Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №300/4881/22 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 300/4881/22

адміністративне провадження № К/990/17490/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Яковенка М. М.,

суддів - Васильєвої І. А., Шишова О. О.,

за участі:

секретаря судового засідання: Бугаєнко Н. В.,

представник позивача Федорців О. О.,

представник відповідача Борова Л. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в касаційній інстанції адміністративну справу № К/990/17490/24

за адміністративним позовом Головного управління ДПС в Івано-Франківській області до Дочірнього підприємства «Івано-Франківський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок реалізації майна, яке перебуває у податковій заставі,

за касаційною скаргою Дочірнього підприємства «Івано-Франківський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду (суддя Боршовський Т. І.) від 22 листопада 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Затолочний В. С., Гудим Л. Я., Качмар В. Я.) від 21 березня 2024 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У квітні 2022 року Головне управління ДПС в Івано-Франківській області звернулося до суду з адміністративним позовом до Дочірнього підприємства «Івано-Франківський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі - ДП «Івано-Франківський облавтодор»), в якому просило надати дозвіл щодо погашення суми податкового боргу відповідача в розмірі 55 429 787,84 грн за рахунок реалізації майна боржника, яке перебуває у податковій заставі.

2. В обґрунтування позову позивач зазначав, що у відповідача наявний податковий борг в сумі 55 429 787,84 грн, який останнім не погашається. Заходи, вжиті позивачем щодо погашення податкового боргу відповідача за рахунок коштів, що містяться на рахунках платника податків, виявилися безрезультатними. Так, інкасові доручення з метою примусового списання коштів з розрахункових рахунків платника податків, направлені позивачем до банківських установ, були повернуті у зв`язку із відсутністю коштів на рахунках платника. За таких умов позивач вважає, що наявні підстави погашення податкового боргу відповідача за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

3. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2024 року, позов задоволено.

Надано Головному управлінню ДПС в Івано-Франківській області дозвіл на погашення податкового боргу в розмірі 55 429 787,84 грн, за рахунок реалізації майна ДП «Івано-Франківський облавтодор», що перебуває у податковій заставі в межах суми податкового боргу.

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 06 травня 2024 року ДП «Івано-Франківський облавтодор» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2024 року, і ухвалити нове рішення, яким відмовити Головному управлінню ДПС в Івано-Франківській області в задоволенні позову.

5. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06 травня 2024 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.

6. Ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.

7. Ухвалою Верховного Суду від 11 серпня 2024 року закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її розгляд у відкрите судове засідання.

8. 11 серпня 2026 року Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 1084 призначено повторний автоматизований розподіл справи, з підстави обранням судді Дашутіна І. В. до складу судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян, який перебуває у складі колегії суддів, що унеможливлює його участь у розгляді справи.

9. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 серпня 2026 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Васильєва І. А., Шишов О. О.

10. 08 вересня 2026 року від Головного управлінню ДПС в Івано-Франківській області до Верховного Суду надійшла заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

11. Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2026 року вказану заяву задоволено.

12. 11 вересня 2026 року до Верховного Суду від ДП «Івано-Франківський облавтодор» надійшли додаткові пояснення по справі.

13. Станом на час розгляду справи відзиву до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає подальшому розгляду.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

14. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДП «Івано-Франківський облавтодор» зареєстровано 07 червня 2002 року як суб`єкт підприємницької діяльності, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

15. У зв`язку з несплатою відповідачем до бюджету податкового боргу Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську було сформовано податкову вимогу № 1832-25 від 30 квітня 2014 року на сум 1 59561,92 грн, яка отримана представником відповідача 30 квітня 2014 року.

16. Відповідно до статті 89 Податкового кодексу України (далі - ПК України) начальником Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську 02 червня2014 прийнято рішення № 8675/10/25-150/4723 про опис майна ДП «Івано-Франківський облавтодор» у податкову заставу.

