Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №990/257/26 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

РІШЕННЯ

Іменем України

15 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 990/257/26

адміністративне провадження № П/990/257/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Яковенка М. М.,

суддів: Блажівської Н. Є., Васильєвої І. А., Гончарової І. А., Желтобрюх І. Л.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 990/257/26 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Спеціалізована антикорупційна прокуратура, про визнання протиправним та скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. 24 червня 2026 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) через підсистему «Електронний суд» звернулася до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, Рада), в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення ВРП від 29 травня 2026 року № 1059/0/15-26 про часткове задоволення клопотання заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименка О. В. про тимчасове, до 19 липня 2026 року, відстрочення судді Верховного Суду ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності.

2. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 червня 2026 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М.- головуючий суддя, судді: Блажівська Н. Є., Васильєва І. А., Білоус О. В., Желтобрюх І. Л.

3. 25 червня 2026 року суддя Білоус О. В. подав заяву про самовідвід від участі у розгляді справи № 990/257/26.

4. Ухвалою Верховного Суду від 25 червня 2026 року вказану заяву задоволено та відведено суддю Білоус О. В. від розгляду справи № 990/257/26.

5. У зв`язку з постановленням Верховним Судом 25 червня 2026 року ухвали про відвід судді Білоуса О. В. від розгляду справи № 990/257/26 здійснено повторний розподіл вказаної справи.

6. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 25 червня 2026 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М.,- головуючий суддя, судді: Блажівська Н. Є., Васильєва І. А., Гончарова І. А., Желтобрюх І. Л.

7. Верховний Суд ухвалою від 25 червня 2026 року відкрив провадження у цій справі та вирішив розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Цією ж ухвалою залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру.

8. 02 липня 2026 року на адресу Верховного Суду від Спеціалізованої антикорупційної прокуратури надійшли письмові пояснення у справі, в яких остання відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ВРП про визнання протиправним та скасування рішення від 29 травня 2026 року № 1059/0/15-26.

9. 06 липня 2026 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи письмового доказу - стенограми засідання Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 01 липня 2026 року з розгляду дисциплінарної справи щодо суддів Верховного Суду ОСОБА_1. та Єленіної Ж. М.

10. 10 липня 2026 року на адресу Верховного Суду від ВРП надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просить відмовити у його задоволенні.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

11. Перевіривши матеріали справи, взявши до уваги пояснення учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Верховний Суд встановив таке.

12. ОСОБА_1 . Постановою Верховної Ради України від 16 листопада 1993 року № 3600-ХІІ обрана суддею Київського міського суду, Постановою Верховної Ради України від 19 лютого 2004 року № 1524-IV обрана на посаду судді Апеляційного суду міста Києва безстроково, Постановою Верховної Ради України від 21 жовтня 2010 року № 2639-VІ обрана суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Указом Президента України від 10 листопада 2017 року № 357/2017 призначена на посаду судді Верховного Суду в складі Касаційного кримінального суду. Рішенням зборів цього суду від 30 листопада 2020 року була обрана до складу Великої Палати Верховного Суду.

13. Детективи Національного антикорупційного бюро України здійснюють досудове розслідування, а прокурори Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ? нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 52023000000000503 від 03 жовтня 2023 року, у тому числі за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 368 Кримінального кодексу України (далі ? КК України).

14. Заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименко О. В. 19 травня 2026 року склав повідомлення про підозру судді Верховного Суду ОСОБА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 368 КК України. Зазначене повідомлення вручено судді ОСОБА_1 того ж дня.

15. Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ухвалою від 21 травня 2026 року застосував до підозрюваної ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 2 500 000 гривень.

16. Згідно з обставинами, установленими під час досудового розслідування кримінального провадження й викладеними у повідомленні про підозру, ОСОБА_1 підозрюється в одержанні службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, за попередньою змовою групою осіб, неправомірної вигоди в особливо великому розмірі для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, та інтересах третьої особи дій з використанням наданої їй влади та службового становища.

17. Так, згідно з даними досудового розслідування 12 травня 2023 року за ухвалення рішення у справі № 910/15551/20 в інтересах ОСОБА_2 та компанії «Ferrexpo AG» ОСОБА_1 одержала для себе від ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_3 неправомірну вигоду в сумі 50 000 доларів США, що згідно з офіційним курсом НБУ становить 1 828 430 гривень.

18. 25 травня 2026 року до ВРП надійшло клопотання заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименка О.В. від 25 травня 2026 року (вх. № 5171/0/8-26) про тимчасове відсторонення судді Верховного Суду ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності.

19. До клопотання, долучено копії матеріалів, якими обґрунтовано його доводи, розписку судді ОСОБА_1. про отримання копії цього клопотання разом з долученими до нього матеріалами.

20. У клопотанні зазначено, що викладені в письмовому повідомленні про підозру та цьому клопотанні обставини підтверджують використання ОСОБА_1 влади та свого службового становища для вчинення інкримінованого злочину і дають підстави вважати, що її перебування на посаді судді Верховного Суду сприяло вчиненню кримінального правопорушення.

Водночас встановлено обставини, які вказують на те, що подальше здійснення правосуддя суддею ОСОБА_1 може призвести до настання таких негативних наслідків.

Мотивуючи необхідність тимчасового відсторонення судді ОСОБА_1 від здійснення правосуддя, заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименко О. В. зазначив про наявність обставин, які дають підстави вважати, що ОСОБА_1 , здійснюючи правосуддя:

- може знищити чи підробити речі й документи, які мають істотне значення, адже досудове розслідування триває, сторона обвинувачення продовжує збирати докази, необхідні для підтвердження обставин, що підлягають доказуванню, у кримінальному провадженні не встановлено місцезнаходження частини неправомірної вигоди, що може свідчити про схильність осіб, причетних до вчинення кримінального правопорушення, до спотворення речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

- матиме можливість впливати на свідків у кримінальному провадженні, зокрема особисто чи опосередковано ? на свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , інших підозрюваних у цьому провадженні, частина з яких є суддями Верховного Суду, а саме ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , та суддю Верховного Суду у відставці ОСОБА_8 , з метою зміни наданих раніше показань, надання показань, що суперечать зібраним у справі доказам, та відмови давати показання на її користь, що негативно впливатиме на їхній намір надавати правдиві показання під час досудового розслідування і судового розгляду, а також на дієвість кримінального провадження загалом;

- може протиправно перешкоджати кримінальному провадженню в інший спосіб, оскільки вона обізнана із формою та методами роботи правоохоронних органів стосовно способів і порядку збирання доказів у кримінальному провадженні, може впливати на органи досудового розслідування, суд, інших учасників кримінального провадження, ухилятися від виконання покладених на неї обов`язків, штучно створювати докази невинуватості. Зазначене кримінальне правопорушення вчинено групою осіб за попередньою змовою з розподілом ролей та з метою отримання неправомірної вигоди. З матеріалів досудового розслідування встановлено, що суддя вживає заходів конспірації з метою уникнення можливого виявлення кримінального правопорушення правоохоронними органами, а отже, очевидною є її схильність до перешкоджання кримінальному провадженню в інший спосіб.

У клопотанні також наголошується, що наявність кримінального провадження за підозрою судді у вчиненні корупційного кримінального правопорушення з огляду на норми Кодексу суддівської етики не узгоджується зі встановленими ним морально-етичними принципами, згідно з якими суддя повинен бути прикладом неухильного дотримання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.

21. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами ВРП від 25 травня 2026 року доповідачем щодо вказаного клопотання визначено члена ВРП Сасевича О. М.

22. За результатами розгляду поданого клопотання ВРП рішенням від 29 травня 2026 року № 1059/0/15-26 клопотання заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименка О. В. задовольнила частково та тимчасово, до 19 липня 2026 року, відсторонила суддю Верховного Суду ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності.

