Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №692/828/26 — Драбівський районний суд Черкаської області

Справа № 692/828/26

Провадження № 2/692/710/26

15.09.26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року Драбівський районний суд Черкаської області в складі: головуючого судді – Чепурного О.П., при секретарі – Бубир В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Драбів цивільну справу в порядку спрощеного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги мотивує тим, що 13.12.2019 року між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №1972984, відповідно до умов якого відповідач отримав 6000,00 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. Кредитний договір підписано шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Кредитодавець умови договору виконав в повному обсязі. Відповідачем не було сплачено кредитні кошти, комісії і проценти за користування кредитом у строк встановлений кредитним договором.

27.03.2020 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №49-МЛ, згідно якого позивач набув статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Мілоан», в тому числі і до ОСОБА_1 .

Позивач зазначив, що сума заборгованості відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором відповідно до виписки з особового рахунку становить 18018,00 грн., з яких:

-6000,00 грн. прострочена заборгованість за сумою кредиту;

-9018,00 грн. прострочена заборгованість за сумою відсотків;

-3000,00 грн. заборгованість по штрафах/пені;

-0,00 грн. прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту.

Позивачем відповідачу було направлено письмову претензію про погашення кредитної заборгованості. Окрім того, позивач просив стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.

Розгляд вказаної справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження на підставі ухвали Драбівського районного суду від 03.06.2026 року.

Ухвалою суду відповідачу був наданий строк для подання заяви із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а також строк для подання відзиву на позов. Відповідач відзив та заперечень щодо спрощеного позовного провадження суду не надав.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося

Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цього Кодексу.

12.12.2019 року відповідач ОСОБА_1 заповнив Анкету-заяву на кредит №1972984 на са йті miloan.ua. Відповідно до анкети, позичальник вказав суму кредиту, строк, суму до повернення, складові кредиту, свої анкеті дані. В дані анкеті-заяві зазначений процес оформлення та розгляду заяви 1972984, результати прийняття рішення по заяві 1972984, погоджені умови кредитування по заяві 1972984.

Відповідно до копії кредитного договору №1972984 від 13.12.2019 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений на веб-сайті товариства miloan.ua. Відповідно до п.1.2 договору, сума кредиту становить 6000,00 грн., кредит надається загальним строком на 30 днів з 13.12.2019 (п.1.3.). Tepмін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 12.01.2020. Згідно п.1.5.1. комісія за надання кредиту 00,00 грн. Згідно п. 2.1. кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на рахунок платіжної картки. Згідно п.1.5.2. проценти за користування кредитом: 18,00 грн., які нараховуються за ставкою 0,01% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2.50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Тип процентної ставки фіксований. П.2.3. визначено умови пролонгації. Підписанням кредитного договору відповідач підтвердив, що вона ознайомився з наявними схемами кредитування, отримав проект цього кредитного договору разом з додатками, ознайомився з усіма його умовами.

Відповідно до довідки б/н від 10.09.2025 виданою ТОВ «Мілоан» про ідентифікацію, підтверджується, що ОСОБА_1 з яким укладено договір про споживчий кредиту №1972984 від 13.12.2019 ідентифікований ТОВ «Мілоан», акцепт підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором U94280, дата 13.12.2019 12:09:22, номер телефону на який відправлено одноразовий ідентифікатор +30999511132.

До даного договору додано графік платежів за договором про споживчий кредит, паспорт споживчого кредиту. Також в матеріалах справи наявна виписка з особового рахунка за кредитним договором №1972984 від 13.12.2019.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Частиною 1 ст.628ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання, як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

За змістом правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, у постанові від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, у постанові від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, якщо договір про надання фінансового кредиту підписаний за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами то підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. У такий спосіб сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

Відповідно до Розділу 10 кредитного договору «Реквізити сторін» вбачається, що даний договір підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором.

Відповідач не заперечує підписання кредитного договору, тому суд вважає дані обставини доведеними.

Щодо переходу права вимоги за кредитним договором суд зазначає наступне.

Згідно договору відступлення прав вимоги №49-МЛ від 27.03.2020 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» уклали договір про відступлення прав вимоги, згідно якого позивач набув статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Мілоан», в тому числі і до ОСОБА_1 . До даного договору додано акт приймання-передачі реєстру боржників. З витягу з реєстру боржників вбачається, що під №3910 значиться боржник ОСОБА_1 , сума заборгованості за кредитним договором №1972984 від 13.12.2019 складає 18018,00 грн.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Таким чином, перехід права вимоги до позивача підтверджується доданим до позову договором факторингу та реєстром боржників.

Щодо розміру заборгованості суд зазначає наступне.

