Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №367/4985/26 — Богуславський районний суд Київської області

Справа № 367/4985/26 Провадження № 2/358/1105/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Буравової К.І.,

за участю секретаря судових засідань Супрунової І.М.,

позивача (дистанційно) ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Богуславі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-

УСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції та вимоги позивача

До Ірпінського міського суду Київської області звернувся ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) із позовом до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), в якому просив розірвати шлюб між ним ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2 , який було зареєстровано 07.01.2025 Бучанським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), за актовим записом № 4.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07.01.2025 між сторонами було зареєстровано шлюб Бучанським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), за актовим записом № 4. Від шлюбу спільних дітей не мають. Після року спільного проживання у позивача та відповідачки почали виникати сварки, нерозуміння один одного, внаслідок чого сторони фактично припинили сімейно-шлюбні відносини.

ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Ірпінського міського суду Київської області Ткаченко М.О. від 13.05.2026, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу передано на розгляд за підсудністю до Богуславського районного суду Київської області (а.с.12–13).

06.07.2026 цивільна справа надійшла до Богуславського районного суду Київської області (а.с. 17).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 06.07.2026 головуючою суддеєю визначено суддю Буравову К.І. (а.с. 20).

На підставі частини восьмої статті 187 ЦПК України, суддею здійснено запит до Єдиного державного демографічного реєстру та отримано інформацію щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) відповідачки ОСОБА_2 .

Відповідно до отриманої відповіді № 2994343 від 07.07.2026, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 . Дата реєстрації: 01.10.2018 (а.с. 21).

Встановивши невідповідність позовної заяви вимогам ЦПК України, 09.07.2026 суддя постановила ухвалу про залишення позовної заяви без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків протягом п`яти днів з дня вручення копії ухвали (а.с. 22-24).

15.07.2026 на виконання ухвали суду від 09.07.2026 представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Верховська Н.О., через підсистему «Електронний суд» надіслала нову редакцію позовної заяви про розірвання шлюбу. До заяви було долучено докази надсилання відповідачу документів.

Ухвалою судді від 17.07.2026 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 17 серпня о 15 год 00 хв, яке в подальшому було відкладено востаннє на 14 вересня 2026 року о 14 год 00 хв (а.с. 40-42, 52-53).

29.07.2026 ухвалою суду задоволено клопотання позивача про участь в судових засіданнях по цивільній справі № 367/4985/26 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (а.с. 47-48).

У судовому засіданні, призначеному на 14.09.2026, позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі та не заперечував щодо заочного розгляду справи та винесення заочного рішення.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання, призначене на 17.08.2026, 14.09.2026, не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи та/або заяв про оголошення перерви, заяв про розгляд справи без його участі на адресу суду не подавала, про причини неявки суд не повідомила, відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не надала.

Матеріалами справи підтверджується, що суд повідомляв відповідача про судові засідання шляхом надсилання рекомендованої поштової кореспонденції за адресою її зареєстрованого місця проживання. Судову повістку про виклик у судове засідання, призначене на 17.08.2026, відповідач отрималп особисто, тоді як поштове відправлення щодо судового засідання, призначеного на 14.09.2026, повернулося до суду з відміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою».

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для визнання повідомлення належним, оскільки отримання листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника; аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б.

Крім того, відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 20 січня 2023 року у справі № 465/6147/18, від 30 листопада 2022 року у справі №759/14068/19 та від 30 листопада 2022 року у справі № 725/486/22, суд, який здійснює комунікацію з учасником справи через повідомлені ним засоби зв`язку, діє правомірно та добросовісно, а тому застосовується презумпція обізнаності особи про направлені їй судові повідомлення.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідачка була належним чином повідомлена про розгляд справи, однак своїм процесуальним правом на участь у судовому розгляді не скористалася.

Згідно з частиною другою статті 43 ЦПК України, відповідач зобов`язаний добросовісно здійснювати процесуальні права та виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до принципу юридичної визначеності, як складової конституційного принципу верховенства права, це зобов`язує відповідача самостійно цікавитися перебігом розгляду судом пред`явленого до нього позову та вживати заходів для реалізації свого права на захист. Тривала відсутність такого інтересу з боку відповідача свідчить про його небажання захищати свої процесуальні права та фактичне самоусунення від участі у справі.

Суд бере до уваги, що учасник справи зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах судового розгляду, що стосуються безпосередньо його прав та обов`язків, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі надані внутрішнім законодавством засоби для прискорення процедури слухання. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, викладеною, зокрема, у рішенні у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховний Суд від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19 (провадження № 61-8505св22), відповідно до якої пасивна поведінка сторони у процесі, зокрема відсутність зацікавленості у перебігу справи, не може розцінюватися як підстава для покладення на суд обов`язку відкладати розгляд справи або створювати умови для штучного затягування судового процесу.

