Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №826/11195/16 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року

м. Київ

справа №826/11195/16

адміністративне провадження № К/990/26389/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Ханової Р.Ф., Васильєвої І.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу №826/11195/16

за адміністративним позовом Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29.01.2024 (суддя Войтович І.І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.05.2025 (головуючий суддя Кучма А.Ю., судді: Аліменко В.О., Безименна Н.В.),

УСТАНОВИВ:

У липні 2016 року Акціонерне товариство «Об`єднана гірничо-хімічна компанія», яке є правонаступником Державного підприємства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» (далі - також позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у м.Києві (далі також - відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення №0005521406 від 05.05.2016.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що виходячи з розрахунку пені у сфері зовнішньоекономічної діяльності за результатами перевірки останнього, що є додатком до акту, відповідач виходив з іншого - меншого строку, що є порушенням статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» з боку фіскальної служби.

Зазначив, що до пені за порушення строку розрахунку у сфері ЗЕД не може бути застосовано право податкової застави. Пеня за порушення строку розрахунку у сфері ЗЕД не є грошовим зобов`язанням, яке самостійно визначається платником податків у податковій декларації, а отже ця підстава застосування податкової застави не є дотриманою. Пеня за порушення строку розрахунку у сфері ЗЕД не є податковим платежем, на неї не розповсюджуються строки сплати, передбачені Податковим кодексом України, відтак це виключає застосування в даному випадку положень статті 126 Податкового кодексу України та пункту 1.7 Порядку застосування податкової застави органами доходів і зборів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 № 572.

Товариство вважає, що загальна сума пені вказана в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні не відповідає фактичному розміру пені, оскільки розрахована з огляду на неправомірне визначення періодів прострочення та фактичного отримання грошових коштів в погашення зобов`язань, що виникли з контрактів від 14.09.2015 №13/15-1 та від 27.08.2015 №12/15-1 укладених між «ADELIS TRADE LLP» (Великобританія) та ДП «ОГХК».

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29.01.2024 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.05.2025 рішення Київського окружного адміністративного суду від 29.01.2024 скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» - задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0005521406 від 05.05.2016 про нарахування пені за порушення строку розрахунку у сфері ЗЕД на суму 383649,17 грн. В іншій частині у задоволенні позову - відмовлено.

В ході розгляду справи судами встановлено, що на підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві 25.03.2016 №1733, направлення від 30.03.2016 №507/26-15-14-06-03, згідно пп.78.1.1. п.78.1. ст.78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі також - ПК України) проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з питань дотримання вимог валютного законодавства при розрахунках за зовнішньоекономічними експортними контрактами від 27.08.2015 №12/15-1 з «ADELIS TRADE LLP» (Великобританія) та від 14.09.2015 №13/15-13 з «ADELIS TRADE LLP» (Великобританія) відповідно до затвердженого плану перевірки, наведеного у додатку 1 до акту перевірки.

За наслідками перевірки складено акт №287/26-15-14-06-03/36716128 від 19.04.2016, в якому зафіксовано порушення ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме:

- несвоєчасне надходження на рахунок Товариства коштів по експортному контракту від 14.09.2015 №13/15-1 з «ADELIS TRADE LLP» (Великобританія);

- несвоєчасне надходження на рахунок позивача коштів по експортному контракту від 27.08.2015 №12/15-1 з «ADELIS TRADE LLP» (Великобританія);

- ненадходження на рахунок Товариства коштів за контрактом від 14.09.2015 №13/15-1 з ADELIS TRADE LLP» (Великобританія) в сумі 3650380,00 дол. США (еквівалент 93 342 403,18 грн.).

До Акту перевірки складено:

- додаток 1 - План документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог чинного валютного законодавства України;

- додаток 2 - Дані про виконання Товариством зовнішньоекономічних експортних контрактів від 14.09.2015 №13/15-1 та від 27.08.2015 №12/15-1;

- додаток 3 - Розрахунок пені у сфері ЗЕД.

