Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №583/1309/25 — Сумський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м.Суми

Справа №583/1309/25

Номер провадження 22-ц/816/411/26

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Криворотенка В. І. , Нестеренка М. В.

з участю секретаря судового засідання – Чуприни В.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 16 травня 2025 року, у складі судді Семенової О.С., постановлену в м. Охтирка Сумської області, повний текст складено 20 травня 2025 року,

в цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: головний державний виконавець Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) Кидонь Євгеній Вікторович, стягувач ОСОБА_2 , на дії/бездіяльність органу примусового виконання,

в с т а н о в и в:

У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною скаргою, в якій просив скасувати постанову про визначення часу та (або) місця побачення стягувача з дитиною від 21 березня 2025 року; зобов`язати виконавця на примусовому виконанні якого перебуває виконавче провадження №64636607 вчинити дії, а саме винести постанову про визначення часу та (або) місця побачення стягувача з дитиною з урахуванням інтересів стягувача та інтересів дитини на час весняних канікул; визнати бездіяльність державного виконавця Кидонь Є.В. щодо нездійснення перевірки виконання рішення суду протягом трьох днів весняних канікул; зобов`язати виконавця на примусовому виконанні якого перебуває виконавче провадження №64636607 за повторне невиконання рішення суду боржником вчинити дії, визначені ч. 4 ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження».

Скарга мотивована тим, що 18 березня 2025 року він повідомив державного виконавця, в провадженні якого перебуває виконавче провадження 64636607 з примусового виконання виконавчого листа №583/2211/20, виданого Охтирським міськрайонним судом Сумської області 16 лютого 2021 року, про початок весняних канікул з 24 березня 2025 року та запропоновано, у разі незгоди боржника привезти сина ОСОБА_3 до нього за попередньо визначеною адресою для побачень у АДРЕСА_1 , визначити нове зручне перш за все для дитини місце для побачень за адресою: АДРЕСА_2 . Того ж дня від боржника надійшла заява, в якій вона заперечувала проти перебування дитини в м. Охтирка та повідомила, що виведе сина в під`їзд будинку. 21 березня 2025 року державним виконавцем видано постанову, якою визначено місце для побачення в під`їзді зазначеного будинку, як того просила ОСОБА_2 , не врахувавши позиції стягувача та не навів мотивів прийняття такого рішення.

Зазначав, що 24 березня 2025 року о 10 год 00 хв. він прибув за зазначеним у постанові державного виконавця місцем для побачень, однак боржниця та син були відсутні, у зв`язку з чим він зателефонував до поліції та повідомив про невиконання рішення суду. Після чого йому зателефонував представник ювенальної поліції та повідомив, що боржниця попередньо домовилася із виконавцем ОСОБА_4 про необхідність вивести дитину у під`їзд об 11:00 год. Державний виконавець склав акт об 11:01 год. та завершив перевірку о 11:05 год. Під час перевірки був відсутній дитячий психолог, в акт не внесено інформації про бажання дитини провести час за адресою: АДРЕСА_2 , а також про залучення боржником на побачення свого співмешканця. Після складання акту державним виконавцем, ОСОБА_2 забрала сина та залишила його на співмешканця. Наступні два дні – 25 та 26 березня 2025 року він з`являвся за вказаною адресою, але боржниця їх син та державний виконавець були відсутні, у зв`язку з чим, він телефонував на 102 та повідомляв про невиконання рішення суду боржником.

На думку скаржника, вказане свідчить, що державний виконавець не сприяв виконання боржником судового рішення та не вжив жодного заходу до боржника за невиконання нею рішення суду протягом весняних канікул 2025 року.

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 16 травня 2025 року залишено без задоволення скаргу ОСОБА_1 .

Будучи незгодним із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким скаргу задовольнити.

Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що суд першої інстанції не врахував, що в оскаржуваній постанові державного виконавця від 21 березня 2025 року не зазначено часу початку та закінчення зустрічей під час весняних канікул, а також те, що змінюючи попередньо визначене місце для побачень батька з дітьми у квартирі у м. Охтирка на нежитлове приміщення у м. Києві, виконавцем не було враховано інтереси дітей.

На переконання заявника апеляційної скарги, розпочинаючи перевірку виконання рішення суду 24 березня 2025 року об 11:00 год. державний виконавець мав її завершити 26 березня 2025 року. Відсутність повноцінного контролю за діями боржника призвели до неможливості провести три дні з сином.

