Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №140/6021/25 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 140/6021/25

адміністративне провадження № К/990/27924/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єресько Л.О.,

суддів: Радишевської О.Р., Соколова В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в суді касаційної інстанції справу № 140/6021/25

за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії

за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Каверін Сергій Миколайович,

на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2026 року (колегія суддів у складі: головуючого судді Онишкевича Т.В., суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я.),

УСТАНОВИВ:

Суть спору

1. У червні 2025 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, скаржник) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі - В/ч НОМЕР_1 , відповідач), у якому просив:

1.1. визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати із серпня 2015 року до дня її фактичної виплати 28.05.2020;

1.2. зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати із серпня 2015 року до дня її фактичної виплати 28.05.2020.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю:

2.1. визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати із серпня 2015 року до дня її фактичної виплати 28.05.2020;

2.2. зобов`язано відповідача нарахувати й виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати із серпня 2015 року до дня її фактичної виплати 28.05.2020.

3. Не погодившись із рішенням суду, В/ч НОМЕР_1 оскаржила його в апеляційному порядку.

4. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2026 апеляційну скаргу відповідача задоволено частково, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 скасовано, адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.

5. Установивши, що фактична виплата індексації грошового забезпечення позивачу відбулася 28.05.2020, а до суду він звернувся 03.06.2025, суд апеляційної інстанції застосував підхід до обчислення строків звернення до суду в правовідносинах щодо компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їхньої виплати, сформульований у постанові Верховного Суду від 02.04.2024 в справі №560/8194/20, та дійшов висновку, що позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду з позовом, визначений статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), не навівши при цьому поважних та об`єктивних причин пропуску вказаного строку.

6. Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги покликання позивача на правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.07.2024 в справі №990/156/23, у контексті застосування до спірних правовідносин положень статі 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), оскільки предметом оскарження в зазначеній справі є, зокрема, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що свідчить про нерелевантність висновків до цієї справи.

7. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та залишаючи позов без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 240 КАС України, суд апеляційної інстанції констатував, що під час вирішення цього публічно-правового спору допущено неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Короткий зміст й обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у суді касаційної інстанції

8. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач, в інтересах якого діє адвокат Каверін С.М., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2026, а справу № 140/6021/25 скерувати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

9. Підставою перегляду постанови суду апеляційної інстанції скаржник указав пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначив, що суд апеляційної інстанції не врахував сталих і послідовних висновків Верховного Суду щодо застосування положень статті 233 КЗпП України, викладених у постановах Верховного Суду від 21.03.2025 в справі № 460/21394/23, від 23.09.2025 в справі № 320/39477/24, від 07.10.2025 в справі № 380/9673/24, від 30.06.2026 в справі № 380/21384/24, та без урахування висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.07.2024 в справі № 990/156/23.

10. На обґрунтування касаційної скарги позивач наводить доводи про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно не застосував положень КЗпП України до відносин, що склалися в цій справі, не з`ясував моменту виникнення спірних правовідносин, тобто не врахував моменту/періоду неправомірної невиплати відповідачем позивачу індексації грошового забезпечення, не врахував, що ненарахування та невиплата компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення працівнику є триваючим правопорушенням, яке розпочинається в разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів (у спірній ситуації - індексації грошового забезпечення) та завершується моментом нарахування та виплати компенсації за весь період невиплати відповідного доходу, не врахував, що редакція статті 233 КЗпП України на момент виплати індексації грошового забезпечення (28.05.2020) передбачала, що в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

11. Ухвалою Верховного Суду від 11.08.2026 відкрито касаційне провадження № К/990/27924/26 за касаційною скаргою позивача.

12. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, та наголошує, що позивач повинен був дізнатись про порушення свого права з першого числа місяця, який настає після 28.05.2020 (дня фактичної виплати), та з цього дня протягом шести місяців звернутися до адміністративного суду з позовом. Проте з позовом про зобов`язання нарахувати та виплатити компенсацію частини втрачених доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою індексації позивач звернувся лише 03.06.2025, тобто більш ніж через 5 років, а доказів поважності причин пропуску шестимісячного строку звернення з позовом до суду, інших об`єктивних та непереборних обставин, які перешкоджали позивачу звернутися до суду з позовом в установлені строки, позивач до суду не надав.

13. Ухвалою Верховного Суду від 09.09.2026 завершено підготовчі дії в справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.

Позиція Верховного Суду

Оцінка висновків суду, рішення якого є предметом перегляду, та аргументів учасників справи

14. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального й процесуального права.

15. Надаючи оцінку оскаржуваному судовому рішенню в межах доводів касаційної скарги, Верховний Суд керується зазначеним нижче.

16. Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.

17. Право на судовий захист реалізується шляхом подання позовної заяви до суду, яку, відповідно до частини першої статті 122 КАС України, може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, установленого цим Кодексом або іншими законами.

18. Відповідно до статті 1 Закону України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-ІІІ) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

19. За змістом статті 2 Закону № 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться в разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

20. Приписами статей 3, 4 Закону № 2050-III обумовлено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться).

