Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №127/25410/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/25410/26

Провадження № 2/127/6961/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі судді Воробйова В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи позовну заяву тим, що 27.07.2022 року між АТ «УкрСиббанк» та відповідачем в електронній формі було укладено договір про надання споживчого кредиту №98707198000, відповідно до умов якого останньому надано кредит в розмірі 54364,08 грн. на споживчі цілі шляхом перерахування в безготівковій формі на поточний рахунок позичальника, відкритий в банку, до якого випущено платіжну картку. За умовами договору відповідач прийняв на себе зобов`язання своєчасно та в повному обсязі повернути отримані кредитні кошти, здійснити оплату за користування кредитом, у тому числі сплачувати проценти, комісії та інші платежі, передбачені умовами договору та Правилами надання кредиту.

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі. Разом з тим, в порушення умов договору, ОСОБА_1 не виконував свої зобов`язання за договором, тому в нього утворилася заборгованість в розмірі 50139,56 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту – 41876,20 грн.; заборгованості за комісіїю – 8263,36 грн.

22.02.2024 року між АТ «УкрСиббанк» та позивачем було укладено договір факторингу №262, за умовами якого позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до боржників, включно і за кредитним договором №98707198000. Враховуючи викладене, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» зверулося до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 50139,56 грн., сплачений судовий збір в розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000,00 грн.

Ухвалою суду від 03.08.2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) осіб з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.

Справа розглядається (сформована та зберігається) в змішаній формі.

У визначені судом строк, представник відповідача надіслав суду відзив на позовну заяву згідно з яким відповідач не заперечує факт укладення 27.07.2022 року з АТ «УкрСиббанк» кредитного договору, а також факт отримання кредитних коштів у розмірі 54364,08 грн. Водночас не визнає заявлений позивачем розмір заборгованості у сумі 50139,56 грн., оскільки до складу заборгованості включено комісію за управління кредитом, а фактично здійснені платежі частково зараховувалися на погашення такої комісії, що безпосередньо вплинуло на визначений позивачем залишок заборгованості за тілом кредиту. Тому заявлений розмір заборгованості не відповідає дійсності та підлягає перерахунку. Так, відповідно до додатку №1 до кредитного договору, сторонами передбачено щомісячну комісію за управління кредитом у розмірі 1,9% від суми кредиту, яка включається до суми ануїтетного платежу. Відповідно до Графіка платежів, який є складовою Додатку №1 до кредитного договору, розмір щомісячного ануїтетного платежу становить 2166,00 грн., з яких 1133,08 грн. спрямовується на погашення суми кредиту, а 1032,92 грн. – на сплату щомісячної комісії за управління кредитом. При цьому, процентна ставка за кредитним договором становить 0,00001% річних, а у Графіку платежів сума процентів за користування кредитом визначена у розмірі 0,00 грн. Таким чином, фактична плата відповідача за користування споживчим кредитом сформована передусім саме за рахунок щомісячної комісії за управління кредитом. Як вбачається з наданої позивачем банківської виписки, відповідач здійснював регулярні платежі на виконання кредитного договору. З серпня 2022 року по червень 2023 року банком було проведено одинадцять щомісячних платежів, кожен з яких розподілявся, зокрема, на погашення 1133,08 грн. тіла кредиту та 1032,92 грн. комісії за управління кредитом. Крім того, на погашення основної заборгованості було спрямовано ще 24,00 грн. Таким чином, відповідачем на виконання кредитного договору було фактично сплачено 23850,00 грн., з яких первісним кредитором 12487,88 грн. зараховано на погашення тіла кредиту, а 11362,12 грн. – на погашення щомісячної комісії за управління кредитом. Водночас до складу заборгованості, яку позивач просить стягнути у цій справі, додатково включено ще 8263,36 грн. заборгованості за комісією, що відповідає восьми щомісячним платежам по 1032,92 грн. Відповідач не погоджується ані зі стягненням залишку зазначеної комісії, ані із зарахуванням раніше сплачених ним коштів на її погашення. Частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» (надалі – «Закон») встановлено: «Після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку щодо погашення заборгованості, інформацію про платежі за договором, які сплачені та які належить сплатити, дати або періоди їх сплати та іншу передбачену законом інформацію». У Додатку №1 до кредитного договору для спірної «щомісячної комісії за управління кредитом» у розмірі 1,9% від суми кредиту взагалі не визначено конкретної послуги, яку банк щомісяця надає відповідачу за 1032,92 грн. Саме найменування платежу як «комісії за управління кредитом» не створює самостійної оплатної банківської послуги та не усуває обов`язку банку визначити, за які конкретні дії стягується щомісячно 1032,92 грн. За таких обставин умова кредитного договору про щомісячну комісію за управління кредитом у розмірі 1,9% від суми кредиту обмежує права споживача порівняно з правами, встановленими Законом, а тому є нікчемною на підставі частини п`ятої статті 12 Закону. Як вбачається з наданої самим позивачем банківської виписки, ОСОБА_1 загалом сплачено 23850,00 грн., із яких 11362,12 грн. банк спрямував на погашення щомісячної комісії за управління кредитом. Оскільки така комісія нараховувалася на підставі нікчемної умови, зазначені 11362,12 грн. мають бути враховані при визначенні залишку основного боргу. Отже, заявлений позивачем залишок тіла кредиту 41876,20 грн. підлягає зменшенню на 11362,12 грн. та становить 30514,08 грн. Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то частина задекларованих позивачем дій фактично дублює одна одну (усна консультація, погодження правової позиції); подання позовної заяви через ЄСІТС має переважно технічний характер, справа є шаблонною. Саме за цих обставин покладення на відповідача 8000,00 грн. витрат не відповідає критеріям співмірності, тому ОСОБА_1 просить зменшити заявлені витрати до 1000,00 грн. Щодо витрат ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн., які підтверджені документально та пов`язані безпосередньо з підготовкою захисту у цій справі. Враховуючи вищевикладене, представник відповідача просив позовні вимоги задовольнити частково: стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за тілом кредиту у розмірі 30514,08 грн., в задоволенні позовних вимог в іншій частині – відмовити, стягнути судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1620,29 грн. та витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 608,58 грн. Також просив стягнути з ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено у сумі 3914,17 грн.