Вказує на те, що суд першої інстанції проігнорував порушення права стягувача на особисте та приватне життя, а також відсутність реакції державного виконавця на протиправну поведінку боржника щодо самочинного залучення свого співмешканця на побачення батька із сином.

Наголошує на тому, що державним виконавцем з 2023 року не розроблено комплексну стратегію відновлення втраченого спілкування з дітьми. Не було наведено даних, які б свідчили, що виконавець організовував виконавчі дії таким чином, щоб відновити втрачений зв`язок батька з дітьми, лише складені акти про бажання дітей виходити в під`їзд.

Звертає увагу і на те, що державним виконавцем в акті не було зафіксовано те, що він пропонував боржнику разом поїхати до ССД Дніпровського району, з метою відновити втрачене спілкування, на що вона відмовилася.

У визначений апеляційним судом строк, відзивів на апеляційну скаргу боржником та особою, дії якої оскаржуються, подано не було.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що на примусовому виконанні у Дніпровському ДВС перебуває виконавче провадження 64636607 з примусового виконання виконавчого листа № 583/2211/20 від 16 лютого 2021 року про визначення ОСОБА_1 способу участі батька ОСОБА_1 у вихованні малолітніх: дочки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом систематичних зустрічей з ними: кожного першого та третього тижня щомісяця з 10:00 год. суботи до 15:00 неділі без виїзду з населеного пункту де проживають діти з матір`ю; кожні перші чи останні три дні осінніх, зимових весняних шкільних канікул за домовленістю батьків; чотири тижні безперервно в літній період (під час канікул за домовленістю батьків для спільного відпочинку та оздоровлення дитини з правом виїзду за межі м. Охтирки в межах України в тому числі за місцем проживання батька за адресою: АДРЕСА_1 .

18 березня 2025 року ОСОБА_1 надіслав до Дніпровського ВДВС у місті Києві лист (вх. №4715), в якому повідомив про початок весняних канікул з 24 березня 2025 року. Зазначив, що державним виконавцем визначено, що перші три дні весняних канікул боржник зобов`язаний забезпечити зустріч його із дітьми у АДРЕСА_1 . Просив державного виконавця здійснити контроль щодо виконання рішення суду боржником та повідомити орієнтований час о котрій годині діти приїдуть до батька. У разі незгоди боржника забезпечити побачення батька з дітьми, запропонував змінити місце побачень на весняних канікулах 2025 року за місцем проживання боржника з дітьми – АДРЕСА_2 (т.1, а.с. 78).

20 березня 2025 року до Дніпровського ВДВС надійшов лист ОСОБА_2 , в якому вона повідомила що дочка ОСОБА_7 навчається на стаціонарній формі навчання в м. Полтава та не має канікул в цей період. Проти перебування дітей в Сумської області вона заперечує через ведення бойових дій, запропонувала місце зустрічі батька з сином в м. Києві. Повідомила, що виведе сина ОСОБА_3 до батька за адресою: АДРЕСА_3 , і за згодою сина батько зможе його забрати та провести з ним три дні канікул (т. 1, а.с. 77).

Постановою головного державного виконавця Дніпровського відділу ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кидоня Є.В. визначено місце та час побачення ОСОБА_1 з дочкою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та сином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо весняних канікул, враховуючи заяви та інтереси дітей, за адресою: АДРЕСА_3 перші три дні весняних шкільних канікул (т.1, а.с. 21-22).

24 березня 2025 року головним державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кидонь Є.В. складено акт державного виконавця, яким встановлено, що за адресою: АДРЕСА_3 проведено перевірку виконання рішення суду, встановлено, що боржниця ОСОБА_2 забезпечила зустріч сина ОСОБА_3 з батьком у весняні шкільні канікули 2025 року та повідомила, що дочка ОСОБА_7 навчається стаціонарно в м. Полтаві, в неї канікули відсутні. Стягувач ОСОБА_1 також прибув за вказаною адресою, боржниця рішення суду виконала. Цей акт підписано державним виконавцем, сторонами виконавчого провадження, зауважень у стягувача щодо виконання рішення суду в частині зустрічі з сином не було (т.1, а.с. 72).

25 березня 2025 року та 26 березня 2025 року стягувач ОСОБА_1 подав державному виконавцю повідомлення про невиконання рішення суду у перші три дні весняних канікул 2025 року (т.1, а.с. 73-81). На ці повідомлення начальником Дніпровського відділу державної виконавчої служби Б.Біляєвим стягувачу було надано інформацію від 04 квітня 2025 року за вих. № 40177 про те, що державний виконавець здійснював перевірку виконання рішення, а боржником забезпечена зустріч сина ОСОБА_3 з батьком у весняні шкільні канікули 2025 року (т.1, а.с. 82-85).

