Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №135/993/26 — Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 135/993/26

Провадження № 2/135/677/26

РІШЕННЯ

Іменем України

10.09.2026 Ладижинський міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Корнієнка О.М.,

з участю секретаря судових засідань Кузьміних О.В.,

представника відповідача Зубаня О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Ладижин Вінницької області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Деал Фінанс Груп» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики. Свої вимоги обґрунтовувало тим, що 16.10.2021 між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №77284772, за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 8 400 грн, строк позики – 30 днів, зі сплатою процентів у розмірі 1,99% в день. Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання одноразового ідентифікатора – електронного підпису, що був надісланий на вказану відповідачем електронну адресу.

04.01.2022 між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ТОВ «Сіроко Фінанс» укладено Договір факторингу №025-040122, за умовами якого ТОВ «Сіроко Фінанс» набуло право грошової вимоги до боржників, в тому числі за договором позики №77284772 від 16.10.2021.

05.12.2025 між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «Деал Фінанс Груп» укладено Договір факторингу №05/12/25-01, за умовами якого ТОВ «Деал Фінанс Груп» набуло право грошової вимоги до боржників, в тому числі за договором позики №77284772 від 16.10.2021.

Відповідно до Реєстру прав вимог №05/12/25-01 від 05.12.2025 ТОВ «Сіроко Фінанс» відступило ТОВ «Деал Фінанс Груп» право грошової вимоги до відповідача в сумі 27 790,56 грн, з яких: 8400 грн – сума заборгованості за основним боргом; 19 390,56 грн – сума заборгованості за відсотками.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «Деал Фінанс Груп» за договором позики №77284772 в розмірі 27 790,56 грн, яку позивач просив стягнути з відповідача.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином. У поданій до суду заяві представник позивача просив розгляд справи провести у відсутність їх представника. Проти постановлення заочного рішення не заперечують.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 заперечив щодо вимог позову. Зокрема ,вказав, що відповідач додаткової угоди не укладала. Представник відповідача ОСОБА_2 подав до суду відзив на позовну заяву, у якому просив позовні вимоги задовольнити частково, стягнути з відповідача заборгованість за тілом кредиту в розмірі 8 400 грн, та витрати на правничу допомогу в сумі 1000 грн.

У відзиві зазначив, що відповідач визнає позов частково лише в частині стягнення з тіла кредиту в сумі 8 400 грн, а в решті позовних вимог просить відмовити. Відповідач заперечує, що вона підписувала договір та додаткову угоду саме з такими умовами та в такій редакції як додано до позову позивачем. Насправді умови були іншими, проценти меншими, проте, в подальшому позивач змінив ці умови і подав суду не ту редакцію договору, яку підписувала відповідач. Крім того, відповідач взагалі не підписувала жодних додаткових угод до даного кредитного договору. Матеріали справи не містять доказів того, що саме відповідач будь-яким способом застосувала ідентифікатор електронного підпису, так і факту отримання саме відповідачем цього одноразового ідентифікатора.

Також представник відповідача вказав, що нарахування процентів в розмірі, який перевищує саме тіло кредиту є несправедливою умовою і порушенням ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів». Тому позивач не мав права нараховувати відсотки в розмірі більшому ніж 4 200 грн, тобто в розмірі більшому ніж 50% кредиту. Більше того, навіть якби відповідач підписувала договір з такими умовами як подав суду позивач, то розмір нарахованих позивачем відсотків суперечить поданому позивачем договору. У поданому позивачем договорі від 16.10.2021 року вказано термін кредитування – 30 днів, тобто з 16.10.2021 року по 16.11.2021 року. В той час як позивач нараховував відсотки поза межами строку кредитування, адже позивач нараховував відсотки по 09.02.2022 року. Розмір відсотків за 30 днів зазначений в Додатку №1 до договору – 5014,80 грн, загальний обсяг заборгованості по кредиту – 13 414,80 грн.