23. Ухвалюючи таке рішення, ВРП визнала не обґрунтованими твердження клопотання про те, що суддя ОСОБА_1 перешкоджатиме кримінальному провадженню в інший спосіб і з метою штучного створення доказів своєї невинуватості у вчиненні інкримінованого їй злочину під час здійснення нею правосуддя та може сприяти у спотворенні речей і документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

24. Водночас, ВРП вважала обґрунтованими доводи клопотання про тимчасове відсторонення судді Верховного Суду ОСОБА_1 від здійснення правосуддя в частині наявності ризику, що суддя ОСОБА_1 , здійснюючи правосуддя, може, використовувати повноваження судді, особисто, а також із залученням інших осіб впливати на свідків у кримінальному провадженні з метою зміни наданих ними показань чи відмови від надання показань у кримінальному провадженні.

25. Зокрема ВРП зауважила, що зазначений ризик впливу на свідків існує як на початковому етапі кримінального провадження, під час збирання доказів, так і згодом - на стадії судового розгляду, до моменту безпосереднього отримання судом показань свідків, з огляду на визначений статтею 23 КПК України принцип безпосереднього дослідження судом показань учасників кримінального провадження, який відображено, зокрема, у частині четвертій статті 95 КПК України, відповідно до якої суд під час розгляду справи по суті може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо отримав під час судового засідання або в порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто під час допитів на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 КПК України.

26. Водночас ВРП в своєму рішенні звернула увагу й на те, що оскільки Верховний Суд є прикладом для наслідування для судів нижчих інстанцій, забезпечує правову визначеність шляхом формування єдиної судової практики та на погляд громадян є гарантом дотримання принципу верховенства права, наявність кримінального провадження за підозрою судді Верховного Суду ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 368 КК України, не лише суперечить морально-етичним принципам, установленим Кодексом суддівської етики, згідно з якими суддя повинен бути прикладом неухильного дотримання вимог закону, принципу верховенства права та присяги судді, а також високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян до чесності, незалежності, неупередженості та справедливості суду, а й значною мірою шкодить авторитету судової влади, послаблює довіру суспільства до неї та підриває авторитет Верховного Суду як у юридичному середовищі, так і в громадянському суспільстві загалом.

27. Зважаючи на обґрунтованість наведених у зазначеному клопотанні ризиків, їх співмірність із такими засадами, як незалежність і недоторканність суддів, та наслідками тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, а також ураховуючи строки досудового розслідування у кримінальному провадженні, ВРП дійшла висновку про наявність підстав для тимчасового відсторонення судді Верховного Суду ОСОБА_1 від здійснення правосуддя в межах строку досудового розслідування, тобто до 19 липня 2026 року.

28. Позивач, не погоджуючись з рішенням ВРП від 29 травня 2026 року № 1059/0/15-26, звернулася до суду з цим позовом.

ІІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

29. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Вища рада правосуддя, ухвалюючи рішення від 29 травня 2026 року № 1059/0/15-26 про її тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя, вийшла за межі повноважень, визначених статтею 63 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII (далі - Закон № 1798-VIII), та не навела жодних передбачених законом підстав або мотивів, які б підтверджували необхідність застосування такого заходу. На її переконання, ВРП повністю проігнорувала вимоги статті 157 КПК України щодо обов`язку встановити наявність ризиків для досудового розслідування, а відтак прийняла рішення без законного обґрунтування й у спосіб, не передбачений кримінальним процесуальним законом.

30. Позивачка наголошує, що у клопотанні керівника САП зазначено з прив`язкою до прізвища позивачки тільки одного свідка ОСОБА_3 , який перебував під контролем правоохоронних органів, наразі засуджений і відбуває узгоджене сторонами реальне покарання. З іншими свідками ( ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 ) Позивачка не знайома, що не заперечується прокурором. Підсумовуючи: жоден із указаних свідків не перетинається зі здійсненням ОСОБА_1 повноважень судді ККС ВС, а специфіка й особливості «суду права» не дають навіть гіпотетичної можливості впливати на осіб, які не є учасниками касаційних проваджень, переданих їй для розгляду відповідно до правил розподілу.

31. На переконання позивачки, тимчасове відсторонення було фактично мотивоване виключно самим фактом повідомлення їй про підозру, що прямо суперечить конституційному принципу презумпції невинуватості та міжнародним стандартам захисту прав людини. Вона підкреслює, що жодного доказу існування ризиків - впливу на свідків, знищення документів чи перешкоджання слідству - до ВРП не було подано, а сама ВРП таких ризиків не встановлювала й не аналізувала. Отже, застосований захід є непропорційним, невиправданим та здійсненим без урахування мети й правової природи заходів забезпечення кримінального провадження.

32. ОСОБА_1 наполягає, що тимчасове відсторонення позбавлене практичного сенсу: наказом Голови Верховного Суду від 19 травня 2026 року № 1777/0/5-26 їй надано відпустку до 24 липня 2026 року, тобто на період, на який позивачка була відсторонена від посади, до 19 липня 2026 року. На час відпустки позивачка правосуддя не здійснює, а отже передумова заходу - ризик, що «походить зі здійснення правосуддя», - відсутня; необхідність заходу в розумінні статті 157 КПК України та пункту 20.4 Регламенту ВРП не доведена.

33. Крім того, позивачка стверджує, що рішення ВРП має ознаки упередженості та вибіркового підходу. На відміну від інших справ, наведених у позовній заяві, де ВРП відмовляла у відстороненні через відсутність доказів ризиків, у її випадку ВРП навіть не дослідила аргументи сторони захисту і не забезпечила стандарт безсторонності, передбачений статтею 6 Конвенції та гарантіями незалежності суддів відповідно до Конституції України. Саме тому позивачка вважає оскаржуване рішення протиправним, таким, що порушує засади законності й незалежності суддів, і підлягає скасуванню.

34. Окремо позивачка звертає увагу на те, що оскаржуване рішення ВРП ухвалене з порушенням гарантій безсторонності. Зокрема вказує, що члену ВРП ОСОБА_9 був заявлений відвід, оскільки він не може бути неупередженим та безстороннім, зважаючи на його минулу діяльність, співпрацю, підтримання зав`язків й одержання коштів від Громадської організації «Фундація DEJURE», юристка котрої ініціювала притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, а також умовчанням у своїй заяві про самовідвід від участі в провадженні за зверненням ОСОБА_1 про відставку, чий розгляд за наполяганням ОСОБА_9 було зупинено 23 січня 2024 року, фактів щодо кількості відхилених Великою Палатою Верховного Суду (далі - Велика Палата, ВП) раніше поданих ним скарг. Тож реальний конфлікт інтересів був очевидний і Бангалорські принципи вимагали не лише його усунення, а й будь-яких обґрунтованих сумнівів у стороннього спостерігача щодо безсторонності ОСОБА_9 .

35. Однак ВРП відмовила в задоволенні відводу члену ВРП ОСОБА_9 , не встановивши обставин, які би виключали сумнів у його неупередженості.

36. Водночас, як стверджує позивачка, хоча відведення одного члена ВРП формально і не перешкодило б розгляду клопотання прокурора, проте сама участь ОСОБА_9 , його поведінка під час засідання та висловлювання могли значною мірою негативно вплинути на висновки Ради. Отже, не відведення ОСОБА_9 від розгляду питання щодо відсторонення судді, котра, будучи в складі ВП відмовляла в задоволенні скарг останнього, свідчить про упередженість оскарженого рішення, зумовлює його невідповідність критеріям статті 6 Конвенції, застосування яких обов`язкове та є пріоритетним. Той факт, що Рада не погодилась з окремими доводами в клопотанні прокурора не доводить її безсторонності, адже по суті рішення було ухвалено на користь сторони обвинувачення.

