Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №420/21964/23 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 420/21964/23

адміністративне провадження № К/990/15599/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шарапи В.М., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу

за позовом Державного навчального закладу «Одеський центр професійно-технічної освіти»

до Красносільської сільської ради Одеського району Одеської області, державної реєстраторки речових прав відділу «Центр адміністративних послуг» Красносільської сільської ради Антоненко Інни Олександрівни,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Міністерство освіти і науки України,

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою Державного навчального закладу «Одеський центр професійно-технічної освіти»

на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Крусяна А.В., Шевчук О.А., Яковлєва О.В.) від 05 березня 2026 року,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У серпні 2023 року Державний навчальний заклад «Одеський центр професійно-технічної освіти» (далі - ДНЗ «Одеський центр професійно-технічної освіти»; позивач) звернувся до суду з позовом до Красносільської сільської ради Одеського району Одеської області (далі - Красносільська сільська рада), у якому просив:

- визнати протиправними дії Красносільської сільської ради, викладені у листі від 31 липня 2023 року № 1635/05-10/1785, щодо відмови у виправленні технічної помилки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) стосовно об`єкта, розташованого за адресою: Одеська область, Одеський район, село Іллічанка, вулиця Паустовського, 12-А;

- зобов`язати Красносільську сільську раду виправити технічну помилку в Державному реєстрі прав щодо права оперативного управління ДНЗ «Одеський центр професійно-технічної освіти» гуртожитком літ. Г, розташованим за адресою: Одеська область, Одеський район, село Іллічанка, вулиця Паустовського, 12-А, а саме, визначити (вказати) в Реєстрі, що зазначений гуртожиток є житловою будівлею.

2. Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 13 листопада 2023 року задовольнив позов.

3. П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 30 травня 2024 року скасував рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року, ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні позову.

4. Верховний Суд постановою від 04 грудня 2024 року скасував рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2024 року, направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

5. 07 лютого 2025 року ДНЗ «Одеський центр професійно-технічної освіти» подав до суду першої інстанції уточнену позовну заяву, в якій просив:

- визнати протиправними дії Красносільської сільської ради, викладені у листі від 31 липня 2023 року № 1635/05-10/1785, щодо відмови у виправленні технічної помилки в Державному реєстрі прав стосовно об`єкта нерухомості, розташованого за адресою: Одеська область, Одеський район, село Іллічанка, вулиця Паустовського, 12-А ;

- зобов`язати державну реєстраторку речових прав відділу «Центр адміністративних послуг» Красносільської сільської ради Антоненко Інну Олександрівну (далі - державна реєстраторка Антоненко І.О.) виправити технічну помилку в Державному реєстрі прав, вказавши, що гуртожиток літ. Г, розташований за адресою: Одеська область, Одеський район, село Іллічанка, вулиця Паустовського, 12-А , є житловою нерухомістю.

6. На обґрунтування позовних вимог ДНЗ «Одеський центр професійно-технічної освіти» зазначав, що 16 вересня 2019 року державний реєстратор Красносільської сільської ради помилково зареєстрував об`єкт нерухомості, до складу якого входить вказаний гуртожиток, як нежитлову будівлю.

04 липня 2023 року позивач звернувся із заявою про виправлення технічної помилки до Красносільської сільської ради, яка листом від 31 липня 2023 року повідомила, що з технічного паспорту на будівлю не вбачається житлової площі.

Документи, що надавалися державному реєстратору, не містять інформацію про нежитлову характеристику будівлі, тоді як Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, затверджений наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17 серпня 2000 року № 507 (далі - ДК 018-2000), передбачав одиницю класифікації - комплексна будівля; у технічному паспорті у розділі «експлікація» гуртожиток зазначено як окрема споруда, а в експлікації приміщень до плану поверхів вказані виокремлені кімнати, тобто житлова площа. Виправлення технічних помилок у Державному реєстрі прав у порядку абзацу 3 частини другої статті 26 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV) належить до виключної компетенції державної реєстраторки Антоненко І.О . Наявність технічної помилки у визначенні функціонального призначення гуртожитку як нежитлової будівлі унеможливлює використання приміщення для забезпечення проживання працівників закладу, здобувачів освіти та інших осіб і реєстрацію у гуртожитку місця проживання (перебування) таких осіб, що може бути виправлено на підставі судового рішення.

7. 19 червня 2025 року Міністерство освіти і науки України (далі - МОН України) подало письмові пояснення, в яких підтримало позовні вимоги ДНЗ «Одеський центр професійно-технічної освіти».

8. Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 24 червня 2025 року залучив до участі в справі державну реєстраторку Антоненко І.О .

9. Державна реєстраторка Антоненко І.О. не визнала позов, у відзиві зазначала, що технічний паспорт на спірну будівлю, виготовлений Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеське регіональне БТІ» станом на 22 березня 2019 року не містив експлікації приміщень будинку квартирного типу (гуртожитку) із відповідним зазначенням площі житлових приміщень та нежитлових (вбудованих) приміщень; у невід`ємній архівній складовій частині Державного реєстру прав були відсутні зміни технічних характеристик об`єкта. Нежитлові будівлі ДНЗ «Одеський центр професійно-технічної освіти» є комплексом будівель, розташованих на одній земельній ділянці, складові частини якого не виділено у самостійні об`єкти нерухомого майна з наданням кожному об`єкту поштової адреси. Подана позивачем через відділ «Центр адміністративних послуг» Красносільської сільської ради заява про виправлення технічної помилки не відповідала Вимогам до оформлення заяв та рішень у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 21 листопада 2016 року № 3276/5; не містила документів, які спростовують відомості невід`ємної архівної складової частини Державного реєстру прав та відомостей технічних характеристик об`єкту. Також, на думку державної реєстраторки Антоненко І.О., вона була позбавлена можливості прийняти за зверненням позивача рішення у порядку частини першої статті 11 Закону № 1952-IV, оскільки таке звернення надавалося до Красносільської сільської ради.