Окрім цього, відповідач заперечує щодо стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 4500 грн, оскільки ці витрати є неспівмірними з предметом позову та з обсягом виконаних адвокатом робіт. Адвокат лише склав позовну заяву і подав до суду, жодних інших дій по справі адвокат не вчиняв, участі в судових засіданнях не брав. Заявлені витрати на оплату послуг адвоката є значено завищеними та становлять надмірний тягар для позивача. Тому представник відповідача вважає, що розумним розміром витрат на оплату юридичних послуг у даному спорі є сума в розмірі 1000 грн.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив такі обставини та дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ст.13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до принципу диспозитивності обов`язок доказування фактичних обставин, що мають значення для справи, повною мірою покладається на сторони та інших осіб, які беруть участь у справі.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що 16.10.2021 між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №77284772, за умовами якого Товариство надало позичальнику суму позики у розмірі 8 400 грн, зі строком позики – 30 днів, із процентною базовою ставкою – 1,99% (п.п.2.1., 2.2., 2.2. Договору).

Згідно з пунктами 1 та 2.1 Договору Товариство зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами Договору строк, шляхом перерахування на банківський картковий рахунок позичальника коштів в сумі 8 400 грн.

Згідно з пунктом 2.3. Договору знижена процентна ставка 1,99% застосовується відповідно до умов Програми лояльності.

У Додатку №1 до договору позики №77284772 визначено графік та розмір місячного платежу за позикою, згідно якого позичальник зобов`язаний сплатити місячний платіж на погашення позики, що складається з погашення суми позики та процентів за користування позикою до 15.11.2021.

Відповідно до довідки про ідентифікацію видно, що ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» підтверджує те, що клієнт ОСОБА_1 ідентифікована товариством шляхом використання одноразового ідентифікатора, що є аналогом електронного підпису. Зазначено номер договору, дані ідентифікатора, час відправки ідентифікатора, відомості щодо електронної пошти на яку було відправлено ідентифікатор.

03.12.2021 року між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду №6278369 до Договору позики №77284772 від 16.10.2021 року.

Згідно п.1 Додаткової угоди у зв`язку з виникненням у Позичальника заборгованості за Договором та зверненням до Позикодавця з проханням про розстрочку погашення заборгованості, Сторони домовилися про реструктуризаццію погашення Позичальником зоборгованості, що утворилася на дату укладення цієї Додаткової угоди в сумі 16423 грн 68 коп. на 75 днів.

Згідно довідки ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» від 10.03.2026 видно, що остання підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів», та завершення платіжної операції по переказу 16.10.2021 8400 грн на банківський рахунок ОСОБА_3 , із зазначенням номеру банківської картки.

З відповіді АТ КБ «ПриватБанк» №20.1.0.0.0/7-260701/27794-БТ від 01.07.2026 на запит суду та виписки з особового рахунку відповідача вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 , на яку 16.10.2025 здійснено переказ коштів на суму 8 400 грн.

Проте, відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за договором позики в повному обсязі не виконала, не сплачувала кошти на погашення суми позики і проценти за користування позикою.

В зв`язку з цим, станом на 05.12.2025 (дата відступлення права вимоги за договором факторингу №05/12/25-01 від 05.12.2025) у ОСОБА_1 виникла заборгованість перед Товариством за договором позики №77284772 від 16.10.2021.

04.01.2022 між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ТОВ «Сіроко Фінанс» укладено Договір факторингу №025-040122, за умовами якого ТОВ «Сіроко Фінанс» набуло право грошової вимоги до боржників, в тому числі за договором позики №77284772 від 16.10.2021.

05.12.2025 між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «Деал Фінанс Груп» укладено Договір факторингу №05/12/25-01, за умовами якого ТОВ «Деал Фінанс Груп» набуло право грошової вимоги до боржників, в тому числі за договором позики №77284772 від 16.10.2021.

Згідно п.2.1.3. Договору Факторингу перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги відбувається в момент підписання Сторонами відповідного Реєстру прав вимог, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства.

Позивач вказує, що відповідно до Реєстру прав вимог №05/12/25-01 від 05.12.2025 до Договору факторингу №05/12/25-01 набув права грошової вимоги до відповідача за договором позики №77284772 в сумі 127 790,56 грн, з яких: 4 800 грн – сума заборгованості за основним боргом; 19 390,56 грн – сума заборгованості за відсотками.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним (що відповідає належному виконанню відповідно до ст. 516 ЦК України). Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Встановлено, що ТОВ «Деал Фінанс Груп» має право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором позики №77284772 на підставі укладеного Договору факторингу №05/12/25-01 від 05.12.2025.

