Вирок від 14 вересня 2026 р. у справі №695/3886/24 — Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/3886/24

Номер рядка у звіті 44

15 вересня 2026 року м. Золотоноша Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретарів судового засідання – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

прокурора – ОСОБА_4 ,

потерпілого – ОСОБА_5 ,

обвинуваченого – ОСОБА_6 ,

захисника – адвоката ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золотоноша кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024250370001844 від 25.09.2024 про обвинувачення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Гельмязів Золотоніського р-ну Черкаської обл., громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, неодруженого, на утриманні має малолітню дитину ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , працюючого головним механіком у ПП «НАДІЯ», зареєстрованого по АДРЕСА_1 , проживаючого по АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 146 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_6 24.09.2024 близько 23.30 год., перебуваючи на перехресті вулиць Центральної та Козацької в с. Гельмязів Золотоніського району Черкаської області, з мотивів особистих неприязних відносин, усвідомлюючи суспільну небезпечність та незаконність свого діяння, умисно, протиправно, з метою примушення потерпілого ОСОБА_5 підкоритися своїй волі вчинив стосовно потерпілого психічний тиск, а саме погрожував останньому фізичною розправою, та застосувавши фізичну силу до потерпілого, що виразилося у нанесенні близько десяти ударів по різних частинах тіла потерпілого, в тому числі по спині та руках, відрізком пластикової труби білого кольору, в порушення вимог статей 3, 29, 33 Конституції України, статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», проти волі потерпілого, із застосуванням фізичної сили, заштовхав потерпілого на заднє сидіння автомобіля марки «Mercedes 4MATIС ML320» д.н.з. європейського зразка PL «KOL 99 SE», в якому відразу з метою позбавлення можливості потерпілого вільно пересуватися та рухатися, зв`язав руки потерпілого електричним кабелем білого кольору та прив`язав їх за допомогою вказаного кабелю до підголівника переднього сидіння водія, чим позбавив можливості потерпілого вільно пересуватися та рухатися, тобто фактично незаконно позбавив його волі, після чого безперервно перевозив потерпілого ОСОБА_5 у вказаному стані до 00.04 год. 25.09.2024 до земельної ділянки, розташованої в адміністративно-територіальних межах с. Гельмязів Золотоніського району Черкаської області поблизу річки Супій, де відв`язав та висадив потерпілого з вказаного автомобіля, після чого поїхав у невідомому напрямку.

Він же, 24.09.2024 близько 23.30 год., перебуваючи на перехресті вулиць Центральної та Козацької в с. Гельмязів Золотоніського району Черкаської області, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, діючи з прямим умислом, спрямованим на спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_5 та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, умисно наніс потерпілому близько десяти ударів по різних частинах тіла, в тому числі по спині та руках, відрізком пластикової труби білого кольору, який тримав обома руками, внаслідок чого спричинив потерпілому тілесні ушкодження у вигляді синців на спині та лівому передпліччі, які виникли від дії тупого твердого предмета чи предметів, які згідно висновку експерта від 29.09.2024 № 05-8-01/357 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину в інкримінованих йому діяннях визнав в повному обсязі при обставинах, визначених в обвинувальному акті, вказавши, що події, а також час та спосіб скоєння ним кримінальних правопорушень, зазначені в обвинувальному акті, викладені вірно та відповідають дійсності, він їх в повному обсязі підтверджує, щиро розкаюється у вчиненому, просить суворо не карати, зрозумів всю протиправність своєї поведінки.

Потерпілий ОСОБА_5 у судовому засіданні 13.02.2025 вказав, що 24.09.2024 близько 23.30 год. ОСОБА_6 наніс йому декілька ударів, кинув до автомобіля та катав по селу. Фактичні обставини, вказані в обвинувальному акті не оспорював. Не заперечував щодо розгляду справи в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України. У судове засідання 15.09.2026 потерпілий не з`явився. Подав до суду заяву, в якій просив судовий розгляд проводити без його участі та призначити вид покарання на розсуд суду.

Суд приймає до уваги показання обвинуваченого про обставини вчинення ним кримінальних правопорушень і приходить до висновку, що дії обвинуваченого правильно кваліфіковані органом досудового розслідування за: ч. 1 ст. 146 КК України, як незаконне позбавлення волі людини; ч. 1 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.

У судовому засіданні учасники судового розгляду не оспорювали обставини, при яких скоєні кримінальні правопорушення, тому суд вважає не доцільним досліджувати докази.

У відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України судом було з`ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст наведених вище обставин, а також встановлено відсутність сумнівів у добровільності їх позиції.

Крім того, учасникам судового провадження судом роз`яснені вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України щодо позбавлення права оскарження обставин, які ніким не оспорюються, в апеляційному порядку.

Суд вважає встановленою вину обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених: ч. 1 ст. 146 КК України, як незаконне позбавлення волі людини; ч. 1 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.