10. Позивач у відповіді на відзив наголошує на тому, що у технічному паспорті вказано про наявність кімнат та відповідної основної (житлової) площі об`єкта, що ДНЗ «Одеський центр професійно-технічної освіти» неодноразово звертався до державного реєстратора у визначеному законом порядку та добросовісно виконував вказівки та роз`яснення Красносільської сільської ради з метою виправлення технічної помилки у Державному реєстрі прав. Проте Красносільська сільська рада не повідомила про необхідність долучення інших документів, самостійно розглянула заяву по суті та відмовила у вчиненні відповідної реєстраційної дії.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

11. Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 25 серпня 2025 року задовольнив частково позов:

- визнав протиправною бездіяльність державної реєстраторки Красносільської сільської ради щодо розгляду заяви ДНЗ «Одеський центр професійно-технічної освіти» від 06 квітня 2023 року про виправлення технічної помилки в Державному реєстрі прав стосовно об`єкта нерухомості, розташованого за адресою: Одеська область, Одеський район, село Іллічанка, вулиця Паустовського, 12-А , що належить на праві оперативного управління ДНЗ «Одеський центр професійно-технічної освіти»;

- зобов`язав державну реєстраторку Антоненко І.О. розглянути заяву ДНЗ «Одеський центр професійно-технічної освіти» від 06 квітня 2023 року про виправлення технічної помилки в Державному реєстрі прав стосовно об`єкта нерухомості, розташованого за адресою: Одеська область, Одеський район, село Іллічанка, вулиця Паустовського, 12-А, що належить на праві оперативного управління ДНЗ «Одеський центр професійно-технічної освіти», з урахуванням правової позиції, викладеної судом у цьому рішенні;

- відмовив у задоволенні іншої частини позову.

12. Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що державна реєстраторка Антоненко І.О., до якої було адресовано заяву позивача про виправлення технічної помилки в Державному реєстрі прав, не вчинила дій, передбачених Законом № 1952-IV, Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок № 1127), та Порядком ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141 (далі - Порядок № 1141), не присвоїла програмними засобами ведення Державного реєстру прав реєстраційного номера та не зафіксувала дати і часу реєстрації; при цьому відповідь на зазначену заяву надала Красносільська сільська рада як на адресоване їй звернення.

Відмовляючи у задоволенні вимоги про зобов`язання визначити статус будівлі гуртожитку як житлової, суд першої інстанції виходив із того, що внесення змін до запису Державного реєстру прав належить до дискреційних повноважень відповідача, а суд не може підміняти адміністративний орган та зобов`язувати його вчинити дії, віднесені до його компетенції. З метою ефективного захисту прав позивача суд вийшов за межі позовних вимог і зобов`язав державну реєстраторку розглянути заяву позивача.

13. Державна реєстраторка оскаржила таке судове рішення в апеляційному порядку, покликаючись на те, що виправлення технічної помилки є реєстраційною дією, яка здійснюється за відповідною заявою у сфері державної реєстрації прав, проте позивач такої заяви державному реєстратору не подавав, а тому його права не порушено.

14. П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 05 березня 2026 року скасував рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року, ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні позову.

15. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач не звертався до державної реєстраторки для формування заяви у сфері державної реєстрації прав у базі даних заяв Державного реєстру прав відповідно до вимог Закону № 1952-IV та Порядку № 1127, а отже не дотримав установленого порядку та не довів порушення своїх прав; Красносільська сільська рада не є суб`єктом державної реєстрації прав, а її листи від 04 травня 2023 року та від 31 липня 2023 року не є рішеннями державної реєстраторки Антоненко І.О. у сфері державної реєстрації прав і фактично становлять роз`яснення законодавства в порядку розгляду звернень.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

16. Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, ДНЗ «Одеський центр професійно-технічної освіти» подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2026 року та залишити в силі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року.

17. На обґрунтування касаційної скарги ДНЗ «Одеський центр професійно-технічної освіти» зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статей 5, 8, 9, 15 Закону України від 05 листопада 2021 року № 1871-IX «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» (далі - Закон № 1871-IX), абзацу 2 частини другої статті 26 Закону № 1952-IV, постанови Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 року № 796 «Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися закладами освіти, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності» (далі - Постанова КМУ № 796), Порядку № 1127, Порядку № 1141, ДК 018-2000, порушив положення статей 77, 90, 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а також не застосував висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 02 грудня 2021 року у справі № 320/10736/20 (щодо захисту суспільних інтересів), від 04 грудня 2024 року у цій справі.

ДНЗ «Одеський центр професійно-технічної освіти» вказує, що адресував заяву від 06 квітня 2023 року безпосередньо державному реєстратору; заяву від 04 липня 2023 року було подано з урахуванням усунутих недоліків заяви від 06 квітня 2023 року за тією ж адресою робочого місця державного реєстратора; у листі від 31 липня 2023 року Красносільська сільська рада підтвердила надходження його заяв, на підставі яких відповідно до абзацу 2 частини другої статті 26 Закону № 1952-IV та пункту 6 Порядку № 1127 може бути виправлена технічна помилка у Державному реєстрі прав. На думку позивача, Порядок № 1141 допускає подання як заяви у сфері державної реєстрації права, так і формування у системі заяви самим державним реєстратором.

Під час первинного внесення відомостей до Державного реєстру прав (16 вересня 2019 року) державний реєстратор Красносільської сільської ради мав у розпорядженні наказ МОН України від 03 липня 2019 року № 929, у додатку до якого зазначено про закріплення за ДНЗ «Одеський центр професійно-технічної освіти» нерухомого державного майна на праві оперативного управління, в тексті якого будівля «гуртожиток» позначена окремо.

18. Красносільська сільська рада подала відзив, в якому просить залишити без задоволення касаційну скаргу, покликаючись на те, що всі звернення ДНЗ «Одеський центр професійно-технічної освіти» адресувалися виключно сільській раді, не відповідали приписам Вимог до оформлення заяв та рішень у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 21 листопада 2016 року № 3276/5, а листи Красносільської сільської ради від 04 травня 2023 року № 811/05-10/970 та від 31 липня 2023 року № 1635/0510/1785 не є актами індивідуальної дії.