Розрахунок заборгованості за договором позики №77284772 від 16.10.2021 наданий суду позивачем, є належним та допустимим доказом стосовно заборгованості відповідача лише за неповерненою сумою позики у розмірі 8 400 грн. Відповідач визнає свою заборгованість за неповерненою сумою позики в даному розмірі.

У той же час, щодо розміру заборгованості відповідача за нарахованими процентами в сумі 19 390,56 грн даний розрахунок не може вважатися належним доказом заборгованості відповідача в такій сумі.

З договору позики №77284772 та Додатку №1 до нього вбачається, що сторони погодили строк дії позики у 30 днів та нарахування процентів на залишок суми позики до 15.11.2021.

Тобто, проценти на залишок суми позики позивачем мали нараховуватися протягом 30 днів, починаючи з 16.10.2026 і до 15.11.2026. При цьому, позивачем відповідно до розрахунку заборгованості проценти були нараховані до 09.02.2022.

За проведеними судом розрахунками обґрунтованим є розрахунок заборгованості відповідача за процентами у розмірі 5014,80 грн (8400 х 1,99% х 30).

Так, пунктом 2.2 договору позики було передбачено, що строк позики складає 30 днів.

Відтак, судом встановлено, що згідно умов договору позики розмір заборгованості за процентами, що підлягає стягненню з відповідача становить 5014,80 грн. Що відповідає погодженому сторонами Графіку платежів, який є додатком до договору позики.

Позивачем не доведено, що відповідач ініціював продовження строку користування позикою, ініціював зміну дати погашення позики, не доведено, що сторони домовились про продовження строку позики понад строк, вказаний в п. 2.2 Договору.

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою частини другої статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У постанові від 05.04.2023 в справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Нарахування та стягнення процентів за користування позикою та кредитом поза визначеним кредитним договором строком суперечить вимогам ЦК України та висновкам Верховного Суду.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне застосувати вказані правові висновки Верховного Суду і до правовідносин, що склались по даній справі.

Відтак, проценти за користування позиченими коштами після спливу погодженого строку користування позикою, що визначено у договорі, стягненню не підлягають, а отже, у зазначеній частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Тому суд вважає, що загальний розмір заборгованості відповідача за договором позики №77284772 становитиме 13 414,80грн (8400 + 5014,80 =13 414,80). Саме така сума відображена в Додатку № 1 до договору позики - графіку платежів.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку ТОВ «Деал Фінанс Груп» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «Деал Фінанс Груп» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором позики №77284772 підлягають частковому задоволенню в розмірі 13 414,80грн.

Щодо твердження сторони відповідача про те, що відповідачем визнається укладення договору позики та отримання в позику коштів в сумі 8400 грн, однак заперечується саме умови на яких було надано кошти в позику, суд виходить з такого.

Як видно із матеріалів справи, електронний договір №77284772 укладений між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 16.10.2021 шляхом використання нею електронного цифрового підпису, що узгоджується з вимогами законодавства.

У договорі сторони обумовили усі його істотні умови, тому підписавши його, відповідачка тим самим засвідчила свою згоду та взяла на себе зобов`язання виконувати умови.

Окрім того відповідачка не заперечує факту укладення договору позики та отримання коштів за даним договором, а тому укладення такого є встановленим.

При цьому, судом встановлено, що відповідач була обізнана із розміром позики, строком погашення, відсотковою ставкою за користування коштами. Матеріалами справи в своїй сукупності підтверджено погодження сторонами умов користування позикою, перерахування позичальниці коштів та розмір процентів за користування позикою.

Суд зауважує, що договір позики та його умови у встановленому законом порядку відповідачка не оспорювала, він не визнавався недійсним.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 18 листопада 2019 року у справі №902/761/18, від 14 вересня 2021 року у справі №910/14452/20).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на цю довіру. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2022 року у справі №334/3056/15 зазначив, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Таким чином, на підставі вказаних доказів, суд вважає доведеним, що відповідач ОСОБА_1 отримала вказані в договорі позики кошти в сумі 8400 грн. на умовах, доведених позивачем згідно підписаного нею договору позики.