Позивач своїм правом на надання суду відповіді на відзив не скористався.

Враховуючи вищевикладене та положення ст. 178, 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Судом встановлено наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами ст.ст. 207, 526, 527, 530, 536, 546, 549, 610-611, 625, 628, 629, 639, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису ( факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису ) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Відповідно до ст. 1054-1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно зі ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до укладеного 27.07.2022 року між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 договору про надання споживчого кредиту №98707198000 останній отримав кредит у розмірі 54364,08 грн. на особисті потреби, строком до 27.07.2026 року та зобов`язалася повернути кредит, сплатити плату за користування ним відповідно до умов цього договору та Правил.

Згідно з п. 3.7. договору, ануїтетний платеж повинен сплачуватись щомісячно до 25 числа (включно) кожного місяця.

Розмір ануїтетного платежу становить 2166 грн. (п. 3.6. договору).

Процентна ставка за договором встановлюється в розмірі 0,00001% річних. За користування кредитними коштами понад всановлений договором термін встановлюється процентна ставка в розмірі 7.00001% річних. Такий розмір процентної ставки застосовується до всієї простроченої суми основного боргу позичальника за договором, та починає нараховуватись на прострочену суму основного боргу з дати виникнення прострочення, а саме з наступного дня після дня несплати або не повної сплати платежу встановленого у договорі, і нараховуються до моменту погашення такої заборгованості (п. 3.8., 3.9 договору).

За змістом п. 3.11 договору, позичальник сплачує банку комісії відповідно до умов цього договору та додатку №1 до договору, який є його невід`ємною частиною.

В додатку №1 до вказаного договору вказано декілька видів комісії, а саме:

- щомісячна комісія за управління кредитом становить 1,9% від суми кредиту (включається до суми ануїтетного платежу). Порядок сплати та умови нарахування комісії– відсутні;

- комісія за надання послуг по управлінню кредитом при використанні кредиту при простроченні сплати чергового платежу в розмірі 500 грн., яка сплачується при простроченні чергових платежів. Банк має право не застосовувати цю комісію або застосовувати в повній мірі, про що банк повідомляє клієнтів шляхом розміщення оголошення на сайті банку;

- комісія за розрахунково-касове обслуговування – згідно тарифів.

Матеріали справи містять Паспорт споживчого кредиту, який містить відомості про кредитодавця, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо орієнтованої реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту та інше.

АТ «Укрсиббанк» умови кредитного договору виконало в повному обсязі на суму 54364,08 грн., надавши відповідачу кредит, про що свідчить виписка за кредитним договором. Крім того, факт отримання кредиту, стороною відповідача не заперечується.

22.02.2024 року між АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №262, відповідно до умов якого АТ «Укрсиббанк» відступив позивачу, а останній зобов`язався прийняти права вимоги та в їх оплату зобов`язався передати грошові кошти в розпорядження АТ «УКРСИББАНК» за плату та на умовах, визначених цим договором.

Згідно з п. 4.1. договору факторингу, право власності на права вимоги вважається таким, що перейшло від клієнта фактору, та право вимагати від боржників виконання всіх зобов`язань в межах відступлених прав вимоги у фактора виникає з моменту підписання Акту приймання-передачі права вимоги.