17. Контролюючим органом проведено описи майна відповідача, про що складено акти опису майна:

- № 12 від 02 червня 2014 року на загальну суму 275 491,88 грн;

- № 29 від 12 вересня 2014 року на загальну суму 1 222 097 грн;

- № 30 від 12 вересня 2014 року на загальну суму 4 316 730 грн;

- № 41/15 від 25 квітня 2016 року на загальну суму 10 893 686,37 грн;

- № 49-15 від 24 травня 2017 року на загальну суму 5 417 242,00 грн;

- № 40-15 від 25 квітня 2018 року на загальну суму 4 527 238,13 грн;

- № 43/15 від 16 квітня 2019 року на загальну суму 9 040 860 грн;

- № 107/15 від 23 грудня 2020 року на загальну суму 519 931 грн;

- № 2/09-19-13-02-16 від 07 липня 2022 року.

18. Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області ініційовані звернення до Івано-Франківського окружного адміністративного суду щодо стягнення коштів з рахунків за податковим боргом з ДП «Івано-Франківський облавтодор», за результатами розгляду яких:

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2016 року по справі № 809/1541/16 стягнуто з рахунків ДП «Івано-Франківський облавтодор» в банках та за рахунок належної відповідачу готівки в дохід Державного бюджету України податковий борг в сумі 7 857 889,19 грн.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року розстрочено виконання постанови від 15 грудня 2016 року по справі № 809/1541/16 на 60 місяців рівними частинами із щомісячною сплатою 130 964,82 грн, починаючи з моменту набрання ухвалою законної сили. Залишок непогашеної суми податкового боргу становить 4 638 990,40 грн.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 липня 2018 року по справі № 809/1029/18 стягнуто з ДП «Івано-Франківський облавтодор» в дохід бюджету податковий борг в сумі 19 503 401,62 грн з розрахункових рахунків в банках, які обслуговують дане підприємство та за рахунок готівки, що належить відповідачу та відстрочено виконання судового рішення щодо сплати податкового боргу з податку на додану вартість, орендної плати з юридичних осіб, податку на доходи фізичних осіб, податку на прибуток у загальній сумі 19 503 401,62 грн терміном на один рік з моменту його ухвалення. Залишок непогашеної суми податкового боргу становить 12 702 251,52 грн.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 січня 2019 року по справі № 0940/2201/18 стягнуто з рахунків у банках, що обслуговують ДП «Івано-Франківський облавтодор» та за рахунок готівки, що йому належить в дохід бюджету податковий борг в розмірі 5 740 829,89 грн. Залишок непогашеної суми податкового боргу становить 5 491 344,79 грн.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року по справі № 300/307/21 стягнуто з ДП «Івано-Франківський облавтодор» в дохід державного бюджету податковий борг зі сплати податку на прибуток приватних підприємств в сумі 2 934 070,76 грн та податку на додану вартість в сумі 14 550 959,33 грн; в дохід місцевого бюджету податковий борг з орендної плати за землю в сумі 195 058,82 грн. Залишок непогашеної суми податкового боргу становить 17 336 795,24 грн.

19. 31 грудня 2020 року Головне управління ДПС в Івано-Франківській області прийняло рішення № 6785/10/09-19-13-08-14 про стягнення коштів платника податків - ДП «Івано-Франківський облавтодор» з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу.

20. Так, відповідно до розрахунку суми непогашеного боргу ДП «Івано-Франківський облавтодор» станом на 01 вересня 2022 року, який виник до 23 лютого 2022 року, загальна сума непогашеного боргу згідно вищевказаних рішень Івано-Франківського окружного адміністративного суду становить 55 429 787,84 грн, з яких: податок на додану вартість 52 389 410,32 грн; податок на доходи фізичних осіб в розмірі 14 155,92 грн; податок на прибуток в розмірі 2 590 777,09 грн; орендна плата за землю з юридичних осіб в розмірі 435 444,51 грн.

