Вирок від 14 вересня 2026 р. у справі №711/12196/25 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Справа № 711/12196/25

Номер провадження 1-кп/711/280/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2026 року м.Черкаси

Придніпровський районний суд м.Черкаси в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретарів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

прокурора ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Придніпровського районного суду м.Черкаси кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025250310001864 від 28.05.2025, стосовно:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Черкаси Черкаської області, громадянина України, українця, з середньою освітою, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, який на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей не має, депутатом, особою з інвалідністю не являється, зареєстрований та фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Будучи обізнаним з постановою Соснівського районного суду м.Черкаси справа №712/2940/23 від 25.04.2023, ОСОБА_6 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 40 800 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 років.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

Однак, ОСОБА_6 , достовірно знаючи про наявність вказаної постанови суду, яка набрала законної сили, умисно з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, та маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч.2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, всупереч рішенню суду, зокрема:

- 25.04.2023 близько 20 годині 30 хвилин, перебуваючи за адресою: м. Черкаси, вул. Пастерівська 319 керував автомобілем марки Москвич 2140-54, реєстраційний номер НОМЕР_1 був зупинений працівниками управління патрульної поліції в Черкаській області на підставі п. 2 ч. 1. ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» якого притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 40 800 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 років (постанова Соснівського районного суду м. Черкаси від 25.05.2023 справа № 711/2940/23);

- 02.08.2024 року близько о 22 годині 30 хвилині, перебуваючи за адресою: м. Черкаси, вул. Пастерівська, буд. 90 керував скутером марки «BISON 1150QN12» без номерних знаків був зупинений працівниками управління патрульної поліції в Черкаській області на підставі п. 2 ч. 1. ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» якого притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 17 000 гривень (постанова Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09.09.2024 справа № 711/6218/24);

- 26.10.2024 року близько о 17 годині 40 хвилин, перебуваючи за адресою: м.Черкаси, прос. Хіміків, буд. 40 керував транспортним засобом марки «Opel Kadet» реєстраційний номер НОМЕР_2 був зупинений працівниками управління патрульної поліції в Черкаській області на підставі п. 2 ч. 1. ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» якого притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 та ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 40 800 гривень та позбавлено права керування транспортними засобами на 5 років (постанова Соснівського районного суду м. Черкаси від 18.11.2024 справа № 711/13088/24);

- 27.11.2024 року близько о 20 годині 50 хвилин, перебуваючи за адресою: м. Черкаси, вул. Пастерівська, буд. 57 керував транспортним засобом марки «Opel Kadet» реєстраційний номер НОМЕР_2 був зупинений працівниками управління патрульної поліції в Черкаській області на підставі п. 2 ч. 1. ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» якого притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 17 000 гривень (постанова Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27.11.2024 справа № 711/7850/24);

- 03.12.2024 року близько о 00 годин 11 хвилин, перебуваючи за адресою: м. Черкаси, вул. Героїв Дніпра, буд. 29 керував транспортним скутером марки «Bison JJ50Q T12» без номерного знаку був зупинений працівниками управління патрульної поліції в Черкаській області на підставі п. 2 ч. 1. ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» якого притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 74 800 гривень та позбавлено права керування транспортними засобами на 5 років (постанова Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15.01.2025 справа № 711/9677/25);

Дії ОСОБА_6 кваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України визнав повністю, у вчиненому щиро покаявся, підтвердивши обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування злочину, викладених в обвинувальному акті, які відповідають дійсності і він їх у повному обсязі підтверджує. Пояснив, що дійсно постанови суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом не виконував, а продовжував керувати автомобілем, та не сплачував штрафи, накладені судом. Просив врахувати, що повністю визнав свою провину, зробивши для себе належні висновки, засуджує свою поведінку. У скоєному щиро розкаявся та просив суворо не карати, бо має низку тяжких захворювань, мав третю групу інвалідності. Просив надавши шанс на виправлення.

Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства злочину при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності його позиції, роз`яснивши йому положення ч.3 ст.349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, вислухавши думку прокурора, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави вважати, що останній себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає під примусом.

Заперечень з приводу оголошених фактичних обставин, встановлених в ході досудового розслідування в кримінальному проваджені, від сторін не надійшло, учасники погодилися із кваліфікацією вчинених діянь, будь-які заперечення відсутні.

Вина обвинуваченого підтверджується доказами, які були зібрані органами досудового розслідування і які він визнав в судовому засіданні, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України.

Це узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, покази якого є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин злочину, добровільності та істинності його позиції, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, висновок експерта №529 за результатами судово-психіатричної експертизи від 25.08.2026, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Дії обвинуваченого ОСОБА_6 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 382 КК України – умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Суд, призначаючи обвинуваченому покарання, ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.

За змістом статей 50, 65 КК України та п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 р. зі змінами від 06.11.2009 р., особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину. Індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром якої є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.

Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд відповідно до ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, який відповідно ст.12 КК України, відноситься до категорії нетяжкого злочину, дані про особу обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, не є учасником бойових дій, не є особою з інвалідністю, характеризується посередньо, офіційно не працевлаштований, на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей не має, перебуває на замісній підтримуючій терапії у лікаря нарколога (психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання опіоїдів. Стан залежності), під наглядом лікаря-психіатра КНП «ЧОПНД Черкаської обласної ради» не перебуває та згідно висновку експерта судово - психіатричної експертизи №529 від 28.08.2026 у ОСОБА_6 на період часу, до якого відноситься скоєння інкримінованого йому дій, страждав розладами психіки і поведінки внаслідок вживання опіоїдів з синдромом залежності та постійною формою вживання, що не позбавляло його здатності усвідомлювати свої дії та свідомо керувати ними. За свої психічним станом на теперішній час ОСОБА_6 виявляє ознаки розладів психіки і поведінки внаслідок вживання опіоїдів з синдромом залежності та постійною формою вживання, що на теперішній час не позбавляє його здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_6 не потребує застосування до нього примусових заходів медичного характеру. За своїм психічним станом на теперішній час здатен брати участь в судових засіданням.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, згідно зі ст.66 КК України, суд визнає щире каяття. Про цю обставину, на думку суду, свідчать показання ОСОБА_6 , які не спростовані стороною обвинувачення, зокрема, що він визнав вину та щиро покаявся у вчиненому злочині.

При цьому, суд враховує, що щире каяття характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, тобто характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого кримінального правопорушення, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

У судовому засіданні обвинувачений свою вину визнав у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаявся, критично оцінював свої дії та готовий нести відповідальність за вчинене, та виконати постанови суду,що також свідчить про те, що особа розуміє тяжкість наслідків від своїх дій та щиро кається.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно ст.67 КК України, судом не встановлено.

На підставі вищевикладеного, враховуючи вимоги ст.65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а також суспільну небезпеку злочинних діянь, та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії нетяжких злочинів, суд вважає необхідним призначити покарання ОСОБА_6 у виді позбавлення волі.

Разом з тим, суд також враховує: загальні засади призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості; вимоги ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер; поведінку обвинуваченого до та після вчинення кримінального правопорушення, який усвідомлюючи свою провину, зробивши належні висновки, надав правдиві свідчення про обставини вчиненого ним кримінального правопорушення, яке повністю викривають його у вчинені злочину, дав критичну оцінку своїм злочинним діям, виказав готовність нести кримінальну відповідальність, усвідомлюючи свою провину, що свідчить про його щире каяття.

Призначаючи покарання обвинуваченому, та встановлюючи ступінь його вини у вказаному злочині, суд дає оцінку не окремому вчинку обвинуваченого, а і його особистості, наскільки вона проявилася у злочинних діях, наскільки він має нахили до скоєння правопорушень.