37. Відповідач у відзиві на позовну заяву просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на правомірність дій та рішень ВРП.

38. Наголошує, що, у статті 65 Закону № 1798-VIII законодавець чітко визначив підстави для оскарження та скасування рішення ВРП про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності. Разом із тим, жодна із цих передбачених цією нормою підстав для скасування спірного рішення ВРП відсутня.

39. Зокрема, рішення про відсторонення ОСОБА_1 від здійснення правосуддя ухвалено повноважним складом ВРП і підписане всіма її членами, які брали участь у його ухваленні, містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків. Отже, підстави для визнання протиправним і скасування рішення, визначені пунктом 3 частини першої статті 65 Закону України № 1798-VІІІ відсутні.

40. Щодо посилання позивача на неправомірність відмови у відводі члена ВРП ОСОБА_10 відповідач зауважує, що розглянувши заяву про відвід, Рада врахувала як її доводи, так і пояснення члена ВРП ОСОБА_10 Зокрема, ОСОБА_10 пояснив, що на момент розгляду питання про відвід усі справи, на які посилався представник судді, вже були завершені, а його попередня участь у діяльності Громадської організації «Фундація DEJURE» припинилася після призначення членом Вищої ради правосуддя. Він також зазначив, що аналогічні обставини неодноразово були предметом розгляду ВРП під час вирішення заяв про його самовідвід, однак щоразу не визнавалися такими, що виключають його участь у розгляді відповідних питань. На думку члена ВРП ОСОБА_10, підстав для задоволення заяви про його відвід небуло, оскільки не існує жодних відносин, які не дозволяють йому бути об`єктивним та неупередженим.

41. За результатами розгляду заяви Рада не встановила, що член ВРП ОСОБА_10 є особисто, прямо чи опосередковано заінтересованим у результаті розгляду питання або що існують інші обставини, які могли б об`єктивно викликати сумнів у його неупередженості, у зв`язку з чим ухвалою від 29 травня 2026 року відмовила у задоволенні заяви про його відвід.

42. Водночас відповідач зауважує, що наведені позивачем обставини фактично зводяться д незгоди з ухвалою ВРП про відмову у відводі члена Ради, однак самі по собі не підтверджують ані неповноважності складу Вищої ради правосуддя, ані порушення встановленого законом порядку ухвалення оскаржуваного рішення. Посилання позивача на окремі запитання та висловлювання члена ВРП ОСОБА_10 під час засідання також не свідчать про його упередженість чи заінтересованість у результаті розгляду питання. Зміст поставлених запитань був пов`язаний із з`ясуванням обставин, що мають значення для вирішення клопотання про тимчасове відсторонення судді, та не може розцінюватися як висловлення наперед сформованої позиції щодо винуватості позивача. Водночас суб`єктивне сприйняття позивачем окремих висловлювань члена ВРП саме по собі не є доказом існування обставин, які відповідно до статті 33 Закону № 1798-VIII викликають обґрунтований сумнів у його неупередженості.

43. Водночас безпідставними є доводи позивача щодо неналежного обґрунтування ВРП ризику впливу на свідків. ВРП обґрунтовано виходила з того, що відповідно до принципу безпосередності дослідження доказів, закріпленого статтями 23 та 95 КПК України, показання свідків підлягають безпосередньому дослідженню судом під час судового розгляду. Саме тому ризик впливу на свідків не обмежується стадією досудового розслідування, а існує до моменту безпосереднього отримання судом їхніх показань, що й було враховано Вищою радою правосуддя при ухваленні оскаржуваного рішення.

44. На переконання відповідача, також безпідставними є доводи позивача про те, що перебування у щорічній відпустці автоматично виключає наявність ризику впливу на свідків. Сам факт перебування судді у відпустці не свідчить про втрату нею статусу судді, не позбавляє її відповідних повноважень та не виключає можливості впливу на учасників кримінального провадження. Крім того, відповідно до законодавства суддю може бути відкликано з відпустки у встановленому законом порядку. Тому сама лише обставина перебування у відпустці не може розцінюватися як така, що автоматично усуває ризики, встановлені Вищою радою правосуддя.

45. Не заслуговують на увагу й доводи позивача про відсутність ризику впливу на свідків через те, що вона знайома лише зі свідком ОСОБА_3 . З матеріалів кримінального провадження вбачається, що кримінальне правопорушення, у межах якого позивачу повідомлено про підозру, вчинено групою осіб за попередньою змовою з розподілом ролей та з метою отримання неправомірної вигоди. Наявність ризику впливу на свідків не ставиться у залежність виключно від безпосереднього особистого знайомства із кожним із них. Вплив може здійснюватися як особисто, так і опосередковано, у тому числі із залученням інших осіб, що й було враховано ВРП під час оцінки відповідного ризику.

46. ВРП також не погоджується з доводами позивача про порушення презумпції невинуватості та ототожнення підозри з доведеною виною, оскільки тимчасове відсторонення не є заходом кримінальної відповідальності, а процесуальним заходом, спрямованим на забезпечення авторитету правосуддя та довіри до судової влади.

47. У поясненнях на позовну заяву представник третьої особи вказує, задовольняючи клопотання заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименка О. В. про тимчасове відсторонення судді ОСОБА_1 від здійснення правосуддя, ВРП ураховувала наведені у клопотанні ризики, співмірність між такими засадами, як незалежність та недоторканність суддів, і наслідками тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності.

48. Представник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури вважає, що ухвалюючи спірне рішення, ВРП відповідно до вимог Закону № 1798-VIII послалася на визначені законом підстави і мотиви, за яких вона дійшла висновку про необхідність застосування згаданого заходу забезпечення кримінального провадження. При цьому оскаржуване рішення є вмотивованим; ризик впливу на свідків встановлено конкретно та індивідуалізовано; захід має належну мету; презумпцію невинуватості не порушено. Оскільки рішення ВРП від 29 травня 2026 року № 1059/0/15-26 прийнято з дотриманням вимог законодавства, то підстав для його скасування немає.

IV. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

49. Відповідно до положень статті 131 Основного Закону в Україні діє ВРП, яка, серед іншого, ухвалює рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя.

50. Згідно з частинами першою - третьою статті 155-1 КПК України рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності ухвалюється ВРП на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора або його заступника в порядку, встановленому законом.

Клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності подається до ВРП стосовно судді, який є підозрюваним, обвинувачуваним (підсудним) на будь-якій стадії кримінального провадження.

Клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності повинно відповідати вимогам частини другої статті 155 цього Кодексу.

51. За змістом частини другої статті 155 КПК України у клопотанні зазначаються: 1) короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у зв`язку з яким подається клопотання; 2) правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на обставини; 4) посада, яку обіймає особа; 5) виклад обставин, що дають підстави вважати, що перебування на посаді підозрюваного, обвинуваченого сприяло вчиненню кримінального правопорушення; 6) виклад обставин, що дають підстави вважати, що підозрюваний, обвинувачений, перебуваючи на посаді, знищить чи підробить речі і документи, які мають суттєве значення для досудового розслідування, незаконними засобами впливатиме на свідків та інших учасників кримінального провадження або протиправно перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином; 7) перелік свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати під час розгляду клопотання.

До клопотання також додаються: 1) копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання; 2) документи, які підтверджують надання підозрюваному, обвинуваченому копій клопотання та матеріалів, що обґрунтовують клопотання.

52. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2026 року № 1402-VIII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1402-VIII).

