Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №127/21102/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/21102/26

Провадження 2/127/5802/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

15 вересня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі головуючого судді Горбатюка В.В.,

за участю секретаря судового засідання Соушко Ю.О.,

представника позивача - адвоката Макаренко С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів у розмірі 824 883,13 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн.

Позов мотивований тим, що судовим наказом Вінницького міського суду Вінницької області від 29.06.2023 у справі № 127/11892/23 із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання їх дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму і не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 26.04.2023 і до досягнення дитиною повноліття.

Позивач зазначила, що відповідач був обізнаний про наявність у нього обов`язку зі сплати аліментів, однак належним чином його не виконував, унаслідок чого виникла заборгованість. Вважала, що така заборгованість виникла з вини відповідача, оскільки останній мав дохід та об`єктивну можливість виконувати покладений на нього обов`язок щодо утримання дитини, однак аліменти своєчасно та у повному обсязі не сплачував.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку розмір неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період з 26.04.2023 по 30.04.2026 становить 1 552 866,03 грн. З урахуванням положень частини першої статті 196 СК України, відповідно до яких розмір пені не може перевищувати 100 відсотків заборгованості, позивач просить стягнути з відповідача неустойку (пеню) у розмірі 824 883,13 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача понесені нею витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн.

Ухвалою від 24.06.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, постановив здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначив судове засідання. Цією ж ухвалою суд роз`яснив процесуальні права учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.

У судовому засіданні представник позивача - адвокат Макаренко С.П. позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити в повному обсязі. Проти заочного вирішення справи не заперечувала.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився. Про дату, час і місце розгляду справи суд повідомив його належним чином. Причини неявки відповідач суду не повідомив, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи не подав. Правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів та постановляє заочне рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, повторно в судове засідання не з`явився, причин неявки не повідомив, відзив на позовну заяву не подав, а представник позивача не заперечувала проти заочного вирішення справи, суд дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для ухвалення заочного рішення.

З урахуванням вимог статей 223, 280 ЦПК України суд ухвалив без винесення окремого процесуального документа провести заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Суд установив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 15.01.2010 зареєстрували шлюб.

Від шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дочка - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , у якому ОСОБА_2 зазначений батьком дитини, а ОСОБА_1 - матір`ю.

Згідно з витягом із реєстру територіальної громади № 2023/003337179 від 28.04.2023 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 15.03.2019 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 26.06.2023 у справі №127/9471/23 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

ОСОБА_1 26.04.2023 звернулася до Вінницького міського суду Вінницької області із заявою про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_2 аліментів на утримання дочки. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 24.05.2023 у справі №127/11892/23 у видачі судового наказу відмовлено у зв`язку з установленим зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_2 в Одеській області та висновком суду про порушення правил підсудності.

Зазначену ухвалу ОСОБА_1 оскаржила в апеляційному порядку. До матеріалів справи долучено опис вкладення до поштового відправлення та розрахунковий документ АТ «Укрпошта», відповідно до яких 01.06.2023 ОСОБА_2 за адресою його зареєстрованого місця проживання направлено копію апеляційної скарги з доданими до неї документами.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 05.06.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Савчук І.В. на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 24.05.2023 та надано учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Супровідним листом Вінницького апеляційного суду від 05.06.2023 копію ухвали про відкриття апеляційного провадження разом із копією апеляційної скарги направлено ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 .

Постановою Вінницького апеляційного суду від 21.06.2023 апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Савчук І.В. задоволено, ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 24.05.2023 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Матеріали справи також містять супровідний лист Вінницького апеляційного суду від 21.06.2023 про направлення копії постанови учасникам справи, у тому числі ОСОБА_2

Вінницький міський суд Вінницької області 29.06.2023 видав судовий наказ у справі №127/11892/23, яким стягнув із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму і не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 26.04.2023 і до досягнення дитиною повноліття. Цього ж дня суд направив копію судового наказу відповідачу.

Цим же судовим наказом із ОСОБА_2 стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 268,40 грн, а судовий наказ у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.

Копію судового наказу направлено ОСОБА_2 , що підтверджується наявним у матеріалах справи супровідним листом Вінницького міського суду Вінницької області від 29.06.2023.

Крім того, постановою державного виконавця Кодимського відділу державної виконавчої служби від 25.07.2023 закінчено виконавче провадження № 72300787 з примусового виконання судового наказу № 127/11892/23 у частині стягнення із ОСОБА_2 на користь держави судового збору в розмірі 268,40 грн у зв`язку з фактичним виконанням виконавчого документа.

На виконанні Кодимського відділу державної виконавчої служби у Подільському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 72246846 з примусового виконання судового наказу №127/11892/23 у частині стягнення із ОСОБА_2 аліментів на утримання дочки.

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № 72246846, складеного державним виконавцем станом на 01.06.2026, розмір належних до сплати аліментів визначався помісячно, у розрахунку відображено нараховані суми аліментів, суми фактично сплачених або стягнутих коштів, щомісячний розмір заборгованості та її сукупний залишок.

Так, за квітень 2023 року державним виконавцем нараховано 5 093,00 грн аліментів, за травень 2023 року - 30 558,05 грн, за червень 2023 року - 22 513,88 грн, за липень 2023 року - 11 700,50 грн. Упродовж квітня-липня 2023 року у розрахунку відсутні відомості про сплату відповідачем аліментів, унаслідок чого сукупна заборгованість станом на кінець липня 2023 року визначена у розмірі 69 865,43 грн.

У наступні місяці розрахунок державного виконавця містить відомості про здійснення платежів у рахунок сплати аліментів та поступове зменшення раніше утвореної заборгованості.

Зокрема, у серпні 2023 року при нарахованих аліментах у розмірі 5 968,60 грн сплачено 16 851,97 грн, у вересні та жовтні 2023 року - по 11 937,21 грн, у листопаді 2023 року при нарахованих 20 293,25 грн сплачено 11 937,21 грн, у грудні 2023 року - 6 979,07 грн.

Упродовж 2024-2026 років розрахунок також містить відомості про здійснення платежів, унаслідок чого розмір раніше утвореної заборгованості поступово зменшувався.