Покарання не повинно перевищувати міру суворості, яка є достатньою для утримання людей від злочинів. Мета покарання полягає не в суворості призначеного покарання. Однією з головних складових мети покарання є прагнення перешкодити винному знову завдати шкоду суспільству й утримати інших від вчинення тих самих дій. Тому на думку суду слід застосовувати тільки такі покарання, які при збереженні пропорційності зі злочинами залишали б найбільш сильне і найбільш тривале враження на свідомість людей.

Суворе покарання, яке не враховує особистість обвинуваченого, робить покарання абсолютно безрезультатним, бо вона знищує покарання як результат права. Аспекти покарання, його різні сторони повинні враховувати інтереси потерпілих так і обвинуваченого. При всій своїй суворості кримінальні покарання не повинні викидати людину із суспільства, завдавати йому зайві страждання та муки.

Виходячи з принципу гуманізму, суд вважає, що при зазначених вище обставинах призначення ОСОБА_6 навіть мінімального покарання у виді позбавлення волі в межах санкції вказаної норми було б явно несправедливим.

Згідно ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

З урахуванням вищевикладених обставин по справі, враховуючи відомості про особу обвинуваченого, який вину визнав, щиро розкаявся у вчиненому злочині, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства, шляхом звільнення від відбування покарання з іспитовим строком на підставі ст. 75 КК України, а також вважає необхідним покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 обов`язки у відповідності з п.п. 1,2 ч.1 ст. 76 КК України.

Підстав для застосування ст. 69 КК України чи приписів ст. 69-1 КК України, до обвинуваченого, суд не вбачає, у зв`язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані.

Призначення ОСОБА_6 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.

Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення саме мети визначеної ст.50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. При цьому, покарання у виді позбавлення чи обмеження волі є винятковими покараннями, які застосовуються щодо осіб, виправлення яких є неможливим в іншій, передбачений законом спосіб.

В рамках даного кримінального провадження стосовно обвинуваченого запобіжний захід не обирався. Враховуючи те, що під час судового розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу від учасників судового провадження на розгляд суду не надходили, а тому підстав відповідно до положень ст. 177, 178 КПК України для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу до набрання вироком законної сили, суд не вбачає.

Цивільний позов у встановленому законом порядку в даному кримінальному провадженні не заявлений.

Питання речових доказів у кримінальному провадженні підлягає вирішенню в порядку ст. 100 КПК України. Процесуальні витрати відсутні.

Керуючись ст.ст.7, 100, 124, 368-371, 373, 376, 392, 395 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.1 ст.382 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.

Відповідно до п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_6 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили - не обирати.

Речові докази по кримінальному провадженню: - відео, що знаходиться на оптичному носії інформації, що був отриманий на підставі постанови слідчого слідчого відділу Черкаського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області ОСОБА_7 про зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото-, кінозйомки, відеозапису; - відео, що знаходиться на оптичному носії інформації, що був отриманий в ході тимчасового доступу до судової справи Соснівського районного суду м. Черкаси справа №712/2940/23 від 25.04.2023 року; - відео, що знаходиться на оптичному носії інформації, що був отриманий в ході тимчасового доступу до судової справи Соснівського районного суду м. Черкаси справа №712/13088/24 від 18.11.2024 року; - відео, що знаходиться на оптичному носії інформації, що був отриманий в ході тимчасового доступу до судової справи Придніпровського районного суду м. Черкаси справа №711/7850/24 від 27.11.2024; - відео, що знаходиться на оптичному носії інформації, що був отриманий в ході тимчасового доступу до судової справи Придніпровського районного суду м. Черкаси справа №711/9677/25 від 15.01.2025 року, які зберігаються в матеріалах кримінального провадження, залишити в матеріалах провадження протягом всього часу їх зберігання.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м.Черкаси протягом 30 днів - учасниками процесу з дня його проголошення.

Відповідно до ч.2 ст.394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч.2 ст.395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Згідно ст.376 ч.6 КПК України копія вироку вручається негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1