Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №127/24883/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/24883/26

Провадження 2-о/127/428/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2026 року

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Вохмінової О.С.

присяжних Гандзій О.В., Яценко Д.Ю.

з участю секретаря судових засідань Сєдінкіної Ю.В.

розглянувши в окремому провадженні у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу № 127/24883/26 за заявою ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою,

в с т а н о в и в:

заяву зареєстровано 14.07.2026 року і мотивовано тим, що ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовця, який з 26.04.2022 року проходив військову службу за мобілізацією у складі військової частини НОМЕР_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 25.08.2025 року № 239 ОСОБА_2 було призначено на посаду стрільця-помічника гранатометника 2 мотопіхотного відділення 1 мотопіхотного взводу 3 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону.

ОСОБА_2 має статус учасника бойових дій.

Згідно матеріалів службового розслідування, бойових донесень, рапортів військовослужбовців, наказів командира військової частини НОМЕР_1 вбачається, що 15.11.2025 року ОСОБА_2 виконував бойове завдання в районі н.п. Сіверськ Бахмутського району Донецької області, в районі спостережного поста «Сага» під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

ІНФОРМАЦІЯ_2 приблизно о 18.30 год. група військовослужбовців, до складу якої входив ОСОБА_2 , потрапила під ворожий обстріл калібру 120 мм та скиди гранат із безпілотного літального апарата. У рапортах військовослужбовців та матеріалах службового розслідування неодноразово зазначено, що ОСОБА_2 отримав поранення, несумісні з життям.

Через інтенсивний ворожий обстріл, постійний вогневий вплив противника та небезпеку для особового складу евакуація тіла ОСОБА_2 з місця події була неможливою. Саме з цієї причини, незважаючи на фактичні дані про отримання ним поранень, несумісних з життям, у документах військової частини він був облікований як військовослужбовець, який зник безвісти за особливих обставин.

29.11.2025 року було складено акт службового розслідування за висновком якого зазначено, що зникнення ОСОБА_2 сталось внаслідок дій противника в районі ведення бойових дій 15.11.2025 року під час безпосередньої участі в бойових діях та виконання обов`язків військової служби із захисту Батьківщини. Також встановлено відсутність ознак самовільного залишення позицій, відсутність даних про стан алкогольного чи наркотичного сп`яніння та відсутність кримінального чи адміністративного правопорушення в його діях.

Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 29.11.2025 року № 5382 за результатами службового розслідування ОСОБА_2 вважати таким, що зник безвісти за особливих обставин внаслідок дій противника в районі ведення бойових дій 15.11.2025 року під час виконання обов`язків військової служби із захисту Батьківщини.

17.11.2025 року направлено сповіщення сім`ї про те, що ОСОБА_2 зник безвісти під час виконання бойового завдання поблизу н.п. Сіверськ Бахмутського району Донецької області. В подальшому, за заявою батька – ОСОБА_3 , до ЄРДР було внесено відомості у кримінальному провадженні № 12025020010001533 від 10.12.2025 року за ст. 115 ч. 1 КК України за фактом зникнення ОСОБА_2 під час виконання бойового завдання.

З моменту події – 15.11.2025 року станом на час звернення до суду, ОСОБА_2 на зв`язок з матір`ю та іншими членами сім`ї не виходив, за місцем проживання не з`являвся, його місцеперебування невідоме, тіло не евакуйоване, свідоцтво про смерть у встановленому порядку не видане.

Останнім відомим та зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_4 є : АДРЕСА_1 .

ОСОБА_5 є ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , сестра – ОСОБА_6 .

ОСОБА_2 не був одружений, дітей не мав.

Оголошення сина заявниці померлим надає право на проведення державної реєстрації смерті, оформлення спадкових прав та грошової допомоги відповідно до соціальних гарантій держави.

ОСОБА_1 просила оголосити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що народився в м. Вінниці, громадянина України, зареєстрованого в АДРЕСА_1 – померлим, датою смерті вважати ІНФОРМАЦІЯ_2 , місцем смерті – н.п. Сіверськ Бахмутського району Донецької області, Україна.