При вирішенні питання щодо виду та міри покарання, необхідного і достатнього для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, суд приймає до уваги роз`яснення, надані в пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», згідно з якими відповідно до пункту першого частини першої статті 65 КК України суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками), і менш суворого - особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.

Суд також враховує, що у постанові від 10.07.2018 (справа № 148/1211/15-к) Верховний Суд звернув увагу на те, що відповідно до статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.

Визначені у статті 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема й у справі «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення означає з`ясування судом, насамперед, питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у статті 12 КК України дається лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України бере до уваги ступінь суспільної небезпеки та тяжкість вчинених ним кримінальних правопорушень, дані, які характеризують його особу, стан здоров`я, вік обвинуваченого, сімейний стан, пом`якшуючі та обтяжуючі обставини.

Так, ОСОБА_6 раніше не судимий, вчинив кримінальний проступок та нетяжкий злочин, має постійне місце проживання, має на утриманні малолітню дитину, є особою з інвалідністю ІІ групи, позитивно характеризується за місцем проживання.

Разом із тим, враховуючи повне визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, суд вважає за можливе врахувати у якості обставин, що пом`якшують його покарання: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 , судом не встановлено.

З урахуванням фактичних обставин справи, ступеня тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, відсутності обтяжуючих покарання обставин, особи винного, який не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра, думки прокурора, який вважає можливим виправлення обвинуваченого без позбавлення його волі, суд приходить до висновку, що ОСОБА_6 необхідно призначити покарання в межах санкцій: ч. 1 ст. 146 КК України у виді позбавлення волі на строк три роки; ч. 1 ст. 125 КК України у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, яка передбачає поглинення менш сурового покарання більш суворим, призначити обвинуваченому остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.

Окрім цього, приймаючи до уваги дані про особу обвинуваченого, зокрема, те, що він раніше не судимий, має постійне місце проживання, наявність декількох пом`якшуючих покарання обставин, перебування на утриманні малолітньої дитини, суд дійшов висновку, що виправлення ОСОБА_6 можливе без ізоляції від суспільства, а тому вважає за можливе звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням відповідно до ст. 75 КК України, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Таке покарання, за глибоким переконанням суду, буде необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_6 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, буде відповідати меті покарання.

Обвинуваченому на стадії досудового розслідування був обраний запобіжний захід у виді домашнього арешту, строк дії якого закінчився 25.11.2024. Стороною обвинувачення клопотання про продовження строку або зміни запобіжного заходу не заявлялись, тому суд не вбачає підстав для обрання запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили.

Процесуальні витрати у кримінальному проваджені слід вирішити відповідно до ст. 124 КПК України.

Питання про долю речових доказів у кримінальному проваджені слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України підлягає скасуванню арешт, накладений ухвалою слідчого судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 27.09.2024 у справі № 695/3677/24 (провадження № 1-кс/695/887/24).

Керуючись ст.ст.368,370,373,374,376 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 146, ч. 1 ст. 125 КК України та призначити йому покарання:

за ч.1 ст. 146 КК України у виді трьох років позбавлення волі;

за ч. 1 ст. 125 КК України у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн..

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням остаточно обрати покарання у виді трьох років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням, якщо ОСОБА_6 протягом іспитового строку два роки, не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_6 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати за залучення експертів для проведення експертизи у розмірі 1591,80 грн..

Речові докази: мобільний телефон марки «ZTE», мобільний телефон марки «Motorola», ключі від автомобіля, які передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області – повернути законному володільцю ОСОБА_6 ; п`ять змивів із усіх ручок автомобіля, електричний кабель білого кольору, чоловічу кофту, дерев`яну палицю, складний металевий ніж, паперовий згорток із подрібненою речовиною рослинного походження, відрізок пластикової труби, які передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області – знищити; автомобіль марки «Mercedes 4MATIС ML320» д.н.з. європейського зразка PL «KOL 99 SE», який зберігається на майданчику тимчасового утримування транспортних засобів Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області – повернути законному володільцю ОСОБА_6 ; чотири диски формату DVD+R, які зберігаються в матеріалах кримінального провадження – залишити в матеріалах кримінального провадження.

Скасувати арешт на мобільний телефон марки «ZTE» сірого кольору, мобільний телефон марки «Motorola», ключі до автомобіля «Мерседес», автомобіль марки «Mercedes 4МАТІС ML320» д.н.з. європейського зразка PL «KOL 99 SE», п`ять змивів із ручок автомобіля накладений відповідно до ухвали слідчого судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 27.09.2024 у справі № 695/3677/24 (провадження № 1-кс/695/887/24).

Вирок може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду через Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду у відповідності з вимогами ч. 2 ст. 394 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченій та прокурору.

Суддя: ОСОБА_1