21. З метою виконання вказаних судових рішень податковим органом надсилалися до банківських установ, що обслуговують відповідача, інкасові доручення (розпорядження), згідно з переліком, який детально описаний в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій, які повернуті банком без виконання у зв`язку з тим, що на кошти клієнта накладено арешт згідно іншого документу; для виконання даного документу кошти на рахунку платника відсутні; рахунок відкритий, як окремий поточний рахунок для зарахування страхових коштів у банках у порядку встановленому НБУ.

22. Враховуючи, що відповідачем не погашено податковий борг в розмірі 55 429 787,84 грн, позивач звернувся з цим позовом до суду, в якому просить надати дозвіл щодо погашення суми податкового боргу відповідача за рахунок реалізації майна боржника, яке перебуває у податковій заставі.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

23. Задовольняючи позов, суди виходили з того, що обов`язковими умовами, наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у контролюючого органу права на звернення до суду з позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, є: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов`язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення контролюючого органу до суду із позовом про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна платника має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку; відсутність коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків; наявність майна платника податків - боржника у податковій заставі.

24. Встановивши обставини справи і дослідивши докази, надані сторонами на їх підтвердження, суди дійшли висновку, що позивачем дотримано усі законодавчо визначені процедури по зверненню до суду з позовом про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника, що перебуває в податковій заставі. Зокрема, суди установили наявність у ДП «Івано-Франківський облавтодор» узгодженого податкового боргу у розмірі 55 429 787,84 грн, наявність майна, описаного у податкову заставу, а також вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення боргу з банківських рахунків та за рахунок готівки. При цьому направлені до банків інкасові доручення поверталися без виконання у зв`язку з відсутністю або недостатністю коштів. Суди також установили, що хоча на рахунках підприємства та його філій відбувався рух коштів, їх розмір був незначним та явно недостатнім для погашення податкового боргу у понад 55 млн грн.

25. Доводи відповідача про ненаправлення платіжних інструкцій на окремі рахунки суди визнали спростованими наданими контролюючим органом доказами. Зокрема, суди врахували інформацію щодо направлення інкасових доручень на рахунки філій та їх повернення без виконання.

26. Також суди вказали на помилковість доводу відповідача щодо необхідності врахування норм Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна», оскільки до спірних відносин потрібно застосувати норми ПК України, який встановлює механізм і процедуру погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника, що перебуває у податковій заставі.

27. Суди також дійшли висновку, що відсутність визначеної вартості майна в акті його опису не є підставою для відмови у наданні дозволу, оскільки питання оцінки майна безпосередньо пов`язане зі стадією його реалізації.

28. У зв`язку з тим, що податковий борг не погашено, заходи щодо його стягнення за рахунок коштів результату не дали, а у відповідача наявне майно у податковій заставі, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність передбачених статтею 95 ПК України підстав для надання контролюючому органу дозволу на погашення боргу за рахунок реалізації такого майна.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

29. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

30. Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

31. Зокрема в доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень не врахували висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 15 листопада 2022 року по справі № 807/675/16, від 06 грудня 2022 року по справі № 813/4632/16, від 24 лютого 2023 року по справі № 826/17041/16, від 23 березня 2023 року по справі № 520/15977/20, про те що звернення контролюючого органу до суду з позовними вимогами щодо надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків має відбуватись після звернення про погашення податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у власності платника податку, зокрема, шляхом стягнення коштів з рахунків у банках, обслуговуючих платника податку.

32. На переконання скаржника, суди першої та апеляційної інстанцій винесли оскаржувані рішення про надання дозволу на реалізацію майна, що перебуває в податковій заставі, всупереч тому, що позивачем не було належними, достовірними та достатніми доказами доведено, що на всіх рахунках боржника відсутні кошти (не здійснено направлення інкасових/платіжних доручень/інструкцій на всі відкриті рахунки), отже невірно застосовано статтю 95 ПK України та ухвалено оскаржувані рішення визнавши встановленими обставини, що мають значення для справи, та які не були доведені.