20.1. Виплата громадянам суми компенсації провадиться в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

21. Згідно з пунктом 1 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159) його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

22. Відповідно до пунктів 2, 4 Порядку № 159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться в разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.

22.1. Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

22.2. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

23. Положеннями пункту 3 Порядку № 159 передбачено, що компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення).

24. У справі, що є предметом розгляду, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та залишаючи позов без розгляду, керувався тим, що позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду, не навівши при цьому поважних та об`єктивних причин пропуску вказаного строку.

25. До такого висновку суд апеляційної інстанції дійшов з огляду на те, що виплату індексації грошового забезпечення позивачу проведено 28.05.2020. Отже, починаючи з 28.05.2020, позивач був обізнаний про порушення своїх прав щодо невиплати компенсації втрати частини доходів, проте з цим позовом звернувся 03.06.2025.

26. При цьому суд апеляційної інстанції послався на постанову Верховного Суду від 02.04.2024 в справі № 560/8194/20, у якій Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав відступила від раніше сформульованих висновків та дійшла таких висновків:

у спорах про компенсацію втрати частини доходів застосовується шестимісячний строк звернення до суду за частиною другою статті 122 КАС України, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав;

компенсація підлягає нарахуванню й виплаті в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості, а тому з першого дня наступного місяця після отримання заборгованості особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав;

отримання листа від суб`єкта владних повноважень у відповідь на звернення не змінює часу, із якого особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить про час, коли особа почала вчиняти активні дії щодо реалізації свого права.

27. За висновком апеляційного суду, учинення активної дії, що проявляється, зокрема, у наданні листа-відповіді на звернення особи щодо виплати належних їй сум компенсації, слід розглядати лише як додаткову форму повідомлення про відмову.

28. Отже, суд апеляційної інстанції вказав на пропуск позивачем строку звернення до суду без наведення поважних та об`єктивних причин його пропуску.

29. Водночас, застосовуючи висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 02.04.2024 в справі № 560/8194/20, до спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції не врахував, що така постанова стосується правовідносин та строків звернення до суду з вимогою нарахування та виплати компенсації за втрату частини пенсії, що є відмінними спірними правовідносинами.

30. Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України заробітною платою є винагорода, яка обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

31. Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України «Про оплату праці», яка складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

31.1. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

31.2. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

31.3. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами й положеннями, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад установлені зазначеними актами норми.

32. Відповідно до частини першої статті 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги в порядку, установленому чинним законодавством.

33. Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед іншого, заробітна плата (грошове забезпечення) (частина перша, друга статті 2 Закону № 2050-ІІІ).

34. Отже, кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, є складовими заробітної плати.

35. На належності сум індексації та компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати до складових заробітної плати як коштів, які мають компенсаторний характер та спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, наголошував і Конституційний Суд України у Рішенні від 15.10.2013 № 9-рп/2013.

35.1. В указаному Рішенні Конституційний Суд України зважав на те, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов`язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці. Так, держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями частини шостої статті 95 КЗпП України, статей 33, 34 Закону України «Про оплату праці» такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати.

35.2. У пункті 2.2 цього Рішення Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

36. Отже, на підставі аналізу наведених положень законодавства та з урахуванням указаного правового висновку Конституційного Суду України й предмета спору в наведеній справі слід дійти висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків виплати індексації, є складовою доходу у вигляді заробітної плати працівника, а спір про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати грошової індексації, стосується заробітної плати військовослужбовця.

37. Аналогічний висновок відповідає правовій позиції, яка викладена в постановах Верховного Суду від 05.05.2022 в справі № 380/8976/21, від 29.11.2023 в справі № 560/11895/23, від 14.12.2023 в справі № 600/4606/23-а, від 06.03.2024 в справі № 600/5050/23-а, від 17.12.2024 в справі № 380/25141/23, від 23.04.2025 в справі № 260/131/24, від 21.08.2025 в справі № 600/3471/24-а, від 25.03.2026 в справі № 620/2119/25, від 09.04.2026 в справі № 120/15898/23.

38. Варто зауважити, що умови проходження більшості видів публічної служби, зокрема й у питаннях щодо оплати праці, регулюються як спеціальним законодавством, так і загальними нормами трудового законодавства, тобто нормами законодавства про працю.

39. Проте положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці. Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України.

40. Натомість суд апеляційної інстанції помилково застосував до спірних правовідносин приписи статті 122 КАС України.

41. Отже, Верховний Суд констатує, що доводи позивача були підтверджені під час касаційного перегляду справи, позаяк суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків про застосування до спірних правовідносин статті 122 КАС України, а не статті 233 КЗпП України.

42. Згідно з частиною першою статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і скерування справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню в справі.

43. Приписами частини четвертої статті 353 КАС України передбачено, що справа скеровується до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа скеровується до суду першої інстанції.

44. З урахуванням того, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права під час розгляду справи за апеляційною скаргою відповідача, справу належить скерувати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

45. З огляду на результат касаційного оскарження, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Каверін Сергій Миколайович, задовольнити.

2. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2026 року скасувати.

3. Справу № 140/6021/25 скерувати до Восьмого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.О. Єресько О.Р. Радишевська В.М. Соколов