Судами зазначено, що за зовнішньоекономічним експортним контрактом від 14.09.2015 №13/15-13, укладеними позивачем з «ADELIS TRADE LLP» (Великобританія) щодо продажу рутилового концентрату виробництва філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» в ході перевірки проведення розрахунків y грошовій формі при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності за даним контрактом встановлено, що позивачем (Продавець) згідно митних декларацій відвантажено товар на загальну суму 11 616 269,00 дол. США (еквівалент - 261 479 605,69 грн). Граничний термін надходження валютної виручки наведено в додатку №2 до Акта перевірки.

Згідно банківських документів кошти від «ADELIS TRADE LLP» (Великобританія) на рахунок Товариства надійшли у загальному розмірі 7 965 889,00 дол. США (еквівалент 194 825 384,13 грн), в т.ч. з порушенням строків розрахунків, визначених ст.1 Закону України від 23.09.1994 №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» із змінами та доповненнями, на суму 8 169 540,00 дол.США (еквівалент - 163 184 015,91 грн), що наведено в Додатку 2 до Акту перевірки та зафіксована дебіторська заборгованість в сумі 3 650 380,00 дол. США (еквівалент - 93 342 403,18 грн), що відповідає даним бухгалтерського обліку по рахунку 362. Строк погашення дебіторської заборгованості наведено в додатку №2 до Акта перевірки.

Перевіркою своєчасності розрахунків при проведенні експортних операцій встановлено порушення ст.1 Закону України від 23.09.1994 №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» зі змінами та доповненнями, а саме:

- несвоєчасне надходження на рахунок позивача коштів по експортному контракту від 14.09.2015 №13/15-1 з «ADELIS TRADE LLP» (Великобританія), наведеним в додатку №2 до актк перевірки, ненадходження на рахунок позивача коштів за контрактом від 14.09.2015 №13/15-1 з «ADELIS TRADE LLP» (Великобританія) в сумі 3 650 380,00 дол. США (еквівалент 93 342 403,18 грн).

По зовнішньоекономічному експортному контракту від 27.08.2015 №12/15-1 з «ADELIS TRADE LLP» (Великобританія) щодо продажу рутилового концентрату виробництва філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат», в ході перевірки проведення розрахунків y грошовій формі при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності за даним контрактом та митної декларації за експортними контрактами від 27.08.2015 №12/15-1 з «ADELIS TRADE LLP» (Великобританія), регістрами бухгалтерського обліку по рахунках 362, 312, 311, виписок ПАТ «Діамантбанк» з валютного та розрахункового рахунку Товариства встановлено, що позивачем (Продавець) відвантажено товар на загальну суму 2 715 558,75 дол. США (еквівалент - 61 498 754,63 грн). Граничний термін надходження валютної виручки наведено в додатку №2 до Акту перевірки.

Згідно банківських документів, кошти від «ADELIS TRADE LLP» (Великобританія) на рахунок Товариства надійшли у загальному розмірі 2 715 558,75 дол.США (еквівалент - 67 027 175,59 грн), в т.ч. з порушенням строків розрахунків відносно сум, наведених в додатку №2 до Акту перевірки.

Інформація щодо експортного контракту (№ та дата контракту, нерезидент, країна, відвантаження товару, надходження валютних коштів та аналіз взаєморозрахунків) наведена у додатку 2 до акту перевірки.

Перевіркою своєчасності розрахунків при проведенні експортних операцій встановлено порушення ст.1 Закону України від 23.09.1994 №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» зі змінами та доповненнями, а саме:

- несвоєчасне надходження на рахунок позивача коштів за контрактом від 27.08.2015 №12/15-1 з «ADELIS TRADE LLP» (Великобританія), наведеним в додатку №2 до акту перевірки.

Згідно письмового пояснення генерального директора Товариства ОСОБА_1 від 12.04.2016 №201/12-04 щодо порушення термінів розрахунків по експортним контрактам від 14.09.2015 №13/15-1 з «ADELIS TRADE LLP» (Великобританія) та від 27.08.2015 №12/15-1 з «ADELIS TRADE LLP» (Великобританія), порушення виникли в зв`язку з несвоєчасним виконанням нерезидентом умов контрактів.

