Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №520/17191/23 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 520/17191/23

адміністративні провадження № К/990/7122/24, № К/990/8042/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідачки Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Білак М.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників у суді касаційної інстанції справу № 520/17191/23

за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 і ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кузьмін Сергій Олександрович,

на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2024 року (колегія суддів у складі: головуючого судді Бартош Н.С., суддів Присяжнюк О.В., Подобайло З.Г.),

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У липні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, В/ч НОМЕР_1 ) за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просив:

1.1. визнати протиправною бездіяльність В/ч НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати водію 1 зенітного ракетного дивізіону В/ч НОМЕР_1 ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168), у розрахунку до 100000,00 грн щомісячно, пропорційно часу участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів із національної безпеки й оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період із 01.07.2022 до 31.12.2022;

1.2. зобов`язати В/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити водію 1 зенітного ракетного дивізіону В/ч НОМЕР_1 ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі 100000,00 грн щомісячно, пропорційно часу участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів із національної безпеки й оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період із 01.07.2022 до 31.12.2022 з урахуванням раніше виплачених сум додаткової винагороди.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач указував, що в період із 01.07.2022 до 31.12.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в смт Борова, смт Високий Балаклійського району Харківської області, про що свідчить довідка від 18.05.2023 №823, а тому набув право на отримання додаткової винагороди в розмірі, збільшеному до 100000 грн, відповідно до Постанови №168, яка йому протиправно не виплачена. Водночас за вказаний період позивачу виплачувалась грошова винагорода в розмірі 30000,00 грн замість 100000,00 грн, на яку, на думку позивача, той має право.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

3. ОСОБА_1 , відповідно до наказу командира В/ч НОМЕР_1 від 02.04.2022 № 83, проходив військову службу на посаді водія - номера обслуги стартового взводу стартової батареї НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 /ч НОМЕР_1 .

4. Згідно з рапортом командира 1 зенітного ракетного дивізіону В/ч НОМЕР_1 у період із 09.05.2022 до 17.09.2022 відповідно до бойових розпоряджень від 09.05.2022 № 138 дск/бг, від 07.07.2022 № 265 дск/вбг, від 29.07.2022 № 278 дск/вбг, від 17.08.2022 № 325 дск/вбг, від 20.08.2022 № 343 т/бг, від 29.08.2022 № 356 т/бг, від 30.08.2022 № 362 т/бг, від 17.09.2022 № 382 т/бг, особовий склад 1 зенітного ракетного дивізіону В/ч НОМЕР_1 виконував бойове завдання з метою забезпечення протиповітряної оборони об`єктів критичної інфраструктури та прикриття військ від ударів із повітря в межах реалізуємої зони ураження з району населеного пункту Борова Харківської області.

5. До рапорту додано список особового складу 1 зенітного ракетного дивізіону В/ч НОМЕР_1 , який залучався до виконання бойового розпорядження, серед якого за порядковим номером 75 значиться ОСОБА_1 , період безпосередньої участі з 01.07.2022 до 17.09.2022.

6. Згідно з рапортом командира 1 зенітного ракетного дивізіону В/ч НОМЕР_1 у період із 17.09.2022 до 13.10.2022 відповідно до бойового розпорядження від 17.09.2022 № 383 т/бг особовий склад 1 зенітного ракетного дивізіону В/ч НОМЕР_1 виконував бойове завдання з метою забезпечення протиповітряної оборони об`єктів критичної інфраструктури та прикриття військ від ударів з повітря в межах реалізуємої зони ураження з району населеного пункту Високий Харківської області.

7. До рапорту додано список особового складу 1 зенітного ракетного дивізіону В/ч НОМЕР_1 , який залучався до виконання бойового розпорядження, серед якого за порядковим номером 71 значиться ОСОБА_1 , період безпосередньої участі з 17.09.2022 до 13.10.2022.