19. Державна реєстраторка Антоненко І.О. у відзиві на касаційну скаргу також зазначає, що позивач не звертався до відділу «Центр адміністративних послуг» Красносільської сільської ради для отримання адміністративної послуги щодо внесення змін до записів до Державного реєстру прав; формування ДНЗ «Одеський центр професійно-технічної освіти» заяв на власний розсуд не реалізує надання адміністративної послуги. Питання наявності або відсутності технічної помилки в Державному реєстрі прав належить до дискреційних повноважень державного реєстратора.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

20. 03 квітня 2026 року ДНЗ «Одеський центр професійно-технічної освіти» подав до Верховного Суду касаційну скаргу.

21. Верховний Суд ухвалою від 17 квітня 2026 року відкрив касаційне провадження.

22. 27 квітня 2026 року Красносільська сільська рада та Державна реєстраторка Антоненко І.О. подали до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу.

23. Верховний Суд ухвалою від 14 вересня 2026 року призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 15 вересня 2026 року.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

24. Суди попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів установили, що 03 липня 2019 року МОН України видало наказ № 929 «Про закріплення державного майна за Державним навчальним закладом «Одеський центр професійно-технічної освіти», яким закріпило за позивачем на праві оперативного управління державне майно, зокрема гуртожиток, розташований за адресою: Одеська область, Одеський район, село Іллічанка, вулиця Паустовського, 12-А.

25. 16 вересня 2019 року державний реєстратор Красносільської сільської ради зареєструвала за ДНЗ «Одеський центр професійно-технічної освіти» право оперативного управління нерухомим майном, розташованим за адресою: Одеська область, Одеський район, село Іллічанка, вулиця Паустовського, 12-А, до складу якого входять учбовий корпус літ. А, суспільно-побутовий комплекс літ. Б, майстерня літ. В, гуртожиток літ. Г, склад літ. Е, огорожа 1-5, вимощення літ. І. Зазначені відомості відображені у витязі з Державного реєстру прав від 24 вересня 2019 року № 182223179.

26. 06 квітня 2023 року ДНЗ «Одеський центр професійно-технічної освіти» направив державному реєстратору Красносільської сільської ради заяву про виправлення технічної помилки у відомостях Державного реєстру прав, у якій просив змінити функціональне призначення гуртожитку, розташованого за адресою: Одеська область, Одеський район, село Іллічанка, вулиця Паустовського, 12-А, з нежитлової будівлі на житлову.

27. 04 травня 2023 року Красносільська сільська рада листом № 811/05-10/970 повідомила позивача про неподання ним документа на підтвердження повноваження представляти інтереси МОН України.

28. 04 липня 2023 року ДНЗ «Одеський центр професійно-технічної освіти» подав до Красносільської сільської ради аналогічну заяву про виправлення технічної помилки у Державному реєстрі прав та долучив до неї довіреність МОН України від 30 червня 2023 року.

29. 31 липня 2023 року Красносільська сільська рада листом № 1635/05-10/1785 повідомила заявника, що гуртожиток становить частину нежитлових будівель і не може класифікуватися окремо як житлова або нежитлова нерухомість; технічний паспорт, який 22 березня 2019 року склало Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеське регіональне БТІ», не містить відомостей про житлову площу, тому зміни в описі об`єкта нерухомого майна не мають документального підтвердження та є технічно неможливими; реконструкцію та переведення об`єкта з нежитлового функціонального призначення на житлове закон допускає лише за наявності дозвільних документів Державної інспекції архітектури та містобудування України.

30. Вважаючи цю відповідь протиправною відмовою у вчиненні реєстраційної дії, ДНЗ «Одеський центр професійно-технічної освіти» оскаржив її до суду у цій справі.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи

31. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також враховуючи межі касаційного перегляду справи, визначені статтею 341 КАС України, Верховний Суд виходить з такого.

32. Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

33. Відповідно до частин першої, другої і третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

34. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

35. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

36. Зазначеним вимогам процесуального закону постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2026 року не відповідає, а доводи касаційної скарги ДНЗ «Одеський центр професійно-технічної освіти» є частково обґрунтованими.

37. Відповідно до частини п`ятої статті 353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

38. Скасовуючи постановою від 04 грудня 2024 року судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд вказав на необхідність з`ясувати у справі дотримання позивачем як заявником реєстраційної дії порядку звернення до суб`єкта державної реєстрації прав щодо вчинення реєстраційної дії; чи можуть заявлені позивачем вимоги бути заявлені до будь-якого державного реєстратора як відповідача в іншому судовому процесі; чи є обраний позивачем спосіб захисту належним; правомірність підстав, з яких Красносільська сільська рада відмовила позивачу у виправленні технічної помилки. Суд касаційної інстанції також звернув увагу на суспільний інтерес невизначеного кола осіб у забезпеченні права на житло та реєстрації місця проживання (перебування).

39. Суд першої інстанції за результатами нового розгляду встановив обставини звернення позивача до державної реєстраторки Антоненко І.О. та ухвалою від 24 червня 2025 року залучив її до участі у справі як співвідповідача.

40. Державна реєстрація речових прав як офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав здійснюється шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1 частини першої статті 2 Закону № 1952-IV).

41. Статтею 6 Закону № 1952-IV визначено, що систему органів та суб`єкти, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, становлять: 1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи; 2) суб`єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; 3) державні реєстратори прав на нерухоме майно.

42. Відповідно до частини першої статті 11 Закону № 1952-IV державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

43. Абзац перший частини другої статті 26 Закону № 1952-IV визначає, що у разі допущення технічної помилки (граматичної описки, друкарської, арифметичної чи іншої помилки) під час внесення відомостей про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав державний реєстратор самостійно виправляє таку помилку, за умови що документи за результатом розгляду заяви заявнику не видавалися.