Представник заявника – адвокат Опольська Н.М. в судовому засіданні заяву підтримала за викладених обставин, просила вимоги ОСОБА_1 задоволити. Суду пояснила, що син заявниці – ОСОБА_2 був мобілізований і проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Він зник безвісти 15.11.2025 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Сіверськ Бахмутського району Донецької області. Він того дня отримав поранення, несумісні з життям, але його тіло не змогли евакуювати через ворожий обстріл. З 15.11.2025 року ОСОБА_1 на зв`язок не виходив, знати про себе не давав. Його батьки та сестра неодноразово зверталась до міжнародних організацій, правоохоронних органів з метою встановлення місцезнаходження сина та брата, але пошуки результатів не дали. Сукупність доказів свідчить про вірогідну загибель ОСОБА_2 15.11.2025 року.

Представник заінтересованої особи - Міністерства оборони України в судове засідання не з`явився, надав письмові пояснення, які приєднані до справи та взяті судом до уваги.

Представник заінтересованої особи – відділу ДРАЦС у м. Вінниці в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності. При розгляді заяви по суті покладався на розсуд суду.

Представник заінтересованої особи – військової частини НОМЕР_1 , заінтересовані особи ОСОБА_3 та ОСОБА_6 в судове засідання не з`явились, письмових пояснень не надавали.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Громадянин України - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 26.04.2022 року був призваний на військову службу за мобілізацією, проходив службу у складі військової частини НОМЕР_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 25.08.2025 року № 239 ОСОБА_2 призначено на посаду стрільця-помічника гранатометника 2 мотопіхотного відділення 1 мотопіхотного взводу 3 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону.

ОСОБА_2 мав статус учасника бойових дій.

Згідно матеріалів службового розслідування, бойових донесень, рапортів військовослужбовців, наказів командира військової частини НОМЕР_1 вбачається, що 15.11.2025 року ОСОБА_2 виконував бойове завдання в районі н.п. Сіверськ Бахмутського району Донецької області, в районі спостережного поста «Сага» під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

ІНФОРМАЦІЯ_2 приблизно о 18.30 год. група військовослужбовців, до складу якої входив ОСОБА_2 , потрапила під ворожий обстріл калібру 120 мм та скиди гранат із безпілотного літального апарата. У рапортах військовослужбовців та матеріалах службового розслідування неодноразово зазначено, що ОСОБА_2 отримав поранення, несумісні з життям.

Через інтенсивний ворожий обстріл, постійний вогневий вплив противника та небезпеку для особового складу евакуація тіла ОСОБА_2 з місця події була неможливою. Саме з цієї причини, незважаючи на фактичні дані про отримання ним поранень, несумісних з життям, у документах військової частини він був облікований як військовослужбовець, який зник безвісти за особливих обставин.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 16.11.2025 року № 5124 було призначено службове розслідування за фактом зникнення безвісти ОСОБА_2 та інших військовослужбовців внаслідок дій противника. У наказі та матеріалах службового розслідування зазначено, що подія сталась під час виконання бойового завдання, а евакуація була неможливою внаслідок інтенсивного вогню противника.

29.11.2025 року було складено акт службового розслідування за висновком якого зазначено, що зникнення ОСОБА_2 сталось внаслідок дій противника в районі ведення бойових дій 15.11.2025 року під час безпосередньої участі в бойових діях та виконання обов`язків військової служби із захисту Батьківщини. Також встановлено відсутність ознак самовільного залишення позицій, відсутність даних про стан алкогольного чи наркотичного сп`яніння та відсутність кримінального чи адміністративного правопорушення в його діях.

Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 29.11.2025 року № 5382 за результатами службового розслідування ОСОБА_2 вважати таким, що зник безвісти за особливих обставин внаслідок дій противника в районі ведення бойових дій 15.11.2025 року під час виконання обов`язків військової служби із захисту Батьківщини.

17.11.2025 року направлено сповіщення сім`ї № 11038 про те, що їх син – солдат ОСОБА_2 зник безвісти під час виконання бойового завдання поблизу н.п. Сіверськ Бахмутського району Донецької області. В подальшому, за заявою батька – ОСОБА_3 , до ЄРДР було внесено відомості у кримінальному провадженні № 12025020010001533 від 10.12.2025 року за ст. 115 ч. 1 КК України за фактом зникнення ОСОБА_2 під час виконання бойового завдання.

25.12.2025 року сформовано витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин № 20251225-3681, відповідно до якого ОСОБА_2 обліковується як особа, що зникла на території бойових дій під час воєнних дій, дата набуття статусу: 22.12.2025 року, також наявний витяг з інформаційної системи щодо осіб, позбавлених особистої свободи внаслідок агресії проти України № 2025-86-0838 від 25.12.2025 року у категорії «пошук особи».

