Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №569/16110/25 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/16110/25

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року

Рівненський міський суд Рівненської області

в особі головуючої судді Панас О.В.

при секретарі судового засідання Алексейчук Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Рівному заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна та визнання права власності та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 третя особа ПАТ АТ «УКРГАЗБАНК» про поділ майна подружжя,-

в с т а н о в и в:

До Рівненського міського суду Рівненської області через систему «Електронний суд» надійшла заява представника позивачки-відповідачки ОСОБА_1 адвоката Незнамової Т.О. (№ 18339/26-вх. від 16.03.2026) згідно якої просила ухвалити додаткове рішення у справі № 569/16110/25, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 24 190 грн. (двадцять чотири тисячі сто дев`яносто гривень). До клопотання долучено: копію договору про надання правничої допомоги від 24.07.2025 року (включно з квитанцією), копію реквізитів по рахунку АБ «Незнамової Тетяни», копію платіжної інструкції від 27.11.2025 року, копію платіжної інструкції від 11.02.2026 року, копію акту приймання робіт по справі №569/16110/25 (включно з квитанцією).

Згідно поданих до суду 16.03.2026 р. (№ 18012/26-вх.) заперечень представником відповідача-позивача ОСОБА_2 адвокатом Тимошенко О.В., просить відмовити повністю у задоволенні клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, а саме відмовити у стягненні з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 24 190,00 грн.

Свою правову позицію обгрунтовує тим, що предметом позову у справі № 569/16110/25 є поділ спільного майна подружжя - квартири. Адвокатом підготовлено стандартну позовну заяву, підготовка якої не потребувала затрати значного часу або зусиль. Адже позовні заяви про поділ спільного майна подружжя з рівними частками є усталеними згідно судової практики. Містить стандартний перелік посилань на нормативно правову базу, декілька речень щодо спірних правовідносин. Щодо зібрання доказів адвокатом не вчинялися додаткові дії надано лише копії документів які наявні у клієнта.

Згідно квитанції від 27.11.2025 сплачено 12 690,00 грн. Пунктом 4.2. договору передбачено, що розмір, порядком оплати та розрахунків за надання правової допомоги (юридичних послуг) встановлюється Додатками до цього договору згідно Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також чинного законодавства.

До клопотання від 10.03.2026 не долучено жодних додатків до договору № 24.07.2025/1 від 24.07.2025 згідно яких змінено розмір вартості надання правової допомоги (юридичних послуг) визначений п. 4.1. відповідно кошти сплачені згідно квитанції від 11.02.2026 не передбачені умовами договору.

Представник ОСОБА_1 адвокат Незнамова Т.О. подала до суду заяву про розгляд справи без участі (№ 62858/26-вх. від 07.09.2026) згідно якої підтримала подане до суду клопотання в повному обсязі.

Представник ОСОБА_2 адвокат Тимошленко О.В. подала до суду заяву (№21287/26-вх.) у якій підтримала подані до суду заперечення та просила відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу. Розгляд справи здійснювати за відсутності ОСОБА_2 та представника.

Дослідивши матеріали цивільної справи, та оцінивши докази у їх сукупності, суд приходить до такого висновку.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 05.03.2026 ухвалено: Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя , поділ майна та визнання права власності , задовольнити.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 третя особа ПАТ АТ «УКРГАЗБАНК» про поділ майна подружжя, задовольнити частково. Поділити - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею: 47,6 кв. м, житловою площею 27,2 кв. м., що є спільною сумісною власністю подружжя, виділивши у власність - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 по 1/2 частки кожному квартири АДРЕСА_2 . ОСОБА_2 відмовити у задоволенні зустрічного позову в частині визнання боргових зобов`язань згідно кредитного договору № 0464/08/2021/0717 від 26.08.2021 укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Постановою Рівненського апеляційного суду від 11.08.2026 року рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 05.03.2026 року залишено без змін.

Справа була повернута з апеляційного суду 24.08.2026 року (№ 58896/26-Вх).

При вирішенні вимог представника позивача-відповідача щодо стягнення судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою, то суд застосовує такі норми права.