44. Згідно з частиною другою статті 26 Закону № 1952-IV у разі якщо після отримання заявником документів за результатами розгляду заяви виявлено технічну помилку, допущену під час внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права, обтяження речових прав, зокрема помилку у відомостях про суб`єкта речового права, обтяження, відомостях про речове право, обтяження, відомостях про нерухоме майно, у тому числі його технічних характеристиках, або якщо відбулося виправлення такої помилки в документах, що подавалися для державної реєстрації прав, або відбулася зміна адреси об`єкта нерухомого майна, такі помилки, відомості виправляються державним реєстратором на підставі заяви особи, відомості про речові права, обтяження речових прав якої містять таку помилку, відомості, а у випадку, передбаченому пунктом 2 частини сьомої статті 37 цього Закону, - посадовою особою Міністерства юстиції України, його територіальних органів або на підставі рішення Міністерства юстиції України, його територіальних органів - державним реєстратором, яким допущено технічну помилку.

45. Тобто Закон № 1952-IV розрізняє випадки, коли технічну помилку у відомостях, внесених до Державного реєстру прав, виявив сам державний реєстратор, та випадок, коли заявник після отримання результатів розгляду його заяви виявив таку технічну помилку.

46. У частині п`ятій статті 26 Закону № 1952-IV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що виправлення технічної помилки у відомостях Державного реєстру прав, виявленої після отримання заявником документів за результатом розгляду заяви, скасування рішень державного реєстратора про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав, здійснюється в порядку, передбаченому для державної реєстрації прав (крім випадків, якщо такі дії здійснюються в порядку, передбаченому статтею 37 цього Закону).

47. Наведена норма відмежовує виправлення технічної помилки, виявленої після видачі заявникові документів, від самостійного виправлення помилки за абзацом 1 частини другої статті 26 Закону № 1952-IV та від процедури, передбаченої статтею 37 цього Закону, підпорядковуючи таке виправлення реєстраційній процедурі. Вимог до форми звернення заявника ця норма не встановлює.

48. Порядок подання заяв у сфері державної реєстрації прав відповідно до абзацу 11 частини першої статті 20 Закону № 1952-IV визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку № 1127, а в абзаці 1 частини першої статті 16 цього Закону передбачено, що формування заяв у сфері державної реєстрації прав та/або їх реєстрація проводиться у базі даних заяв.

49. Пунктом 6 Порядку № 1127 визначено, що державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса.

50. Пунктом 8 Порядку № 1127 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що державний реєстратор за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав формує та реєструє заяву в базі даних заяв за умови оплати послуг за державну реєстрацію прав у повному обсязі та встановлення особи заявника. Під час формування та реєстрації заяви державний реєстратор, уповноважена особа обов`язково зазначають відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав, передбачені Порядком № 1141. У разі відсутності зауважень до відомостей, зазначених у заяві, заявник проставляє власний підпис на ній.

51. Пунктом 10 Порядку № 1127 наголошено на тому, що під час формування та реєстрації заяви державний реєстратор виготовляє електронні копії оригіналів документів чи відповідно оформлених копій документів у випадку, передбаченому абзацом другим пункту 7 цього Порядку, поданих заявником для державної реєстрації прав, шляхом їх сканування та долучає до відповідної заяви.

52. Тобто на державного реєстратора покладено обов`язок формування та реєстрації заяви і виготовлення сканованих копій документів, поданих заявником у паперовій формі.

53. Пунктом 5 Порядку № 1141 передбачено, що у базі даних заяв формуються та/або реєструються заяви у сфері державної реєстрації прав з присвоєнням програмними засобами ведення Державного реєстру прав кожній окремій заяві (судовому рішенню) реєстраційного номера та фіксуванням дати і часу реєстрації.

54. Пунктами 6 і 8 Порядку № 1141 визначено відомості, які вносяться під час формування заяви. Формування заяв у сфері державної реєстрації прав у базі даних заяв здійснюється шляхом внесення відомостей про тип заяви, зокрема про виправлення технічної помилки у відомостях Державного реєстру прав (абзац третій підпункту 1 пункту 6 Порядку № 1141).

55. В інший спосіб подання заяв у сфері державної реєстрації прав здійснюється через центри надання адміністративних послуг. Відповідно до пункту 26 Порядку № 1127 державна реєстрація прав може проводитися за заявою заявника шляхом звернення до центрів надання адміністративних послуг, що забезпечують прийняття та видачу відповідно до цього Порядку документів під час державної реєстрації прав. У разі подання заяви та документів, необхідних для державної реєстрації прав, до центру надання адміністративних послуг адміністратор такого центру вчиняє усі дії щодо прийняття та видачі документів для державної реєстрації прав, передбачені цим Порядком та здійснення яких покладається на державного реєстратора.

56. Заява, зареєстрована у базі даних заяв, та електронні копії оригіналів документів чи відповідно оформлених копій документів у випадку, передбаченому абзацом другим пункту 7 цього Порядку, поданих заявником для державної реєстрації, виготовлених шляхом сканування з накладенням кваліфікованого електронного підпису особи, яка їх виготовила, та долучені до такої заяви, передаються за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав на розгляд відповідним виконавчим органам міських рад (міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення), Київській та Севастопольській міським, районним, районним у мм. Києві та Севастополі держадміністраціям, а також на основі узгоджених рішень виконавчим органам сільських, селищних, міських рад (пункт 26 Порядку № 1127).

57. У такому разі адміністратор центру надання адміністративних послуг виконує лише фронт-офісні дії - прийняття (формування заяв у базі даних за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав) та видачу документів.

58. Отже, заявник не зобов`язаний самостійно формувати та реєструвати заяву в базі даних заяв; виконання цих дій після звернення особи з відповідним пакетом документів закон покладає на державного реєстратора або у встановлених випадках - на адміністратора центру надання адміністративних послуг.

59. З огляду на це суд апеляційної інстанції дійшов необґрунтованого висновку про недотримання позивачем вимог Закону № 1952-IV та Порядку № 1127 з тих мотивів, що заяву не сформовано у базі даних заяв, поклавши на заявника обов`язок, який закон покладає на державного реєстратора.

60. У цьому контексті Верховний Суд враховує принцип належного врядування (good governance).