8. Згідно з рапортом командира 1 зенітного ракетного дивізіону В/ч НОМЕР_1 у період із 13.10.2022 до 30.11.2022 відповідно до бойових розпоряджень від 13.10.2022 №411 т/бг, від 28.10.2022 № 418 т/бг, від 05.11.2022 № 426 т/бг, від 05.11.2022 № 428 т/бг, від 13.11.2022 № 431 т/бг, особовий склад 1 зенітного ракетного дивізіону В/ч НОМЕР_1 виконував бойове завдання з метою забезпечення протиповітряної оборони об`єктів критичної інфраструктури та прикриття військ від ударів із повітря в межах реалізуємої зони ураження з району населеного пункту Борова Харківської області.

9. До рапорту додано список особового складу 1 зенітного ракетного дивізіону В/ч НОМЕР_1 , який залучався до виконання бойового розпорядження, серед якого за порядковим номером 74 значиться ОСОБА_1 , період безпосередньої участі з 13.10.2022 до 30.11.2022.

10. Згідно з рапортом командира 1 зенітного ракетного дивізіону В/ч НОМЕР_1 у період із 30.11.2022 до 31.12.2022 відповідно до бойових розпоряджень від 30.11.2022 №452 т/бг, від 01.12.2022 № 455 т/бг, від 15.12.2022 № 465 т/бг, особовий склад 1 зенітного ракетного дивізіону В/ч НОМЕР_1 виконував бойове завдання з метою забезпечення протиповітряної оборони об`єктів критичної інфраструктури та прикриття військ від ударів із повітря в межах реалізуємої зони ураження з району населеного пункту Харківської області.

11. До рапорту додано список особового складу 1 зенітного ракетного дивізіону В/ч НОМЕР_1 , який залучався до виконання бойового розпорядження, серед якого за порядковим номером 76 значиться ОСОБА_1 , період безпосередньої участі з 30.11.2022 до 31.12.2022.

12. На підставі вищевказаних рапортів командира НОМЕР_3 зенітного ракетного дивізіону В/ч НОМЕР_1 про виконання бойових завдань вх. № 437 від 31.03.2023, №436 від 31.03.2023, № 434 від 31.03.2023, № 435 від 31.03.2023, які зареєстровані у книзі реєстрації вхідної документації р.н. № 57 від 01.01.2023 та витягів із журналів бойових дій 1 зенітного ракетного дивізіону В/ч НОМЕР_1 (р.н. № 64/86 від 21.03.2023, р.н. № 64/87дск від 21.03.2023) позивачу надано довідку від 18.05.2023 № 823 про безпосередню участь особи в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, за підписом командира В/ч НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 , яка є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій та відповідно до якої позивач у період із 01.07.2022 до 31.12.2022 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України перебуваючи в смт Борова та смт Високий Балаклійського району Харківської області.

13. Згідно з довідкою В/ч НОМЕР_1 від 09.08.2023 № 80 грошове забезпечення ОСОБА_1 за період із квітня 2022 року до січня 2023 року включало додаткову грошову винагороду відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 №168 у розмірі 30000,00 грн.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

14. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.04.2024 позов задоволено, визнано протиправною бездіяльність В/ч НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, у розрахунку до 100000,00 грн щомісячно, пропорційно часу участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів із національної безпеки й оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період із 01.07.2022 до 31.12.2022 та зобов`язано В/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу означену додаткову винагороду за вказаний період з урахуванням раніше виплачених сум додаткової винагороди.

14.1. Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався тим, що матеріалами справи підтверджено безпосередню участь позивача в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України перебуваючи в смт Борова та смт Високий Балаклійського району Харківської області, а саме виконанні бойових розпоряджень щодо виконання бойових завдань із метою забезпечення протиповітряної оборони об`єктів критичної інфраструктури та прикриття військ від ударів з повітря в межах реалізуємої зони ураження протягом періоду з 01.07.2022 до 31.12.2022, що, серед іншого, підтверджено довідкою В/ч НОМЕР_1 від 18.05.2023 № 823, складеною за формою, затвердженою додатком № 1 до Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022.

