Суд: Смілянський міськрайонний суд Черкаської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Безгосподарське використання земель
Дата: 14 вересня 2026 р.
Справа: №703/4286/26
Суддя: Овсієнко І. В.
703/4286/26
1-кп/703/568/26
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2026 року м. Сміла
Смілянський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
представника потерпілого ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сміла обвинувальний акт у кримінальному провадженні, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.05.2026 під №42026252230000041 про обвинувачення
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Загнітків Кодимського району Одеської області, громадянин України, пенсіонер за віком, з вищою освітою, розлучений, на утриманні має неповнолітнього сина 2011 року народження, зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1 , не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення, що передбачене ч. 1 ст. 254 КК України,
у с т а н о в и в :
ОСОБА_6 в період часу із листопада 2025 року до квітня 2026 року на несформованій земельній ділянці Смілянської міської ради, що в північно-східному напрямку від земельної ділянки з кадастровим номером 7110500000:02:002:0362, де розташоване будинковолодіння АДРЕСА_1 , що відноситься до садибної житлової забудови та частково потрапляє до ландшафтно-рекреаційної зони, в порушення вимог ст. 14 Конституції України, ст. 96, 168 ЗК України, ст. 52 Закону України «Про охорону земель», умисно, без отриманням відповідного дозволу, за допомогою спеціальної техніки зняв верхній шар ґрунту та таким чином влаштував штучну водойму площею 0,0121 га та глибиною близько 1,5 м, що призвело до зміни рельєфу місцевості, порушення структури ґрунту у вигляді зміни його фізичних, хімічних, біологічних та економічних властивостей, а також природного рослинного покриву на вказаній ділянці.
В судовому засіданні ОСОБА_6 вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю і пояснив, що в період із 2 до 3 квітня 2026 року на земельній ділянці, що поряд із власним будинковолодінням, викопав копанку розмірами близько 7Х15 м. Для таких дій використовувався екскаватор, що працював на одній із сусідніх ділянок. При цьому вважав, що діє законно, оскільки до описаних подій, в кінці березня 2026 року, звертався до ГУ Держгеокадастру в Черкаській області, де отримав інформацію про можливість набуття права власності на ділянку або отримання її в користування. Розраховував документально оформити землекористування, а нагода викопати копанку випала раніше, тому такою скористався. Землю не вивозили, її перенесли для підняття рівня його садибної ділянки, така є недостатньо родючою та періодично підтоплюється. На даний час рішення про надання йому земельної ділянки органом місцевого самоврядування не прийняте, хоча за його замовленням розроблений проект землеустрою. У вчиненому щиро розкаюється та жалкує про власний вчинок.
У зв`язку із безсумнівним та добровільним, тобто без будь-якого стороннього впливу, визнанням у повному обсязі ОСОБА_6 власної провини в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, згодою із правовою кваліфікацією вчиненого ним діяння, підтвердженням його фактичних обставин, відсутності жодних заперечень щодо нього з боку сторони обвинувачення, представника потерпілої юридичної особи, усвідомленням і правильним розумінням роз`ясненого судом положення частини 3 статті 349 Кримінального процесуального кодексу України про те, що у випадку визнання ними змісту даних фактичних обставин, сторони кримінального провадження будуть позбавлені права оскаржувати їх в апеляційному порядку, відсутністю їх заперечень проти визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, суд ухвалив при дослідженні доказів обмежитись допитом обвинуваченого, дослідженням письмових доказів, що характеризують його особу та мають значення для вирішення питання щодо долі речових доказів.
Безгосподарське використання земель полягає в умисних діях чи бездіяльності щодо незабезпечення ефективного та раціонального використання земельних ресурсів, що призвело до шкідливих наслідків, зазначених в диспозиції статті 254 КК України: тривале зниження або втрату їх родючості, виведення земель із сільськогосподарського обороту, змивання гумусного шару, порушення структури ґрунту (постанова ВС від 28.09.2023 в справі №157/538/18).