24 березня 2025 року стягувач ОСОБА_1 подав державному виконавцю, в копіях департаменту Державної виконавчої служби, Центральному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції заяву про визначення нового місця для побачень батька з дітьми протягом весняних канікул за адресою: АДРЕСА_2 (т.1, а.с. 88).

02 квітня 2025 року державний виконавець Кидонь Є.В. виніс дві постанови в межах виконавчого провадження № 64636607 про залучення для участі у проведенні виконавчих дій психолога, органу опіки та піклування, про що повідомлено сторони виконавчого провадження (т.1, а.с. 95-98).

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що судовим рішенням №583/2211/20 від 14 січня 2021 року визначено ОСОБА_1 спосіб участі батька у вихованні малолітніх дітей шляхом систематичних зустрічей з ними, зокрема, кожні перші чи останні три дні осінніх, зимових, весняних шкільних канікул за домовленістю батьків. Таким чином зустрічі відбуваються за домовленістю батьків, тому державний виконавець не може вирішувати час та місце зустрічі самостійно, до того ж із змісту судового рішення можна зрозуміти, що ці зустрічі відбуваються протягом трьох днів безперервно.

Також суд першої інстанції визнав встановленим той факт, що боржницею були здійснені дії щодо виконання судового рішення в частині зустрічі батька в період весняних шкільних канікул, а саме в перший день весняних канікул 24 березня 2025 року ОСОБА_2 забезпечила явку сина для зустрічі зі стягувачем за визначеним місцем зустрічі.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що під час примусового виконання вказаного виконавчого провадження, державним виконавцем були вжиті передбачені Законом заходи щодо примусового виконання рішення, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиненні виконавчі дії, які проводилися на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, а тому в задоволенні скарги має бути відмовлено.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як вони відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Положеннями статті 129 – 1 Конституції України передбачено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною 1 статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України.

Виконання судового рішення відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 у справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень учасники справи мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Статтями 447, 447-1 ЦПК України визначено, що судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому цим розділом.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Тобто, дії та/або бездітність державного виконавця чи посадової особи органу державної виконавчої служби можуть бути оскаржені в судовому порядку виключно у випадку, якщо такі дії та/або бездіяльність цих посадових осіб під час примусового виконання судового рішення, безпосередньо порушують права та інтереси сторін виконавчого провадження – боржника чи стягувача.

За змістом ч. 1-2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний, зокрема здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом, розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Порядок виконання рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною, визначено ст. 64-1 вказаного Закону. Так, виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом.

У разі виконання рішення боржником виконавець складає акт та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Якщо боржник у подальшому перешкоджає побаченням стягувача з дитиною, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. Після відновлення виконавчого провадження державний виконавець повторно здійснює заходи, передбачені цією статтею.

Рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною виконується у порядку, встановленому статтею 63 цього Закону.

За змістом пунктів 5-9 Розділу ІХ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29 вересня 2016 року № 2832/5), якщо рішенням про встановлення побачення з дитиною не визначено час та (або) місце побачення стягувача з дитиною, державний виконавець викликає сторони виконавчого провадження з метою визначення часу та (або) місця такого побачення шляхом надіслання викликів одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.

Сторона виконавчого провадження у разі неможливості з`явитися на призначений час письмово повідомляє про це державного виконавця шляхом подання заяви (клопотання), в якій (якому) зазначає про зручні для неї час та (або) місце проведення побачення стягувача з дитиною.

Державний виконавець визначає час та (або) місце побачення стягувача з дитиною, враховуючи позицію сторін виконавчого провадження та інтереси дитини, шляхом винесення постанови про визначення часу та (або) місця побачення стягувача з дитиною.

Якщо сторона виконавчого провадження не з`явилася у визначений у виклику час до державного виконавця та письмово не повідомила державного виконавця про зручні для неї час та (або) місце проведення побачення стягувача з дитиною, державний виконавець визначає час та (або) місце такого побачення без врахування позиції відповідної сторони виконавчого провадження.

При виконанні рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною державний виконавець за потреби залучає органи опіки та піклування.

За наявності обставин, що перешкоджають проведенню побачення стягувача з дитиною, державний виконавець відкладає проведення виконавчих дій в порядку, визначеному статтею 32 Закону.