14.2. За висновком суду першої інстанції, довідка В/ч НОМЕР_1 від 18.05.2023 №823, складена за формою, наведеною в додатку № 1 Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29, установлює факт безпосередньої участі позивача в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій, яка видана на підставі рапортів командира 1 зенітного ракетного дивізіону В/ч НОМЕР_1 про виконання бойових завдань вх. № 437 від 31.03.2023, № 436 від 31.03.2023, № 434 від 31.03.2023, № 435 від 31.03.2023, які зареєстровані у книзі реєстрації вхідної документації р.н. № 57 від 01.01.2023 та витягів із журналів бойових дій 1 зенітного ракетного дивізіону В/ч НОМЕР_1 (р.н. № 64/86дск від 21.03.2023, р.н. № 64/87 дск від 21.03.2023), що, на думку суду, є належними та достатніми доказами для підтвердження участі позивача в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України в період із 01.07.2022 до 31.12.2022.

14.3. Суд цієї інстанції відхилив доводи відповідача про те, що безпосередня участь позивача в бойових діях, або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, має місце лише в момент ураження повітряної цілі, уважаючи такі доводи необґрунтованими, зважаючи на те, що ураження повітряної цілі є фактично кінцевим результатом діяльності бойового розрахунку, успішному виконанню якого передує вчинення ряду дій та здійснення заходів щодо чергування такого бойового розрахунку.

15. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2024 апеляційні скарги В/ч НОМЕР_1 та Міністерства оборони України задоволені частково, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2023 у справі №520/17191/23 скасовано та прийнято нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково:

15.1. визнано протиправною бездіяльність В/ч НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, із розрахунку 100000,00 грн щомісячно пропорційно часу його участі у виконанні бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей за період із 01.07.2022 до 31.12.2022;

15.2. зобов`язано В/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168, із розрахунку 100000,00 грн щомісячно пропорційно часу його участі у виконанні бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей за період із 01.07.2022 до 31.12.2022 з урахуванням раніше виплачених сум додаткової винагороди.

16. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи у справі нове рішення, суд апеляційної інстанції керувався тим, що в період із 07.03.2022 до 31.12.2022 В/ч НОМЕР_1 не входила до Переліку органів військового управління (штабів угруповань військ (сил) або штабів тактичних груп), які включені до складу діючих угруповань Сил оборони держави та які здійснюють управління виконанням завдань в районі ведення воєнних (бойових) дій, водночас зазначеній військовій частині на підставі бойових розпоряджень встановлювались бойові завдання щодо протиповітряного прикриття визначених об`єктів (шляхом ураження повітряних цілей противника), при цьому бойові завдання у районах проведення бойових дій з виявлення повітряних цілей не визначались цій військовій частині, оскільки такі завдання не властиві для її підрозділів.

16.1. Зважаючи на те, що фактично діяльність 1 зенітного ракетного дивізіону В/ч НОМЕР_1 у спірний період у районі ведення бойових дій полягала у виконанні бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей, що в розумінні п. 1 Окремого доручення Міністра оборони України № 912/з/29 від 23.06.2022 є безпосередньою участю військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки й оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, апеляційний суд вважав обґрунтованими вимоги позивача щодо виплати додаткової винагороди в розмірі 100000,00 грн за заявлений період частково, а саме пропорційно часу безпосередньої участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, під якою слід розуміти виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей, зокрема за дні фактичного пуску ракет (незалежно від підтвердження ураження повітряної цілі).

16.2. Відхиляючи доводи ОСОБА_1 стосовно того, що за умови зазначення періоду з 01.07.2022 до 31.12.2022 у довідці В/ч НОМЕР_1 від 18.05.2023 № 823 той набув право на отримання додаткової грошової винагороди в розмірі 100000,00 грн за весь вказаний період, суд апеляційної інстанції зауважив, що означена довідка видана за формою, установленою додатком 6 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413 (далі - Порядок №413).

16.3. За висновком апеляційного суду, метою видання такої довідки насамперед є необхідність підтвердження наявності в особи права на отримання статусу учасника бойових дій, отже, включає в себе ширший перелік підстав, ніж для отримання додаткової грошової винагороди в розмірі 100000,00 грн, установленої Постановою № 168, а тому зазначення в такій довідці періоду з 01.07.2022 до 31.12.2022 не є безумовною підставою для виплати означеної додаткової грошової винагороди за весь вказаний період, як на тому помилково наполягав позивач.

