Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №694/1991/26 — Лисянський районний суд Черкаської області

Справа № 694/1991/26

Провадження № 2/700/804/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року Лисянський районний суд Черкаської області в складі головуючого судді Бесараб Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Лисянка цивільну справу №694/1991/26, провадження №2/700/804/26 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», представник позивача – Мохир Ярослав Вікторович до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А H О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 15.11.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем укладено кредитний договір №14.11.2025-100001044, відповідно до якого ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 25400,00 грн, строком на 140 днів, процентна ставка у розмірі 1% за один день користування кредитом. ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, відповідно до договору від 15.11.2025 та квитанції про перерахунок коштів надало відповідачу кредит у розмірі 25400,00 грн. В свою чергу відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на 22.06.2026 утворилася заборгованість у розмірі 61092,85 грн. З урахуванням вищенаведеного, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №14.11.2025-100001044 від 15.11.2025 в розмірі 61092,85 грн, витрати на сплату судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрати пов`язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення у розмірі 150,00 грн.

Ухвалою суду від 11 серпня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.

Представник позивача ТОВ «Споживчий центр» в позовній заяві вказав про слухання справи у його відсутності, заявлені вимоги підтримує, просить такі задовольнити.

Відповідач була належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи, відзив до суду не подавала.

Дослідивши матеріали даної справи та докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Судом із матеріалів справи встановлено, що 15 листопада 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем укладено кредитний договір №14.11.2025-100001044, відповідно до якого ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 25400,00 грн, строком на 140 днів, процентна ставка у розмірі 1% за один день користування кредитом, дата повернення кредиту – 03.04.2026. Комісія, пов`язана з наданням кредиту – 20% від суми кредиту та дорівнює 900,00 грн, яка розраховується шляхом множення суми кредиту на розмір комісії у відсотковому значенні, нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту. Крім того, нараховується неустойка за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання. Також згідно договору позичальник, який прострочив виконання будь-якого грошового зобов`язання за договором, зокрема, зобов`язання зі сплати Кредиту/його частини та/або Процентів/їх частини та/або Комісії(їй)/ її(їх) частини (якщо Комісія (ії) встановлена(і) договором) у терміни/строки, що передбачені договором, на вимогу Кредитодавця зобов`язаний сплатити Кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 170000% річних від суми заборгованості за весь час прострочення відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України. Кредитодавець має право нараховувати вказані проценти річних, починаючи з першого дня прострочення виконання зобов`язання (в тому числі, якщо прострочення виконання виникло до закінчення строку, на який надається кредит) за кожен день прострочення його виконання. Базою нарахування вказаних процентів є сума простроченого грошового зобов`язання, зокрема, сума прострочених кредиту/його частини та/або процентів/їх частини та/або комісії(їй)/ її(їх) частини. Проценти річних не нараховуються на прострочені раніше нараховані проценти річних. При цьому сторони домовились, що у випадку, якщо розмір процентів річних, нарахованих за один день прострочення, перевищує 12225,50 грн, за даним договором застосовується спеціальна договірна умова по зменшенню процентів річних за відповідний день, а саме розмір річних, які нараховуються за відповідний день, становить 12225,50 грн. Також сторони домовились, що проценти річних не нараховуються, якщо сума простроченого грошового зобов`язання є меншою, ніж 100 грн.

Відповідно до п. 3.1 Договору кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити кредит та проценти за користування ним.

Відповідно до п. 4.1 Договору Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № 5168-74XX-XXXX-1781.

Згідно з п. 4.3. Договору днем надання кредиту вважається день списання відповідної суми коштів з рахунку кредитодавця, а днем погашення кредиту/сплати платежу – день надходження коштів у касу кредитодавця готівкою або зарахування на поточний рахунок кредитодавця, що підтверджується випискою з поточного рахунку кредитодавця.

Відповідно до п. 6.1 Договору Позичальник зобов`язується використати Кредит на зазначені в Договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України, і забезпечити своєчасне повернення Кредиту та Процентів шляхом внесення в касу кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок кредитодавця.

15.11.2025 позивач надав відповідачу кредит у розмірі 25400,00 грн, що підтверджується копією квитанції про перерахунок коштів на рахунок відповідача, чим виконав свої зобов`язання своєчасно та в повному обсязі.

Відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, була проведена лише часткова сплата по вищезазначеному кредитному договору а саме: на суму 1058,73 грн від 29.11.2025, на суму 4068,96 грн від 13.12.2025 та на суму 4000, грн від 27.12.2025, у зв`язку з чим, станом на 22.06.2026 утворилася заборгованість у розмірі 61092,85 грн, з яких:

24941,81 грн – заборгованість за тілом кредиту;

23925,54 грн – заборгованість за процентами;

12225,50 грн – заборгованость по відсотках відповідно до ст.625 ЦК України.