Відповідно до розрахунку заборгованості, відповідач має непогашену заборгованість за договором позики №1972984 від 13.12.2019 р., який просить стягнути позивач з відповідача 18018,00 грн., з яких:

-6000,00 грн. прострочена заборгованість за сумою кредиту;

-9018,00 грн. прострочена заборгованість за сумою відсотків;

-3000,00 грн. заборгованість по штрафах/пені;

-0,00 грн. прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту.

Отримання відповідачем кредитних коштів за даним кредитним договором підтверджується платіжним дорученням 5133342 від 13.12.2019 року, де зазначено платником ТОВ «Мілоан», отримувачем: ОСОБА_1 , сума: 6000,00 грн., призначення платежу: кредитні кошти від ТОВ «Мілоан» згідно договору 1972984.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобов`язання належним чином не виконувала, у зв`язку з чим з нього на користь позивача належить стягнути заборгованість за тілом кредиту.

Стосовно заборгованості за відсотками за користування кредитом, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч.1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та в Постанові КГС ВС від 25.07.2023 № 910/19891/20 вказано, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 цього Кодексу, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання».

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Згідно кредитного договору останній день строку кредитування є 12.01.2020 р., тобто право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припинилося 12.01.2020. П.2.3 договору передбачена пролонгація строку кредитування. Відповідно до п.п.2.3.1 позичальник за наявності відповідної пропозиції позикодавця має право на продовження строку користування/повернення кредиту на таких самих умовах на певну кількість днів доступну у пропозиції, відповідно до розділу 6 правил. Для продовження строку користування кредитом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 правил, у т.ч. сплатити комісію за продовження кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Волевиявлення позичальника продовжити строк користування/повернення кредиту та укладення угоди про це, згідно п.6.14 правил підтверджується здійсненням ним відповідного платежу у спосіб, визначений п.2.5 договору.

Матеріали справи не містять відомостей про вчинення відповідачем дій, з метою продовження строку кредитування, які передбачені п.2.3. Таким чином, суд вважає, що позивач не додав до матеріалів докази на підтвердження того, що відповідачем здійснювались дії щодо продовження строку кредиту, а тому відповідно до умов кредитного кредит був наданий строком до 12.01.2020. Окрім того, в матеріалах справи відсутні будь-які інші додаткові угоди, якими передбачалося б продовження строку користування кредитом.

Проте, як вбачається з розрахунку заборгованості про щоденні нарахування за кредитним договором виданого первинним кредитором ТОВ «Мілоан» нарахування процентів за кредитним договором здійснювалися до 12.03.2020 року та відповідно в порядку визначеному п.1.6. та 2.2.3. договору.

А тому суд вважає, що наданий позивачем розрахунок щодо заборгованості по вказаному договору, таким, що не відповідає умовам договору та нормам чинного законодавства, а тому не бере його до уваги як належний та допустимий доказ.

При визначенні розміру відсотків за користування кредитом, суд бере до уваги, що кредит надано строком на 30 днів (п.1.3), а тому враховуючи суму наданого кредиту в розмірі 6000,00 грн. та 0,01 відсотків в день від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (відповідно до п.1.5.2.), то сума нарахованих відсотків становить (6000,00 грн.?0,01%)?30 днів = 18,00 грн. А тому розмір відсотків за користування позикою, який підлягає до задоволення становить 18,00 грн.

Проте, нарахований штраф у сумі 3000,00 грн. не підлягає стягненню, так як відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Отже, оскільки судом встановлено, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання по договору, тому сума заборгованості за кредитним договором, а саме тіло кредиту, та відсотки підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача.

Окрім того, позивач просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн.

Відповідно до вимог ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу відноситься до витрат пов`язаних з розглядом справи.

На підтвердження понесених витрат позивача на правову допомогу його представник надав суду копію договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 року з адвокатським об`єднанням «Апологет», акт №Д/23807 наданих послуг від 14.04.2026 року, детальним описом наданих послуг до Акту №Д/23807 від 14.04.2026 року, ордер на надання правничої допомоги від 20.10.2025.

Відповідно до ч.4, 5 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

В додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) у п.39-44, 47 суд зазначив, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи; із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства; відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення; зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів; при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України); тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони; принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. Крім того, при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат понесену позивачем на професійну правничу допомогу, суд враховує постанову Верховного Суду від 13 березня 2025 року у справі № 275/150/22 (провадження № 61-13766св24), в якій зазначено, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу за відсутності заперечень з боку відповідача підлягає стягненню на користь позивача. У відповідності з ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір потрібно стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог. Позов задоволено на 33,39 %.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 526, 530, 549, 550, 551, 624, 625, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 141, 259, 265, 268, 273,280, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №1972984 від 13.12.2019 року в розмірі 6018 гривень 00 копійок.

В іншій частині вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3560 гривень 17 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його оголошення шляхом падання апеляційної скарги через суд апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Головуючий