53. Відповідно до частини п`ятої статті 49 Закону № 1402-VIII суддя може бути тимчасово відсторонений від здійснення правосуддя на строк не більше двох місяців у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора або його заступника в порядку, встановленому законом. Рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя ухвалюється ВРП.

54. Статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП визначає Закон № 1798-VIII.

55. За змістом положень статті 63 Закону № 1798-VIII тимчасове відсторонення судді здійснює ВРП. Тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності здійснюється ВРП на строк не більше двох місяців на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора або його заступника, а стосовно судді Вищого антикорупційного суду на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора (виконувача обов`язків Генерального прокурора). На стадії судового провадження строк відсторонення встановлюється до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження.

Клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності подається до ВРП стосовно судді, який є підозрюваним, обвинувачуваним (підсудним), на будь-якій стадії кримінального провадження.

Клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, подане без дотримання визначених законом вимог, повертається ВРП Генеральному прокурору або його заступнику.

Генеральний прокурор або його заступник можуть уповноважити прокурора на вручення судді, крім судді Вищого антикорупційного суду, копії клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності та матеріалів, що обґрунтовують клопотання, а також на представлення відповідного клопотання під час розгляду на засіданні ВРП.

ВРП розглядає клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності невідкладно, але не пізніше семи днів з дня надходження клопотання.

Повідомлення про дату, час і місце розгляду відповідного клопотання направляється судді, стосовно якого подано клопотання, Генеральному прокурору або його заступнику, до суду, в якому суддя обіймає посаду, та невідкладно розміщується на офіційному веб-сайті ВРП.

Неявка на засідання ВРП судді, Генерального прокурора або його заступника чи уповноваженого одним із них прокурора, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду клопотання.

Розгляд клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя починається з короткого викладу членом ВРП, який визначений доповідачем, наведеного у клопотанні обґрунтування необхідності такого тимчасового відсторонення.

Після короткого викладу наведеного у клопотанні обґрунтування необхідності тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя слово надається Генеральному прокурору або його заступнику або уповноваженому прокурору, судді (його представнику), щодо якого внесене клопотання, для надання пояснень. Якщо суддя відмовляється від надання пояснень, ВРП розглядає клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя без його пояснень.

За результатами розгляду клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя ВРП ухвалює рішення, копія якого не пізніше семи робочих днів направляється Генеральному прокурору або його заступнику, судді, стосовно якого ухвалено рішення, а також невідкладно направляється до суду, в якому такий суддя обіймає посаду.

Суддя відстороняється від здійснення правосуддя з дня ухвалення ВРП рішення про його тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя на строк, зазначений у рішенні, який не може становити більше двох місяців. На стадії судового провадження строк відсторонення встановлюється до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження.

56. Згідно зі статтею 65 Закону № 1798-VIII рішення ВРП про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, продовження строку такого відсторонення може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:

1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;

2) рішення не підписано будь-ким із складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;

3) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

Оскарження рішення ВРП не зупиняє його виконання.

57. Положеннями, наведеними у главі 20 Регламенту ВРП, затвердженого її рішенням від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 (далі - Регламент ВРП), урегульовано, зокрема, порядок розгляду клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя.

58. Так, за правилами пунктів 20.6 - 20.13 глави 20 Регламенту ВРП член Ради, визначений доповідачем, у день отримання клопотання інформує відповідний структурний підрозділ секретаріату Ради про необхідність внесення цього питання до порядку денного засідання Ради.

Клопотання розглядається Радою невідкладно, але не пізніше семи днів із дня надходження клопотання.

Повідомлення про дату, час і місце розгляду відповідного клопотання надсилається судді, стосовно якого подано клопотання, Генеральному прокурору або його заступнику, до суду, в якому суддя обіймає посаду, не пізніше ніж за три дні до засідання Ради та невідкладно розміщується на офіційному вебсайті Ради.

Неявка на засідання Ради судді, його представника, Генерального прокурора або його заступника чи уповноваженого одним із них прокурора, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду клопотання.

Засідання Ради з питання тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя відбувається відкрито, якщо Радою не ухвалено рішення про проведення закритого засідання. Розгляд клопотання починається з короткого викладу доповідачем наведеного у клопотанні обґрунтування такого тимчасового відсторонення.

Після короткого викладу наведеного у клопотанні обґрунтування тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя, у разі явки на засідання Ради, слово надається Генеральному прокурору або його заступнику, або уповноваженому прокурору, судді, щодо якого внесене клопотання, та/або його представнику. Суддя має право відмовитися від надання пояснень або надати письмові пояснення, які в разі його відсутності підлягають обов`язковому оголошенню. Якщо суддя відмовляється від надання пояснень, Рада розглядає клопотання без його пояснень.

Під час розгляду клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя Рада має право заслухати будь-яку особу чи дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про відсторонення судді від здійснення правосуддя.

За результатами розгляду клопотання Рада ухвалює рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності або про відмову в задоволенні такого клопотання.

У рішенні Ради про тимчасове відсторонення зазначається строк відсторонення.

Резолютивна частина рішення оголошується присутнім на засіданні.

Рішення Ради викладається в письмовій формі, підписується членами Ради, які брали участь у його ухваленні.

Копії рішення Ради не пізніше ніж через сім робочих днів надсилаються Генеральному прокурору або його заступнику, судді, стосовно якого ухвалено рішення.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

59. Як установлено Судом із матеріалів справи, під час досудового розслідування у рамках кримінального провадження № 52023000000000503 від 03 жовтня 2023 року судді Верховного Суду ОСОБА_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 368 КК України. Суддя підозрюється у одержанні службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, за попередньою змовою групою осіб, неправомірної вигоди в особливо великому розмірі для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, та інтересах третьої особи дій з використанням наданої їй влади та службового становища.

60. З метою унеможливлення або мінімізації настання обставин, передбачених пунктами 5, 6 частини другої статті 155 КПК України, та запобіганню спробам підозрюваної ОСОБА_1 знищити чи підробити речі і документи, які мають суттєве значення для досудового розслідування, незаконними засобами впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження, протиправно перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименко О. В. звернувся до ВРП із клопотанням про відсторонення судді від здійснення правосуддя строком на два місяці.

61. Підстави та порядок відсторонення судді від здійснення правосуддя визначені Законом № 1798-VIII, частина перша статті 62 якого закріплює, що суддю може бути тимчасово відсторонено від здійснення правосуддя за рішенням ВРП: 1) у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності; 2) при проведенні кваліфікаційного оцінювання; 3) в порядку застосування дисциплінарного стягнення.

62. При цьому, рішення про відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності ухвалюється ВРП на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора або його заступника. Таке клопотання повинно відповідати вимогам частини другої статті 155 КПК України та може подаватися на будь-якій стадії кримінального провадження.

63. За визначенням, наведеним у пункті 5 статті 3 КПК України, досудове розслідування - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

64. Як убачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, на час подання клопотання і вирішення питання про тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, їй було письмово повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 368 КК України.

65. Отже, клопотання відсторонення позивача від здійснення правосуддя подане на стадії досудового розслідування у кримінальному провадження №52023000000000503.

66. Частиною одинадцятою статті 63 Закону № 1798-VIII установлено, що строк відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності не може становити більше двох місяців.

67. Із клопотання заступника Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименко О. В. від 25 травня 2026 року слідує, що воно містить пропозицію до ВРП про тимчасове, строком на два місяці, відсторонення судді ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, а отже, є клопотанням про відсторонення від здійснення правосуддя на стадії досудового розслідування кримінального провадження.

68. Рішенням від 29 травня 2026 року № 1059/0/15-26 ВРП частково задовольнила вказане клопотання і тимчасово, до 19 липня 2026 року, відсторонила суддю ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності.