У разі якщо боржник не виконує рішення у зв`язку з відмовою дитини контактувати зі стягувачем, державний виконавець в установленому порядку залучає представників органів опіки та піклування, експерта або спеціаліста (психолога) для виявлення та/або підтвердження причин такої відмови.

Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником рішення про встановлення побачення з дитиною у час та місці побачення стягувача з дитиною, визначені рішенням або державним виконавцем.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення про встановлення побачення з дитиною державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішення, передбачені частиною третьою статті 64-1 Закону.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення про встановлення побачення з дитиною державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішення, передбачені частиною четвертою статті 64 - 1Закону.

При кожному наступному невиконанні боржником зазначеного рішення державний виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною четвертою статті 64 – 1 Закону.

Специфіка діяльності виконавця під час виконання рішення суду про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною полягає насамперед у тому, що виконавець може на власний розсуд визначати час та місце побачення з дитиною лише у тому випадку, якщо такі умови не визначив суд у рішенні, яке виконується виконавцем. У разі якщо час та місце побачень з дитиною визначені рішенням суду, яке виконується, виконання такого судового рішення має здійснюватися в порядку, визначеному рішенням (див., постанови Верховного Суду від 09 листопада 2022 року в справі № 753/11909/21 від 05 квітня 2023 року у справі № 210/529/19).

Відповідно до частини першої статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Згідно з частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно з частинами першою, другою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Звертаючись до суду із скаргою, як на підставу для скасування постанови державного виконавця від 21 березня 2021 року про визначення часу та місця побачення з дитиною не дотримався вимог п. 5 Розділу ІХ Інструкції з примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29 вересня 2016 року № 2832/5), не визначив часу для побачення та не врахував зручне місце для побачення з дитиною, яке прохав стягувач.

Дійсно, при вирішенні питання щодо визначення часу та місця побачень стягувача ОСОБА_1 з дітьми на період весняних канікул, державним виконавець не дотримався приписів п. 5 Розділу ІХ Інструкції, не викликав сторін. Разом з тим, ця обставина не призвела до порушення безпосередньо прав стягувача, адже державним виконавцем при визначенні місця побачень враховувалася думка як боржника, так і стягувача викладена у поданих ними заявах державному виконавцю, що свідчить з тексту оскаржуваної постанови.

Не зазначення в тексті оскаржуваної постанови державним виконавцем точного часу побачень з неповнолітніми дітьми на період весняних канікул 2025 року також не стало перешкодою для виконання рішення суду в цій частині.

Щодо місця побачень, то стягувач запропонував раніше визначене місце для побачення - за місцем його проживання в м. Охтирка, або за місцем проживання боржниці. У свою чергу, боржниця заперечувала проти перебування малолітнього сина в м. Охтирка, через територіальне розміщення поблизу кордону з рф.

Зважаючи на відсутність згоди ОСОБА_2 на перебування ОСОБА_1 за їх з сином місцем проживання, існування між ними неприязних стосунків, у державного виконавця були відсутні правові підстави для визначення місця побачення стягувача з сином за місцем проживання останнього з матір`ю.

Встановлено, що ОСОБА_2 виконала рішення суду в частині зустрічі стягувача з сином в перші три дні весняних канікул 2025 року, вивела дитину до батька, а тому в державного виконавця були відсутні підстави для застосування до неї заходів процесуального примусу, передбаченого ч. 4 ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження».

Державний виконавець здійснював контроль за виконанням боржника судового рішення, 24 березня 2025 року складено відповідний акт. Норми ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» не зобов`язують державного виконавця здійснювати контроль протягом всього часу визначеного судом для побачень стягувачів з дітьми. Тим більш побачення фактично не відбулося через небажання самого сина проводити час з батьком.

Колегія суддів звертає увагу і на те, що згідно до інформації, що міститься в Автоматизованій системі виконавчих проваджень, ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 12 листопада 2025 року змінено спосіб та порядок виконання рішення суду та визначено проведення телефонного та відеоконференцзв`язку кожної першої та третьої суботи щомісяця з 14:00 години протягом двох годин та кожної другої та четвертої неділі щомісяця з 14:00 години протягом двох годин. Постановою державного виконавця від 04 червня 2026 року виконавче провадження №64636607 з примусового виконання виконавчого листа №583/2211/20, виданого 16 лютого 2021 року Охтирським міськрайонним судом Сумської області закінчено у зв`язку з фактичним виконанням рішення суду боржником.

Таким чином, зважаючи на викладене, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 .

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Установивши, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 16 травня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий - О. І. Собина

Судді: В. І. Криворотенко

М. В. Нестеренко