Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №367/6765/26 — Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області

Справа № 367/6765/26

Провадження № 2/139/358/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2026 року селище Муровані Курилівці

Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області у складі:

головуючого - судді Ліщини Т.П.,

з участю секретаря судових засідань Погорної В.С.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

УСТАНОВИВ:

28.05.2026 представник позивача адвокат Бовнегра І.В. засобами поштового зв`язку звернулася з цим позовом до Ірпінського міського суду Київської області. Ухвалою судді зазначеного суду від 10.06.2026 (а. с. 25, 26) позовну заяву разом з матеріалами справи № 367/6765/26 передано за підсудністю до Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області, яку суд отримав 14.07.2026.

Підставою позову є те, що з моменту повномасштабного вторгнення РФ, місто в якому проживало подружжя було окуповано російською армією і до цього часу перебуває в окупації. В 2022 році позивач вибрав для себе подальше життя на території підконтрольній державі Україна, а відповідач не погодилась на пропозицію позивача залишити окуповане місто. Подружні відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 фактично припинені ще з 2022 року, саме з цього часу вони разом не проживають, не ведуть спільного побуту та разом не виховують дітей. Відповідач обрала для себе життя під владою окупаційних військ, не підтримувала проукраїнський поглядів позивача, не бажала продовжувати з ним спільне життя. Відповідач не розуміла та не хотіла розуміти сутності проблем, які виникли у їх родині, не здатна підтримувати нормальну моральну атмосферу в сім`ї, піклуватися про побудову сімейних відносин між собою на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги і головне на території України. В результаті позивач прийшов до висновку, що розлучення це єдиний вихід для них побудувати нове щасливе життя, тому що станом на сьогодні цей шлюб фактично існує лише в документах. З наведених підстав позивач вважає неможливим збереження сім`ї і подальше спільне проживання з відповідачем.

Предметом позову є розірвання шлюбу, зареєстрованого 09.06.2017 Сєвєродонецьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області, про що складено актовий запис № 597 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 . В шлюбі у подружжя народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою від 20.07.2026 (а. с. 37, 38) суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та вирішив проводити її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, а відповідачеві встановив 15-денний строк з дня вручення копії ухвали для подання відзиву на позовну заяву та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Представникові позивача копія цієї ухвали доставлена в електронний кабінет підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (у тексті - підсистеми «Електронний суд» ЄСІТС) 22.07.2026, що підтверджується складеною відповідальним працівником суду довідкою (а. с. 40).

Поштові відправлення з копіями зазначеної ухвали, які 21.07.2026 надіслані позивачеві та відповідачеві на адреси фактичного місця їх проживання як внутрішньо переміщених осіб, 14.08.2026 та 28.07.2026 відповідно повернулися до суду без вручення з відміткою «Адресат відсутній» (а. с. 39, 41, 42, 60, 61).

28.07.2026 суд вирішив проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, про що постановив відповідну ухвалу (а. с. 43); судове засідання призначив на 15.09.2026 (зворот а. с. 44).

Представникові позивача копія даної ухвали і судова повістка про виклик до суду в цивільній справі доставлені в електронний кабінет підсистеми «Електронний суд» ЄСІТС 29.07.2026, що підтверджується складеними відповідальним працівником суду довідками (а. с. 47, зворот а с. 47).

Поштове відправлення з копіями ухвал про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 20.07.2026, про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін від 28.07.2026 і судовою повісткою про виклик до суду в цивільній справі, яке 29.07.2026 надіслане відповідачеві на адресу фактичного місця її проживання як внутрішньої переміщеної особи, 04.08.2026 повернулися до суду без вручення з відміткою «Адресат відсутній» (а. с. 45, 54, 55).

29.07.2026 на офіційному вебпорталі «Судова влада України» розміщене оголошення про виклик ОСОБА_2 до суду (а. с. 46).

Позивач та його представник в судове засідання 15.09.2026 не з`явилися, при тому що про дату, час і місце розгляду справи були належно повідомлені (а. с. 47); 10.08.2026 до суду надійшла заява представника позивача про розгляд справи без їх участі (а. с. 56 - 59); 14.09.2026 до суду надійшла заява позивача про розгляд справи без його участі, у зв`язку з віддаленістю місця його проживання; позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити (а. с. 62, 63).

Відповідач в судове засідання 15.09.2026 не з`явилася, при тому що про дату, час і місце розгляду справи була належно повідомлена; про причини неявки суд не повідомила; клопотання про відкладення розгляду справи не подала. Відзив на позовну заяву або інші заяви по суті справи від відповідача до суду не надійшли.

Згідно з ч. 8 ст. 178 і абз. 1 ч. 2 ст. 191 Цивільного процесуального кодексу України (у тексті - ЦПК України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. У зв`язку з цим, згідно з положеннями зазначеної норми ЦПК України, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 1 ст. 275 ЦПК України).