69. Отже, спір у цій справі пов`язаний з ухваленням ВРП рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності.

70. У преамбулі Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23 йдеться про те, що ці принципи мають на меті встановлення стандартів етичної поведінки суддів, серед іншого з уваги на те, що довіра суспільства до судової системи, а також до авторитету судової системи в питаннях моралі, чесності та непідкупності судових органів посідає першочергове місце в сучасному демократичному суспільстві.

71. Одним зі схвалених є принцип, згідно з яким дотримання етичних норм, демонстрація дотримання етичних норм є невід`ємною частиною діяльності суддів.

72. У пункті 22 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності (далі - Висновок № 3 (2002) КРЄС), зазначено, що суспільна довіра та повага до судової влади є гарантіями ефективності системи правосуддя: поведінка суддів у їхній професійній діяльності, зрозуміло, розглядається громадськістю як необхідна складова довіри до судів.

73. Згідно з пунктом 50 Висновку № 3 (2002) КРЄС кожний окремий суддя повинен робити все можливе для підтримання судової незалежності на інституційному та особистому рівнях; судді повинні поводитися гідно при виконанні посадових обов`язків та в особистому житті.

74. Пунктом 33 Висновку № 18 (2015) КРЄС «Позиція судової влади та її відносини з іншими гілками державної влади в умовах сучасної демократії» визначено, що судді повинні поводитися доброчесно як під час виконання своїх функцій, так і в особистому житті, відповідати за свою поведінку, якщо це входить до загальноприйнятих норм.

75. Права та обов`язки судді визначені у статті 56 Закону № 1402-VIII, яка, серед іншого, закріплює, що суддя зобов`язаний, зокрема, дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів (пункт 2 частини сьомої цієї статті).

76. Згідно зі статтею 58 Закону № 1402-VIII питання етики суддів визначаються Кодексом суддівської етики, що затверджується з`їздом суддів України за пропозицією Ради суддів України.

77. Статтею 1 Кодексу суддівської етики, затвердженого 18 вересня 2024 року XX черговим з`їздом суддів України, визначено, що суддя як носій судової влади повинен бути прикладом неухильного дотримання принципу верховенства права і вимог закону, присяги судді. Суддя має усвідомлювати постійну увагу суспільства та демонструвати високі стандарти поведінки з метою зміцнення довіри до судової влади та утвердження авторитету правосуддя.

78. Суддя не може використовувати своє посадове становище в особистих інтересах чи в інтересах третіх осіб (стаття 2 Кодексу суддівської етики).

79. Суддя має докладати зусиль, щоб на думку звичайної розсудливої людини (законослухняної людини, яка, будучи достатньою мірою поінформованою про факти та процеси, що відбуваються, об`єктивно сприймає інформацію та обставини зі сторони) його поведінка відповідала високому статусу посади та не викликала обґрунтованих сумнівів у його доброчесності. Суддя не повинен допускати поведінки, що створює враження про недотримання ним етичних стандартів судді (стаття 3 Кодексу суддівської етики).

80. Ці положення міжнародних нормативно-правових актів та актів національного законодавства України визначають, що авторитет судової влади має вселяти довіру суспільства до здійснення правосуддя.

81. Поведінка судді, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження за фактами, що суперечать етичним стандартам, визначеним Бангалорськими принципами поведінки суддів, Висновками КРЄС та Кодексом суддівської етики, здатна негативно впливати на інституційну незалежність судової влади, оскільки суспільна довіра ґрунтується на впевненості громадян у доброчесності та бездоганній репутації судді як носія судової влади.

82. Верховний Суд у рішенні від 07 жовтня 2025 року у справі № 990/137/25 зауважив, що аналіз норм законодавства про судоустрій і статус суддів свідчить, що незалежність судді забезпечується також недоторканністю та імунітетом (стаття 49 Закону № 1402-VIII), зокрема: (1) без згоди ВРП суддю не може бути затримано або утримувано під вартою чи арештом до винесення обвинувального вироку суду, за винятком затримання судді під час або відразу ж після вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину; (2) суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку; (3) суддя, затриманий за підозрою у вчиненні діяння, за яке встановлена кримінальна чи адміністративна відповідальність, повинен бути негайно звільнений після з`ясування його особи, за винятком: якщо ВРП надано згоду на затримання судді у зв`язку з таким діянням; затримання судді під час або відразу ж після вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, якщо таке затримання є необхідним для попередження вчинення злочину, відвернення чи попередження наслідків злочину або забезпечення збереження доказів цього злочину; (4) суддя не може бути підданий приводу чи примусово доставлений до будь-якого органу чи установи, крім суду, за винятком випадків, зазначених у частині другій цієї статті.

83. Разом із тим, судді може бути повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення та суддя може бути тимчасово відсторонений від здійснення правосуддя на строк не більше двох місяців у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора або його заступника в порядку, встановленому законом. Рішення про відсторонення судді ухвалює ВРП.

84. Відтак, наявність кримінального провадження щодо судді є умовою застосування до такого судді тимчасового відсторонення.

85. У свою чергу, ВРП як колегіальний, незалежний конституційний орган державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні, наділена повноваженнями ухвалювати рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя та продовження такого тимчасового відсторонення, а тому встановлення наявності або відсутності правових підстав для цього здійснюється цим органом за власною оцінкою обставин, пов`язаних з оголошеною судді підозрою (подібні за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 січня 2020 року у справі № 9901/962/18, від 23 червня 2021 року у справі № 9901/85/20).

86. Отже, конституційні гарантії незалежності та імунітету судді, спрямовані на захист судді від неправомірного втручання у здійснення правосуддя, не виключають можливості його тимчасового відсторонення у випадках, прямо визначених законом. Такі гарантії покликані забезпечити інституційну незалежність судової влади, однак вони не мають на меті унеможливлення реагування держави на обставини, які можуть поставити під сумнів неупередженість, доброчесність чи професійну поведінку судді, стосовно якого здійснюється кримінальне провадження.

87. Оскільки законодавець чітко встановив, що тимчасове відсторонення судді у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності є допустимим, застосовується у визначених законом випадках та виключно на підставі вмотивованого клопотання уповноваженого прокурора, сама наявність кримінального провадження щодо судді виступає юридичною передумовою для оцінки ВРП наявності ризиків, передбачених статтею 155 КПК України.

88. У таких обставинах розгляд питання про тимчасове відсторонення судді є закономірним механізмом, спрямованим на забезпечення належного здійснення правосуддя, недопущення можливого впливу судді на свідків чи докази, а також на збереження авторитету судової влади та підтримання суспільної довіри до суду. Наявність кримінального провадження щодо судді сама по собі не свідчить про вину особи, проте створює ситуацію, яка вимагає від Вищої ради правосуддя перевірити, чи може подальше здійснення суддею правосуддя негативно вплинути на виконання завдань кримінального провадження або підірвати довіру до судової системи.

89. Тому саме існування кримінального провадження щодо судді, у межах якого йому повідомлено про підозру, є об`єктивною юридичною умовою для ініціювання та розгляду клопотання про тимчасове відсторонення як інструменту, спрямованого на забезпечення справедливого правосуддя, захисту незалежності судової влади та утвердження її авторитету.

90. Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

91. Тобто, за змістом вказаної правової норми вбачається, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а саме в гарантуванні дотримання прав та інтересів фізичних та юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

92. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у рішеннях від 04 грудня 2024 року у справі № П/990/64/24, від 05 травня 2025 року у справі № 990/37/24, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 лютого 2025 року у справі № 9901/191/21, від 20 березня 2025 року у справі № 990/228/23.