При цьому, суд враховує, що відповідач не надала суду жодних доказів, могли б поставити під сумнів наданий позивачем договір позики, не надала свого примірника договору з тими умовами, які діяли за твердженням сторони відповідача.

Відтак, заперечення сторони відповідача про укладення договору позики на інших умовах не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні. При цьому, висловлюючи такі заперечення, відповідачем не було надано суду жодних доказів на їх підтвердження.

Щодо твердження сторони відповідача про необхідність зменшення розміру процентів за користування позикою, із посиланням на ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», суд вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.

За змістом частини першої статті 1048, статей 627, 1056-1 ЦК України та пунктів 8, 10 частини першої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» розмір процентної ставки, тип процентної ставки та порядок їх сплати вільно визначаються сторонами в договорі та входять до основного зобов`язання за кредитним договором (договором позики), а не є правовим наслідком порушення зобов`язання (неустойкою) чи заходами компенсації. Проценти є платою за користування кредитними коштами, а тому до спірних правовідносин щодо їх нарахування не застосовуються приписи статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» стосовно несправедливості умов договору про сплату споживачем непропорційно великої суми компенсації.

Оскільки договір позики №77284772у встановленому законом порядку недійсним не визнавався, а відповідачка добровільно погодила всі його умови при укладенні, тому були відсутні підстави для зменшення розміру нарахованих процентів до 50 % від тіла кредиту, що призведе до порушення принципу свободи договору.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої постановлено рішення, суд присуджує з другої сторони всі судові витрати.

По даній справі позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та понесено витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 500 грн, що підтверджується Договором про надання правничої допомоги №22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025, Витягом з Акту №8-ДІЛ приймання-передачі наданої правничої допомоги від 16.02.2026.

Заперечення відповідача, щодо не співмірності витрат на правничу допомогу з предметом позову та з обсягом виконаних адвокатом робіт суд відхиляє у зв`язку з наступним.

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Таким чином, системний аналіз положень процесуального законодавства дає підстави для висновку, що розподілу підлягають не лише витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з безпосереднім представництвом інтересів сторони у суді, а й витрати на інші види правничої допомоги, пов`язані з розглядом справи, зокрема підготовку процесуальних документів, формування правової позиції, збір та аналіз доказів, надання консультацій тощо.

При цьому за умови дотримання критеріїв реальності, необхідності, розумності та пропорційності такі витрати підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи були вони фактично сплачені стороною на момент вирішення питання про судові витрати, чи лише підлягають сплаті відповідно до умов договору про надання правничої допомоги.

Відповідно до положень ч. 6 ст. 137 обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За таких обставин доводи відповідача не дають підстав для встановлення того, що вказані позивачем витрати на правничу допомогу є завищеними та неспівмірними із виконаною адвокатом роботою та не відповідають предмету позову.

Попередній розрахунок позивача витрат на правничу допомогу відповідає обсягу наданих адвокатом послуг та проведених робіт, підтверджених Договором про надання правничої допомоги №22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025, Витягом з Акту №8-ДІЛ приймання-передачі наданої правничої допомоги від 16.02.2026. Такі види робіт та їх вартість, на загальну суму 4500 грн, є співмірними та відповідають складності справи, обсягом наданих послуг та виконаних робіт, ціні позову. Відповідачем не доведено неспівмірності витрат на правничу допомогу.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, тому відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу мають бути присуджені позивачу з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивач пред`явив позов на загальну суму 27 790,56. Позов задоволено на суму 13 414,80 грн. Відтак, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно до розміру задоволених вимог, а саме – 3 457,37 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 530, 629, 1054 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 76, 80, 81, 89, 141, 258-259 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» (Київська область, м.Ірпінь, вул.Садова, буд.31/33, офіс 40/3, ЄДРПОУ 44280974, банківські реквізити: НОМЕР_3 відкритий в АТ «ОТП БАНК», код банку - 300528) заборгованість за договором позики №77284772 від 16.10.2021 у розмірі 13 414 (тринадцять тисяч чотириста чотирнадцять) грн 80 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» 3 457,37 грн судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Повне судове рішення складено 14.09.2026.

Суддя