Згідно наданих до перевірки документів, станом 12.04.2016 у позивача за експортним контрактом від 14.09.2015 №13/15-1 з «ADELIS TRADE LLP» (Великобританія) обліковується прострочена дебіторська заборгованість в сумі 3 650 380,00 дол. США (еквівалент - 93 342 403,18 грн), що відповідає даним бухгалтерського обліку по рахунку 362.

Перевіркою дотримання вимог ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» (із змінами та доповненнями) встановлено, що станом на 01.04.2016 у Товариства обліковується прострочена дебіторська заборгованість в сумі 3 650 380,00 дол.США (еквівалент - 95 706 444,02 грн) по експортному контракту від 14.09.2015 №13/15-1 з «ADELIS TRADE LLP» (Великобританія), яка підлягає обов`язковому декларуванню.

Також, в Акті зазначено про те, що відповідно до частини 4 ст.1 Закону України від 23.09.1994 №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» зі змінами та доповненнями Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Згідно з п.1 Постанов Правління Національного банку України від 03.09.2015 №581; від 04.12.2015 №863 розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Висновок Міністерства економічного розвитку та торгівлі України на продовження термінів розрахунків за контрактом від 14.09.2015 №13/15-1 з «ADELIS TRADE LLP» (Великобританія) до перевірки не надано.

Документ уповноваженого органу країни, що підтверджує виникнення форс-мажорних обставин по вищезазначеному контракту до перевірки не надано.

Відповідно за Додатком №2 до Акту перевірки терміни надходження виручки відображено наступним чином:

- відносно суми 433161,00 дол. США (еквівалент - 9297570,86 грн) - 24.12.2015;

- відносно суми 208394,00 дол. США (еквівалент - 4504642,83 грн) - 27.12.2015;

- відносно суми 246906,00 дол. США (еквівалент - 5315279,78 грн) - 29.12.2015;

- відносно суми 983516,00 дол. США (еквівалент - 20948193,49 грн) - 07.01.2016;

- відносно суми 205175,00 дол. США (еквівалент - 4410484,48 грн) - 10.01.2016;

- відносно суми 178849,00 дол. США (еквівалент - 3922656,48 грн) - 13.01.2016;

- відносно суми 662911,00 дол. США (еквівалент - 4504642,83 грн) - 14.01.2016;

- відносно суми 332775,00 дол. США (еквівалент - 7193755,54 грн) - 18.01.2016;

- відносно суми 64413,00 дол. США (еквівалент - 1535550,91 грн) - 18.02.2016;

- відносно суми 373868,00 дол. США (еквівалент - 8967065,46 грн) - 21.02.2016;

- відносно суми 83056,00 дол. США (еквівалент - 1998627,94 грн) - 22.02.2016;

- відносно суми 166489,00 дол. США (еквівалент - 3937235,76 грн) - 06.03.2016;

- відносно суми 279647,00 дол. США (еквівалент - 6557917,34 грн) - 07.03.2016;

- відносно суми 324278,00 дол. США (еквівалент - 7430242,45 грн) - 08.03.2016;

- відносно суми 368503,00 дол. США (еквівалент - 8436845,97 грн) - 09.03.2016;

- відносно суми 163473,00 дол. США (еквівалент - 3820089,21 грн) - 10.03.2016;

- відносно суми 529018,00 дол. США (еквівалент - 12622419,21 грн) - 13.03.2016;

- відносно суми 371461,00 дол. США (еквівалент - 8845088,18 грн) - 14.03.2016;

- відносно суми 204856,00 дол. США (еквівалент - 4804140,54 грн) - 15.03.2016;

- відносно суми 1326199,00 дол. США (еквівалент - 31191240,31 грн) - 16.03.2016;

- відносно суми 662592,00 дол. США (еквівалент - 15562745,55 грн) - 17.03.2016.