Відповідно до ч. 1 п. 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ст. 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до ч.2 ст. 141 ЦПК, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. За п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3ст. 137 ЦПК України).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду мають бути надані такі документи: договір про надання правової допомоги; документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги; детальний опис вчинених дій (наданих послуг). Надання суду вказаних документів є базовою та необхідною умовою для розподілу витрат на правничу допомогу.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з частиною першою та третьою статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі.

Відповідно до правової позиції, висловленої об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та підтвердженої Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 і від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

До такого висновку прийшла ВП ВС в ухвалі від 25.03.2026 у справі № 372/6826/24 у якій у п.39 зазначено:

39. Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи». Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02.07.2020 року в справі №362/3912/18 від 31.07.2020 року у справі №301/2534/16-ц, додатковій постанові Верховного Суду від 19.11.2020 року в справі №734/2313/17.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як докази понесених позивачкою-відповідачкою витрат на професійну правничу допомогу надано: копію договору про надання правничої допомоги від 24.07.2025 року (включно з квитанцією), копію реквізитів по рахунку АБ «Незнамової Тетяни», копію платіжної інструкції від 27.11.2025 року, копію платіжної інструкції від 11.02.2026 року, копію акту приймання робіт по справі №569/16110/25 з квитанцією на суму 12690 грн..

При вирішення вимоги щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, суд враховує правову позицію висловлену Великою Палатою ВС в ухвалі від 25.03.2026 № 372/6826/24 щодо витрат на правничу допомогу, .

23. У пункті 2 частини третьої статті 141 ЦПК України визначені аналогічні критерії, які суд враховує при вирішенні питання про розподіл судових витрат, а саме «чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес», які по суті є оцінкою співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката, що наведені і в частині четвертій статті 137 ЦПК України.

24. Тому, на думку колегії суддів, очевидно, що приписи пункту 3 частини третьої статті 141 ЦПК України потрібно застосовувати комплексно з урахуванням положень частин четвертої - шостої статті 137 ЦПК України.

25. Відтак зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, за цим критерієм не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

26. Водночас у пунктах 1, 3, 4 частини третьої, частинах четвертій, дев`ятій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правничу допомогу та не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково, покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

27. Такими критеріями є: 1) пов`язаність цих витрат з розглядом справи;

2) поведінка сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

3) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадія розгляду справи, на якій такі дії вчинялися; 4) сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку; 5) сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно меншою, ніж сума, заявлена в попередньому (орієнтовному) розрахунку; 6) зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або виникнення спору внаслідок неправильних дій сторони.

28. Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зазначила, що такий підхід є сталим у практиці Касаційного цивільного суду. Неоднаковий підхід до вирішення цього питання за подібних обставин справи Верховним Судом не сприятиме динамічному розвитку судової практики та не дасть змоги забезпечити розумну передбачуваність судових рішень.

29. Водночас колегія суддів наголосила, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 сформулювала висновок щодо порядку застосування правил частин четвертої - шостої статті 137 та частини третьої статті 141 ЦПК України, а саме про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, за критерієм співмірності розміру витрат на правничу допомогу (за клопотанням сторони або з власної ініціативи).

Виходячи з вищевикладеного, положень ЦПК, позиції представника позивача-відповідача, судової практики, враховуючи категорію та складність справи, сталу судову практику розгляду подібних справ, обсяг наданих адвокатом послуг, об`єм доказової бази, предмет спору, а також критерії розумності та пропорційності, та враховуючи заперечення представника відповідача-позивача , суд вважає що їх розмір може бути зменшений та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст.12, 81, 141, 263-268, 270, 273,354, 355 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Ухвалити додаткове рішення, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна та визнання права власності та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 третя особа ПАТ АТ «УКРГАЗБАНК» про поділ майна подружжя.

Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі ) грн. 00 коп. Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд. Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Позивач-відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач-позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Третя особа: ПАТ АТ «УКРГАЗБАНК», місцезнаходження: 03087, м.Київ, вул. Єреванська, 1, код ЄДРПОУ 23697280.

Повний текст додаткового рішення виготовлено 07.09.2026.

Суддя О.В.Панас