Станом на кінець квітня 2026 року сукупний залишок заборгованості зі сплати аліментів відповідно до розрахунку державного виконавця становив 13 902,56 грн.

За травень 2026 року нараховано 4 703,75 грн аліментів та сплачено 5 200 грн, у зв`язку з чим станом на 01.06.2026 державним виконавцем визначено заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 13 406,31 грн.

Обставини щодо доходу відповідача у період виникнення заборгованості підтверджуються довідкою про доходи № 584 від 02.04.2026, виданою військовою частиною НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ). Відповідно до цієї довідки ОСОБА_2 проходив військову службу та отримував грошове забезпечення.

У квітні 2023 року йому нараховано 24 093,60 грн грошового забезпечення та 100 000 грн інших виплат, у травні 2023 року - 24 093,60 грн та 100 000 грн відповідно, у червні 2023 року - 24 093,60 грн та 67 333,33 грн відповідно. При цьому у графі щодо сплачених аліментів за квітень, травень та червень 2023 року зазначено 0,00 грн.

Із липня 2023 року довідка містить відомості про утримання із доходу відповідача аліментів. Загальна сума утриманих аліментів за відображений у довідці період становить 63191,71 грн.

Загальна сума доходу ОСОБА_2 за період із квітня по листопад 2023 року без урахування утриманих аліментів відповідно до цієї довідки становила 470 926,45 грн.

При визначенні сум, зарахованих у виконавчому провадженні № 72246846 саме в рахунок сплати аліментів та погашення заборгованості, суд виходить із помісячних відомостей розрахунку заборгованості, складеного державним виконавцем станом на 01.06.2026, оскільки відповідно до частини третьої статті 195 СК України розмір заборгованості обчислюється державним виконавцем, а в разі спору - судом.

Позивачем також надано банківські документи на підтвердження здійснення відповідачем грошових переказів до виникнення заборгованості зі сплати аліментів.

Відповідно до виписки АТ КБ «ПриватБанк» за період з 06.03.2022 по 31.05.2023 на рахунок ОСОБА_1 надходили грошові кошти від ОСОБА_2 , зокрема 30.10.2022 - 200 грн, 14.12.2022 - 3 000 грн, 06.02.2023 - 700 грн, 12.02.2023 - 10 000 грн, 08.03.2023 - 10 000 грн та 24.03.2023 - 20 000 грн.

Виписка АТ «Універсал Банк» (monobank) за рахунком ОСОБА_1 також містить операції з поповнення рахунку від ОСОБА_2 .

Матеріали справи містять скріншот листування, наданий позивачем на підтвердження спілкування дочки з батьком, у якому містяться повідомлення із проханнями про надання коштів, зокрема на харчування у школі, одяг та взуття.

На підтвердження заявленого до стягнення розміру неустойки позивач надала власний розрахунок пені за прострочення сплати аліментів за період з 26.04.2023 по 30.04.2026.

У цьому розрахунку позивач зазначила суму заборгованості за кожний місяць, кількість днів прострочення та визначений нею розмір пені. Зокрема, за квітень 2023 року позивач визначила 1 101 день прострочення та пеню в розмірі 56 073,93 грн, за травень 2023 року - 1 096 днів та пеню в розмірі 334 916,23 грн, за червень 2023 року - 1 065 днів та пеню в розмірі 239 772,82 грн. За наступні місяці розрахунок здійснено аналогічним способом.

Загальний розмір неустойки, визначений позивачем за результатами такого розрахунку, становить 1 552 866,03 грн, однак до стягнення позивач заявила 824 883,13 грн, посилаючись на передбачене частиною першою статті 196 СК України обмеження розміру пені ста відсотками заборгованості.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з частинами першою - третьою статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до частини першої статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а у разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Згідно з частиною першою статті 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не проводилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток в Україні чи за кордоном.

Відповідно до частини третьої статті 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а у разі виникнення спору - судом.

Згідно з частиною першою статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

У разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих до боржника відповідних заходів примусового виконання.

Відповідно до частини другої статті 196 СК України розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Відповідно до п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною першою статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відповідно до частини другої статті 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частин першої та другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Надаючи оцінку встановленим у справі обставинам та зібраним доказам, суд виходить із такого.

Насамперед суд має встановити наявність вини ОСОБА_2 у виникненні заборгованості зі сплати аліментів, оскільки відповідно до частини першої статті 196 СК України виникнення заборгованості з вини платника аліментів є необхідною умовою для покладення на нього відповідальності у виді неустойки (пені).

У постанові від 14.12.2020 у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19) Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зазначила, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. Якщо платник аліментів доведе, що вжив усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, він є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави для стягнення неустойки відсутні. При цьому саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини у несплаті або неповній сплаті аліментів.

У цій справі відповідач відзиву на позовну заяву не подав, доказів на підтвердження того, що заборгованість зі сплати аліментів виникла внаслідок обставин, які від нього не залежали, або що ним були вжиті всі залежні від нього заходи для належного виконання аліментного обов`язку, суду не надав.

Водночас сукупність досліджених судом доказів свідчить про обізнаність ОСОБА_2 як із судовим провадженням щодо стягнення з нього аліментів, так і з покладеним на нього судовим наказом обов`язком щодо їх сплати.

Зокрема, ще під час апеляційного перегляду ухвали про відмову у видачі судового наказу на адресу зареєстрованого місця проживання ОСОБА_2 направлялися копія апеляційної скарги з доданими до неї документами, ухвала Вінницького апеляційного суду від 05.06.2023 про відкриття апеляційного провадження та постанова Вінницького апеляційного суду від 21.06.2023.

Після видачі 29.06.2023 судового наказу його копія також була направлена ОСОБА_2 .

Крім того, з матеріалів справи встановлено, що постановою державного виконавця від 25.07.2023 закінчено виконавче провадження № 72300787 щодо стягнення із ОСОБА_2 судового збору в розмірі 268,40 грн, стягнутого тим самим судовим наказом від 29.06.2023, у зв`язку з фактичним виконанням виконавчого документа.