93. Такий підхід відповідає принципу поділу влади, що встановлений Конституцією України та уособлений в інших нормативно-правових актах, який заперечує надання суду повноважень втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.

94. Під дискреційними повноваженнями слід розуміти встановлені законом права і обов`язки владних суб`єктів, які визначають ступінь самостійності їх реалізації з урахуванням принципу верховенства права і полягають у тому, що при вчиненні дій та прийнятті рішень владний суб`єкт здійснює свої повноваження з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих дій або рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

95. Завдання правосуддя полягає в гарантуванні дотримання вимог права та контролю за легітимністю прийняття рішень.

96. Окрім цього, Суд бере до уваги передбачене пунктом 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року право особи на доступ до суду, яке, зокрема, включає такий аспект, як право на розгляд справи судом із «повною юрисдикцією», тобто судом, що має достатні та ефективні повноваження щодо: повторної (після адміністративного органу) оцінки доказів; встановлення обставин, які були підставою для прийняття оскарженого адміністративного рішення; належного поновлення прав особи за результатами розгляду справи по суті (пункт 70 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 28 червня 1990 року у справі «Obermeier v. Austria»; пункт 155 рішення ЄСПЛ від 04 березня 2014 року у справі «Grande Stevens v. Italy»).

97. У рішенні від 23 липня 2002 року у справі «Vдstberga Taxi Aktiebolag and Vulic against Sweden» ЄСПЛ визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень органів державної влади, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення відповідальності має саме орган державної влади.

98. Стосовно судового контролю за дискреційними адміністративними актами ЄСПЛ висловив правову позицію, за якою за загальним правилом національні суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак все ж суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (пункт 111 рішення від 31 липня 2008 року у справі «Case Of Druћstevnн Zбloћna Pria And Others v. The Czech Republic»; пункт 157 рішення від 21 липня 2011 року у справі «Sigma Radio Television Ltd. v. Cyprus»).

99. Наведене у сукупності дає підстави стверджувати, що визначені статтею 126 Конституції України гарантії незалежності та недоторканості судді в сукупності зі спеціальними нормами Законів №1402-VIII, № 1798-VIII передбачають судовий контроль, зокрема, і за рішенням ВРП.

100. Таким чином судовий контроль за дискреційними повноваженнями ВРП щодо ухвалення рішення про відсторонення судді від здійснення правосуддя здійснюється у межах критерій, визначених частиною другою статті 2 КАС України, у поєднанні з частиною першою статті 65 Закону № 1798-VIII, які, зокрема, покладають на суд обов`язок з`ясувати, чи ухвалено таке рішення повноважним складом ВРП; чи підписано рішення усіма членами ВРП, які брали участь у його ухваленні; чи містить рішення посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

101. Стосовно відповідності рішення ВРП положенням статті 65 Закону № 1798-VIII, Верховний Суд зазначає, що статтею 1 Закону № 1798-VIII передбачено, що ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.

102. Згідно із частиною другою статті 131 Конституції України та частиною першою статті 5 Закону № 1798-VIII Рада складається з двадцяти одного члена.

103. Відповідно до статті 18 Закону № 1798-VIII ВРП є повноважною за умови обрання (призначення) на посаду щонайменше п`ятнадцяти членів, серед яких більшість становлять судді (включаючи суддів у відставці), та складення ними присяги.

104. Згідно із частиною другою статті 30 Закону № 1798-VIII засідання ВРП у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП.

105. Рішення ВРП ухвалюється більшістю членів ВРП, які беруть участь у засіданні ВРП, якщо інше не визначено цим Законом (частина перша статті 34 Закону № 1798-VIII).

106. Як установлено Судом, станом на 29 травня 2026 року, тобто на день ухвалення оскаржуваного рішення, до складу Вищої ради правосуддя входили 19 членів, з яких 11 є суддями.

107. При цьому як убачається з витягу з протоколу засідання Вищої ради правосуддя від 29 травня 2026 року, у засіданні брали участь 16 членів Ради. За ухвалення оскаржуваного рішення проголосувало 16 членів Ради, «проти» - 0. Рішення підписане всіма її 16 членами, які брали участь у його ухваленні.

108. Отже, оскаржуване рішення ухвалено повноважним складом ВРП.

109. Оцінюючи доводи позивачки про те, що оскаржуване рішення ВРП ухвалене з порушенням гарантій безсторонності у зв`язку з участю в його прийнятті члена ВРП ОСОБА_10, якому позивачка заявляла відвід, Суд виходить із такого.

110. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

111. Вимога безсторонності передбачає відсутність упередженості як у суб`єктивному розумінні, тобто особистого упередженого ставлення відповідної особи, так і в об`єктивному - наявності таких обставин, які незалежно від особистої поведінки цієї особи можуть породжувати у стороннього спостерігача обґрунтований сумнів у її безсторонності.

112. Згідно зі статтею 33 Закону № 1798-VIII член ВРП не може брати участі в розгляді питання і підлягає відводу, якщо буде встановлено, що він особисто, прямо чи побічно заінтересований у результаті справи, є родичем особи, стосовно якої розглядається питання, або якщо будуть встановлені інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості. За наявності таких обставин член ВРП повинен заявити самовідвід, або з цих обставин відвід члену ВРП може заявити особа, за поданням якої розглядатиметься питання, а також особа, стосовно якої вирішується питання, чи особа, що подала заяву, скаргу.

113. Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим, викладеним у письмовій формі і заявленим до початку розгляду відповідного питання, справи. Заявляти відвід (самовідвід) після початку розгляду питання, справи дозволяється лише у виключних випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) не могло бути відомо до початку розгляду (частина четверта).

114. Рішення про відвід (самовідвід) ухвалюється більшістю членів ВРП, які беруть участь у засіданні ВРП чи її органу, шляхом голосування в нарадчій кімнаті, за відсутності члена ВРП, питання про відвід (самовідвід) якого вирішується (частина п`ята).

115. Отже, для висновку про наявність підстав для відводу недостатньо посилання на будь-які попередні професійні, громадські чи особисті зв`язки члена ВРП. Необхідно встановити конкретні факти, які свідчать про наявність особистої заінтересованості такого члена у результаті розгляду конкретної справи або які за об`єктивним критерієм могли б викликати обґрунтований сумнів у його неупередженості.

116. Такий підхід відповідає практиці Великої Палати Верховного Суду (постанови від 11 вересня 2025 року по справі № 990SCGC/22/24 та від 08 грудня 2021 року у справі № 9901/39/20), яка виходить із того, що повноважність ВРП як колегіального органу визначається не лише кількісним складом, необхідним для прийняття рішення, а й відповідністю складу Ради якісним критеріям, зокрема вимогам неупередженості та безсторонності. Водночас самі лише міркування особи без конкретних доказів чи фактів, які давали б обґрунтовані підстави стверджувати про небезсторонність відповідного члена ВРП, не є достатніми для висновку про порушення зазначеної гарантії.

117. Як уже зазначалося в цьому рішенні, позивачка обґрунтовувала заявлений ОСОБА_10 відвід сукупністю обставин, зокрема його минулою діяльністю та зв`язками з громадською організацією «Фундація DEJURE», отриманням від цієї організації коштів, професійними зв`язками з її представниками, участю юристки цієї організації у ініціюванні дисциплінарного провадження щодо позивачки, обставинами розгляду заяви позивачки про відставку, а також незазначенням ОСОБА_10 у заяві про самовідвід окремих обставин та результатами розгляду Великою Палатою Верховного Суду раніше поданих ним скарг.