З моменту події – 15.11.2025 року станом на час ухвалення судом рішення ОСОБА_2 на зв`язок з матір`ю та іншими членами сім`ї не виходив, за місцем проживання не з`являвся, його місцеперебування невідоме, тіло не евакуйоване, свідоцтво про смерть у встановленому порядку не видане. ОСОБА_2 не був одружений, дітей не мав.

Останнім відомим та зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_4 є : АДРЕСА_1 .

Станом на день ухвалення судом рішення у даній справі місце перебування ОСОБА_2 залишається невідомим.

Обґрунтовуючи вимоги щодо оголошення ОСОБА_2 померлим представник заявника пояснювала, що інформація про сина заявника відсутня, він зник безвісти за особливих обставин, що загрожували смертю, у зв`язку з бойовими діями 15.11.2025 року, тому просила заяву задоволити.

Відповідно до частини1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із частиною 1 статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно із частиною 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Оголошення фізичної особи померлою - це судове визнання померлою фізичної особи, щодо якої за місцем її постійного проживання немає будь-яких відомостей про місце перебування протягом встановленого законом строку.

У правовому контексті оголошення фізичної особи померлою є припущенням її смерті (praesumptiomortis), що має наслідком припинення правосуб`єктності. Суд під час оголошення фізичної особи померлою достеменно не може встановити факт її смерті, а лише припускає це на підставі непрямих доказів або у зв`язку із тривалою безвісною відсутністю.

Законодавець розрізняє дві підстави оголошення судом фізичної особи померлою: загальну та спеціальну.

Відповідно до частини першої статті 46 ЦК України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

За змістом частини другої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

У частині першій статті 46 ЦК України міститься загальна норма: «фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років» та дві спеціальні: «якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, протягом шести місяців» та «за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру».

У частині другій статті 46 ЦК України законодавець навів дві спеціальні норми: «фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій» (речення перше) та «з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців» (речення друге).

Частину другу статті 46 ЦК України потрібно тлумачити з урахуванням динамічного характеру суспільних відносин, які в умовах воєнних дій, збройних конфліктів зазнають швидких і непередбачуваних змін. Це вимагає оперативного реагування з боку суду для забезпечення ефективної охорони прав і законних інтересів осіб, у яких у зв`язку з вірогідною смертю зниклої особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси. Стислість строків вирішення такої категорії справ та ухвалення судових рішень у досліджуваній категорії справ стає особливо важливою в умовах, коли йдеться про встановлення правового статусу осіб, які зникли безвісти під час воєнних дій, збройного конфлікту, оскільки затримки в правовому реагуванні можуть призвести до погіршення ситуації для постраждалих осіб, їхніх родин і суспільства загалом.

Тож тлумачення згаданої правової норми має сприяти швидкому відновленню стану правової визначеності та забезпеченню справедливості.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 зауважила, що словосполучення «від дня закінчення воєнних дій», особливо у контексті широкомасштабної збройної агресії рф проти України, потрібно розуміти як визначення строку тривалістю в шість місяців, який потрібно обраховувати передусім від дня закінчення активних бойових дій на певній території України.

Визначення шести місяців як мінімально потрібного строку відображає необхідність обґрунтованого періоду для пошуку зниклої особи, враховуючи особливі обставини зникнення, зокрема під час активних бойових дій. Встановлення такого строку дозволяє зменшити ймовірність того, що особа, яка може бути ще живою, буде передчасно визнана померлою.

Велика Палата Верховного Суду наголошує, що законодавець, формуючи припис речення другого частини другої статті 46 ЦК України («з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців»), після слів «шести місяців» завершив речення. Це означає, що правильним є таке тлумачення цього припису, що здійснюватиметься без прив`язки до моменту скасування воєнного стану, припинення воєнних дій, збройного конфлікту як такого на усій території України.

Наведене тлумачення відповідає і європейським стандартам. Так, відповідно до Рекомендації CM/Rec(2009)12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо принципів, які стосуються осіб, зниклих безвісти, та презумпції смерті (прийнята Комітетом Міністрів Ради Європи 09 грудня 2009 року на 1073-му засіданні заступників міністрів), якщо обставини зникнення безвісти особи є такими, що дають підстави для висновку про ймовірність її загибелі, то для подання запиту бажано, щоб час, що минув з моменту зникнення або з моменту отримання останньої звістки про те, що особа жива, становив не більше одного року (пункт 2 принципу четвертого).