В Додатку № 2 відображено загальне надходження коштів в розмірі 7965889,00 дол. США (еквівалент 194825384,13 грн), та як наслідок, враховуючи граничні терміни надходження коштів, зафіксовано про встановлену дебіторську заборгованість станом на 12.04.2016 - 3650380,00 дол.США (еквівалент - 93 342 403,18 грн) по експортному контракту від 14.09.2015 №13/15-1 з «ADELIS TRADE LLP» (Великобританія).

Контролюючим органом податковим повідомленням-рішенням від 05.05.2016 №0005521406 нараховано Товариству суму грошового зобов`язання за платежем: пеня за порушення строку розрахунку у сфері ЗЕД у розмірі 9501365,37 грн.

За Додатком 3 розрахунок пені за прострочення (0,3 %) відображено в сумі 9501365,37 грн.

Отримавши податкове повідомлення-рішення, позивач 13.05.2016 подав скаргу до ДФС України.

12.07.2016 Товариство отримало рішення про результати розгляду скарги Державною фіскальною службою України від 05.07.2016 №14544/6/93-93-11-01- 02-25, яким скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення - без змін.

Позивач, не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, вважаючи його протиправним та таким, що прийняте з порушенням норм податкового законодавства, звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.10.2016 було зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі №826/15260/16.

На виконання положень п. 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ ця справа була надіслана до Київського окружного адміністративного суду за належністю.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.04.2023 поновлено провадження у справі.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що датою зарахування валютної виручки вважається дата її надходження на відповідний валютний рахунок, при цьому подальший рух коштів з валютного на поточний рахунок юридичної особи, у тому числі із застосуванням розподільчого рахунку, свідчить про використання коштів вже на території України та не може вважатись первинним надходженням виручки за зовнішньоекономічним контрактом, а тому в цій частині висновки відповідача про порушення Товариством вимог валютного законодавства є безпідставними.

Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги частково, зазначив, що датою повернення резиденту коштів, зокрема, що були перераховані на адресу нерезидента за імпортним договором у зв`язку з тим, що взаємні зобов`язання за цим договором не виконані, є дата зарахування таких коштів саме на розподільчий рахунок. Проте, оскільки позивачем впродовж розгляду цієї справи не було надано жодного доказу на підтвердження своєчасного зарахування спірної суми на відповідний рахунок у банку, суд, врахувавши подані сторонами розрахунки, прийшов до висновку про правомірність нарахування контролюючим органом пені у розмірі 9117716,20 грн та як наслідок правомірність податкового повідомлення-рішення №0005521406 від 05.05.2016 в цій частині.

Товариство, не погодившись з рішенням суду першої інстанції та з постановою апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позову подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування усіх фактичних обставин справи та не дослідження і ненадання належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, що призвело до ухвалення незаконних та необґрунтованих рішень, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Касаційна скарга обґрунтована такими доводами:

1) із посиланням на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позивач вважає, що судом першої інстанції безпідставно не враховано висновки Верховного Суду, викладених у постанові від 27.04.2023 у справі №804/5861/17, в якій суд розглядав ситуацію щодо зарахування валютної виручки на поточний валютний рахунок та на розподільчий рахунок і визначення моменту початку нарахування пені по надходженню валютної виручки; та у постанові від 06.02.2018 (справа №826/15139/16), в якій суд дійшов висновку про необхідністю скасування податкового повідомлення-рішення не через відсутність у платника податків податкового обов`язку, а через неправильний розрахунок суми податкового зобов`язання;

2) із посиланням на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України Товариство зазначає, що суд апеляційної інстанції встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів (врахував подані відповідачем розрахунок пені та дані про виконання контрактів, які не були подані до суду першої інстанції).

Зауважує, що суд апеляційної інстанції висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 27.04.2023 (справа №804/5861/17) врахував, однак безпідставно прийняв недопустимі докази, надані відповідачем, а також вибірково врахував докази, надані позивачем, та фактично переклав обов`язки по доведенню неправомірності рішення суб`єкта владних повноважень на позивача.