Отже, відповідач зобов`язаний добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, а їх невиконання не може перешкоджати суду у здійсненні правосуддя та забезпеченні розгляду справи у розумний строк.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 25 листопада 2022 року у справі № 175/4075/18 (провадження № 61-5401св22), якщо належним чином повідомлені сторони чи їх представники не з`явилися у судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він має право, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. При цьому відкладення розгляду справи є правом суду, а не його обов`язком, і застосовується лише у разі неможливості вирішення спору у відповідному судовому засіданні без участі сторін за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Ухвалою суду від 14.09.2026, у зв`язку з належним повідомленням відповідачки, яка повторно не з`явилася в судове засідання без поважних причин, не подала відзив і заяву про розгляд справи за її відсутності, а також за відсутності заперечень позивача, постановлено здійснювати заочний розгляд цивільної справи за наявними у ній матеріалами та доказами.

У судовому засіданні за участю позивача, суд відповідно до статті 244 ЦПК України оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення. Проголошення рішення призначено на 15 вересня 2026 року о 08 год. 00 хв.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Суд встановив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у шлюбі, зареєстрованому 07 січня 2025 року Бучанським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), за актовим записом № 4, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , виданим 07.01.2025 Бучанським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Після укладення шлюбу прізвище дружини було змінено на « ОСОБА_3 » (а.с. 36).

IV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Статтею 51 Конституції України проголошено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.

За приписами статті 3 Сімейного кодексу України (далі — СК України) сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають спільні права та обов`язки.

Відповідно до частини першої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до частини першої статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Таке положення національного законодавства України відповідає вимогам статті 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то, відповідно, відмова у розірванні шлюбу буде примушуванням його до шлюбу та збереження шлюбних відносин, що не допускається відповідно до частини першої статті 24, частини четвертої статті 56 СК України та порушує принцип добровільності шлюбу.

На підставі частини третьої статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 СК України.

Згідно зі статтею 110 СК України , позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Відповідно до частини третьої статті 109 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.

За нормою статті 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, або інтересам дитини, що мають істотне значення.

Суд не застосовує положення ст. 111 СК України, яка є диспозитивною, оскільки в судовому засіданні зібрано достатньо доказів, які підтверджують, що подальше спільне життя подружжя і збереження сім`ї стали неможливими, а збереження шлюбу суперечитиме їх інтересам, моральним засадам, адже позивач наполягає на розірванні шлюбу, відповідач своїх заперечень проти його розірвання у встановлений законом строк суду не надав, клопотань про надання строку на примирення не заявляв.

З урахуванням позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 11 червня 2019 року у справі № 605/434/18, якій кореспондує п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», у випадку виявлення обставин або фактів під час розгляду справи, які свідчать про неможливість збереження шлюбу з позицій моралі та з позицій інтересів подружжя або їх дітей, суд повинен уникати формалізму та не надавати строку на примирення.

V. Висновки суду.

З матеріалів справи встановлено, що між сторонами по справі склалися такі стосунки, які призвели до припинення між ними сімейних відносин, розпаду їх сім`ї. Позивач та відповідачка не бажають зберегти сім`ю, оскільки вони не підтримують шлюбні відносини, не ведуть спільного побуту, шлюб існує формально.

Суд вважає, що оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то, відповідно, відмова в задоволенні такої вимоги буде примушенням до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим.

Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази та виходячи із фактичних взаємин подружжя, дійсних причин позову про розірвання шлюбу, а також того, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитимуть їх інтересам, суд дійшов обґрунтованого висновку, що шлюб, укладений між сторонами, підлягає розірванню, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Згідно з першою частиною статті 115 СК України рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

VІ. Щодо розподілу судових витрат.

Оскільки позивач у позовній заяві не заявляв вимоги про стягнення на його користь судових витрат, суд, з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у статті 13 ЦПК України, не вирішує питання про їх розподіл.

Керуючись статтями 21, 24, 56, 105, 112-114 СК України, статтями 4, 12, 13, 77, 81, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу — задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 07.01.2025 Бучанським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), за актовим записом № 4.

Заочне рішення може бути переглянуте Богуславським районним судом Київської області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://bg.ko.court.gov.ua/sud1004/

Заочне рішення суду знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб - адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Інформація про учасників справи:

Позивач:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідачка:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .

Суддя К. І. Буравова