33. Крім того скаржник зауважує, що суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до помилкового висновку, що рахунки, які не переведені в новий формат (формат IBAN) позивач не повинен був направляти платіжні інструкції, такий висновок ґрунтуються на припущеннях та не підтверджений ні матеріалами справи ні правовими нормами.

34. При цьому, судами без належного дослідження доводів відповідача та належного обґрунтування відхилення таких доводів взято за основу інформацію про відкриті рахунки надану позивачем у даній справі, хоча відповідач неодноразово в судових засіданнях та в додаткових поясненнях наводив докази про недостовірність та хибність такої інформації, отже судами надано перевагу доказам позивача, сформувавши хибний висновок про об`єктивність та повноту такої інформації.

35. Також скаржник вказує, що суд першої інстанції в частині відхилення доводів відповідача про те, що деякі платіжні інструкції повернулися з банку із зазначенням причин повернення не через відсутність коштів, а у зв`язку з тим, що були оформлені з порушенням вимог Інструкції № 163 сформував припущення, що банківські установи допустили неточності при проставленні причин повернення i пунктів на які посилалися.

36. Окремо скаржник звертає увагу й на те, що судами також не враховано той факт, що все майно, яке належить ДП «Івано-Франківський облавтодор» підпадає під дію Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна».

37. В додаткових поясненнях до касаційної скарги представник відповідача додатково наголосив, що при вирішенні справи місцевим і апеляційними судами також абсолютно не досліджено питання правового статусу боржника, засновника та походження майна. Надаючи згоду на реалізацію майна, судами залишено поза увагою, що обтяження у вигляді податкової застави накладено контролюючим органом на об`єкти нерухомого майна, які лише перебувають на балансі підприємства та належать йому на праві господарського відання, в той час як законним власником вказаного майна є Держава в особі уповноважених органів, зокрема АТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» та Кабінет Міністрів України.

38. Крім того вказувала, що ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 06 травня 2025 року відкрито провадження у справі № 909/319/25 про банкрутство ДП «Івано-Франківський облавтодор», введено процедуру розпорядження майном боржника та мораторій на задоволення вимог кредиторів.

В межах вказаної справи про банкрутство, ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 25 вересня 2025 року задоволено заяву Головного управління ДПС в Івано-Франківській області № 8320/5/09-19-13-04-09 від 05 червня 2025 року, та визнано грошові вимоги кредитора до ДП «Івано-Франківський облавтодор» у загальному розмірі 115 197 538,03 грн. Також ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 23 березня 2026 року визнано грошові вимоги Головного управління ДПС в Івано-Франківській області до боржника у розмірі 27 166 441,63 грн, які суд визначив як конкурсні зобов`язання.

38.1. Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги касаційної скарги. Наголосила щодо неврахування судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень питання правового статусу боржника, засновника та походження майна. Також звернула увагу, що ДП «Івано-Франківський облавтодор» перебуває в стадії банкрутства.

38.2. Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення касаційної скарги, вказуючи на правильність висновків судів попередніх інстанцій. Звернула увагу, що питання правового статусу боржника та походження майна не охоплюється предметом цього спору. Водночас вказала, що дозвіл щодо погашення суми податкового боргу відповідача за рахунок реалізації майна боржника, яке перебуває у податковій заставі, не є його реалізацією.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

39. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

40. Ключовим у цій справі питанням є застосування норм Податкового кодексу України, які визначають перелік заходів, що вчиняються контролюючим органом задля погашення податкового боргу платника податків, як передумови для звернення до суду з позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.

41. Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України встановлено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

42. Податковий борг в розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

43. Положеннями абзацу першого підпункту 87.1 статті 87 ПК України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелом самостійної сплати грошових зобов`язань з податку на додану вартість є суми коштів, джерела яких зазначені в абзаці першому цього пункту та обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Сплату грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також: а) за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника); б) за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів з урахуванням особливостей, визначених у пункті 43.4-1 статті 43 цього Кодексу; в) за рахунок суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (на підставі відповідної заяви платника) до Державного бюджету України".