22.02.2024 року сторони договору факторингу підписали акт приймання-передачі реєстру боржників.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч. 1 ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Договір факторингу є правомірним, тобто таким, що породжує, змінює, припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Доказів про неправомірність цього договору матеріали справи не містять. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Таким чином, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» є новим кредитором та належним позивачем у спірних правовідносинах.

З витягу з реєстру боржників до вказаного договору відступлення прав вимоги вбачається, що первісний кредитор відступив право вимоги за кредитним договором № 98707198000 на загальну суму 50139,56 грн., з яких: 41876,20 грн. – заборгованість за основним боргом та 8263,36 грн. – заборгованість за комісіями. Вказана заборгованість також зазначена позивачем у наданому розрахунку заборгованості, в якому відсутній детальний розрахунок із зазначенням руху коштів (зарахування платежів, погашення), періоду нарахування боргу, кількість днів прострочення виконання зобов`язань, розмір помісячної комісії.

Позивачем 10.07.2026 року направлялася відповідачу досудова вимога, в якій повідомлялось про відступлення прав вимоги та необхідність погашення заборгованості.

Судом перевірити заявлену до стягнення суму заборгованості не вбачається за можливе.

Крім того, відповідач не визнає заявлений позивачем розмір заборгованості у сумі 50139,56 грн., оскільки при його визначенні до складу заборгованості включено комісію за управління кредитом, а фактично здійснені ним платежі частково зараховувалися первісним кредитором на погашення такої комісії, що безпосередньо вплинуло на визначений позивачем залишок заборгованості за тілом кредиту.

Відповідно до Графіка платежів, який є складовою Додатку №1 до Кредитного договору, розмір щомісячного ануїтетного платежу становить 2166,00 грн., з яких 1133,08 грн. спрямовується на погашення суми кредиту, а 1032,92 грн. – на сплату щомісячної комісії за управління кредитом.

Як вбачається з банківської виписки, ОСОБА_1 здійснював регулярні платежі на виконання кредитного договору. Так, з серпня 2022 року по червень 2023 року банком було проведено одинадцять щомісячних платежів, кожен з яких розподілявся, зокрема, на погашення: 1133,08 грн. - тіла кредиту та 1032,92 грн. - комісії за управління кредитом. Також, на погашення основної заборгованості було спрямовано ще 24,00 грн. Таким чином, відповідачем на виконання кредитного договору було фактично сплачено 23850,00 грн., з яких: первісним кредитором 12487,88 грн. зарахував на погашення тіла кредиту, а 11362,12 грн. – на погашення щомісячної комісії за управління кредитом. Водночас до складу заборгованості, яку позивач просить стягнути, додатково включено ще 8263,36 грн. заборгованості за комісією, що відповідає восьми щомісячним платежам по 1032,92 грн.

Разом з тим, ОСОБА_1 не погоджується із стягненням комісії, оскільки у Додатку №1 до кредитного договору для спірної «щомісячної комісії за управління кредитом» у розмірі 1,9% від суми кредиту взагалі не визначено конкретної послуги, яку банк щомісяця надає відповідачу за 1032,92 грн. Саме лише найменування платежу як «комісії за управління кредитом» не створює самостійної оплатної банківської послуги та не усуває обов`язку банку визначити, за які конкретні дії стягується щомісячно на суму1032,92 грн.

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 року у справі №496/3134/19, застосовуючи наведені положення Закону, звернула увагу, що для правової оцінки щомісячної комісії має значення не сама її назва, а те, які конкретно послуги Банк зобов`язався надавати споживачу за цю плату.

Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Як вказано у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 666/4957/15-ц надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає сплаті позичальником. Оскільки надання фінансового інструменту у зв`язку із наданням кредиту відповідає економічним потребам лише самого банку, то такі дії не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику. В зв`язку з цим, Верховний Суд дійшов висновку про те, що кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Отже, сам Додатку №1 розмежовує комісію за конкретно визначену послугу та спірну щомісячну плату, зміст якої банком не визначений, а найменування платежу як «комісії за управління кредитом» не створює самостійної оплатної банківської послуги та не усуває обов`язку Банку визначити, за які конкретні дії стягується щомісячно 1032,92 грн.

За таких обставин, пункт кредитного договору про сплату комісії за управління кредитом є нікчемними.

За ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а вразі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів (ч.ч. 1-3ст. 216 ЦК України).

За змістом ч. 5 ст. 216 ЦК України, суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

За вказаних обставин, вимога про стягнення комісії задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене слід здійснити перерахунок боргу. Як вбачається з банківської виписки, ОСОБА_1 загалом сплачено 23850,00 грн., із яких 11362,12 грн. - на погашення щомісячної комісії за управління кредитом. Оскільки ця комісія нараховувалася на підставі нікчемної умови, то зазначені 11362,12 грн. мають бути враховані при визначенні залишку основного боргу. Таким чином, залишок тіла кредиту становить 30514,08 грн. (41876,20 -11362,12 = 30514,08), який підлягає стягненю з відповідача, у зв`язку з чим позов слід задовольнити частково.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1620,09 грн., пропорційно розміру задоволених позовних вимог (60,86%).