Наведені обставини у своїй сукупності спростовують можливість висновку про те, що відповідачу не було відомо про існування судового рішення, яким на нього покладено обов`язок сплачувати аліменти.

При цьому матеріали справи свідчать, що несплата аліментів у період виникнення первинної заборгованості не була зумовлена відсутністю у відповідача доходу.

Так, згідно з довідкою військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) № 584 від 02.04.2026 ОСОБА_2 проходив військову службу та отримував грошове забезпечення. У квітні 2023 року йому нараховано 24 093,60 грн грошового забезпечення та 100 000 грн інших виплат, у травні 2023 року — 24 093,60 грн та 100 000 грн відповідно, у червні 2023 року — 24 093,60 грн та 67 333,33 грн відповідно. Водночас у графі щодо сплачених аліментів за квітень, травень та червень 2023 року зазначено 0,00 грн.

З липня 2023 року ця ж довідка містить відомості про фактичне утримання аліментів із доходу ОСОБА_2 , а загальна сума утриманих у відображений у довідці період аліментів становить 63 191,71 грн.

Отже, відповідач мав стабільне джерело доходу, а після початку фактичного утримання коштів із його грошового забезпечення аліментний обов`язок частково виконувався.

Водночас подальше здійснення платежів не спростовує факту виникнення заборгованості та не свідчить саме по собі про відсутність вини відповідача, а має значення для визначення періоду прострочення та розміру пені, оскільки кожний здійснений платіж зменшує непогашену заборгованість, на яку може нараховуватися пеня.

Суд також ураховує надані позивачем банківські виписки, відповідно до яких до виникнення спору ОСОБА_2 добровільно здійснював перекази коштів ОСОБА_1 , у тому числі в лютому та березні 2023 року. Зокрема, відповідно до виписки АТ КБ «ПриватБанк» 12.02.2023 відповідач перерахував позивачці 10 000 грн, 08.03.2023 — 10 000 грн, 24.03.2023 — 20 000 грн.

Такі обставини підтверджують, що відповідач і до судового врегулювання питання про стягнення аліментів фактично брав участь у матеріальному забезпеченні сім`ї, однак у подальшому добровільне надання коштів припинилося.

До матеріалів справи також долучено скріншот листування, наданий позивачем як переписку дочки з батьком, у якій містяться звернення дитини щодо необхідності надання їй коштів на харчування у школі, одяг та взуття.

Наведений доказ сам по собі не визначає розміру аліментного боргу, однак у сукупності з іншими дослідженими доказами підтверджує обізнаність відповідача про потребу дитини у матеріальному утриманні.

При цьому відповідач не надав суду доказів несвоєчасної виплати йому грошового забезпечення, неможливості здійснити платіж, неправильного перерахування коштів банком, неправильного утримання аліментів роботодавцем або державним виконавцем чи будь-яких інших обставин, які б свідчили, що утворення заборгованості було спричинене незалежними від нього причинами.

За таких обставин, з урахуванням установленої законом презумпції вини особи, яка порушила зобов`язання, та відсутності доказів її спростування, суд дійшов висновку про наявність вини ОСОБА_2 у неналежному виконанні покладеного на нього обов`язку зі сплати аліментів.

Разом із тим установлення вини відповідача у неналежному виконанні аліментного обов`язку не означає, що неустойка (пеня) підлягає нарахуванню за весь період, за який визначена заборгованість зі сплати аліментів. Визначення періоду існування аліментної заборгованості та визначення періоду прострочення, за який може бути застосована відповідальність, передбачена частиною першою статті 196 СК України, не є тотожними.

Окремої оцінки потребує питання щодо початку періоду, за який може бути нарахована неустойка (пеня) на заборгованість за аліментами, присудженими судовим наказом з 26.04.2023.

У постанові від 18.01.2023 у справі № 161/5211/22 (провадження № 61-10676св22) Верховний Суд розглядав подібне питання щодо можливості нарахування пені за період від дня звернення до суду з вимогою про стягнення аліментів до дня ухвалення судового рішення, яким визначено їх розмір.

У зазначеній справі аліменти були присуджені з дня звернення позивача до суду - 28.01.2020, тоді як рішення про їх стягнення ухвалено 23.09.2020. Водночас суди попередніх інстанцій не нарахували пеню за період з 28.01.2020 по 22.09.2020 та визначили початком періоду відповідальності 23.09.2020 - день ухвалення рішення про стягнення аліментів. Верховний Суд погодився з таким підходом.

Верховний Суд виходив із того, що для застосування передбаченої частиною першою статті 196 СК України відповідальності необхідними є не лише існування заборгованості зі сплати аліментів, а й винні дії особи, зобов`язаної їх сплачувати, які призвели до виникнення такої заборгованості. До ухвалення рішення про стягнення аліментів конкретний розмір аліментного зобов`язання судом ще не був визначений, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати заборгованість, нараховану за попередній період, такою, прострочення сплати якої відбулося з вини платника у розумінні статті 196 СК України. При цьому Верховний Суд окремо погодився з тим, що сама заборгованість зі сплати аліментів правильно обчислювалася від дня звернення до суду, тобто від дати, з якої аліменти були присуджені.

Таким чином, присудження аліментів з дати, яка передує ухваленню відповідного судового рішення, є підставою для визначення аліментної заборгованості за такий період, однак саме по собі не є підставою для нарахування пені за весь цей період. Для застосування відповідальності у виді пені необхідно встановити момент, з якого невиконання визначеного судом аліментного обов`язку набуло характеру винного прострочення.

У цій справі судовим наказом Вінницького міського суду Вінницької області від 29.06.2023 аліменти на утримання ОСОБА_3 присуджені з 26.04.2023. Отже, суми аліментів, визначені за період із 26.04.2023 до видачі судового наказу, становлять заборгованість відповідача та підлягають урахуванню при виконанні судового наказу. Водночас, з урахуванням наведеного правового висновку Верховного Суду, пеня за прострочення сплати такої заборгованості не може обчислюватися починаючи з 26.04.2023 лише з тієї підстави, що саме із цієї дати судовим наказом присуджені аліменти.

Водночас конкретний розмір аліментного обов`язку у цій справі визначено судовим наказом від 29.06.2023. Ще до його видачі 01.06.2023 за зареєстрованим місцем проживання відповідача було направлено копію апеляційної скарги у справі № 127/11892/23 з додатками; надалі на цю ж адресу направлялися процесуальні документи апеляційного суду та копія судового наказу. Крім того, 25.07.2023 цей же судовий наказ було фактично виконано в частині стягнення судового збору. Відповідач доказів, які б спростовували його вину у несплаті визначених судовим наказом аліментів після його видачі, не надав.

За таких обставин, не включаючи до періоду відповідальності жодного дня до видачі судового наказу та 30.06.2023, суд для контрольного розрахунку визначає 01.07.2023 початком нарахування пені на заборгованість за квітень і травень 2023 року. Ця дата одночасно є першим днем прострочення місячного платежу за червень 2023 року. Такий підхід забезпечує визначення мінімально можливого за наявними у справі даними розміру пені та не ґрунтується на припущенні про конкретний день вручення відповідачу копії судового наказу.

Перевіряючи наданий позивачем розрахунок неустойки (пені), суд не може погодитися із застосованим позивачем способом її обчислення та заявленим до стягнення розміром пені.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18) сформульовано правовий висновок щодо порядку обчислення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що зобов`язання зі сплати аліментів має періодичний характер і підлягає виконанню щомісячно. У зв`язку із цим при визначенні загальної суми пені необхідно враховувати розмір несплачених аліментів за кожний місяць та кількість днів прострочення за кожним таким платежем окремо. Оскільки строк виконання кожного щомісячного аліментного зобов`язання є різним, різною є і кількість днів прострочення щодо кожного з таких платежів.

У цій постанові Велика Палата Верховного Суду визначила, що розмір пені за кожним місячним платежем розраховується шляхом множення суми заборгованості за відповідний місяць на кількість днів прострочення та на один відсоток. Кількість днів прострочення обчислюється з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому аліменти мали бути сплачені, до дня їх фактичної сплати; день виконання зобов`язання до строку прострочення не включається.

Отже, загальний розмір пені визначається за формулою:

Пзаг. = (A? ? Q? ? 1 %) + (A? ? Q? ? 1 %) + … + (A? ? Q? ? 1 %),

де Пзаг. - загальна сума пені; A?, A?, …, A? - суми непогашеної заборгованості за відповідними місячними платежами; Q?, Q?, …, Q? - кількість днів прострочення сплати кожного такого платежу.

Якщо заборгованість за окремим місячним платежем погашається частинами, пеня за кожний період обчислюється виходячи з фактичного непогашеного залишку, що існував упродовж відповідної кількості днів.

Наведений висновок щодо порядку обчислення пені застосовано також Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 15.01.2020 у справі № 334/7702/16 (провадження № 61-42142св18).

Таким чином, для правильного визначення пені недостатньо взяти первісно нарахований розмір аліментів за певний місяць та помножити його на кількість днів до кінцевої дати розрахунку. Необхідно встановити, протягом якого саме часу залишалася несплаченою вся відповідна сума, коли здійснювалися часткові платежі та яким був непогашений залишок після кожного такого платежу.

Наведений підхід Велика Палата Верховного Суду застосувала саме з огляду на те, що пеня нараховується на фактично несплачену суму аліментів за кожний день існування прострочення, а не на первісну суму місячного платежу незалежно від її подальшого погашення.

Наданий ОСОБА_1 розрахунок указаним правилам не відповідає.

Так, позивач визначила за квітень 2023 року 1 101 день прострочення, за травень 2023 року - 1 096 днів, за червень 2023 року - 1 065 днів, за липень 2023 року - 1 035 днів та надалі застосувала аналогічний спосіб обчислення.

Із такого розрахунку встановлено, що позивач фактично починала обчислювати пеню за відповідний місячний платіж уже з першого дня того самого місяця: за травень - з 01.05.2023, за червень - з 01.06.2023, за липень - з 01.07.2023 тощо.

Такий спосіб суперечить правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, оскільки за загальним правилом прострочення сплати аліментів за певний місяць починається з першого дня наступного місяця.

Щодо квітня та травня 2023 року додатково підлягає врахуванню наведений вище правовий висновок Верховного Суду у справі № 161/5211/22, оскільки судовим наказом від 29.06.2023 аліменти присуджено починаючи з 26.04.2023. Сам факт присудження аліментів із цієї дати є підставою для визначення аліментної заборгованості за відповідний період, однак не означає автоматичного виникнення відповідальності у виді пені з 26.04.2023.

За червень 2023 року прострочення сплати місячного платежу за загальним правилом могло розпочатися з 01.07.2023, за липень 2023 року - з 01.08.2023, за серпень 2023 року - з 01.09.2023 та відповідно за кожним наступним місячним платежем - з першого дня наступного місяця.

Окремо суд звертає увагу на включення позивачем до розрахунку пені за квітень 2026 року.

Визначений позивачем період обчислення пені закінчується 30.04.2026. Водночас прострочення сплати аліментів, нарахованих за квітень 2026 року, могло розпочатися лише 01.05.2026. Отже, станом на останній день періоду, за який позивач просить стягнути пеню, квітневий платіж за 2026 рік ще не перебував у простроченні, а тому не може бути включений до розрахунку пені.

Крім того, позивач при визначенні пені фактично виходила з того, що кожна сума аліментів, первісно нарахована за відповідний місяць, залишалася несплаченою у повному обсязі до 30.04.2026, не врахувавши подальші платежі відповідача та зменшення внаслідок них раніше утвореної заборгованості.

Разом із тим розрахунок державного виконавця містить відомості про здійснення платежів у рахунок виконання аліментного обов`язку. Зокрема, у серпні 2023 року сплачено 16 851,97 грн, у вересні - 11 937,21 грн, у жовтні - 11 937,21 грн, у листопаді - 11 937,21 грн, у грудні - 6 979,07 грн; надалі платежі здійснювалися також упродовж 2024, 2025 та 2026 років.