Згідно з ч. ч. 1, 5 ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. У зв`язку з наведеним і відсутністю передбаченого ч. 5 ст. 279 ЦПК України клопотання будь-якої із сторін, суд ухвалив проводити розгляд справи в порядку письмового провадження, без проведення судового засідання. За вказаних обставин, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом не здійснювалося.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Розглянувши справу суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, з врахуванням такого.

Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , виданим Сєвєродонецьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області (а. с. 4) підтверджується, що з 09.06.2017 сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі. У сторін є спільні діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження (а. с. 5, 6).

Згідно з приписами ст. 3 Сімейного кодексу України (у тексті - СК України) сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають спільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

У ст. 16 Загальної декларації прав людини від 10.12.1948 закріплено, що чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження, під час шлюбу та під час його розірвання.

Відповідно до ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 55 СК України дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.

Частинами 3, 4 ст. 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини; примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно з ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до ст. 110 СК України.

Відповідно до ст. 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Отже враховуючи принцип рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу, про що зазначено в п. «с» ч. 1 ст. 16 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок від 18.12.1979, відповідно до якого держави-сторони вживають усіх відповідних заходів для ліквідації дискримінації щодо жінок в усіх питаннях, що стосуються шлюбу та сімейних стосунків, і, зокрема, забезпечують на основі рівності чоловіків і жінок: однакові права та обов`язки під час шлюбу і після його розірвання.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 24 СК України збереження шлюбу за відсутності згоди одного з подружжя вже є таким, що буде суперечити його інтересам.

Представник позивача обґрунтував позовну вимогу тим, що з моменту повномасштабного вторгнення РФ, місто в якому проживало подружжя було окуповане російською армією і до цього часу перебуває в окупації. В 2022 році позивач вибрав для себе подальше життя на території підконтрольній державі Україна, а відповідач не погодилась на пропозицію позивача залишити окуповане місто. Фактично між подружжям припинено подружні відносини ще з 2022 року, саме з цього часу вони разом не проживають, не ведуть спільного побуту та разом не виховують дітей. Відповідач обрала для себе життя під владою окупаційних військ, не підтримувала проукраїнський поглядів позивача, не бажала продовжувати з ним спільне життя. Відповідач не розуміла та не хотіла розуміти сутності проблем, які виникли у їх родині, не здатна підтримувати нормальну моральну атмосферу в сім`ї, піклуватися про побудову сімейних відносин між собою на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги і головне на території України. В результаті позивач прийшов до висновку, що розлучення це єдиний вихід для них побудувати нове щасливе життя, тому що станом на теперішній час цей шлюб фактично існує лише в документах. З наведених підстав позивач вважає неможливим збереження сім`ї і подальше спільне проживання з відповідачем.

Відповідач наведене не підтвердила, не заперечила і не спростувала.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 11.06.2019 у справі № 605/434/18, яка кореспондується з п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», у випадку виявлення обставин або фактів під час розгляду справи, які свідчать про неможливість збереження шлюбу з позицій моралі та з позицій інтересів подружжя або їх дітей, суд повинен уникати формалізму та не надавати строку на примирення. Передбачене ч. 1 ст. 111 СК України вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення.

Враховуючи наведене суд у даній справі не вживає заходів щодо примирення подружжя, передбаченого ст. 111 СК України, яка є диспозитивною, оскільки жодна із сторін не заперечила проти розірвання шлюбу; в судовому засіданні зібрано достатньо доказів, які підтверджують, що подальше збереження сім`ї є неможливим, а перебування у шлюбі суперечитиме їх інтересам, адже позивач наполягає на розірванні шлюбу і просить не надавати строку на примирення, відповідач своїх заперечень проти його розірвання у встановлений судом строк не подала, клопотання про надання строку на примирення не заявила.

У зв`язку з цим суд вважає, що подальше перебування у шлюбі суперечить інтересам подружжя, а тому його необхідно розірвати.

Згідно з ч. 2 ст. 114 СК України шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).

За подання до суду позовної заяви позивач сплатив судовий збір в розмірі 1331,20 грн, що підтверджується наявною у матеріалах справи квитанцією (а. с. 21). Враховуючи повне задоволення позовних вимог, судовий збір у розмірі 1331,20 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 110, 112, 113 СК України, ст. ст. 7, 12, 259, 263 - 265, 268, 275, 279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Розірвати шлюб, зареєстрований 09 червня 2017 року Сєвєродонецьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області, актовий запис № 597, між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Рішення може бути оскаржено сторонами протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , адреса фактичного місця проживання як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , адреса фактичного місця проживання як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_3 .

Суддя Тарас ЛІЩИНА