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн., слід приймати до уваги викладене нижче.

За ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Положенням п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Слід відзначити, що витрати на професійну правничу допомогу є видом судових витрат і всі норми процесуального кодексу, які стосуються судових витрат відносяться також до витрат на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Витрати повинні бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволені таких вимог.

До суду на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: договір про надання правової допомоги №0107 від 01.07.2025 року, акт наданих послуг, детальний опис наданих послуг, ордер.

Згідно з п. 2.3. договору про надання правової допомоги, вартість наданих послуг правової допомоги за одну кредитну справу складає 8000,00 грн. без ПДВ.

Відповідно до детального опису наданих послуг, адвокатським об`єднанням було надано наступну юридичну допомогу: усну консультацію тривалістю 30 хв., ознайомлення з матеріалами кредитної справи тривалістю 2 год., погодження правової позиції тривалістю 30 хв., складення позовної заяви тривалістю 3 год. 30 хв. та подання заяви до суду. Всього витрачено 6 год. 30 хв.

Вирішуючи питання обґрунтованості щодо стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 8000,00 грн., слід приймати до уваги викладене нижче.

Як зазначено ВС в постанові від 17.01.2022 року № 756/8241/20, зустріч із клієнтом та погодження заперечень на касаційну скаргу мають організаційний характер, є складовими підготовки відзиву на касаційну скаргу та за своєю суттю не можуть бути віднесені до правової допомоги як окрема послуга, немає підтвердження, що клієнту разом із тим здійснювалося надання консультацій правового характеру, а тому такі витрати не підлягають компенсації.

З огляду на викладене, надання представником позивача таких правничих послуг як усної консультації та погодження правової позиції, не можуть включатися до витрат на правову допомогу, оскільки вони не підтвердженні належними доказами.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.01.2022 року у справі № 911/2737/17, метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 року № 640/8316/20, від 21.10.2021 року у справі № 420/4820/19 тощо).

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, враховуючи категорію справи, обсяг виконаних робіт та наданих адвокатом послуг, значення справи для сторони позивача, її публічним інтересом, співмірність даних витрат, які суд вважає завищеними, тому суд вважає такими, що підлягають до задоволенню витрати на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн., проте враховуючи пропорційність задоволення позову до стягнення підлягає сума 4260,20 грн., яку слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Щодо витрат ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн., то слід зазначити наступне.

До суду на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу відповідачем надано: договір №26177 про надання правничої допомоги від 05.08.2026 року, додаткову угоду до цього договору, ордер, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, детальний опис робіт, акт приймання-передачі послуг, квитанцію на суму 10000,00 грн.

Згідно п. 3.1. договору, розмір гонорару, який клієнт сплачує адвокату за надану в межах цього договору правничу допомогу, визначається сторонами окремою додатковою угодою, яка є невідємною частиною цього договору. Так, у додатковій угоді визначено розмір гонорару -10000,00 грн. До складу послуг ввійшли: ознайомлення з матеріалами справи та формування правової позиції- 1000,00 грн.; консультація клієнта – 1000,00 грн., складення контр розрахунку – 1000,00 грн., складення відзиву – 7000,00 грн.

Суд зазначає, що консультація, не може включатися до витрат на правничу допомогу, за недоведеністю.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, враховуючи категорію справи, обсяг виконаних робіт та наданих адвокатом послуг, значення справи для сторони відповідача, співмірність даних витрат, які суд вважає завищеними, тому суд вважає такими, що підлягають до задоволенню витрати на правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн., проте враховуючи пропорційність задоволення позову до стягнення підлягає сума 2364,00 грн., яку слід стягнути з позивача на користь відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст. 204, 207, 526, 530, 536, 610-611, 625, 628, 629, 639, 1048, 1054, 1055, 1077, 1082 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 137, 141, 259, 263-265, 268, 279, 352, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №98707198000 від 27.07.2022 у розмірі 30514,08 грн. (тридцять тисяч п`ятсот чотирнадцять гривень 08 копійок).

В решті позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» витрати на оплату судового збору у розмірі 1620,09 грн. (одна тисяча шістсот двадцять гривень 09 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4260,20 грн. (чотири тисячі двісті шістдесят гривень 20 коп.).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2364,00 грн. (дві тисячі триста шістдесят чотири гривні 00 коп.).

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄРДПОУ 35234236, адреса місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28, 4-й поверх.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду складений 15.09.2026 року.

Суддя: