Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №160/21454/25 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 160/21454/25

адміністративне провадження № К/990/27904/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шишова О. О.,

суддів: Васильєвої І. А., Яковенка М. М.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альбакор» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови, провадження по якій відкрито, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Волинської митниці на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2026 року (постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Головко О. В. суддів: Суховарова А. В., Ясенової Т. І.) у справі № 160/21454/25,

УСТАНОВИВ:

І. Рух справи

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬБАКОР» до Волинської митниці, у якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2025/000022/1 від 05.02.2025 Волинської митниці;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2025/000065 від 05.02.2025 Волинської митниці.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2026 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, 05 березня 2026 року Волинська митниця через підсистему «Електронний суд» подало апеляційну скаргу.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з невідповідністю вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме: не додано документа про сплату судового збору та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявленого недоліку.

На адресу Третього апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання Волинської митниці про відстрочення сплати судового збору, яке мотивоване відсутністю коштів на час звернення з апеляційною скаргою та необхідністю часу для надання доказів про сплату судового збору (планується надходження до кінця березня 2026 року).

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2026 року у задоволенні клопотання Волинської митниці про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги відмовлено, апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2026 року в адміністративній справі № 160/21454/25 повернуто апелянту.

Указана ухвала отримана відповідачем 14 квітня 2026 року в особистому кабінеті підсистеми «Електронний суд».

20 квітня 2026 року відповідач удруге подав апеляційну скаргу та надав докази сплати судового збору, в тому числі, просив поновити строк на апеляційне оскарження.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року визнано неповажними причини пропуску строку звернення Волинської митниці до суду апеляційної інстанції. Апеляційну скаргу Волинської митниці залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам частини 1 статті 295 КАС України та надано строк для усунення недоліків шляхом надання письмових пояснень із зазначенням інших поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження з підтвердженням таких обставин належними доказами.

Відповідачем надано заяву про поновлення строку на виконання наведеної ухвали, яка мотивована тим, що процесуальний строк був пропущений з підстав неможливості своєчасної сплати судового збору, у зв`язку з обмеженим фінансуванням відповідача, а повторне звернення відбулось у максимально короткий термін та доказами сплати судового збору.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2026 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Волинської митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2026 року в адміністративній справі в адміністративній справі № 160/21454/25.

Не погодившись з ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2026 року, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.

ІІ. Оцінка суду апеляційної інстанції

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд зазначив, що судовий збір був сплачено апелянтом 03 квітня 2026 року (тобто у період, коли первинна апеляційна скарга була залишена без руху з підстав не сплати судового збору), натомість апелянт не надав до суду докази виконання вимог ухвали судді про залишення апеляційної скарги без руху.

Суд зауважив, що така пасивна поведінка апелянта не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, адже в цьому випадку апелянт не забезпечив належне користування процесуальними правами та добросовісне виконання процесуальних обов`язків, не вжив належних заходів, за наявності об`єктивної можливості усунення недоліків первинно поданої апеляційної скарги у строк, визначений судом.

При цьому, апелянт не зазначає причини, які є об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій виконання ухвали суду в частині підтвердження сплати судового збору за встановлених обставин, що судовий збір був сплачений до повернення первинної апеляційної скарги.

ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

Не погоджуючись з указаною ухвалою, Волинська митниця подала касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження та направити справу для продовження розгляду до Третього апеляційного адміністративного суду.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач зазначає, що повторно звертаючись з апеляційною скаргою без зволікань, було усунуто недоліки вперше поданої апеляційної скарги, а саме додано платіжну інструкцію про сплату судового збору.

Відповідач уважає, що такі обставини у сукупності є свідченням того, що він намагався вчинити усі залежні від нього процесуальні дії у розумний строк для реалізації свого права на апеляційне оскарження, однак, такі твердження не були враховані судом апеляційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 27 липня 2026 року відкрито касаційне провадження.

Позивач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає подальшому розгляду справи в суді касаційної інстанції.

IV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ухвали Верховного Суду від 27 липня 2026 року касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Заслухавши доповідь головуючого судді, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Вимоги до форми і змісту апеляційної скарги передбачені у статті 296 КАС України, пунктом 1 частини п`ятої якої передбачено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Так, частиною першою статті 295 КАС України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (частина восьма статті 169 КАС України).

Пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки (частина друга статті 299 КАС України).

Таким чином, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 295 КАС України, та якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Частинами першою та другою статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо сплати судового збору.

Наведеною процесуальною нормою окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Згідно з частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

При цьому норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин у справі.

Отже, процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення процесуального строку, зокрема на апеляційне оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.

На думку колегії суддів, сам по собі факт повернення апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку, тому при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду, яким чином діяла ця особа протягом зазначеного часу. Суди мають враховувати, чи вчинялись особою, яка має намір подати апеляційну скаргу, усіх можливих та залежних від неї дій у розумні строки, без невиправданих зволікань з метою виконання процесуального обов`язку щодо дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень.

Аналогічна правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду від 19 червня 2020 року (справа №280/4682/19), від 18 червня 2020 року (справа №400/524/19), від 17 червня 2020 року (справа №280/4951/19) тощо.