Окрім того, Товариство зазначає, що у матеріалах справи містяться докази надходження 506745,50 дол.США саме 04.03.2016, однак у даних про виконання експортних контрактів, що надавалися відповідачем, значиться надходження 04.03.2016 лише суми 346136,00 дол.США за контрактом №13/15-1 від 14.09.2015, а решта 160609,50 дол.США в погашення заборгованості за контрактом №12/15-1 від 27.08.2015 зараховується лише 09.03.2016. Таким чином, валютна виручка, яка надійшла одним платежем за різними контрактами, зарахована в різний момент, проте суд апеляційної інстанції не звернув увагу на такі обставини.

Верховний Суд ухвалою від 10.07.2025 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29.01.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.05.2025 у цій справі.

Контролюючий орган у відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, просив касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Переглянувши рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 № 185/94-ВР (далі - Закон України від 23.09.1994 № 185/94-ВР, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР (далі - Закон № 185/94-ВР, у відповідній редакції) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

У зв`язку з набранням чинності з 17.11.2012 Закону України від 06.11.2012 № 5480-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення інструментів впливу на грошово-кредитний ринок» та постанови Правління Національного банку України від 16.11.2012 №475 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов`язкового продажу надходжень в іноземній валюті» (далі - Постанова №475), внесені зміни до Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», відповідно до яких, Національному банку України надано право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що встановлені частиною першою статті 1 та 2 Закону № 185/94-ВР.

Відповідно, враховуючи згаданий Закон України від 06.11.2012 № 5480-VI, ч. 4 ст.1 Закону №185/94-ВР визначено, що Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Пунктом 1 Постанов Правління Національного банку України від 03 червня 2015 року №354, від 03 вересня 2015 року №581, від 04 грудня 2015 року №863, від 03 березня 2016 року №140 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України», установлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Приписами пункту 2 наведених постанов Правління Національного банку України встановлено вимогу щодо обов`язкового продажу на міжбанківському валютному ринку України надходжень в іноземній валюті із-за кордону на користь юридичних осіб, які не є уповноваженими банками, фізичних осіб - підприємців, іноземних представництв (крім офіційних представництв), на рахунки, відкриті в уповноважених банках для ведення спільної діяльності без створення юридичної особи, а також надходжень в іноземній валюті на рахунки резидентів, відкриті за межами України на підставі індивідуальних ліцензій Національного банку України.

Надходження в іноземній валюті, зазначені в абзаці першому цього пункту, підлягають обов`язковому продажу на міжбанківському валютному ринку України, у тому числі безпосередньо Національному банку України, у розмірі 75 відсотків. Решта надходжень в іноземній валюті залишається в розпорядженні резидентів та нерезидентів і використовується ними відповідно до правил валютного регулювання.

Вимога щодо обов`язкового продажу поширюється на надходження в іноземній валюті 1-ї групи Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.02.1998 №34 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 02.10.2002 №378, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.10.2002 за №841/7129), і в російських рублях.

Уповноважений банк зобов`язаний попередньо зараховувати надходження в іноземній валюті, на які згідно з абзацом першим цього пункту поширюється вимога щодо обов`язкового продажу, на окремий аналітичний рахунок балансового рахунку 2603 «Розподільчі рахунки суб`єктів господарювання» (далі - розподільчий рахунок).

Уповноважений банк зобов`язаний здійснити обов`язковий продаж надходжень в іноземній валюті відповідно до вимог цього пункту: без доручення клієнта; виключно наступного робочого дня після дня зарахування таких надходжень на розподільчий рахунок.

Відповідно до пункту 12 розділу ІІІ постанови Правління Національного банку України від 10.08.2005 № 281 «Про затвердження нормативно-правових актів Національного банку України» кошти в іноземній валюті, що надійшли на адресу клієнта-резидента (юридичної особи, фізичної особи, яка здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи), згідно з нормативно-правовими актами Національного банку підлягають попередньому зарахуванню на розподільчий рахунок (крім випадків, передбачених нормативно-правовими актами Національного банку).