61. Конституційний Суд України у Рішенні Другого сенату від 16 листопада 2022 року № 9-р(ІІ)/2022 у справі за конституційною скаргою суб`єкта господарювання щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого припису статті 37 Закону № 1952-IV (щодо непорушності права власності), звернув увагу на принцип «відповідальності держави перед людиною» та «добропорядного врядування», що помилкові рішення і дії державного реєстратора не можуть спричиняти недомірні негативні наслідки для особи (абзац перший підпункту 4.11 пункту 4 мотивувальної частини).

62. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). У рішенні у справі «Рисовський проти України» (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04) ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що у разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб; зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (пункт 70 із посиланням на рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia, заява № 55555/08, пункт 74), та «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania, заява № 36900/03, пункт 37).

63. Подібний підхід як порівняльно-правовий орієнтир до належного урядування (адміністрування) простежується і в праві Європейського Союзу. Суд Європейського Союзу у рішенні від 15 січня 2026 року у справі Imballaggi Piemontesi Srl v Autoritа Garante della Concorrenza e del Mercato (AGCM), C-588/24, ECLI:EU:C:2026:14, зазначив, що закріплене статтею 41 Хартії основоположних прав Європейського Союзу (Charter of Fundamental Rights of the European Union) право на належне адміністрування (right to good administration) відображає загальний принцип права Європейського Союзу, який застосовується до держав-членів під час реалізації ними цього права (пункт 44).

64. Такий підхід стосується застосування вимоги до публічної адміністрації діяти відповідно до належних процедур та не перекладати наслідки власних організаційних недоліків на особу.

65. З огляду на наведене недотримання суб`єктом владних повноважень покладених на нього процедур щодо формування та реєстрації заяви саме собою не може створювати негативних наслідків для заявника, який виконав покладені на нього законом вимоги.

66. Суд першої інстанції встановив, що 06 квітня 2023 року позивач звернувся до державної реєстраторки Красносільської сільської ради із заявою про виправлення технічної помилки у відомостях Державного реєстру прав про функціональне призначення гуртожитку, а 04 липня 2023 року подав аналогічну заяву до Красносільської сільської ради, долучивши до неї довіреність МОН України від 30 червня 2023 року.

67. Державна реєстраторка Антоненко І.О. у відзиві на позовну заяву підтвердила, що заявою від 06 квітня 2023 року позивач звернувся до державного реєстратора Красносільської сільської ради, а листом від 04 липня 2023 року - до Красносільської сільської ради.

68. Суд апеляційної інстанції, вказавши, що обидва звернення направлено Красносільській сільській раді, фактично переоцінив установлену судом першої інстанції обставину, не навівши мотивів такої переоцінки, і зазначив на перше звернення ДНЗ «Одеський центр професійно-технічної освіти» мотиви, які можуть стосуватися лише звернення до ради як органу місцевого самоврядування (його виконавчого органу).

69. Водночас від адресата звернення залежить правильність висновку суду першої інстанції про дотримання ДНЗ «Одеський центр професійно-технічної освіти» порядку звернення до суб`єкта державної реєстрації прав.

70. Крім того, у відзиві на позовну заяву державна реєстраторка Антоненко І.О. зазначала, що заява про виправлення технічної помилки подана позивачем через відділ «Центр адміністративних послуг» Красносільської сільської ради.

71. Такі пояснення відповідачки (співвідповідачки) спростовують висновок суду апеляційної інстанції про те, що ДНЗ «Одеський центр професійно-технічної освіти» взагалі не звертався за отриманням відповідної адміністративної послуги.

72. Верховний Суд звертає увагу на те, що виконавчі органи сільських, селищних та міських рад є суб`єктами державної реєстрації прав у силу статті 6 Закону № 1952-IV. Проте рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав згідно з частиною першою статті 11 Закону № 1952-IV приймає державний реєстратор, а не Красносільська сільська рада чи її виконавчий орган.

73. Відділ «Центр адміністративних послуг», в якому працює державна реєстраторка Антоненко І.О., є структурним підрозділом Красносільської сільської ради.

74. У такому разі Красносільська сільська рада, одержавши адресовану державному реєстраторові звернення ДНЗ «Одеський центр професійно-технічної освіти» від 06 квітня 2023 року, не мала правових підстав розглядати його по суті від власного імені; таке звернення підлягало належному процедурному спрямуванню уповноваженій особі для вирішення питання щодо його прийняття та оформлення відповідно до законодавства у сфері державної реєстрації прав.

75. Зазначене узгоджується з положеннями абзацу 2 частини шостої статті 12 Закону України від 06 вересня 2012 року № 5203-VI «Про адміністративні послуги», згідно з якими надання адміністративних послуг, суб`єктом надання яких є відповідна рада (її виконавчі органи або посадові особи), здійснюється виключно через центр надання адміністративних послуг.

76. Більш того, якщо адміністративні послуги надаються у центрах надання адміністративних послуг, суб`єктам надання адміністративних послуг, якими є виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, забороняється відповідно до частини восьмої статті 12 Закону № 5203-VI приймати заяви, видавати суб`єктам звернення оформлені результати надання адміністративних послуг (у тому числі рішень про відмову в наданні адміністративних послуг) поза зазначеними центрами, їх територіальними підрозділами та віддаленими (у тому числі пересувними) робочими місцями адміністраторів, крім випадків подання заяв з використанням Єдиного державного вебпорталу електронних послуг.

77. Пунктом 2 частини четвертої статті 13 Закону № 5203-VI до основних завдань адміністратора віднесено прийняття від суб`єктів звернень документів, необхідних для надання адміністративних послуг, їх реєстрацію та подання документів (їх копій) відповідним суб`єктам надання адміністративних послуг не пізніше наступного робочого дня після їх отримання.

78. Суд апеляційної інстанції оцінив листи голови виконавчого комітету Красносільської сільської ради від 04 травня 2023 року та від 31 липня 2023 року як роз`яснення законодавства в порядку розгляду звернень, хоча перше звернення ДНЗ «Одеський центр професійно-технічної освіти» (від 06 квітня 2023 року) адресувалося іншій посадовій особі, з питання, що не належить до компетенції ради - розгляду по суті заяви у сфері державної реєстрації прав замість передання її за належністю.