Суспільно небезпечні наслідки у виді тривалого зниження або втрати родючості земель, виведення їх з сільськогосподарського обороту, змивання гумусного шару, порушення структури ґрунту є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 254 КК, що з-поміж інших відмежовує його від складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 53 КУпАП.
На відміну від адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53 КУпАП, законодавець передбачив кримінальну відповідальність і сформував матеріальний склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 254 КК України, обов`язковою ознакою об`єктивної сторони якого є визначений у відповідній статті КК України наслідок. З урахуванням наведених вище обставин справи, суд доходить висновку, що вчинені обвинуваченим дії містять у собі склад правопорушення, передбаченого ст. 254 КК України, оскільки потягнули за собою негативні наслідки у виді порушення структури ґрунту, відповідні обставини сторонами кримінального провадження, представником потерпілої юридичної особи, не заперечувалися.
Близький за змістом висновок сформульований у постанові ВС від 16.03.2021 в справі №742/1669/17.
Дії ОСОБА_6 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 254 КК України як безгосподарське використання земель, що спричинило порушення структури ґрунту.
Визначені в ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке б ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства.
Відповідно до вказаних засад обвинуваченому має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Виходячи з принципу співмірності, цей захід примусу за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винуватого. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують і обтяжують.
Конституційний Суд України у рішенні від 02.11.2004р. № 15-рп/2004 зазначив, що: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину. Категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України».
Частиною 2 ст. 50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Призначаючи ОСОБА_6 покарання суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує, наявність пом`якшуючої покарання обставини – щирого каяття, відсутність обставин, що обтяжують покарання, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що, згідно зі ст. 12 КК України, є кримінальним проступком, особу обвинуваченого, який є особою похилого віку, в минулому до кримінальної відповідальності не притягувався, за місцем проживання характеризується позитивно, на профілактичних обліках лікарів психіатра та нарколога не перебуває, має на утриманні неповнолітнього сина.
Викладені обставини, на переконання суду, не надають достатніх підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 положень статей 69, 69-1 КК України.
Отже обвинуваченому, враховуючи принципи законності, справедливості та обґрунтованості, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для його виправлення, в межах санкції інкримінованої йому статті особливої частини Кримінального кодексу України у виді штрафу, що в даному випадку є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігатиме вчиненню ним, а також іншими особами кримінальних правопорушень, а підстави для застосування до обвинуваченого додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю – відсутні.
Майнової шкоди кримінальним правопорушенням не завдано, цивільний позов не пред`являвся, процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_6 не обирався, підстави для застосування запобіжного заходу до набрання вироком законної сили – відсутні.
Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
Згідно із ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Ухвалою слідчого судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 15.06.2026 в справі №703/3720/26, провадження 1-кс/703/405/26 накладений арешт на екскаватор ЕО-3211ЕМ-1, 1992 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_7 , такий фактично перебував в користуванні ОСОБА_8 .
Враховуючи відсутність підстав для подальшого застосування такого заходу, оскільки санкцією ч. 1 ст. 254 КК України не передбачено покарання у виді конфіскації майна, за відсутності підстав для застосування спеціальної конфіскації, цивільного позову, накладений арешт слід скасувати.
На підставі викладеного, керуючись ст. 368, 369-370, 373, 374 КПК України, суд,
у х в а л и в :
ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, що передбачене ч. 1 ст. 254 КК України і призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.
Скасувати арешт, що накладений ухвалою слідчого судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 15.06.2026 в справі №703/3720/26, провадження 1-кс/703/405/26 на екскаватор ЕО-3211ЕМ-1, 1992 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , знявши обмеження щодо його користування, розпорядження, відчуження.
Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Черкаського апеляційного суду через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Роз`яснити, що вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Копію вироку у день його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Головуючий: ОСОБА_1
Оригінал: reyestr.court.gov.ua