За змістом пункту 1.3 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 № 492 (далі - Інструкція № 492) клієнти мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору, крім випадків, якщо банк не має змоги прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами.

Юридичні особи-резиденти, відокремлені підрозділи юридичних осіб-резидентів, нерезиденти-інвестори, іноземні представництва мають право відкривати рахунки для забезпечення своєї господарської діяльності.

Відповідно до пункту 5.2 Інструкції № 492 поточний рахунок в іноземній валюті відкривається суб`єкту господарювання для зберігання грошей і проведення розрахунків у межах законодавства України в безготівковій та готівковій іноземній валюті, для здійснення поточних операцій, визначених законодавством України, для здійснення інвестицій за кордон, розрахунків за купівлю-продаж облігацій зовнішньої державної позики України, для зарахування, використання і погашення кредитів (позик, фінансової допомоги) в іноземній валюті, для надходження іноземних інвестицій в Україну відповідно до законодавства України, а також для проведення операцій, передбачених генеральною ліцензією Національного банку на здійснення валютних операцій.

Згідно з пунктом 5.3 Інструкції № 492 на поточні рахунки в іноземній валюті юридичних осіб-резидентів кошти, перераховані з-за кордону нерезидентами за зовнішньоекономічними контрактами (договорами, угодами), зараховуються через розподільні рахунки.

Отже, юридичні особи мають право відкривати в банках, як поточні рахунки у національній валюті, так і рахунки для здійснення зовнішньоекономічної діяльності та зарахування на них коштів в іноземній валюті, тобто валютні.

Крім того, згідно вимог пункту 1 розділу II наказу Міністерства фінансів України від 18.08.2015 № 721 Національний банк України, банки та інші фінансові установи у день відкриття/закриття рахунка платника податків подають відомості про це в електронному вигляді з використанням надійних засобів електронного цифрового підпису з посиленими сертифікатами відкритих ключів засобами електронної пошти мережі Інтернет на адресу Інформаційного порталу Державної фіскальної служби України.

Згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку банків України та Інструкцією про його застосування, що затверджені постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 № 280 (далі - Інструкція № 280) розподільчий рахунок є балансовим банківським рахунком IV порядку рахунків класу 2 «Розподільні рахунки суб`єктів господарювання» (2603). Цей рахунок відкривається персонально кожному клієнтові та застосовується для обліку коштів, що підлягають розподілу або додатковому контролю, у тому числі в іноземній валюті, призначеній для обов`язкового продажу.

Розподільчий рахунок є транзитним та використовується банком для обліку платежів на якийсь час до перерахування їх за призначенням згідно з нормативно-правовими актами або договорами (пункт 4 Інструкції № 280).

Режим роботи такого рахунка для клієнта банку обмежений: про зарахування іноземної валюти та її списання з такого рахунка клієнт дізнається з відповідних виписок банку, при цьому самостійно розпоряджатися грошима не може. Проте іноземна валюта, зарахована на розподільчий рахунок, безперечно, належить клієнтові, на користь якого вона зарахована.

В даній справі спір між сторонами виник саме щодо розуміння коли наступає дата зарахування валютної виручки.

Не є спірним між сторонами у справі, що розрахунки за операціями з експорту товарів, передбачені, зокрема в статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Так, виходячи з аналізу вищезазначених правових норм, розподільчі рахунки відкриваються банківською установою самостійно персонально кожному клієнтові та є транзитними, а отже і відповідні повідомлення від уповноваженого банку про відкриття/закриття таких рахунків до ДФС України не надсилаються.

Датою зарахування валютної виручки вважається дата її надходження на відповідний валютний рахунок. Подальший рух коштів з валютного на поточний рахунок юридичної особи, у тому числі із застосуванням розподільчого рахунку, свідчить про використання коштів вже на території України та не може вважатись первинним надходженням виручки за зовнішньоекономічним контрактом.