Розглядаючи даний спір, суд виходить із того, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються загальними положення ЦК України про зобов`язання та параграфом 2 Глави 71 ЦК України «Кредит».

Відповідно до ч. 1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

ТОВ «Споживчий центр» виконало свої зобов`язання своєчасно та в повному обсязі. До теперішнього часу відповідач не сплатила в повному обсязі позивачу заборгованість, розрахунок та розмір якої зазначені в додатку до даної позовної заяви, чим порушила свої зобов`язання, встановлені договором.

Також, частиною 1статті 1046 ЦК України визначено, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Стаття 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму або не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

На підставі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Встановлено, що відповідач з умовами договору була ознайомлена, підписала договір №14.11.2025-100001044 від 15.11.2025, однак умови договору порушила, що не спростовано відповідачем.

Отже, позивачем доведено факт укладення кредитного договору, факт отримання відповідачем грошових коштів та порушення нею зобов`язання щодо їх повернення.

Беручи до уваги те, що відповідач ОСОБА_1 не виконала належним чином зобов`язання щодо погашення заборгованості за кредитним договором, в обумовлені договором строки, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення основного боргу та прострочених платежів по процентах підлягають до задоволення в повному обсязі.

Щодо стягнення процентів відповідно до ст.625 ЦК України, суд зазначає наступне.

Суд не погоджується з розміром процентів відповідно до ст.625 ЦК України за користування кредитом, які просить стягнути позивач, з таких підстав.

Закон України «Про споживче кредитування» визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.

Відповідно до положень пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи ту обставину, що відсотки за ст.625 ЦК України, які передбачені кредитним договором, нараховані у період дії в Україні воєнного стану, вони підлягають списанню кредитодавцем та підстави для їх стягнення за рішенням суду відсутні.

З урахуванням вищевикладеного та беручи до уваги, що відповідач ОСОБА_1 не виконала належним чином зобов`язання щодо погашення заборгованості за кредитним договором №14.11.2025-100001044 від 15.11.2025, який був укладений між відповідачем та ТОВ «Споживчий центр», як в обумовлені договором строки, та враховуючи відсутність відомостей про те, що відповідач на час розгляду справи виконала свої зобов`язання за договором перед позивачем, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» підлягають до часткового задоволення та стягнення заборгованості в сумі 48867,35 грн, яка складається з тіла кредиту в розмірі 24941,81 грн та заборгованості за процентами в сумі 23925,54 грн.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Беручи до уваги, що позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» підлягають задоволенню частково, відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути частину судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору становлять 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № СЦ00116115 від 16.06.2026.

Так, 48867,35 грн (вимоги позивача, які підлягають задоволенню) відповідає 79,99 % від заявленої ціни позову 61092,85 грн, отже саме такий відсоток від сплаченого позивачем судового збору необхідно стягнути з відповідача на користь позивача, що в грошовому еквіваленті становить 2129,65 грн (2662,40 *79,99%).

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Витрати на поштові відправлення (зокрема, витрати на направлення копії позовної заяви та додатків до неї іншим учасникам справи) є складовою частиною інших витрат, пов`язаних із розглядом справи, та належать до судових витрат, які підлягають відшкодуванню.

За загальним правилом, якщо позов задоволено частково, поштові витрати розподіляються між сторонами пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а в разі повного задоволення – стягуються з відповідача повністю на користь позивача.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сплачені ТОВ «Споживчий центр» поштові витрати в сумі 150,00 грн підлягають частковому відшкодуванню з відповідача в сумі 119,99 грн (150,00 *79,99%)

На підставі ст.ст.11,205,207, 512-515,526,610,612, 625-629,634,638, 1049,1050,1054 ЦК України, керуючись ст.ст.410,12,81,141,223,258,259,263-265,352,354-355 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», представник позивача – Мохир Ярослав Вікторович до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №14.11.2025-100001044 від 15.11.2025 в розмірі 48867,35 грн (сорок вісім тисяч вісімсот шістдесят сім гривень 35 копійок).

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір в розмірі 2129,65 грн (дві тисячі сто двадцять дев`ять гривень 65 копійок) та витрати пов`язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви з додатками у паперовій формі у розмірі 119,99 грн (сто дев`ятнадцять гривень 99 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін:

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження: вул. Саксаганського, 133А м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ: 37356833.

Представник позивача – Мохир Ярослав Вікторович, місцезнаходження: вул. Саксаганського, 133А, м. Київ.

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової карти платників податків: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Наталія БЕСАРАБ