118. Водночас заявлений представником судді відвід був розглянутий ВРП із урахуванням наведених у ньому доводів та пояснень відповідного члена Ради. За результатами такого розгляду ВРП не встановила обставин, які б свідчили про особисту, пряму чи опосередковану заінтересованість ОСОБА_10 або викликали обґрунтований сумнів у їх неупередженості, у зв`язку з чим ухвалила рішення про відмову у задоволенні заяви про відвід (ухвала ВРП від 29 травня 2026 року № 1058/0/15-26).

119. Колегія суддів зазначає, що сам факт минулої професійної діяльності ОСОБА_10, як і результати здійснення теперішніх проваджень, не свідчить про наявність упередженості та особистої заінтересованості з боку ОСОБА_10 , а також не свідчить про наявність подібного ставлення з боку ОСОБА_1 під час розгляду Великою Палатою Верховного Суду наведеного переліку справ не на користь ОСОБА_10 .

120. При цьому Суд відхиляє доводи позивачки про невмотивованість ухвали ВРП від 29 травня 2026 року № 1058/0/15-26, оскільки як свідчить її зміст в цій ухвалі наведені мотиви заявлення відводу, пояснення щодо заявлено відводу ОСОБА_10 , і вона обґрунтована тим, що ВРП не встановила, що зазначений член ВРП особисто, прямо чи опосередковано заінтересований у результаті розгляду справи, або інших обставин, що викликають сумнів у його неупередженості.

121. Проаналізувавши заяву представника ОСОБА_1 про відвід членів Ради та ухвалу ВРП, якою відмовлено у задоволенні цього відводу, колегія суддів також не встановила обставин, які свідчать про те, що зазначений вище член ВРП не міг брати участі в розгляді питання щодо ОСОБА_1 та підлягав відводу відповідно до статті 33 Закону № 1798-VIII.

122. Так само не може бути покладено в основу висновку про упередженість той факт, що ОСОБА_10 раніше подавав заяву про самовідвід під час розгляду питання про звільнення позивачки у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Навпаки, із матеріалів справи вбачається, що така заява була ним подана саме з посиланням на обставини, які, на його думку, могли викликати сумнів у його неупередженості, однак ВРП не знайшла законних підстав для її задоволення.

123. Саме по собі те, що при повторному розгляді іншого питання щодо позивачки відповідний член ВРП не заявив самовідвід або не навів у заяві про самовідвід усіх обставин, на які тепер посилається позивачка, не доводить наявності в нього упередженого ставлення. Для такого висновку необхідно встановити, що відповідні обставини мали юридичне значення для визначення його безсторонності саме під час розгляду оскаржуваного питання та що їх неврахування призвело до участі у розгляді особи, яка об`єктивно підлягала відводу.

124. Не можуть бути визнані такими обставинами і твердження позивачки про кількість скарг, раніше поданих ОСОБА_10 та відхилених Великою Палатою Верховного Суду, оскільки результат судового розгляду скарг, поданих членом ВРП у реалізації своїх процесуальних прав, не характеризує його особисту безсторонність у подальшому розгляді іншої справи. Незгода особи з правовими висновками суду щодо її попередніх звернень не може свідчити про наявність у цієї особи особистої заінтересованості або про існування конфлікту інтересів під час здійснення нею повноважень члена ВРП.

125. Таким чином, відсутні підстави вважати, що участь члена ВРП ОСОБА_10 у розгляді клопотання заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименка О. В. про тимчасове відсторонення ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з її притягненням до кримінальної відповідальності порушила вимоги безсторонності складу ВРП, а отже, колегія суддів висновує, що немає правових підстав для висновку про те, що оскаржуване рішення ухвалено ВРП у неповноважному складі або у складі, який не відповідав критеріям неупередженості, визначеним законом.

126. Отже, доводи позивачки в цій частині є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення ВРП.

127. Слід також зазначити, що не було встановлено порушень вимог частини шостої статті 63 Закону № 1798-VIII та положень глави 20 Регламенту, які регулюють порядок виклику та участі осіб у розгляді клопотання про тимчасове відсторонення.

128. Матеріалами справи підтверджується, що позивач була належним чином і своєчасно повідомлена про засідання ВРП щодо розгляду клопотання про тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя у зв`язку з її притягненням до кримінальної відповідальності. Розгляд клопотання прокурора відбувся за участю представника позивача та з урахуванням наданих ним пояснень. У засіданні ВРП також брав участь представник Офісу Генерального прокурора - прокурор першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Кузь А. В.

129. Ці обставини визнаються та не ставляться під сумнів учасниками справи, у зв`язку із чим немає підстав для скасування спірного рішення, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 65 Закону № 1798-VIII.

130. Оцінюючи законність рішення ВРП у контексті пункту 3 частини першої статті 65 Закону № 1798-VIII, Верховний Суд відзначає, що спірне рішення містить конкретні та належним чином сформульовані мотиви, які стали підставою для висновку про необхідність тимчасового відсторонення судді. Зокрема, ВРП врахувала, що за даними досудового розслідування ОСОБА_1 підозрюється у тому, що своїми умисними діями, які полягали в одержанні службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, за попередньою змовою групою осіб, неправомірної вигоди в особливо великому розмірі для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, та інтересах третьої особи дій з використанням наданої їй влади та службового становища, вчинила кримінальне правопорушення, передбачене частиною четвертою статті 368 КК України. Сам характер інкримінованого діяння - корупційних і прямо пов`язаних із використанням статусу судді - ВРП обґрунтовано визнала таким, що може поставити під сумнів незалежність і чесність судді під час здійснення правосуддя, з огляду на міжнародні принципи, стандарти поведінки судді і норми національного законодавства, що значною мірою може зашкодити авторитету судової влади та довірі суспільства до неї.

131. Верховний Суд встановив, що ВРП у своєму рішенні не обмежилася загальними міркуваннями про статус судді чи характер підозри, а виходила з чітко визначених та документально підтверджених обставин кримінального провадження № 52023000000000503 від 03 жовтня 2023, викладених у клопотанні заступника Генерального прокурора - керівника САП Клименка О. В. та досліджених під час його розгляду.

132. Зокрема, ВРП при ухваленні Рішення від 29 травня 2026 року № 1059/0/15-26 врахувала сукупність матеріалів досудового розслідування, зокрема: протокол огляду від 16 травня 2023 року, згідно з яким сторона обвинувачення оглядала судові рішення у справі № 910/15551/20, надіслані до Єдиного державного реєстру судових рішень; протоколи за результатами оперативно-розшукового заходів та негласних слідчих (розшуковий) дій, протоколи допитів свідків та обшуку, які фіксували зміст зафіксованих розмов та дій щодо неправомірних домовленостей та участь позивача у відповідних комунікаціях, тощо.

133. ВРП дійшла висновку про обґрунтованість посилань прокурора на те, що у разі продовження суддею ОСОБА_1 здійснення правосуддя існує ризик незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, оскільки ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження під час зібрання доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом пояснень від свідків та дослідження їх судом.

134. Наведене дає підстави для висновку, що ВРП урахувала встановлені під час досудового розслідування ризики, передбачені пунктами 5 і 6 частини другої статті 155 КПК України, зокрема, те, що службові та професійні зв`язки судді у судовій та правоохоронній системі створюють реальну можливість впливу на свідків.

135. При цьому колегія суддів звертає увагу, що твердження позову, що ризик впливу на свідків ґрунтується лише на «абстрактному статусі», не відповідає тексту Рішення та матеріалам клопотання. Коло свідків чітко окреслене не безособовою сукупністю, а конкретними особами - ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 (співучасники інкримінованої схеми), а також інші підозрювані у цьому провадженні, частина з яких є суддями Верховного Суду, а саме ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , та суддя Верховного Суду у відставці ОСОБА_8 .