Не можуть бути джерелом погашення податкового боргу, крім погашення податкового боргу з податку на додану вартість (крім податкового боргу, що виник до 1 липня 2015 року), кошти на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Для погашення такого податкового боргу за рахунок коштів на рахунку платника податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість центральний орган виконавчої влади, що реалізує податкову політику, за умови наявності підстав, передбачених статтею 95 цього Кодексу, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр, у якому зазначаються найменування платника податків, податковий та індивідуальний податковий номер платника податків та сума податкового боргу, що підлягає перерахуванню до бюджету (крім сум податкового боргу за податковими зобов`язаннями з податку на додану вартість, що підлягали сплаті до державного бюджету та за якими сформовано реєстр для перерахування коштів до державного бюджету з рахунка у системі електронного адміністрування відповідно до пункту 200.2 статті 200 цього Кодексу). Порядок формування та надсилання центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, такого реєстру визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

44. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами (підпункт 87.2 статті 87 ПК України).

45. Підпунктом 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом. У разі невиконання платником податків грошового зобов`язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.

46. Пунктами 88.1, 88.2 статті 88 ПК України встановлено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

47. Пунктом 89.2 статті 89 ПК України встановлено, що з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. Право податкової застави не поширюється на майно, визначене підпунктом 87.3.7 пункту 87.3 статті 87 цього Кодексу, на іпотечні активи, що належать емітенту та є забезпеченням відповідного випуску іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, на грошові доходи від цих іпотечних активів до повного виконання емітентом зобов`язань за цим випуском іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, а також на склад іпотечного покриття та грошові доходи від нього до повного виконання емітентом зобов`язань за відповідним випуском звичайних іпотечних облігацій.

48. Відповідно до пунктів 95.1, 95.2 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 (30 - з 23 травня 2020 року) календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

49. Пунктом 95.3 статті 95 ПК України встановлено, що стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

50. Питання застосування зазначених норм ПК України у подібних правовідносинах було предметом неодноразового розгляду Верховним Судом (зокрема, але не виключно, постанови від 31 березня 2025 року у справі № 340/2276/23, від 08 січня 2025 року у справі № 808/2925/17, від 15 червня 2023 року у справі № 160/13436/22, від 22 травня 2023 року у справі № 280/3408/19, від 28 березня 2023 року у справі № 440/11471/21, від 25 листопада 2021 року у справі № 580/3199/19, від 28 січня 2020 року у справі № 520/3516/19, від 16 липня 2019 року у справі № 809/654/18).

51. Позиція Верховного Суду полягає в тому, що податковий борг платника податків може бути погашений за рахунок будь-якого майна такого платника, переданого у податкову заставу, при цьому рішення про погашення усієї суми податкового боргу шляхом продажу майна, яке перебуває у податковій заставі приймається на підставі рішення суду. Обов`язковими умовами, наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у контролюючого органу права на звернення до суду задля отримання дозволу на погашення податкового боргу за платника податків за рахунок його майна є: наявність у платника податків податкового боргу внаслідок несплати в установлений законом строк узгоджених сум податкових зобов`язань; направлення платнику податків податкової вимоги про сплату податкового боргу не пізніше, ніж за 60 (30 - з 23 травня 2020 року) календарних днів до дня звернення до суду з відповідним позовом; відсутність коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків; у платника податків - боржника є майно, яке передано у податкову заставу і за рахунок вартості якого може бути погашено податковий борг.