16.4. Ураховуючи функціональне призначення та специфіку завдань 1 зенітного ракетного дивізіону В/ч НОМЕР_1 , що входить до зенітних ракетних військ Повітряних Сил Збройних Сил України, які полягали в безпосередньому ураженні повітряних цілей, пошук та виявлення яких проводиться іншими військовими підрозділами (радіотехнічними військами), безпосередньою участю військовослужбовця цього військового підрозділу в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів із національної безпеки й оборони слід вважати саме час при виконанні бойових завдань з безпосереднього вогневого ураження повітряних цілей (за дні фактичного пуску ракет незалежно від підтвердження ураження повітряної цілі).

16.5. Суд апеляційної інстанції встановив, що в період, який охоплюється довідкою від 18.05.2023 № 823, а саме з 01.07.2022 до 31.12.2022, яка видана на підставі копії рапортів командира НОМЕР_3 зенітного ракетного дивізіону В/ч НОМЕР_1 про виконання бойових завдань від 31.03.2023 № 437, від 31.03.2023 № 436, від 31.03.2023 № 434, від 31.03.2023 № 435 (зареєстровані у книзі реєстрації вхідної документації р.н. № 57 від 01.01.2023); витяги із журналів бойових дій 1 зенітного ракетного дивізіону В/ч НОМЕР_1 (№ 64/86 від 21.03.2023, р.н. № 64/87дск від 21.03.2023), позивач брав участь у виконанні зенітним ракетним дивізіоном В/ч НОМЕР_1 бойових завдань із вогневого ураження повітряних цілей, що є підставою для нарахування та виплати додаткової грошової винагороди в розмірі 100000,00 грн, установленої Постановою № 168.

16.6. На цій підставі суд апеляційної інстанції дійшов висновку про набуття позивачем права на отримання означеної винагороди в спірний період із розрахунку пропорційно часу участі позивача у виконанні бойових завдань із вогневого ураження повітряних цілей (за дні фактичного пуску ракет незалежно від підтвердження ураження повітряної цілі), а не за весь період перебування військовослужбовця на бойовому чергуванні з виконання його бойовим підрозділом покладених на нього завдань, як помилково вважав суд першої інстанції.

Короткий зміст й обґрунтування вимог касаційних скарг та їх рух у суді касаційної інстанції

17. Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кузьмін С.О., звернувся до Верховного Суду (далі - Суд) із касаційною скаргою, у якій просив скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2024, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.04.2024 залишити без змін.

17.1. Ця касаційна скарга подана з підстав неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв`язку з відсутністю висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 1 Постанови № 168 в контексті правовідносин, що виникають між військовослужбовцями Зенітних ракетних військ Збройних Сил України та командуванням військових частин з приводу (не)виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої цим пунктом; пункту 2-1 Постанови № 168, абзаців третього, четвертого пункту 3 Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29 у контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Зенітних ракетних військ Збройних Сил України та командуванням військових частин у зв`язку з використанням зазначеного Окремого доручення для визначення порядку і умов виплати додаткової винагороди відповідно до Постанови № 168.

17.2. За доводами касаційної скарги, суди попередніх інстанцій фактично позбавили позивача належного судового захисту, адже не з`ясували обставин, на яких ґрунтувалися позовні вимоги щодо безпосередньої участі ОСОБА_1 у бойових діях та заходах із національної безпеки й оборони, які велися на території Харківської області в період з 01.07.2022 до 31.12.2022, а саме коли позивач виконував завдання в районах ведення воєнних (бойових) дій із виявлення повітряних цілей противника, із прикриття угруповань військ і об`єктів цивільної та військової інфраструктури від ударів противника з повітря, ураження повітряних цілей противника (ракет та безпілотних літальних апаратів). Зважаючи на обов`язок відповідача як суб`єкта владних повноважень у цьому спорі доводити правомірність своїх рішень/дій, підхід судів попередніх інстанцій до вирішення справи, за яким доводити свої твердження мав би позивач, на думку скаржника, суперечить завданням і принципам адміністративного судочинства.