79. Наведені у листі Красносільської сільської ради від 31 липня 2023 року підстави (про неможливість окремої класифікації гуртожитку у складі комплексу нежитлових будівель, про відсутність у технічному паспорті відомостей про житлову площу та про необхідність дозвільних документів Державної інспекції архітектури та містобудування України) стосуються по суті питання про наявність технічної помилки та про співвідношення виправлення такої помилки зі зміною функціонального призначення об`єкта.

80. Зазначені питання у розрізі перевірки документів, наданих для державної реєстрації прав, належать до компетенції державного реєстратора і підлягають вирішенню ним під час розгляду заяви з дотриманням вимог пунктів 18 і 23 Порядку № 1127.

81. Оскільки лист органу місцевого самоврядування, який не має повноважень у сфері державної реєстрації прав, не є рішенням державного реєстратора, наведені у ньому мотиви не можуть підміняти собою рішення, ухвалене за результатом розгляду заяви.

82. Водночас матеріали справи не містять відомостей про те, що заява ДНЗ «Одеський центр професійно-технічної освіти» від 06 квітня 2023 року, адресована державному реєстраторові, була сформована та зареєстрована в базі даних заяв із присвоєнням реєстраційного номера і фіксуванням дати та часу реєстрації, як цього вимагають пункт 8 Порядку № 1127 і пункт 5 Порядку № 1141.

83. Верховний Суд враховує, що пункт 8 Порядку № 1127 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, пов`язував формування та реєстрацію заяви в базі даних заяв з оплатою послуг за державну реєстрацію прав у повному обсязі та встановленням особи заявника.

84. Відповідно до частини шостої статті 34 Закону № 1952-IV (у редакції, чинній на момент виникнення спору) за виправлення технічної помилки, допущеної з вини заявника, справляється адміністративний збір у розмірі 0,04 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

85. Тому надходження до державного реєстратора заяви, надісланої засобами поштового зв`язку, само собою не зобов`язувало його сформувати таку заяву в базі даних заяв. Водночас одержання звернення, адресованого державному реєстратору та такого, що стосувалося його компетенції, зумовлювало обов`язок забезпечити його належне процедурне опрацювання.

86. Позивач заявляв про технічну помилку, допущену державним реєстратором, а не з власної вини; зазначені обставини мала перевірити державна реєстраторка Антоненко І.О. під час розгляду заяви про виправлення технічної помилки по суті.

87. У справі, що розглядається, суд першої інстанції вважав, що державна реєстраторка Антоненко І.О. бездіяла в тому, що адресована їй заява залишилася не розглянутою, тоді як відповідь заявникові надав орган, який не має повноважень у цій сфері.

88. З огляду на це суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про протиправну бездіяльність державної реєстраторки Антоненко І.О. щодо розгляду заяви ДНЗ «Одеський центр професійно-технічної освіти» від 06 квітня 2023 року. Заява позивача від 04 липня 2023 року адресувалася Красносільській сільській раді, тому не було підстав визнавати протиправною бездіяльність державної реєстраторки Антоненко І.О. щодо розгляду його другої заяви.

89. Водночас визнання такої бездіяльності протиправною не звільняє державну реєстраторку Антоненко І.О. від обов`язку вчинити передбачені законом процедурні дії, необхідні для належного прийняття та розгляду заяви ДНЗ «Одеський центр професійно-технічної освіти», зокрема встановити особу заявника, перевірити обсяг його повноважень, забезпечити проставлення заявником підпису на сформованій заяві та з`ясувати необхідність сплати адміністративного збору за виправлення технічної помилки, у випадку допущення такої помилки з вини заявника.

90. Верховний Суд звертає увагу на те, що за загальним правилом, установленим частиною другою статті 26 Закону № 1952-IV, технічну помилку виправляє державний реєстратор на підставі заяви особи, відомості про речові права якої містять таку помилку. Виправлення тим державним реєстратором, який допустив технічну помилку, вимагається лише у випадку, передбаченому пунктом 2 частини сьомої статті 37 цього Закону, тобто тоді, коли відповідне рішення ухвалює Міністерство юстиції України за наслідками задоволення скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав.

91. Отже, ДНЗ «Одеський центр професійно-технічної освіти» не позбавлений можливості звернутися із заявою про виправлення технічної помилки до іншого державного реєстратора відповідного суб`єкта державної реєстрації прав.

92. Проте наявність такої можливості не є підставою для відмови позивачу у захисті права, порушеного нерозглядом його заяви, поданої державному реєстратору Красносільської сільської ради, а державна реєстраторка Антоненко І.О., якій адресовано заяву, є належним відповідачем у цій справі.

93. Право оперативного управління ДНЗ «Одеський центр професійно-технічної освіти» зареєстроване в тому самому розділі Державного реєстру прав, якого стосується спірне функціональне призначення гуртожитку літ. Г.

94. Тому позивач є особою, яка має право на подання заяви про виправлення технічної помилки в розумінні частини другої статті 26 Закону № 1952-IV. Питання про обсяг повноважень представника позивача та про необхідність участі власника майна підлягає вирішенню державним реєстратором під час розгляду заяви.

95. Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

96. Верховний Суд враховує, що ДНЗ «Одеський центр професійно-технічної освіти» заявив вимогу про визнання протиправними дій Красносільської сільської ради, викладених у листі від 31 липня 2023 року. Хоча Красносільська сільська рада не мала повноважень розглядати заяву у сфері державної реєстрації прав, задоволення цієї вимоги не поновлює порушеного права позивача, оскільки внесення виправлень до Державного реєстру прав належить до компетенції державного реєстратора, а не органу місцевого самоврядування.

97. У частині другій статті 9 КАС України передбачено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

98. Позовні вимоги ДНЗ «Одеський центр професійно-технічної освіти» стосувалися відповіді Красносільської сільської ради на його звернення від 04 липня 2023 року. Проте суд першої інстанції встановив, що звернення від 06 квітня 2023 року адресувалося державному реєстратору і залишилося нерозглянутим, а тому з метою ефективного захисту прав позивача правомірно вийшов за межі позовних вимог як у частині визнання протиправною бездіяльності державної реєстраторки Антоненко І.О., так і в частині зобов`язання розглянути зазначену заяву ДНЗ «Одеський центр професійно-технічної освіти». Обраний судом першої інстанції спосіб захисту є ефективним та відповідає пункту 4 частини другої статті 245 КАС України.