Порядок урахування часткових платежів за наявності заборгованості за попередні місяці був предметом розгляду Верховного Суду у постанові від 19.01.2022 у справі № 711/679/21 (провадження № 61-18434св21).

У зазначеній постанові Верховний Суд виходив із того, що при здійсненні часткових платежів аліментів кошти спочатку зараховуються на погашення заборгованості, яка виникла у попередньому місяці або попередніх місяцях, починаючи з першого місяця виникнення такої заборгованості, і лише після повного погашення попередньої заборгованості можуть бути зараховані в рахунок поточного місячного платежу.

Отже, за наявності непогашеної заборгованості платіж, здійснений, наприклад, у серпні 2023 року, не може автоматично вважатися оплатою виключно аліментів за серпень. Він насамперед спрямовується на погашення найстарішої непогашеної заборгованості.

Такий порядок має безпосереднє значення для визначення пені, оскільки після повного або часткового погашення найстарішої заборгованості розмір суми, на яку надалі нараховується пеня, відповідно зменшується.

У цій справі заборгованість, яка виникла у квітні-липні 2023 року, до початку наступних платежів повністю погашена не була, а протягом подальшого заявленого періоду сукупна заборгованість також не зменшувалася до нуля. Тому здійснені відповідачем платежі послідовно погашали найстарішу заборгованість, а кожний наступний місячний аліментний платіж за наявності непогашеного попереднього боргу залишався несплаченим і входив до загальної черговості погашення.

З огляду на це наданий позивачем розрахунок, у якому не відображено зменшення відповідних залишків заборгованості після здійснених платежів, не може бути покладений в основу визначення розміру пені.

Разом із тим постанова Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 711/679/21 має значення і для застосування установленого частиною першою статті 196 СК України обмеження, відповідно до якого пеня не може перевищувати 100 відсотків заборгованості.

Верховний Суд зазначив, що при застосуванні такого обмеження необхідно розмежовувати сукупну поточну заборгованість, яка існує станом на певну дату, та заборгованість за конкретними місячними платежами, яка є базою для нарахування пені.

Оскільки пеня є змінною величиною, основою для її обчислення є саме заборгованість за аліментами за певний місяць. Тому формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» означає, що розмір пені не повинен перевищувати розмір заборгованості, на яку така пеня нараховується. Якщо вимога про стягнення пені охоплює декілька місяців, розмір пені за ці місяці не може перевищувати сукупного розміру заборгованості, на яку вона нараховується.

Таким чином, для визначення максимально допустимого розміру пені у цій справі недостатньо взяти залишок поточної заборгованості станом на 30.04.2026 чи на 01.06.2026. Необхідно визначити сукупний розмір тих щомісячних аліментних платежів, прострочення яких охоплено заявленим позивачем періодом.

При цьому розрахунок заборгованості, складений державним виконавцем, не має для суду наперед установленої сили та підлягає перевірці у сукупності з виконавчим документом та іншими доказами.

Такий підхід узгоджується з постановою Верховного Суду від 08.03.2023 у справі №461/7406/18 (провадження № 61-2009св22), у якій наголошено, що встановлення розміру заборгованості зі сплати аліментів є необхідною складовою застосування відповідальності у виді пені, а суд повинен перевірити відповідний розрахунок та відобразити у судовому рішенні алгоритм обчислення пені, а не механічно покладатися на розрахунок державного виконавця чи сторони.

Перевіряючи розрахунок державного виконавця у цій справі, суд установив, що за травень 2023 року до сплати визначено 30 558,05 грн аліментів, виходячи з 1/4 доходу ОСОБА_2 за відповідний місяць.

Водночас судовим наказом від 29.06.2023 визначено не лише частку доходу, з якої стягуються аліменти, а й їх максимальний розмір - не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у 2023 році належала до вікової категорії дітей від 6 до 18 років. Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років становив 2 833 грн. Отже, передбачений судовим наказом максимальний місячний розмір аліментів становив:

2 833 грн ? 10 = 28 330 грн.

Тому визначена державним виконавцем за травень 2023 року сума 30 558,05 грн перевищує встановлений виконавчим документом максимальний розмір аліментів на:

30 558,05 грн - 28 330,00 грн = 2 228,05 грн.

З огляду на положення частини третьої статті 195 СК України, згідно з якою у разі виникнення спору розмір заборгованості визначається судом, суд при розрахунку пені за травень 2023 року виходить із суми 28 330 грн, а не із зазначених державним виконавцем 30 558,05 грн.

За квітень 2023 року державним виконавцем нараховано 5 093,00 грн, що не перевищує встановленої судовим наказом максимальної місячної межі, тому підстав для коригування цієї суми суд не встановив.

Після наведеної корекції суд визначає сукупний розмір місячних аліментних платежів, на які у межах заявленого періоду могла нараховуватися пеня.

За квітень 2023 року такий платіж становить 5 093,00 грн, за травень - 28 330,00 грн, за червень - 22 513,88 грн, за липень - 11 700,50 грн, за серпень - 5 968,60 грн, за вересень - 5 968,60 грн, за жовтень - 5 968,60 грн, за листопад - 20 293,25 грн, за грудень - 2 916,75 грн.

Отже, за квітень-грудень 2023 року:

5 093,00 + 28 330,00 + 22 513,88 + 11 700,50 + 5 968,60 + 5 968,60 + 5 968,60 + 20 293,25 + 2 916,75 = 108 753,18 грн.

Упродовж 2024 року розмір місячного аліментного платежу відповідно до розрахунку державного виконавця становив по 2 916,75 грн щомісячно. Тому:

2 916,75 грн ? 12 місяців = 35 001,00 грн.

У 2025 році за січень, лютий та березень визначено по 4 045,50 грн; за квітень, травень та червень - по 4 209,00 грн; за липень, серпень та вересень - по 4 357,75 грн; за жовтень, листопад та грудень - по 4 703,75 грн.

Таким чином:

(4 045,50 ? 3) + (4 209,00 ? 3) + (4 357,75 ? 3) + (4 703,75 ? 3) = 12 136,50 + 12 627,00 + 13 073,25 + 14 111,25 = 51 948,00 грн.

