Суд: Соснівський районний суд м. Черкаси
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
Дата: 14 вересня 2026 р.
Справа: №712/6406/26
Суддя: Пронька В. В.
ЄУ № 712/6406/26
Провадження № 3/1870/26
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2026 року м. Черкаси
Суддя Соснівського районного суду м. Черкаси Пронька В.В.,розглянувши справи про адміністративні правопорушення, які надійшли з Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції (протоколи про адміністративні правопорушення серія ЕПР1 №658297 від 06.05.2026) про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , якому роз`яснено його права, відповідно до ст. 268 КУпАП, за вчинення правопорушень, передбачених ч.1 ст. 130 КУпАП,
ВСТАНОВИВ:
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 №658297 від 06.05.2026, 06.05.2026 о 01 год. 29 хв. у м. Черкаси, вул. Хрещатик, 219, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Kia Niro, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме звужені зіниці очей, що не реагують на світло, неприродна блідість обличчя. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку, у лікаря нарколога в медичному закладі за адресою: м. Черкаси, просп. Хіміків, 62, водій відмовився, згідно висновку КНП «ЧОПНД» №207 з діагнозом: «Відмовився від медичного обстеження в повному обсязі (не здав сечу» від 06.05.2026, під час безперервної відеофіксації на бодікамери №472904, 470679, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР.
Відповідно до ст. 268 справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
ОСОБА_1 в судовому засіданні вину в інкримінованому адміністративному правопорушенні не визнав, пояснив, що від проходження огляду не відмовлявся, на час проходження медичного огляду в нього не було фізіологічної потреби здати сечу.
У судовому засіданні захисник Андріяш Р.П., який діяв в інтересах ОСОБА_1 , просив провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. В обґрунтування зазначив, що протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР № 658297 від 06.05.2026 року складено з порушенням вимог законодавства. Зокрема, у рапорті поліцейського не зазначено конкретної підстави зупинки транспортного засобу відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», що, на думку захисту, свідчить про незаконність зупинки. Крім того, у матеріалах справи відсутні відеозаписи з нагрудних камер 472904, 470679, посилання на які міститься у протоколі, що ставить під сумнів дотримання процедури фіксації обставин правопорушення. Захисник також звернув увагу на висновок щодо результатів медичного огляду № 207 від 06.05.2026 року, у якому зазначено, що особа відмовилася від медичного огляду в повному обсязі (не здала сечу), та послався на положення Інструкції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 року, відповідно до яких лабораторні дослідження на визначення наркотичних засобів є обов`язковими, а висновки, складені з порушенням вимог Інструкції, вважаються недійсними. На думку захисту, долучені до матеріалів справи докази, зокрема рапорт поліцейського та протокол про адміністративне правопорушення, не підтверджують належними та допустимими доказами наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Посилаючись на вимоги статей 7, 245, 251, 252, 266, 280 КУпАП, статтю 62 Конституції України, практику Верховного Суду та Європейського суду з прав людини, захисник зазначив, що всі сумніви щодо доведеності вини особи мають тлумачитися на її користь, а обов`язок доказування вини покладається на сторону обвинувачення. У зв`язку з викладеним просив провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Розглянувши протокол про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , захисника, дослідивши матеріали справи, суд виходить з такого.
Основним для вирішення справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення складу правопорушення. Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визначається, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Суд, згідно з положеннями ст. ст. 280, 283 КУпАП, повинен з`ясувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності за нормою закону, зазначеною в протоколі про адміністративне правопорушення.
Як вбачається з протоколів про адміністративні правопорушення серія ЕПР1 №658297 від 06.05.2026 ОСОБА_1 інкримінується порушення вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно висновку № 207 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції ОСОБА_1 06.05.2026 від медичного огляду в повному обсязі відмовився.
В судовому засіданні було досліджено відеозаписи, додані до протоколів, зі змісту яких вбачається, що як 06.05.2026 у медичному закладі ОСОБА_1 було запропоновано здати біологічний зразок сечі, який у зв`язку з відсутністю фізіологічної потреби останній надати не зміг. З відеозаписів не вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду. При цьому ОСОБА_1 просив відібрати інший біологічний зразок для проведення відповідного дослідження.
Відповідно до п. п. 7, 12, 13 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі-Інструкція), затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09.11.2015, проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов`язкове, предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук. Для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу.
Зі змісту пунктів 7, 12, 13 розділу ІІІ вказаної Інструкції чітко вбачається, що в разі неможливості взяти у особи зразки сечі, слини, змивів, працівник поліції або лікар мають запропонувати такій особі надати для аналізу кров. Тобто, відмова від проходження медичного огляду на стан сп`яніння має місце тоді, коли особа не може надати зразки сечі, слини або змивів та після цього відмовляється надати зразки своєї крові.
Вищевказаний підхід в Інструкції пояснюється тим, що людина в силу своїх біологічних особливостей або в силу певного емоційного стану може не мати у певний період часу позивів до сечовипускання, а іноді може мати недостатнє слиновиділення. Саме в таких випадках у особи має відбиратися кров для здійснення відповідного аналізу, в той час як відсутність сечі чи слини сама по собі не може свідчити про відмову від проходження медичного огляду.
Згідно п. 22 Інструкції висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп`яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.
Суд зазначає, що працівниками поліції не надано належних доказів того, що ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння, а отже обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, не відповідають дійсності та не підтверджені матеріалами справи.
А тому суд приходить до висновку, що в діях працівників поліції вбачається порушення Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, так як відмова правопорушника від проходження медичного огляду не доведена.
Європейський суд з прав людини, зокрема у рішенні від 6 вересня 2005 року у справі «Гурепка проти України», заява № 61406/00, п. 55, ECHR 2005, зазначив, що з огляду на його усталену прецедентну практику, в силу суворості санкції справа про адміністративне правопорушення за суттю є кримінальною, а адміністративне покарання фактично мало кримінальний характер з усіма гарантіями статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Статтею 6 вказаної Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього; мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або – за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника – одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя; допитувати свідків обвинувачення або вимагати, щоб їх допитали, а також вимагати виклику й допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення.
Таким чином суду не надано переконливих доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно ч. 2 ст. 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Враховуючи положення Конституції України про те, що обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях і всі сумніви щодо недоведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд вважає, що працівниками поліції не було зібрано та надано суду достатньо доказів, з яких можна було б зробити висновок про наявність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно з ч.1 п. 3 ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) при наявності обставин, передбачених ст. 247 КУпАП виносить постанову про закриття справи.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 247,252, 283-285, 287 КУпАП, суд
ПОСТАНОВИВ:
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносноОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП – закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку iз відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Соснівський районний суд м. Черкаси шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня винесення постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку її оскарження.
Суддя: В.В. Пронька
Оригінал: reyestr.court.gov.ua