Отже, аналізуючи викладені норми законодавства у сфері ЗЕД та вимоги валютного законодавства, зважаючи на процедуру повернення коштів в іноземній валюті, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що датою повернення резиденту коштів, зокрема, що були перераховані на адресу нерезидента за імпортним договором у зв`язку з тим, що взаємні зобов`язання за цим договором не виконані, є дата зарахування таких коштів саме на розподільчий рахунок.

Таким чином, датою надходження сум валютної виручки за контрактами є дата її зарахування на розподільчий рахунок, а не зарахування на поточні рахунки позивача, як вважає контролюючий орган.

Під час розгляд справи в суді апеляційної інстанції, сторонами було надано відповідні розрахунки, з яких вбачається, та як зазначено судом підтверджено сторонами у судовому засіданні, що після проведених розрахунків як позивачем та і відповідачем, спірним в даній справі залишається сума 160609,50 доларів США по контракту від 27.08.2015 №12/15-1, на яку нарахована пеня у розмірі 37891,41 грн.

Разом із тим, судом апеляційної інстанції констатовано, що позивачем впродовж розгляду справи не було надано жодного доказу на підтвердження своєчасного зарахування спірної суми на відповідний (розподільчий) рахунок у банку, що в свою чергу вказує на правомірність нарахування контролюючим органом пені та правомірність податкового повідомлення-рішення №0005521406 від 05.05.2016 на суму 9117716,20 грн.

Враховуючи вищевикладені обставини та проведені у справі розрахунки між сторонами, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що податкове повідомлення-рішення №0005521406 від 05.05.2016 підлягає скасуванню в частині нарахування пені за порушення строку розрахунку у сфері ЗЕД на суму 383649,17 грн (9501365,37 грн (сума пені, визначена у податковому повідомленні-рішенні) - 9117716,20 грн (пеня, визначена у розрахунку, поданому до суду апеляційної інстанції)).

Окрім того, судом апеляційної інстанції зауважено, що під час перевірки в акті зафіксовано, що згідно письмового пояснення генерального директора Товариства ОСОБА_1 від 12.04.2016 №201/12-04 щодо порушення термінів розрахунків по експортним контрактам від 14.09.2015 №13/15-1 3 «ADELIS TRADE LLP» (Великобританія) та від 27.08.2015 №12/15-1 з ADELIS TRADE LLP» (Великобританія), вбачається, що порушення виникли в зв`язку з несвоєчасним виконанням нерезидентом умов контрактів.

Так, у відповідності до вимог частини 1 статті 4 Закону №185/94-ВР, порушення резидентами, крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

У разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинені.

У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Органи доходів і зборів вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Відповідно, положення Закону № 185/94-ВР передбачає єдину підставу для звільнення резидента від відповідальності у вигляді пені за порушення строків повернення валютної виручки або поставки товару за імпортними контрактами, а саме: прийняття судом рішення про задоволення позову резидента про стягнення відповідної заборгованості за зовнішньоекономічним договором, але позивачем у справі ні під час перевірки, ні в ході адміністративного оскарження так і в ході розгляду справи судом, не було надано доказів про звернення до суду про стягнення заборгованості з нерезидентів.

Як констатовано судами та не спростовано позивачем в ході розгляду справи, висновок Міністерства економічного розвитку та торгівлі України на продовження термінів розрахунків за контрактом від 14.09.2015 №13/15-1 з «ADELIS TRADE LLP» (Великобританія), документу уповноваженого органу країни, що підтверджує виникнення форс-мажорних обставин по вищезазначеному контракту, до перевірки не було надано.

При цьому доводи скаржника, наведені у касаційній скарзі не спростовують вищезазначених висновків суду апеляційної інстанції, які, у свою чергу, не викликають розумних сумнівів.

Відповідно до частин 1 - 4 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а також відсутність підстав вважати, що суд апеляційної інстанцій при розгляді справи допустив неправильне застосування норм матеріального права чи порушення процесуальних норм, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без задоволення.

Згідно з частиною третьою статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» залишити без задоволення, а постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.05.2025 у справі №826/11195/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко Р.Ф. Ханова І.А. Васильєва