99. Такий підхід відповідає також стандарту практичного та ефективного судового захисту. У рішенні у справі «Касандяк проти України» (Kasandyak v. Ukraine, заява № 66128/16) ЄСПЛ наголосив, що коли орган державної влади несе відповідальність за завдану шкоду, позитивний обов`язок держави сприяти встановленню правильного відповідача набуває ще більшого значення (пункт 17). Врахувавши, що заявнику могло бути не зовсім зрозуміло, кого саме належало вказати відповідачем, і що він діяв відповідно до вказівок національного суду, ЄСПЛ визнав рішення про відмову в задоволенні його позову надмірно формальними та такими, що фактично позбавили заявника практичного та ефективного доступу до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункти 20, 21).

100. Ураховуючи зазначене, залучення судом першої інстанції державної реєстраторки Антоненко І.О. як співвідповідачки та вихід за межі позовних вимог, необхідний для ефективного захисту прав позивача, узгоджуються із завданням адміністративного судочинства і не можуть розглядатися як необґрунтована зміна судом предмета спору.

101. Крім того, після відповіді Красносільської сільської ради від 04 травня 2023 року ДНЗ «Одеський центр професійно-технічної освіти» подав повторну заяву з долученням довіреності МОН України, тобто діяв відповідно до отриманих від органу місцевого самоврядування вказівок, проте саме на цьому зверненні ґрунтується помилковий висновок суду апеляційної інстанції про недотримання позивачем порядку звернення до суб`єкта державної реєстрації прав.

102. Вирішення спору у цій справі стосується суспільного інтересу, оскільки від визначення функціонального призначення гуртожитку залежить можливість використання приміщень для проживання працівників закладу, здобувачів освіти та інших осіб і реєстрації їхнього місця проживання (перебування).

103. Верховний Суд також ураховує, що відомості державного реєстру про функціональне призначення гуртожитку можуть безпосередньо впливати на можливість реалізації житлових прав осіб, які фактично проживають або мають законні підстави проживати у відповідних приміщеннях. Тому належне вирішення питання про можливу технічну помилку у таких відомостях становить не лише майновий інтерес позивача, а й суспільно значущий інтерес, пов`язаний із забезпеченням реальної можливості користування житлом та реалізації пов`язаних із цим прав.

104. Такий підхід відповідає конституційному призначенню адміністративного судочинства. Конституційний Суд України у Рішенні Другого сенату від 01 березня 2023 року № 2-р(ІІ)/2023 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів частини першої статті 294, частини шостої статті 383 КАС України наголосив, що в юридичних відносинах між особою та державою в особі органів державної влади й іншими органами публічної влади особа завжди є слабшою стороною, і саме тому в державі, керованій правовладдям, мають діяти адміністративні суди, метою діяльності яких є захист особи супроти держави (абзац другий підпункту 5.2 пункту 5 мотивувальної частини). Конституційний Суд України також зробив висновок, що законодавець повинен запровадити такий юридичний механізм здійснення адміністративного судочинства, за якого особа в судовому процесі не перебуватиме в гіршому процесуальному становищі порівняно з державою в особі органів державної влади, а також іншими органами публічної влади, їх посадовими і службовими особами, та матиме реальну процесуальну можливість захистити і поновити свої порушені права, свободи та інтереси (абзац третій підпункту 5.2 пункту 5 мотивувальної частини).

105. З огляду на зазначене передбачена абзацом 2 частини другої статті 9 КАС України можливість виходу за межі позовних вимог забезпечує у цій справі ефективність судового захисту, а не змінює предмет спору за ініціативою суду.

106. Водночас Верховний Суд вважає помилковим мотив суду першої інстанції щодо наявності у державної реєстраторки Антоненко І.О. дискреційних повноважень у визначенні статусу будівлі гуртожитку як житлової.

107. Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають їм можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох альтернативних варіантів управлінських рішень, кожен з яких є законним. При цьому повноваження державних органів не можуть визнаватися дискреційними за наявності лише одного правомірного та законно обґрунтованого варіанта поведінки суб`єкта владних повноважень (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 вересня 2024 року у справі № 990/167/24).

108. Верховний Суд у постанові від 15 грудня 2021 року у справі № 1840/2970/18 зазначив, що дискреція - це не обов`язок, а повноваження адміністративного органу, оскільки юридична концепція дискреції передбачає можливість вибору між альтернативними способами дій та (або) бездіяльністю. У разі якщо законодавство передбачає прийняття лише певного конкретного рішення, то це є не реалізацією дискреції, а виконанням обов`язку. Тому у разі настання визначених законодавством умов суб`єкт владних повноважень зобов`язаний вчинити конкретні дії, і якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

109. Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, прийнятою 11 березня 1980 року, державам-членам стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, як дискреційне повноваження слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою дискреції, тобто, коли такий орган може обрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.

110. Верховний Суд зазначає, що частина друга статті 26 Закону № 1952-IV не надає державному реєстраторові вибору між кількома правомірними варіантами рішення, оскільки у разі виявлення технічної помилки, допущеної під час внесення відомостей до Державного реєстру прав, він виправляє таку помилку. Встановивши наявність технічної помилки, державний реєстратор має єдиний правомірний варіант поведінки - внести відповідні виправлення, а відмовити у виправленні він може лише з підстав, передбачених законом, навівши в рішенні вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття, з обґрунтуванням їх застосування (пункт 23 Порядку № 1127).

111. З огляду на частину другу статті 19 Конституції України, дискреція завжди здійснюється відповідно до закону (права). Водночас дискрецію не слід ототожнювати лише з формалізованими повноваженнями, вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта.

112. Тобто дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким (постанова Верховного Суду від 11 вересня 2025 року у справі № 380/12477/23).

