалою суду, ОСОБА_1 , діючи через свого представника – адвоката Спасьоненка О.В., подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що судом першої інстанції не було взято до уваги те, що стороною позивача було повідомлено про неможливість подати докази на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу. Звертає увагу на те, що розгляд у даній судові справі було призначено без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання за наявними матеріалами справи, витребувані судом докази були доставлені представнику в систему «Електронний суд» 30 квітня 2025 року, а судове рішення ухвалене 02 травня 2025 року, що позбавило сторону позивача можливості подати докази понесення витрат на правничу допомогу до його ухвалення.

На переконання заявника апеляційної скарги, нормами чинного законодавства не передбачено залишення без розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, окрім подання такої заяви після закінчення строку на виконання рішення суду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що представник позивача у позовній заяві зазначив, що орієнтовний (попередній) розмір судових витрат на правничу допомогу становить 7000 грн 00 коп., а також, що відповідні докази будуть надані суду одразу після надання адвокатом всіх послуг та підписання акту приймання передання виконаних послуг. Однак, про те, що докази на підтвердження витрат на правничу допомогу будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду представник позивача не зазначав.

Також суд першої інстанції вказував на те, що із доданих до заяви про ухвалення додаткового рішення, доказів слідує, що до складу витрат на правову допомогу не включено жодних послуг, наданих адвокатом після складання та подачі ним до суду позовної заяви. Таким чином, представником позивача не було повідомлено про поважні причини, які перешкоджали подати докази на підтвердження понесених позивачем судових витрат до закінчення розгляду справи та не зазначено про такі обставини у заяві про ухвалення додаткового рішення.

У зв`язку з наведеним суд дійшов до висновку, що представник позивача не подав заяви, яка б у розумінні положень ч. 8 ст. 141 ЦПК України давала суду правові передумови для ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За змістом ч. 1, ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначено ст. 141 ЦПК України. Зокрема, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (ст. 126, ч. 1 ст. 127 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Велика Палата Верховного Суду, приймаючи додаткову постанову від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), залишила без розгляду заяву відповідачки про стягнення понесених нею витрат на професійну правничу допомогу з огляду на пропуск нею строку для подання доказів понесених витрат. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у своєму клопотанні відповідачка не просила поновити пропущений процесуальний строк та не вказала про поважність причин його пропуску, що є підставою для застосування частини восьмої статті 141 ЦПК України (див. пункт 53, 57 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Тлумачення частини першої статті 246 ЦПК України та частини восьмої статті 141 ЦПК України дає підстави для висновку, що у випадку, якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин неподання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі. А у разі закінчення процесуального строку, встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України (п`ять днів після ухвалення рішення суду), - також і поважні причини пропуску цього строку. За відсутності обґрунтування поважних причин строку подання таких доказів до закінчення судових дебатів у справі чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат. Натомість наслідком закінчення процесуального строку, встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України, є залишення заяви без розгляду.

Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 13 лютого 2024 року у справі №757/33206/22.

З матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 , в інтересах якої діяв представник – адвокат Спасьоненко О.В., зазначила попередній (орієнтований) розмір судових витрат понесених позивачем за даним позовом, який складає суму сплаченого судового збору та витрати на правничу допомогу в сумі 7000 грн 00 коп., які позивачка бажає стягнути в порядку розподілу судових витрат. При цьому вказано, що сторона позивача позбавлена можливості надати докази на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу разом з позовом, адже адвокатом ще не виконано весь об`єм роботи необхідної для захисту прав позивача. Повідомлено суд, що відповідні докази будуть подані суду одразу після надання адвокатом послуг та підписання акту приймання передання виконаних послуг.

До позовної заяви було долучено копію договору про надання правничої допомоги від 02 вересня 2024 року, відповідно до умов якого попередній розмір гонорару адвоката 7000 грн за консультацію, вивчення документів наданих клієнтом, складання процесуальних документів необхідних по цивільні справі в суді першої інстанції, дій необхідних для виконання цього договору. Остаточний розмір гонорару адвокатом визначається після надання послуг в повному розмірі, при підписанні сторонами акту прийому-передачі виконаних послуг.

Розгляд даної судової справи призначено судом першої інстанції без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Після ухвалення судом першої інстанції рішення у цій судовій справі, 07 травня 2025 року адвокатом складено детальний опис виконаних послуг, адвокатом та ОСОБА_1 підписано акт приймання передачі виконаних робіт, за яким клієнт прийняв, а адвокат передав наступні роботи: консультація та вивчення документів наданих клієнтом (1500 грн 00 коп.); складання та направлення адвокатського запиту від 16 грудня 2024 року (500 грн 00 коп.); складання та направлення адвокатського запиту від 17 грудня 2024 року (500 грн 00 коп.); підготовка та подання позовної заяви з додатками від 08 січня 2025 року та клопотання про витребування доказів від 08 січня 2025 року (4500 грн 00 коп.) (а.с. 13-114). Крім того, 07 травня 2025 року адвокатом складено довідку в якій зазначено, що адвокат отримав у ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 7000 грн 00 коп. (а.с. 114). Вказані докази були подані до суду разом із заявою про ухвалення додаткового рішення 07 травня 2025 року, тобто у межах визначених ч. 8 ст. 141 ЦПК України строків.

Суд першої інстанції, в повній мірі не врахував та не надав оцінку зазначеним в позовній заяві причинам неподання позивачем доказів понесення нею витрат на професійну правничу допомогу разом з позовною заявою. Також суд не взяв до уваги те, що договором про надання правничої допомоги від 02 вересня 2024 року, який було подано позивачкою до ухвалення судового рішення, визначено попередній розмір гонорару, а остаточний розмір гонорару адвоката визначається після надання послуг в повному розмірі, при підписанні сторонами акту прийому-передачі виконаних послуг. Зазначений в договорі акт приймання передавання між позивачкою та її представником було підписано 07 травня 2025 року, тобто вже після ухвалення судом першої інстанції рішення судового рішення.

Колегія суддів звертає увагу на те, що положення ст. 246 ЦПК України не містить вимог про необхідність зазначення поважних причин неподання доказів понесення судових витрат до закінчення судових дебатів саме у заяві про ухвалення додаткового рішення.

Зважаючи на те, що залишаючи без розгляду заяву представника позивачка про ухвалення додаткового рішення, в повній мірі не врахував обставини, що мають значення для справи, а тому оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 та 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Встановивши, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставин, що мають значення для справи, порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, апеляційний суд дійшов висновку про скасування ухвали суду та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 367; 374 ч. 1 п. 6; 379 ч. 1 п. 4, 381-382 ЦПК України, суд –

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником – адвокатом Спасьоненком Олександром Володимировичем, задовольнити.

Ухвалу Буринського районного суду Сумської області від 09 травня 2025 рокускасувати, а справу направити до Буринського районного суду Сумської області для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - О. І. Собина

Судді: В. І. Криворотенко

М. В. Нестеренко