За січень, лютий та березень 2026 року розмір місячного платежу становив по 4 703,75 грн, тому:

4 703,75 грн ? 3 = 14 111,25 грн.

Аліментний платіж за квітень 2026 року до цієї суми не включається, оскільки станом на 30.04.2026 строк його прострочення ще не розпочався.

Таким чином, сукупний розмір місячних аліментних платежів, за прострочення яких у межах заявленого позивачем періоду може бути нарахована пеня, становить:

108 753,18 + 35 001,00 + 51 948,00 + 14 111,25 = 209 813,43 грн.

Кожний із включених до цієї суми місячних платежів фактично став заборгованістю за відповідний місяць, оскільки здійснені відповідачем платежі за правилом погашення найстарішої заборгованості спрямовувалися на попередній борг і не погашали поточних місячних платежів.

Суд окремо наголошує, що 209 813,43 грн не є сумою пені, обчисленою за формулою Великої Палати Верховного Суду. Це сукупний розмір заборгованості за місячними платежами, на яку нараховується пеня, а відповідно - максимально допустима межа відповідальності, встановлена частиною першою статті 196 СК України.

Для вирішення питання про застосування такого обмеження суд повинен також переконатися, що пеня, фактично обчислена за формулою:

Пзаг. = У (A ? Q ? 1 %),

із належним урахуванням часткових платежів, дорівнює сумі 209 813,43 грн або перевищує її.

Із розрахунку державного виконавця встановлено розмір коштів, сплачених у кожному календарному місяці, однак конкретних дат здійснення кожного такого платежу в ньому не наведено.

Оскільки розрахунок державного виконавця містить відомості про суми коштів, сплачених у відповідних календарних місяцях, однак не містить конкретних дат здійснення таких платежів, суд для перевірки того, чи перевищує розрахований відповідно до статті 196 СК України розмір пені встановлене законом обмеження у 100 відсотків заборгованості, здійснює контрольний розрахунок виходячи з мінімально можливої тривалості прострочення.

Для такого контрольного розрахунку кожний платіж, відображений державним виконавцем у певному календарному місяці, враховується з першого дня цього місяця. При цьому суд не встановлює, що фактично відповідний платіж був здійснений саме першого числа, а використовує таку дату виключно для визначення мінімально можливого розміру пені за наявними у справі даними. У разі здійснення відповідного платежу пізніше першого числа кількість днів прострочення, а відповідно і розмір пені, могли бути лише більшими.

Для цілей контрольного розрахунку пені суд із наведених вище підстав обчислює прострочення щодо заборгованості за квітень 2023 року у розмірі 5 093 грн та за травень 2023 року у розмірі 28 330 грн починаючи з 01.07.2023. Щодо заборгованості за червень 2023 року у розмірі 22 513,88 грн прострочення також обчислюється з 01.07.2023, оскільки за загальним правилом прострочення місячного платежу за червень починається з першого дня наступного місяця.

Отже, станом на 01.07.2023 для цілей обчислення пені враховуються три окремі непогашені місячні платежі: за квітень 2023 року - 5 093 грн, за травень 2023 року - 28 330 грн та за червень 2023 року - 22 513,88 грн.

Оскільки до 01.08.2023 платежі в рахунок погашення такої заборгованості відсутні, пеня за кожним із зазначених місячних платежів за липень 2023 року обчислюється виходячи з повного розміру відповідної непогашеної заборгованості.

Платіж у розмірі 16 851,97 грн, відображений державним виконавцем у серпні 2023 року та врахований для цілей контрольного розрахунку з 01.08.2023, відповідно до встановленої Верховним Судом черговості погашення заборгованості насамперед спрямовується на погашення найстарішої заборгованості - за квітень 2023 року у розмірі 5 093 грн.

Після погашення квітневої заборгованості залишок цього платежу становить:

16 851,97 грн - 5 093 грн = 11 758,97 грн, який зараховується у часткове погашення заборгованості за травень 2023 року.

Унаслідок цього залишок заборгованості за травень 2023 року після врахування зазначеного платежу становить: 28 330 грн - 11 758,97 грн = 16 571,03 грн.

Заборгованість за червень 2023 року у розмірі 22 513,88 грн цим платежем не погашається, оскільки станом на 01.08.2023 залишається непогашеною заборгованість за попередній місяць - травень 2023 року.

Отже, пеня за квітень 2023 року становить:

5 093 грн ? 31 день ? 1 % = 1 578,83 грн.

Із платежу у розмірі 16 851,97 грн, відображеного за серпень 2023 року, після погашення квітневої заборгованості у розмірі 5 093 грн залишається:

16 851,97 - 5 093,00 = 11 758,97 грн,

які зараховуються у погашення заборгованості за травень 2023 року.

Тому із травневої заборгованості у розмірі 28 330 грн після 01.08.2023 залишається:

28 330,00 - 11 758,97 = 16 571,03 грн.

Пеня на травневу заборгованість становить:

за період з 01.07.2023 по 31.07.2023:

28 330,00 ? 31 ? 1 % = 8 782,30 грн;

після платежу 01.08.2023 - на залишок 16 571,03 грн за 31 день серпня:

16 571,03 ? 31 ? 1 % = 5 137,02 грн.

Платіж 11 937,21 грн, умовно врахований 01.09.2023, зменшує залишок травневої заборгованості до:

16 571,03 - 11 937,21 = 4 633,82 грн.

За 30 днів вересня пеня на цей залишок становить:

4 633,82 ? 30 ? 1 % = 1 390,15 грн.

Отже, загальний розмір пені за травневий платіж становить:

8 782,30 + 5 137,02 + 1 390,15 = 15 309,47 грн.

Із платежу 11 937,21 грн, умовно врахованого 01.10.2023, спочатку погашається залишок травневої заборгованості 4 633,82 грн, а решта:

11 937,21 - 4 633,82 = 7 303,39 грн

зараховується у погашення заборгованості за червень 2023 року.

Первісна червнева заборгованість становила 22 513,88 грн. До 01.10.2023 вона не погашалася, тому за період з 01.07.2023 по 30.09.2023, тобто за 92 дні, пеня становить:

22 513,88 ? 92 ? 1 % = 20 712,77 грн.