Верховний Суд у постанові від 24 липня 2023 року у справі №200/3692/21 зробив висновок, що процесуальний строк, зокрема строк на апеляційне оскарження в разі повторного подання апеляційної скарги, може бути поновлено у разі дотримання одночасно таких умов:

- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;

- повторне подання апеляційної скарги відбулось у межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або впродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;

- скаржник продемонстрував добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження і вжив усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;

- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції та не могли бути усунуті скаржником;

- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.

З матеріалів справи слідує, що повернення вперше поданої апеляційної скарги було зумовлене тим, що податковий орган не надав докази сплати судового збору.

Як убачається з матеріалів справи, вперше відповідач оскаржив в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції в межах строку, визначеного статтею 295 КАС України. Копія ухвали про повернення апеляційної скарги від 14 квітня 2026 року була доставлена до електронного кабінету Волинської митниці 14 квітня 2026 року, а вже 20 квітня 2026 року скаржник повторно направив апеляційну скаргу разом з платіжною інструкцією від 03 квітня 2026 року про сплату судового збору.

Усталеною є позиція Верховного Суду, що недопущення тривалого зволікання із поданням другої апеляційної скарги та усунення недоліку, який слугував підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, є свідченням того, що апелянт не допустив невиправданої бездіяльності чи зловживання процесуальними правами та обов`язками. За таких обставин наявні підстави для поновлення такому учаснику справи строку на апеляційне оскарження, оскільки в такому випадку перегляд судового рішення суду першої інстанції не порушить принципу res judicata.

Суд звертає увагу, що судовий збір за подання апеляційної скарги у цій справі сплачено платіжною інструкцією від 03 квітня 2026 року, первісну апеляційну скаргу повернуто ухвалою суду апеляційної інстанції 14 квітня 2026 року.

Звертаючись 20 квітня 2026 року з повторною апеляційною скаргою, відповідач надав докази сплати судового збору - платіжну інструкцією від 03 квітня 2026 року.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, зазначив, що судовий збір був сплачений апелянтом 03 квітня 2026 року (тобто у період, коли первинна апеляційна скарга була залишена без руху з підстав не сплати судового збору), натомість апелянт не надав до суду докази виконання вимог ухвали судді про залишення апеляційної скарги без руху.

У цьому випадку Суд звертає увагу, що звертаючись до суду з апеляційною скаргою, скаржник зобов`язаний сплатити судовий збір на загальних підставах та надати до суду документ, який підтверджує сплату судового збору саме у межах цієї справи.

Своєю чергою механізм реалізації перевірки зарахування коштів судового збору визначений частиною другою статті 9 Законом України «Про судовий збір».

Оскільки законодавством не встановлено певного порядку проставлення на розрахункових документах на переказ коштів відмітки про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, то суди, виконуючи наведені вище вимоги закону, повинні перевіряти таке зарахування, використовуючи способи, передбачені процесуальним законодавством, зокрема, в разі необхідності отримувати таку інформацію з Державної казначейської служби України, що забезпечує казначейське обслуговування цього фонду.

Таким чином, обов`язок перевірки факту зарахування судового збору покладається на суд.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 9901/144/20; у постановах Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 826/2429/18, від 20.07.2019 у справі № 823/1940/18, від 25.01.2021 у справі № 914/1131/20, від 26.01.2023 у справі № 300/2484/22, від 21.04.2023 у справі № 240/16740/22, від 26.07.2023 у справі № 640/3949/22, від 02.05.2024 у справі № 440/9709/23, від 27.06.2024 у справі № 440/18837/23.

Колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд мав враховувати також і такі обставини.

Ураховуючи повторне подання відповідачем апеляційної скарги у стислі строки після отримання ухвали про повернення вперше поданої апеляційної скарги, усунення виявлених недоліків апеляційної скарги, добросовісну процесуальну поведінку відповідача, а також ураховуючи обов`язок суду сприяти учасникам справи у реалізації їх процесуальних прав з додержанням принципу розумності та пропорційності, висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у цій конкретній справі не можна вважати таким, що прийнятий із додержанням балансу між метою забезпеченням належної процесуальної поведінки сторони та забезпеченням її права на апеляційне оскарження судового рішення.

Указані обставини та докази у їх сукупності свідчать, що в цьому випадку в діях апелянта не вбачається ознак невиправданої бездіяльності чи зловживання процесуальними правами та обов`язками.

У зв`язку з викладеним, колегія суддів уважає, що ухвала апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження підлягає скасуванню, оскільки судом порушено норми процесуального права, а також принцип рівності сторін, допущено надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, наслідком чого стало порушення права скаржника на судовий захист.

Відповідно до частин першої і четвертої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Ураховуючи, що порушення норм процесуального права допущено судом апеляційної інстанції, справа підлягає направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 345, 353, 355, 356 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Волинської митниці - задовольнити.

Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2026 року - скасувати, справу №160/21454/25 направити до Третього апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Шишов

Судді І. А. Васильєва

М. М. Яковенко