Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №696/736/26 — Кам'янський районний суд Черкаської області

14.09.2026

Справа № 696/736/26

Провадження № 2/696/552/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року м. Кам`янка

Кам`янський районний суду Черкаської області у складі:

головуючої судді Ніколенко О.Є.,

за участю:

секретаря судового засідання Старущенко Н.П.,

представника позивача адвоката Пономаренка А.В.,

представника третьої особи Кіян О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування Кам`янської міської ради, про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини,

УСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Пономаренко А.В., звернувся до Кам`янського районного суду Черкаської області з вищевказаним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що в період з 16.04.2015 по 14.01.2026 він перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою. Від шлюбу мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З 16.08.2025 позивач перебуває на військовій службі у лавах ЗСУ. Відповідачка в свою чергу виїхала за кордон, де працює за трудовим договором з 10.04.2026, дитину залишила на бабусю (матір позивача), його вихованням та утриманням не займається. Мати позивача не має можливості доглядати за онуком, оскільки має доглядати за власною матір`ю, яка перебуває на амбулаторному лікуванні. У зв`язку з викладеним, за дитиною нікому доглядати та позивач звернувся до суду із даним позовом.

01 червня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

16 червня 2026 підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Пономаренко А.В. підтримав заявлені вимоги. Суду пояснив, що встановлення даного факту має значення для позивача, оскільки наразі він є мобілізованим до лав ЗСУ та проходить військову службу, а мама його сина виїхала за кордон на заробітки, вихованням дитини не займається. Тобто, наразі дитина знаходиться без батьківського виховання та нагляду, що суперечить інтересам дитини. Позивач звернувся з даним позовом з метою звільнення з військової служби, оскільки ст. 26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» дає таке право на підставі рішення суду про встановлення факту одноосібного виховання дитини батьком. А тому представник просив суд задовольнити вимогу. Проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

У судовому засіданні представник третьої особи - Органу опіки та піклування Кам`янської міської ради – Кіян О.В., заперечила проти задоволення позову, пояснила, що такий факт на думку органу опіки є недоведеним, адже не можна стверджувати про невиконання матір`ю своїх батьківських обов`язків з урахуванням того, що остання підтримує спілкування з сином, забирала його до себе на той період коли перебувала в Україні.

Відповідач у призначені судові засідання не з`явилася. 10.08.2026 до суду надійшла заява про розгляд справи без її участі, проти задоволення позову не заперечує.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника третьої особи, допитавши свідків, узявши до уваги наявні письмові докази, суд ураховує наступне.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту одноосібного виховання дитини, мотивуючи свою вимогу тим, що після розірвання шлюбу відповідачка участі у вихованні дитини не приймає з часу залишення території. Підставою звернення до суду з даним позовом зазначив можливість реалізації права бути звільненим з військової служби на підставі п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Питання сімейних відносин, спорів про виконання батьками обов`язків щодо виховання та утримання дітей регулюються нормами Сімейного кодексу України.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Частинами 1, 2 статті 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу. Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

У п. 87 Постанови Велика палата Верховного Суду 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22 (провадження № 14-132цс23) зазначила, оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України "невідчужуваність" сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини.

Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є батьком неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Мамою дитини є відповідач по справі ОСОБА_2 .

Відповідно до довідки в/ч НОМЕР_1 від 28.10.2025 солдат ОСОБА_1 перебуває на військові службі у вказаній військовій частині.

Як зазначив позивач, він має право на звільнення з військової служби, оскільки після виїзду ОСОБА_2 за кордон, лише він може утримувати та виховувати дитину, однак через несення ним військової служби дитина фактично позбавлена батьківського піклування.

Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов проживання від 29.04.2026, складеного старостою с. Косарі, на даний момент фактичний догляд за дитиною здійснює бабуся ОСОБА_4 , а матеріальне забезпечення покладено на ОСОБА_2 . Дитина забезпечена усім необхідним.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 , яка є матір`ю позивача та бабусею дитини, в судовому засіданні підтвердила, що займається вихованням онука, так як її син перебуває на військовій службі, а невістка виїхала за кордон на заробітки. Вказує, що кошти на утримання дитини дає її син, мати дитини фінансово не допомагає.

Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні надала суду показання про те, що вона є знайомою сім`ї ОСОБА_6 . Підтвердила, що дитина наразі перебуває на вихованні у батьків позивача. Мати дитини перебуває за кордоном, однак коли останнього разу поверталась в Україну, забирала сина до себе. Щодо утримання дитини, то зазначає, що зі слів бабусі ОСОБА_4 позивач повністю утримує дитину.

Приймаючи рішення у даній справі, суд ураховує, що встановлення факту самостійного виховання дитини є важливим юридичним процесом, що захищає як інтереси самої дитини, так і батьків. А тому важливим є дослідження усіх доказів на підтвердження даного факту.

Так, у акті обстеження умов проживання від 29.04.2026 зазначено, що на даний момент фактичний догляд за дитиною здійснює бабуся ОСОБА_4 , а матеріальне забезпечення покладено на ОСОБА_2 . Дитина забезпечена усім необхідним.

При цьому, допитані в судовому засіданні свідки зазначили, що відповідачка ОСОБА_2 спілкується зі свої сином, забирає його до себе коли повертається в Україну. Аналогічні пояснення надала в судовому засідання представник Органу опіки та піклування.

За такого суд звертає увагу, що сам факт перебування відповідачки за межами України, є свідченням того, що відповідачка не має можливості безпосереднього спілкуватися з сином за місцем його проживання, однак вказана обставина не може слугувати беззаперечним доказом самоусунення останньої від батьківського обов`язку в частині виховання дитини.

Частиною першою статті 152 СК України встановлено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Як було зазначено судом раніше, факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини.

Позивач звернувся до суду з вимогою про встановлення вказаної обставини.

Як було зазначено у позовній заяві, а також з`ясовано в судовому засіданні та підтверджено представником позивача, ОСОБА_1 не звертався до суду з приводу позбавлення відповідачки батьківських прав або стягнення з неї аліментів на утримання дитини, оскільки до часу мобілізації його все влаштовувало і на тепер він не бажає настання негативних наслідків для відповідачки, виходячи з інтересів дитини. Підставою для звернення з даним позовом слугує його бажання звільнитися з військової служби, що також є в інтересах дитини.

Вказане свідчить про те, що між позивачем та відповідачкою фактично відсутній спір і доказів у підтвердження наявності спору між сторонами суду не надано.

Відповідно до п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється під час дії воєнного стану, зокрема, військовослужбовці, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

В силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.

Проте позивач бажає реалізувати своє право на звільнення саме на підставі рішення суду про встановлення факту одноосібного виховання ним сина.

Ураховуючи зазначене та надаючи оцінку поданим позивачем доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що докази у підтвердження факту одноосібного виховання ОСОБА_1 сина ОСОБА_3 є непереконливими та у своїй сукупності недостатніми аби суд дійшов висновку, що відповідачка ОСОБА_2 не приймає участі у вихованні дитини ОСОБА_3 , і, як наслідок, позивач ОСОБА_1 здійснює таке виховання одноосібно. Ба більше, позивач самостійно не здійснює виховання та утримання сина, так як перебуває на службі в ЗСУ.

За таких обставин, ураховуючи, що спір між сторонами щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини фактично відсутній та факт одноосібного виховання позивачем сина ОСОБА_3 не знайшов свого підтвердження під час розгляду справи, суд прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Згідно з ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, відповідно до ст.141 ЦПК України, понесені судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись статтями 12, 13, 18, 76-82, 141, 263-265, 280-284, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування Кам`янської міської ради, про встановлення факту самостійного виховання та утримання ОСОБА_1 малолітньої дитини ОСОБА_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст судового рішення складено 14.09.2026 року.

Повне найменування сторін та їх місцезнаходження:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Третя особа: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Кам`янської міської ради, місцезнаходження: 20801, Черкаська область, Черкаський район, м. Кам`янка, вул. Героїв Майдану, 37, код ЄДРПОУ 04060855.

Суддя О.Є. Ніколенко