Велика Палата Верховного Суду виснує, що шість місяців, які визначені в реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи, що дозволятиме надати правову охорону людям, які постраждали від війни та у яких у зв`язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси, і забезпечуватиме правову справедливість.

Також не можна відраховувати шестимісячний строк, передбачений частиною другою статті 46 ЦК України, від дати ймовірної загибелі фізичної особи на території ведення активних бойових дій, оскільки внаслідок триваючих активних бойових дій ситуація на певній території може бути невизначеною та непередбачуваною. Зокрема, зв`язок із особою може перерватися з різних причин, особа може бути змушена змінити місце постійного проживання, перебування або потрапити в полон, що ускладнює встановлення обставин її зникнення. В умовах воєнних дій, збройного конфлікту часто бракує достовірної інформації, що унеможливлює навіть гіпотетичне визначення дати ймовірної загибелі, а відтак і об`єктивне обчислення строків для оголошення особи померлою.

Шестимісячний строк, який у цьому випадку обраховується з дня закінчення активних бойових дій, виконує функцію своєрідного запобіжника, спрямованого на захист прав та інтересів фізичної особи, яка може перебувати в невідомому місці або тимчасово не мати змоги вийти на зв`язок з різних причин, пов`язаних з обставинами воєнних дій, збройного конфлікту. Така правова гарантія запобігає передчасному оголошенню особи померлою, враховуючи, що в умовах війни можуть бути численні фактори, які заважають встановленню фактичного місця перебування людини. Цей строк забезпечує можливість з`ясування додаткових обставин або отримання нової інформації про зниклу особу, що сприяє уникненню помилкових судових рішень, які могли б призвести до негативних правових наслідків для самої особи, її родичів і суспільства загалом.

Конкретні воєнні дії мають територіальну і часову характеристики.

Джерелом офіційної інформації про ці характеристики є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджений наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28.02.2025 року № 376, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11.03.2025 року № 380/43786.

Згідно вказаного переліку в н.п. Сіверськ Сіверської міської територіальної громади, Бахмутського району Донецької області (код UA14020070010064896), активні бойові дії завершились 21.01.2026 року.

Отже, суд вважає можливим використати у даній справі відомості з Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28.02.2025 року № 376, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.03.2025 року № 380/43786 для визначення часового відрізку ведення воєнних дій на конкретній території України.

Оскільки активні бойові дії на території Сіверської міської територіальної громади, Бахмутського району Донецької області завершились 21.01.2026 року, то відлік шестимісячного строку для оголошення військовослужбовця ОСОБА_2 померлим необхідно проводити саме від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) його імовірної загибелі.

На день розгляду даної справи сплив шестимісячний строк, зазначений у реченні другому частини другої статті 46 ЦК України.

Враховуючи наведені обставини і норми закону, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять належні, достатні та допустимі докази, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення про загибель військовослужбовця ОСОБА_2 , тому заява про оголошення його померлим підлягає задоволенню.

В зв`язку із встановленням і підтвердженням доказами обставин, які свідчать про загибель солдата військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 в н.п. Сіверськ Бахмутського району Донецької області, суд вважає необхідним саме цю дату вважати ймовірною датою смерті.

Суд звертає увагу учасників справи, що статтею 48 ЦК України регулюються правові наслідки появи фізичної особи, яка була оголошена померлою. Ця стаття передбачає механізм скасування судом рішення про оголошення фізичної особи померлою у разі, якщо вона з`являється або стає відомою інформація про її місцезнаходження. Завдяки цьому механізму законодавець також прагне забезпечити справедливість, враховуючи потребу в захисті прав людини та її законних інтересів. Стаття 48 ЦК України формує справедливий та розумний баланс між інтересами держави, суспільства та окремих осіб, у яких у зв`язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси, що є ключовим для функціонування правової системи.

На підставі викладеного, згідно зі ст. 46 ЦК України, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-89, 133, 141, 259, 263-265, 294, 306, 308 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

заяву задоволити.

Оголосити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що народився в м. Вінниці, громадянина України, зареєстрованого в АДРЕСА_1 – померлим, датою смерті вважати ІНФОРМАЦІЯ_2 , місцем смерті – н.п. Сіверськ Бахмутського району Донецької області, Україна.

Рішення може бути оскаржене. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до ст.ст. 354, 355 ЦПК України.

Повне судове рішення складене 11 вересня 2026 року.

Суддя

Присяжні