Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №127/14359/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/14359/26

Провадження № 22-ц/801/2169/2026

Категорія: 21

Головуючий у суді 1-ї інстанції Іщук Т. П.

Доповідач:Ковальчук О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 рокуСправа № 127/14359/26м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Ковальчука О. В.,

суддів:Берегового О. Ю., Панасюка О. С.,

за участю секретаря судового засідання Кулішко Б. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Департаменту архітектурно - будівельного контролю Вінницької міської ради, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом зобов`язання вчинити перебудову,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою її представником – адвокатом Путіліним Євгеном Вікторовичем, на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області, постановлену у цій справі 15 липня 2026 року у м. Вінниці суддею цього суду Іщук Т. П., дата складення повного тексту ухвали невідома,

УСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького міського суду Вінницької області знаходиться вказана вище цивільна справа.

13 липня 2026 року позивачка ОСОБА_1 через свого представника – адвоката Путіліна Є. В. звернулася до суду із заявою про забезпечення позову у даній цивільній справі, у якій просила забезпечити позов шляхом:

-заборони відповідачу ОСОБА_2 та будь-яким третім особам проводити будь-які будівельні роботи по реконструкції житлового будинку садибного типу з прибудовою та надбудовою, розташованого у АДРЕСА_1 ;

-заборони Виконавчому комітету Вінницької міської ради та Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради вчиняти дії щодо прийомки в експлуатацію реконструйованого житлового будинку садибного типу з прибудовою та надбудовою, розташованого у АДРЕСА_1 .

Подану заяву мотивовано тим, що такий захід є співмірним із заявленими вимогами та дозволить забезпечити виконання судового рішення в разі його задоволення та усунути ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

15 липня 2026 року ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області у задоволення заяви про забезпечення позову відмовлено.

Не погодившись із такою ухвалою суду, ОСОБА_1 через свого представника – адвоката Путіліна Є. В. подала апеляційну скаргу, у якій просить її скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає про безпідставність висновку суду першої інстанції про те, що позивачем не було наведено обставин та не надано жодних доказів, які б свідчили про реальну можливість вчинення відповідачем та третіми особами дій та доказів, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, зазначених в ч. 2 ст. 149 ЦПК України.

Звертає увагу, що предметом позову є усунення ОСОБА_1 перешкоди в користуванні земельною ділянкою кадастровий номер 0510136300:01:024:0104 площею 0,0589 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд, розташованою у АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання ОСОБА_2 здійснити перебудову житлового будинку по АДРЕСА_1 шляхом демонтування конструктивних елементів будинку, що знаходяться на земельній ділянці, належній позивачу, згідно з висновку судової-будівельно-технічної експертизи.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Коваленко В. П. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції, як законну та обґрунтовану, – без змін.

Зазначає, що спір між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 насправді полягає у тому, що позивачка здійснила самочинне будівництво житлового будинку літ. «Д» по АДРЕСА_1 без жодних будівельних документів та дозволів, зблокувала його із законно побудованим житловим будинком ОСОБА_2 літ. «А» без його згоди, чим порушила права ОСОБА_2 на його майно.

21.09.2018 рішенням Вінницького міського суду Вінницької області у цивільній справі № 127/15530/17 будинок літ. «Д» по АДРЕСА_1 визнано самочинним, а ОСОБА_1 відмовлено у визнані права власності на такий самочинний будинок. Вказане рішення постановою Вінницького апеляційного суду від 29.11.2019 та постановою Верховного Суду від 04.03.2020 було залишене без змін.

Вважає, що саме цьому самочинному будинку ОСОБА_1 заважає законно побудований будинок ОСОБА_2 , реконструйований відповідно до будівельного паспорту від 23.12.2015.

Апеляційний суд згідно з вимогами ст. 367 ЦПК України, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін з огляду на таке.

Статтею 375 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявницею не наведено обставин та не надано жодних доказів, які б свідчили про реальну можливість вчинення відповідачем та третіми особами дій, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, зазначених в ч. 2 ст. 149 ЦПК України.

Апеляційний суд погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (частина друга статті 149 ЦПК України).

У статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, зокрема заборона вчиняти певні дії.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (частини третя, десята статті 150 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: "співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2023 року у справі № 641/6173/21 (провадження № 61-12662св22) з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20), зазначено, що: "Під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами".

Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20)).

Апеляційним судом установлено, що позивачка ОСОБА_1 , звертаючись із позовною заявою до суду, стверджує про порушення відповідачем ОСОБА_2 її права власності на земельну ділянку внаслідок будівельних робіт, які проводить відповідач.

У зв`язку з цим вона просить усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом демонтування конструктивних елементів будинку, розташованих на її території.

В обґрунтуванні позовних вимог, позивачка вказує: що частина будівлі (утеплення фасаду, частина плит перекриття), побудованої відповідачем, знаходиться на земельній ділянці, що перебуває у її власності . Будівництво було здійснене на підставі дозволу на проведення будівельних робіт, згідно з будівельними паспортом від 23.12.2015, отриманим відповідачем ОСОБА_2 .

Разом із тим, забезпечити позов позивачка просить шляхом накладення заборони на здійснення перебудови, реконструкції та введення в експлуатацію всього житлового будинку відповідача з прибудовами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що заборона ОСОБА_2 та будь-яким третім особам проводити будь-які будівельні роботи по реконструкції житлового будинку садибного типу з прибудовою та надбудовою, розташованого у АДРЕСА_1 , що належить відповідачу на праві власності, на підставі чинних дозвільних документів до вирішення справи по суті та набрання рішення законної сили є непропорційним обмеженням його прав доки не встановлено, що таке здійснюється з порушеннями.

Сам по собі факт здійснення ОСОБА_2 будівельних робіт чи реконструкції не може автоматично свідчити про те, що таке будівництво є очевидно протиправним і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів ОСОБА_1 підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

У даному випадку забезпечення позову у спосіб, заявлений позивачкою, унеможливить власнику будинку (право власності якого не є предметом оскарження в цій справі) повноцінно здійснювати повноваження власника щодо належного йому майна.

Доказів того, що здійснення перебудови, реконструкції та введення в експлуатацію відповідачем його будинку може ускладнити, чи унеможливити виконання рішення суду в цій справі або захист прав позивачки, останньою не надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції.

На переконання колегії суддів, даний вид забезпечення позову є неспівмірним із заявленими вимогами та може спричинити більш негативні наслідки ніж ті, які можуть настати від невжиття цих заходів, а також не відповідає праву та законному інтересу, за захистом яких позивачка звернулася до суду.

Підсумовуючи наведене, при вирішенні питання про забезпечення позову суд першої інстанції у межах вимог чинного ЦПК України здійснив належну оцінку обґрунтованості доводів заявниці щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності і обґрунтованості заявлених вимог щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, ймовірність ускладнення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів, та дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для забезпечення позову у цій справі у визначений позивачкою спосіб.

Відтак, доводи апеляційної скарги спростовуються наведеними вище обставинами та не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, тому відповідно до положень ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до п. п. «в» п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України, ст. 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції необхідно віднести за рахунок особи, яка подала апеляційну скаргу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником – адвокатом Путіліним Євгеном Вікторовичем, залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 15 липня 2026 року залишити без змін.

Понесені скаржницею у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції судові витрати залишити за нею.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О. В. Ковальчук

Судді: О. Ю. Береговий

О. С. Панасюк