Після часткового погашення 01.10.2023 залишок червневої заборгованості становить:

22 513,88 - 7 303,39 = 15 210,49 грн.

За 31 день жовтня пеня становить:

15 210,49 ? 31 ? 1 % = 4 715,25 грн.

Платіж 11 937,21 грн, умовно врахований 01.11.2023, зменшує залишок червневої заборгованості до:

15 210,49 - 11 937,21 = 3 273,28 грн.

За 30 днів листопада:

3 273,28 ? 30 ? 1 % = 981,98 грн.

Отже, пеня за червень 2023 року становить:

20 712,77 + 4 715,25 + 981,98 = 26 410,00 грн, а з урахуванням точних неокруглених проміжних значень - 26 410,01 грн.

За аналогічним алгоритмом суд здійснює розрахунок пені за кожним наступним місячним платежем, послідовно враховуючи всі проведені відповідачем платежі в рахунок погашення найстарішої непогашеної заборгованості та визначаючи розмір непогашеного залишку за кожний період його існування.

Для зручності сприйняття наведені нижче помісячні результати відображено з округленням до копійок. Річні підсумки суд визначає шляхом сумування неокруглених проміжних значень за відповідний рік із подальшим округленням отриманого річного підсумку до копійок; загальний контрольний розмір пені є сумою таких округлених річних підсумків.

Так, за липень 2023 року контрольний розмір пені становить 17 991,33 грн, за серпень - 11 097,94 грн, за вересень - 11 382,11 грн, за жовтень - 11 576,01 грн, за листопад - 48 841,03 грн, за грудень - 7 991,90 грн.

Разом за місячними платежами 2023 року такий мінімальний контрольний розрахунок становить 152 178,63 грн.

За місячними платежами 2024 року, із застосуванням того самого алгоритму, пеня становить: за січень - 7 840,15 грн, за лютий - 7 189,24 грн, за березень - 7 116,87 грн, за квітень - 6 482,87 грн, за травень - 6 241,85 грн, за червень - 5 804,23 грн, за липень - 5 366,82 грн, за серпень - 5 035,09 грн, за вересень - 4 404,29 грн, за жовтень - 4 330,28 грн, за листопад - 3 647,70 грн, за грудень - 3 500,10 грн, а всього 66 959,50 грн.

За місячними платежами 2025 року пеня за таким самим контрольним розрахунком становить: за січень - 4 269,17 грн, за лютий - 4 022,61 грн, за березень - 3 681,41 грн, за квітень - 3 825,16 грн, за травень - 3 517,95 грн, за червень - 3 232,08 грн, за липень - 2 658,23 грн, за серпень - 1 545,54 грн, за вересень - 2 658,23 грн, за жовтень - 2 729,25 грн, за листопад - 2 622,45 грн, за грудень - 2 370,83 грн, а всього 37 132,90 грн.

За січень 2026 року контрольний розмір пені становить 2 173,66 грн, за лютий - 2 138,27 грн, за березень - 1 411,13 грн, а всього, за неокругленими проміжними значеннями, - 5 723,05 грн.

Таким чином, навіть за описаного найбільш сприятливого для відповідача способу розрахунку, за якого всі платежі умовно враховані першого числа відповідного місяця, а пеня на первинну заборгованість за квітень та травень 2023 року розраховується лише з 01.07.2023, загальний розмір пені становить:

152 178,63 + 66 959,50 + 37 132,90 + 5 723,05 = 261 994,08 грн.

Отже:

261 994,08 грн > 209 813,43 грн.

Таким чином, навіть мінімально можливий за наявними у справі даними розмір пені перевищує встановлену частиною першою статті 196 СК України граничну суму у розмірі 100 відсотків заборгованості, на яку така пеня нараховується.

За таких обставин відсутність у розрахунку державного виконавця конкретних календарних дат кожного платежу не перешкоджає визначенню остаточного розміру пені, яка підлягає стягненню, оскільки навіть за врахування кожного платежу у найранішу можливу дату відповідного місяця обчислена пеня перевищує її максимально допустимий законом розмір.

Тому відповідно до частини першої статті 196 СК України та з урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 03.04.2019 у справі №333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18), розмір неустойки (пені), який підлягає стягненню із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , обмежується сумою 209 813,43 грн.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів підлягають частковому задоволенню - із заявлених позивачем 824 883,13 грн стягненню підлягає 209 813,43 грн, а в задоволенні позовних вимог у решті заявленої суми пені необхідно відмовити.

Матеріали справи не містять доказів застосування до ОСОБА_2 заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», які відповідно до частини першої статті 196 СК України підлягали б урахуванню при визначенні максимального розміру пені.

У зв`язку із цим підстав для зменшення встановленого судом граничного розміру пені у сумі 209 813,43 грн на суму відповідних заходів примусового виконання суд не встановив.

Вирішуючи питання щодо можливості зменшення розміру неустойки на підставі частини другої статті 196 СК України, суд виходить із такого.

Частиною другою статті 196 СК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Отже, наведена норма надає суду право зменшити розмір неустойки, однак таке зменшення має ґрунтуватися на встановлених судом обставинах щодо матеріального та сімейного стану платника аліментів, які об`єктивно виправдовують необхідність зменшення передбаченої законом відповідальності.

У цій справі відповідач участі у судовому розгляді не брав, відзиву на позовну заяву не подав, про наявність обставин, які могли б бути підставою для зменшення розміру неустойки, не повідомив та відповідних доказів суду не надав.

Натомість із дослідженої судом довідки військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) установлено, що ОСОБА_2 у період виникнення первинної заборгованості проходив військову службу та отримував грошове забезпечення. Загальна сума його доходу за період, відображений у довідці, становила 470 926,45 грн.

Будь-яких доказів на підтвердження перебування на утриманні відповідача інших осіб, погіршення його матеріального становища, стану здоров`я, втрати працездатності чи інших обставин, які могли б бути враховані судом при вирішенні питання про зменшення неустойки, матеріали справи не містять.