136. Отже, Верховний Суд погоджується із доводами ВРП про те, що у матеріалах провадження чітко ідентифіковані особи, на показання яких посилався прокурор, зокрема, а також долучені протоколи їх допитів, що свідчить про визначеність кола осіб і відомість цих даних сторонам.

137. ВРП врахувала етичний аспект, наголосивши, що інкриміноване судді корупційне правопорушення, пов`язане з використанням статусу судді, об`єктивно підривають довіру суспільства до її доброчесності та безсторонності, що суперечить стандартам суддівської етики та загальним принципам забезпечення авторитету правосуддя.

138. При цьому, окремо ВРП визнала не обґрунтованими твердження клопотання про відсторонення про те, що суддя ОСОБА_1 перешкоджатиме кримінальному провадженню в інший спосіб і з метою штучного створення доказів своєї невинуватості у вчиненні інкримінованого їй злочину під час здійснення нею правосуддя та може сприяти у спотворенні речей і документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

139. Наведене додатково свідчить про всебічний та повний розгляд клопотання з наданням належної оцінки кожній підставі та аргументу, та спростовує доводи позивача щодо того, що спірне рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотиви, з яких Вища рада правосуддя дійшла відповідних висновків.

140. Таким чином, ВРП обґрунтовано зазначила, що наведені обставини створюють реальний, конкретний та індивідуально визначений ризик перешкоджання кримінальному провадженню, у тому числі шляхом впливу на свідків, а також формують об`єктивну загрозу авторитету правосуддя, що зумовлює необхідність тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя.

141. Верховний Суд зазначає, що ВРП здійснила оцінку матеріалів кримінального провадження виключно в межах своєї компетенції, не вирішуючи питання наявності або відсутності вини судді, а лише перевіряючи наявність ризиків, які можуть перешкоджати належному здійсненню правосуддя під час досудового розслідування. ВРП діяла в межах статті 63 Закону № 1798-VIII та статей 155 - 155-1 КПК України, і її висновки ґрунтуються на фактичних даних досудового розслідування та обставинах, підтверджених матеріалами клопотання.

142. Верховний Суд наголошує, що вимоги статті 157 КПК України не передбачають необхідності встановлення факту вже вчиненого впливу чи знищення доказів; достатнім є наявність конкретних даних, які вказують на реальність такого ризику з огляду на обставини конкретної справи.

143. Узагальнюючи наведене, Верховний Суд доходить висновку, що рішення Вищої ради правосуддя відповідає вимогам Конституції України, Закону № 1798-VIII, Закону № 1402-VIII та статтям 155, 155-1 КПК України, містить достатні, чіткі та передбачені законом мотиви, які підтверджують необхідність тимчасового відсторонення позивача від здійснення правосуддя на час досудового розслідування. Доводи позивача про відсутність мотивів або формальний характер рішення спростовуються встановленими у справі фактичними обставинами.

144. Також, Верховний Суд наголошує, що наявність кримінального провадження щодо судді, якому повідомлено про підозру у вчиненні корупційного кримінального правопорушення, створює реальні ризики для авторитету правосуддя та здатності судді неупереджено виконувати свої функції. Характер інкримінованого діяння (передбачене частиною четвертою статті 368 КК України) та його пов`язаність із використанням статусу судді в цьому конкретному випадку об`єктивно зумовлювало необхідність тимчасового відсторонення.

145. Оцінюючи пропорційність втручання у права позивача, Суд виходить із необхідності забезпечення балансу між її приватним інтересом у продовженні здійснення професійної діяльності та публічним інтересом у підтриманні довіри до судової влади. Застосований ВРП захід тимчасового відсторонення не має карального характеру та не пов`язаний із встановленням вини; його метою є запобігання реальним ризикам, які можуть перешкоджати як належному перебігу досудового розслідування, так і безсторонньому та неупередженому здійсненню суддею правосуддя, а також збереженню авторитету судової влади.

146. Верховний Суд відзначає, що саме ВРП є єдиним уповноваженим органом, який має дискреційні повноваження вирішувати питання про тимчасове відсторонення судді на підставі оцінки поданих матеріалів та встановлених обставин кримінального провадження. Оцінка наявності або відсутності ризиків, визначених кримінальним процесуальним законом, є, за загальним правилом, предметом її виключної компетенції, що підтверджено правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду (постанови від 21 січня 2020 року у справі № 9901/962/18, від 23 червня 2021 року у справі № 9901/85/20).

147. Таким чином, твердження позивача про ухвалення відповідачем рішення без наявності законної підстави або з порушенням встановленого законом порядку є необґрунтованими та спростовуються встановленими у справі фактичними обставинами і вимогами чинного законодавства.

148. Щодо доводів позивача про відсутність обґрунтованої підозри та про те, що тимчасове відсторонення було застосоване виключно на підставі факту вручення повідомлення про підозру, Верховний Суд зазначає таке.

149. Суддю може бути тимчасово відсторонено від здійснення правосуддя за рішенням ВРП у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності (пункт 1 частини першої статті 62 Закону № 1798-VIII). Отже, на стадії застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді тимчасового відсторонення судді ВРП насамперед має встановити факт притягнення судді до кримінальної відповідальності в розумінні кримінального процесуального закону.

150. Відповідно до пункту 14 статті 3 КПК України притягнення до кримінальної відповідальності є стадією кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. Саме з цього моменту суддя набуває процесуального статусу, з яким закон пов`язує можливість вирішення питання про його тимчасове відсторонення.

151 Дотримуючись порядку, визначеного Законом № 1798-VIII та Регламентом ВРП, Рада як суб`єкт кримінальних процесуальних правовідносин має керуватися також положеннями КПК України, що встановлюють загальні засади застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Однак повноваження ВРП не охоплюють оцінку обґрунтованості підозри у кримінально-правовому значенні - така оцінка належить до компетенції слідчого судді та суду в межах кримінального провадження.

152. ВРП перевіряє виключно наявність процесуальних передумов для застосування відповідного заходу забезпечення, у тому числі факт вручення судді повідомлення про підозру, характер інкримінованих діянь, наявність ризиків, передбачених пунктами 5 і 6 частини другої статті 155 КПК України, та можливий вплив подальшого перебування судді на посаді на перебіг досудового розслідування й авторитет правосуддя. Тому доводи позивача про те, що ВРП мала встановлювати або оцінювати обґрунтованість підозри по суті, є хибними та суперечать межам повноважень ВРП.

153. Аналогічний підхід висловлений Верховним Судом у рішенні від 07 жовтня 2025 року у справі №990/137/25.

154. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення при прийнятті рішення (вчинення дії). Слід вказати, що цей критерій відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.

155. Згідно пункту 8 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). Метою цього принципу є досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямовані рішення або дія суб`єкта владних повноважень, та інтересами конкретної особи.

156. Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

157. В адміністративних справах щодо протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

158. Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

159. Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Верховний Суд дійшов висновку про те, що ВРП, ухвалюючи спірне рішення, діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом № 1798-VIII, з дотриманням принципів пропорційності та законності. Це рішення відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, містить обґрунтовані мотиви, з яких цей орган дійшов правомірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименко О. В. про тимчасове відсторонення судді Верховного Суду ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності.

160. Таким чином, підстави для задоволення позову ОСОБА_1 відсутні.

161. Відповідно до частини першої, пункту другого частини другої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

162. Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу наведених положень законодавства та доказів, наявних в матеріалах справи, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

163. Ураховуючи результат розгляду справи та вимоги статті 139 КАС України, понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись статтями 241-246, 266 КАС України, Суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Спеціалізована антикорупційна прокуратура, про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити у повному обсязі.

Рішення Верховного Суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний 14 вересня 2026 року.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді Н. Є. Блажівська

І. А. Васильєва

І.А. Гончарова

І. Л. Желтобрюх