52. Водночас за змістом доводів скаржника, суди не звернули увагу, що відсутні підстави вважати, що у нього відсутні кошти на рахунках у банках, обслуговуючих такого платника податків. Позиція відповідача полягає в тому, що не всі платіжні документи повернулися без виконання через відсутність коштів; періодичність направлення податковим органом таких документів була недостатньою, оскільки іноді кошти на рахунках з`являлися, але відповідач позбавлений можливості самостійно здійснити їх перерозподіл і направити на погашення податкового боргу.

53. Оцінюючи такі доводи, колегія суддів виходить з того, що Верховний Суд у постанові від 31 березня 2025 року у справі № 340/2276/23 зазначав, що повернення інкасових доручень банком без виконання через відсутність коштів на рахунках Товариства, навіть якщо це було підставою для повернення не всіх направлених контролюючим органом інкасових доручень з наведених підстав, може бути доказом доводів позивача, що єдиним джерелом погашення податкового боргу Товариства у розмірі, який відповідає сумам грошових зобов`язань у повернутих банком через відсутність коштів інкасових дорученнях, є майно відповідача, що знаходиться у податковій заставі. Оскільки майно може бути джерелом погашення податкового боргу в разі відсутності грошових коштів (на рахунках та/або готівкою) у відповідній (необхідній) сумі, вирішення спору між сторонами залежить від встановленого факту чи є на рахунках грошові кошти у розмірі, що відповідає сумі податкового боргу. І саме ця обставина є однією з визначальних та підлягає встановленню судом, зокрема й на підставі пояснень сторін, наданих ними або витребуваних судом належних доказів.

54. У справі, що розглядається, суди встановили наявність у ДП «Івано-Франківський облавтодор» податкового боргу в розмірі 55 429 787,84 грн, а також наявність майна, що перебуває у податковій заставі.

55. При цьому установлено, що контролюючим органом вживалися передбачені законодавством заходи щодо стягнення податкового боргу за рахунок коштів підприємства та його філій. Направлені до банків інкасові доручення поверталися без виконання у зв`язку з відсутністю коштів на відповідних рахунках. Суди також установили, що хоча за окремими рахунками підприємства та його філій відбувався рух коштів, їх розмір був незначним та явно недостатнім для погашення податкового боргу у сумі 55 429 787,84 грн.

56. Отже, встановлені судами обставини свідчать не про абсолютну відсутність будь-якого руху коштів за рахунками відповідача, а про відсутність у нього коштів у розмірі, достатньому для погашення податкового боргу.

57. Доводи касаційної скарги про те, що контролюючим органом не було вжито всіх необхідних заходів щодо стягнення коштів з рахунків відповідача, були предметом оцінки судів попередніх інстанцій та обґрунтовано відхилені. Зокрема, у цій справі суди попередніх інстанцій дослідили зазначені обставини та надали їм належну оцінку. Доказів того, що на рахунках відповідача або його філій перебували кошти, достатні для погашення податкового боргу в розмірі 55 429 787,84 грн, матеріали справи не містять. Навпаки, встановлені судами обставини свідчать про недостатність коштів та безрезультатність вжитих контролюючим органом заходів щодо їх стягнення.

58. Обставин того, що відповідач як добросовісний платник повідомляв контролюючий орган про надходження на його рахунки коштів, які могли бути використані задля погашення податкового боргу, суди не встановили. Про наявність таких не зазначає і відповідач у касаційній скарзі.

59. Отже, судами попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих доказів установлено, що передумови для переходу до наступного способу погашення податкового боргу - за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі, - у цій справі настали.

60. За таких обставин висновок судів попередніх інстанцій про наявність передбачених пунктом 95.3 статті 95 ПК України підстав для надання контролюючому органу дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі, є правильним.

61. Також суд вважає за необхідне наголосити, що судове рішення про надання дозволу на погашення податкового боргу платника податків за рахунок майна, що перебуває в податковій заставі, є лише підставою для прийняття контролюючим органом відповідного рішення, однак, не підміняє його. Суд надає лише дозвіл на погашення суми податкового боргу, тоді як безпосередній продаж заставленого майна проводиться відповідно до Порядку проведення цільових аукціонів з продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22 травня 2017 року № 518.