113. Встановлення факту технічної помилки під час внесення відомостей про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав не є вибором державного реєстратора на власний розсуд, оскільки відповідно до абзацу 5 пункту 37 Порядку № 1141 наявність допущеної під час проведення попередніх реєстраційних дій технічної помилки державний реєстратор встановлює з поданих документів, і вона має підтверджуватися документами відповідної реєстраційної справи.

114. У такому разі йдеться про оцінку відповідності внесеного запису документам, поданим для державної реєстрації прав, а не про обрання одного з кількох юридично допустимих рішень.

115. Отже, після встановлення в передбаченому законом порядку наявності технічної помилки державний реєстратор не має дискреції щодо її виправлення. Тому мотив суду першої інстанції про неможливість зобов`язати відповідача вчинити такі дії з огляду на їх дискреційний характер є помилковим. Водночас відсутність у державного реєстратора дискреційних повноважень у цьому питанні не наділяє суд правом самостійно встановити наявність технічної помилки, якщо документи реєстраційної справи не були перевірені державним реєстратором у передбаченому законодавством порядку.

116. Зазначене підтверджує обов`язок державної реєстраторки Антоненко І.О. належно опрацювати адресоване їй звернення позивача, вчинити передбачені законом процедурні дії щодо прийняття та формування заяви та після виконання необхідних процедурних передумов розглянути її у встановленому законом порядку.

117. Верховний Суд відхиляє довід відповідачів про невідповідність заяви позивача Вимогам до оформлення заяв та рішень у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 21 листопада 2016 року № 3276/5, оскільки виявлення недоліків поданих заявником документів зобов`язує державного реєстратора вчинити процедурні дії у порядку, передбаченому законодавством у сфері державної реєстрації прав, зокрема прийняти рішення про зупинення розгляду заяви відповідно до статті 23 Закону № 1952-IV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) із зазначенням вимог до заявника або рішення про відмову з наведенням вичерпного переліку обставин, що стали підставою для його прийняття.

118. Оцінюючи підхід суду апеляційної інстанції до вирішення спору, Верховний Суд враховує практику ЄСПЛ щодо неприпустимості надмірного формалізму. У рішенні у справі «Церква "Слово життя" християн євангельської віри у Вірменії та Симонян проти Вірменії» (Word of Life Church of Christians of Evangelical Faith in Armenia and Simonyan v. Armenia, заява № 30817/13, пункт 36) ЄСПЛ зазначив, що надмірно суворе застосування процедурних правил може перешкодити практичному та ефективному доступу до суду.

119. У справі, що розглядається, наслідки недотримання процедури формування та реєстрації заяви про виправлення технічної помилки в Державному реєстрі прав не можуть бути покладені на ДНЗ «Одеський центр професійно-технічної освіти» як підстава для відмови йому в судовому захисті.

120. У такому разі застосування процедурних вимог не повинно призводити до ситуації, за якої питання, здатне впливати на реалізацію житлових прав значної кількості осіб, фактично залишається без розгляду по суті внаслідок недоліків організації діяльності суб`єкта владних повноважень. Такий підхід не відповідав би завданню адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав та інтересів у сфері публічно-правових відносин.

121. Натомість відмова у задоволенні вимоги ДНЗ «Одеський центр професійно-технічної освіти» про зобов`язання визначити статус будівлі гуртожитку літ. Г як житлової є правильною, з огляду на таке.

122. З огляду на частину четверту статті 245 КАС України, суд у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті (визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії), може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

123. У справі, що розглядається, державний реєстратор не розглянув заяву ДНЗ «Одеський центр професійно-технічної освіти» від 06 квітня 2023 року, а відомості реєстраційної справи щодо реєстраційної дії від 16 вересня 2019 року на предмет їх відповідності документам, поданим для державної реєстрації прав, не перевірено.

124. Тобто державна реєстраторка Антоненко І.О. не встановила наявності або відсутності технічної помилки у Державному реєстрі прав стосовно об`єкта, розташованого за адресою: Одеська область, Одеський район, село Іллічанка, вулиця Паустовського, 12-А. Оцінка матеріальних характеристик майна, співвідношення класів будівель за класифікатором будівель та споруд (зокрема, щодо віднесення гуртожитку у складі комплексу будівель до житлового або нежитлового фонду), а також розмежування технічної помилки зі зміною функціонального призначення об`єкта нерухомості підлягають первинному вирішенню державним реєстратором під час розгляду заяви по суті. Тому задоволення вимоги про внесення до Державного реєстру прав конкретного запису (про визначення статусу будівлі як житлової) за відсутності належного розгляду реєстраторкою заяви по суті означало б, що суд самостійно здійснює класифікацію об`єкта та вирішує питання, віднесене законом до компетенції державного реєстратора, підмінюючи собою суб`єкта владних повноважень.

125. За таких обставин така вимога є передчасною, а висновок суду першої інстанції про відмову в її задоволенні по суті є правильним.

126. Доводи касаційної скарги та заперечень сторін щодо застосування конкретних кодів класифікації за Класифікатором ДК 018-2000 (чинним на момент проведення державної реєстрації у 2019 році) та положень Закону № 1871-IX і Постанови КМУ № 796 стосуються матеріально-правових підстав визначення функціонального призначення гуртожитку літ. Г та належності його до житлового/нежитлового фонду. З`ясування цих питань безпосередньо належить до компетенції державної реєстраторки Антоненко І.О. під час розгляду заяви по суті на підставі документів реєстраційної справи, а тому Суд у межах цієї справи не надає їм правової оцінки, аби не перебирати на себе повноваження реєстратора.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

127. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

128. Згідно з частиною четвертою статті 351 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

129. Оскільки суд першої інстанції ухвалив по суті правильне рішення, помилившись лише в частині мотивів, а суд апеляційної інстанції безпідставно його скасував, постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2026 року підлягає скасуванню, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року - зміні шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

130. Зважаючи на це, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу ДНЗ «Одеський центр професійно-технічної освіти» слід задовольнити частково.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державного навчального закладу «Одеський центр професійно-технічної освіти» задовольнити частково.

Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2026 року у справі № 420/21964/23 скасувати.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді: С.М. Чиркін

В.М. Шарапа