За таких обставин підстав для застосування частини другої статті 196 СК України та зменшення визначеного судом розміру пені у сумі 209 813,43 грн суд не встановив.

Питання щодо розподілу судових витрат суд вирішує відповідно до положень статей 133, 137, 141 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з пунктом 1 частини третьої цієї статті до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами першою та другою статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Відповідно до частини третьої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою їх розподілу учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною четвертою статті 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на їх виконання, обсягом наданих послуг та виконаних робіт, а також ціною позову та значенням справи для сторони. При цьому відповідно до частин п`ятої та шостої цієї статті зменшення розміру витрат на правничу допомогу у зв`язку з їх неспівмірністю здійснюється за клопотанням іншої сторони, на яку покладається обов`язок доведення такої неспівмірності.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу ОСОБА_1 надала договір про надання правової допомоги № 03 від 13.01.2026, укладений з адвокатом Макаренко С.П.

Відповідно до додатку № 1 від 13.01.2026 до зазначеного договору сторонами погоджено надання правничої допомоги, пов`язаної, зокрема, з підготовкою позовної заяви про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів, підготовкою та оформленням документів для звернення до суду. Вартість цих послуг визначено у розмірі 5 000 грн. Квитанцією № 1 від 13.01.2026 підтверджується сплата позивачем адвокату 5 000 грн.

Додатком № 2 від 22.05.2026 до договору сторони погодили оплату послуг з підготовки та направлення адвокатських запитів із розрахунку 500 грн за один запит. У зазначеному документі наведено шість адвокатських запитів, направлених для отримання доказів та інформації, необхідних для підготовки і пред`явлення цього позову, загальна вартість яких становить 3 000 грн. Квитанцією № 2 від 22.05.2026 підтверджується сплата позивачем адвокату 3 000 грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено фактичне понесення ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі: 5 000 грн + 3 000 грн = 8 000 грн.

Надані адвокатом послуги безпосередньо пов`язані з розглядом цієї справи, зокрема з підготовкою позову та збиранням доказів для його обґрунтування. Розмір таких витрат підтверджено договором, додатками до нього та документами про оплату.

Відповідач заперечень щодо розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу не подав, клопотання про їх зменшення з підстав неспівмірності не заявив та доказів на підтвердження неспівмірності таких витрат не надав.

Враховуючи характер спірних правовідносин, значення справи для сторін, обсяг зібраних та досліджених доказів, необхідність отримання інформації від органу державної виконавчої служби, військової частини та інших установ, суд не встановив підстав вважати підтверджену позивачем суму витрат у розмірі 8 000 грн необґрунтованою чи такою, що не пов`язана з розглядом цієї справи.

Водночас питання щодо розміру витрат, які підлягають стягненню саме з відповідача, вирішується відповідно до правил їх розподілу, установлених статтею 141 ЦПК України.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У цій справі позивач просила стягнути з відповідача 824 883,13 грн неустойки (пені), тоді як суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення 209 813,43 грн. Отже, частка задоволених позовних вимог становить 25,435534 % (округлено - 25,44 %), оскільки: 209 813,43 грн ? 100 % : 824 883,13 грн = 25,435534 %.

Тому із документально підтверджених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог покладається: 8 000 грн ? 25,435534 % = 2 034,84 грн.

Суд звертає увагу, що в цьому випадку не йдеться про зменшення встановленого договором розміру витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з їх неспівмірністю. Суд визнає понесені позивачем витрати у розмірі 8 000 грн підтвердженими, однак здійснює їх розподіл між сторонами відповідно до результату розгляду справи, як того вимагає пункт 3 частини другої статті 141 ЦПК України.

Тому з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 034,84 грн.

Щодо судового збору суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивачі у справах про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Отже, ОСОБА_1 при зверненні до суду з цим позовом була звільнена від сплати судового збору в силу закону.

Водночас відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а частиною шостою цієї статті передбачено, що у разі звільнення сторони, на користь якої ухвалено рішення, від сплати судових витрат з другої сторони стягуються судові витрати пропорційно до задоволеної частини вимог.

За подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» із 01.01.2026 прожитковий мінімум для працездатних осіб установлено у розмірі 3 328 грн.

При ціні позову 824 883,13 грн судовий збір, який підлягав би сплаті за відсутності установленої законом пільги, становив: 824 883,13 грн ? 1 % = 8 248,83 грн, що не перевищує максимального та є більшим від мінімального розміру судового збору, установлених законом.

Оскільки позов задоволено на 25,435534 %, із відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеній частині вимог: 8 248,83 грн ? 25,435534 % = 2 098,13 грн.

Таким чином, із ОСОБА_2 на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 098,13 грн.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 та стягнення із ОСОБА_2 на її користь неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів у розмірі 209 813,43 грн, витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 034,84 грн, а також про стягнення з відповідача на користь держави судового збору у розмірі 2 098,13 грн. У задоволенні решти позовних вимог про стягнення неустойки (пені) необхідно відмовити.

Таким чином, дослідивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності, перевіривши наданий позивачем розрахунок неустойки (пені), врахувавши характер аліментного зобов`язання, розмір та періоди виникнення заборгованості, здійснені відповідачем платежі, а також наведені правові висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів у розмірі 209813,43 грн.

У задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки (пені) у решті заявленого розміру необхідно відмовити.

Витрати позивача на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 2034,84 грн, а судовий збір в розмірі 2098,13 грн підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

Керуючись статтями 180, 181, 191, 195, 196 СК України, статтею 614 ЦК України, статтею 71 Закону України «Про виконавче провадження», статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 223, 259, 263-265, 268, 280-284, 289, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів, нараховану на заборгованість за місячними платежами з квітня 2023 року по березень 2026 року включно у розмірі 209813 (двісті дев`ять тисяч вісімсот тринадцять) гривень 43 копійки.

У задоволенні решти позовних вимог про стягнення неустойки (пені) - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2034 (дві тисячі тридцять чотири) гривні 84 копійки.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 2098 (дві тисячі дев`яносто вісім) гривень 13 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 15 вересня 2026 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя В. В. Горбатюк