62. Про це зазначав Верховний Суд і в постанові від 08 січня 2025 року у справі № 808/2925/17.

63. Водночас у постанові від 25 листопада 2021 року у справі №580/3199/19 Верховний Суд звертав увагу, що рішення про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі, не позбавляє органи ДПС України права продовжувати заходи по стягненню такого боргу за рахунок коштів, якщо такі з`являються у платника податків. При цьому податковим органом має бути врахована динаміка надходження коштів та співвідношення залишку боргу до його початкової величини та до вартості майна, що передається на реалізацію.

Рішення контролюючого органу про погашення усієї суми податкового боргу, прийняте на підставі рішення суду про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, є самостійним індивідуальним актом суб`єкта владних повноважень, який стосується прав або інтересів визначеної у ньому особи.

64. Посилання відповідача на те, що описане у податкову заставу майно є основними засобами виробництва державного підприємства, також не спростовують правильності висновків судів.

65. У цьому контексті Верховний Суд звертає увагу, що у постанові від 28 березня 2023 року у справі № 440/11471/21 судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що у разі звернення податкового органу з позовом до суду про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника, що перебуває у податковій заставі, застосуванню підлягає Податковий кодекс України, який встановлює механізм і процедуру такого погашення, а норми Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» розповсюджуються на механізм звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, а не податковим органом.

66. Таким чином, доводи відповідача щодо неможливості реалізації майна в силу його правового статусу не спростовують наявності встановлених статтею 95 ПК України передумов для надання судового дозволу.

67. Не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень і посилання відповідача на відсутність визначеної вартості майна в акті його опису. Надання дозволу судом є елементом процедури погашення податкового боргу, тоді як питання визначення вартості майна та безпосередньої організації його реалізації належать до наступної стадії цієї процедури.

68. Також Верховний Суд відхиляє як безпідставні доводи скаржника про те, що все майно, яке знаходиться у користування Підприємства, є комунальною власністю та належить Міській раді на праві власності, а тому не може бути використане як джерело погашення податкового боргу Підприємства, з огляду на положення абзацу 1 пункту 89.2 статті 89 ПК України.

69. Крім того, як свідчать матеріали справи передача майна в податкову заставу відповідачем не оскаржувалася. Наведене також підтвердила і представник відповідача в судовому засіданні.

70. Суд також вважає необґрунтованими посилання представника відповідача на обставини що банкрутства ДП «Івано-Франківський облавтодор», оскільки на момент звернення до суду з цим позовом та ухвалення оскаржуваних рішень, такі обставини не існували.

71. Отже, встановлені у справі обставини у своїй сукупності підтверджують наявність у контролюючого органу передбачених пунктом 95.3 статті 95 ПК України підстав для звернення до суду та надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна відповідача, що перебуває у податковій заставі.

72. Доводи касаційної скарги не спростовують висновки судів попередніх інстанцій і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи, водночас у силу частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

73. Щодо посилань відповідача на постанови Верховного Суду, які на його думку не застосовано судом апеляційної інстанції, слід зазначити, що правова позиція, висловлена у судових рішеннях, не суперечить висновкам суду апеляційної інстанції, зробленим у цій справі. Наведені відповідачем постанови Верховного Суду ухвалені у адміністративних справах за інших фактичних обставин, установлених судами попередніх інстанцій, та загалом стосуються оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів (оцінюючий фактор).

74. У контексті оцінки доводів касаційних скарг Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

75. З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд уважає, що ключові аргументи касаційних скарг отримали достатню оцінку.

76. Ураховуючи викладене, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, а підстави, наведені скаржниками для касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій, не є такими, що відповідають вимогам частини 4 статті 328 КАС України.

77. Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційні скарги без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Івано-Франківський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2024 року у справі № 300/4881/22 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя М. М. Яковенко

Судді І. А. Васильєва

О. О. Шишов