Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №541/2972/26 — Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/2972/26

Номер провадження3/541/662/2026

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року м. Миргород

Суддя Миргородського міськрайонного суду Полтавської області Вірченко О.М., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за скоєння правопорушення, передбаченого ст. 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановив:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 15 липня 2026 року серії ЕПР1 № 720199, 15 липня 2026 року о 16 год 39 хв. по вул. Гоголя, 149 в м. Миргороді Полтавської області водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Dacia Sand ERO, реєстраційний номер НОМЕР_2 , будучи учасником ДТП, залишив місце пригоди, чим порушив вимоги п. 2.10а ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст. 122-4 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 , його захисник Грищенко Є.С. не з`явилися, захисник надав письмові заперечення, просив справу розглядати у їх відсутність, протокол за ст. 122-4 КУпАП повернути на доопрацювання органу, який його склав. Зазначив, що за отримання тілесних ушкоджень внаслідок ДТП передбачена кримінальна відповідальність за ст. 286 КК України, а не адміністративна. Для визначення тяжкості отриманих тілесних ушкоджень необхідно призначити відповідну експертизу. Після події на пешехіжному переході ОСОБА_2 не висловила необхідності в отриманні медичної допомоги, пройшла до власного транспортного засобу та поїхала на ньому додому. Працівниками поліції ДТП зафіксовано на підставі повідомлення Миргородської ЛІЛ, а не на місці його вчинення. Оскільки протоколи за ст.ст. 124, 122-4 КУпАП взаємопов`язані, їх разом потрібно направити на доопрацювання.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя прийшов до наступного висновку.

У відповідності зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КпАП України оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом ст. 122-4 КУпАП відповідальність за цією статтею настає за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

Відповідно до п. 2.10а ПДР України у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.

В протоколі про адміністративне правопорушення від 15 липня 2026 року серії ЕПР1 № 720199, зазначено, що 15 липня 2026 року о 16 год 39 хв. по вул. Гоголя, 149 в м. Миргороді Полтавської області водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Dacia Sand ERO, реєстраційний номер НОМЕР_2 , будучи учасником ДТП, залишив місце пригоди, чим порушив вимоги п. 2.10а ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст. 122-4 КУпАП.

Однак, матеріали адміністративної справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що водій транспортного засобу ОСОБА_1 був причетний до дорожньо-транспортної пригоди, після чого залишив місце ДТП.

Постановою суду від 15 вересня 2026 року провадження у справі про адміністративне правопорушення (щодо події яка сталася 15 липня 2026 року о 16 год 39 хв. по вул. Гоголя, 149 в м. Миргороді) відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП закрито в зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Надаючи оцінку протоколу про адміністративне правопорушення, суддя звертає увагу на наступне.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є джерелом права в Україні кожному гарантовано право на справедливий суд. Суд не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає «обережності дій суду» при вирішені питання про тягар доказування в такій категорії справ.

Для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.

Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Таким чином, оскільки будь-яких належних, допустимих і достовірних доказів того, що ОСОБА_1 здійснив ДТП, після цього залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, не надано, суддя приходить до висновку, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Перевіривши матеріали справи, керуючись вимогами ст. 62 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини про те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь; кожна людина вважається невинною доти, поки її вину не буде доведено згідно з законом, вважаю, що винуватість ОСОБА_1 в скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, належним чином не підтверджується, а тому провадження по справі підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст. 122-4, 213, 221, 283 КУпАП, суддя

постановив:

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП в зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Миргородський міськрайонний суд Полтавської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Миргородського

міськрайонного суду О. М. Вірченко