17.3. Касатор наполягав на тому, що суди попередніх інстанцій не спростували того факту, що ОСОБА_1 в період із 01.07.2022 до 31.12.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в смт Борова та смт Високий Балаклійського району Харківської області. Наголошуючи на тому, що військовослужбовці 1 зенітного ракетного дивізіону В/ч НОМЕР_1 постійно перебувають у зоні розгортання зенітно-ракетних комплексів, несуть бойові чергування, скаржник уважає несправедливими висновки судів попередніх інстанцій про відсутність у нього права на означену додаткову винагороду в збільшеному до 100000,00 грн розмірі щомісячно пропорційно часу участі у виконанні бойових завдань із вогневого ураження повітряних цілей у частині заявленого ним періоду, за який йому відмовлено в задоволенні позовних вимог.

17.4. Скаржник підкреслив, що військовослужбовці 1 зенітного ракетного дивізіону В/ч НОМЕР_1 виконували бойові завдання з вогневого ураження повітряних цілей при виконанні бойових завдань у районах ведення бойових дій з виявлення повітряних цілей, що відповідає окремому дорученню Міністерства оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29, відповідно до якого під поняттям «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях, або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів» необхідно розуміти виконання військовослужбовцем, зокрема, і зазначених вище бойових завдань.

17.5. На переконання касатора, довідка В/ч НОМЕР_1 від 18.05.2023 № 823 про безпосередню участь ОСОБА_1 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, за підписом командира В/ч НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 і є належним підтвердженням однієї з основних умов для виплати йому додаткової винагороди в збільшеному до 100000,00 грн розмірі за пунктом 1 Постанови №168 - безпосередньої участі військовослужбовця в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів із національної безпеки й оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи в смт Борова та смт Високий Балаклійського району Харківської області, що підтверджується зазначеними в ній рапортами про виконання бойових завдань та витягами з журналів бойових дій 1 зенітного ракетного дивізіону В/ч НОМЕР_1 за весь вказаний у ній період - з 01.07.2022 до 31.12.2022.

17.6. З позиції касатора, суд апеляційної інстанції неправомірно обмежив виплату йому додаткової винагороди лише строком фактичного вогневого ураження, не врахувавши специфіку служби у ЗРВ, оскільки бойові завдання цих підрозділів виконуються постійно протягом усього періоду бойового чергування, оскільки забезпечення протиповітряної оборони (ППО) включає не лише запуск ракет, а й постійне чергування, контроль повітряного простору, виконання завдань з ППО об`єктів та прикриття військ у межах зони ураження, а також готовність до негайного реагування.

17.7. Крім того, касатор наполягав на тому, що судом апеляційної інстанції допущено порушення процесуальних норм, оскільки він не був повідомленим про відкриття апеляційного провадження, через що був позбавлений можливості подати відзив на апеляційну скаргу та можливості захищати свої права, що є порушенням права на справедливий суд.

18. Ухвалою Суду від 05.03.2024 відкрито касаційне провадження №К/990/8042/24 за цією касаційною скаргою.

19. Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, В/ч НОМЕР_1 також звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просила скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2024, ухвалити нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

19.1. Ця касаційна скарга подана з підстав неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України у зв`язку з відсутністю висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 1 Постанови № 168.

19.2. В/ч НОМЕР_1 наголошувала на тому, що додаткова винагорода в збільшеному до 100000,00 грн розмірі виплачується не за знаходження військовослужбовця в зоні бойових дій у складі військового підрозділу, а за виконання безпосередньо ним бойових завдань, перелік яких чітко визначений в окремому дорученні Міністра оборони України, пропорційно участі за кожен день, а не просто за період перебування в районах їх ведення. Так, військовослужбовці 1 зенітного ракетного дивізіону В/ч НОМЕР_1 справді несуть бойове чергування, але за це кожному військовослужбовцю передбачено та виплачується грошове забезпечення, водночас за несення бойового чергування не виплачується додаткова винагорода згідно з вищезазначеним Окремим дорученням Міністра оборони України.

19.3. Цей касатор звертав увагу Суду на те, що відповідно до телеграмного розпорядження командира В/ч НОМЕР_4 від 21.11.2022 № 350/172/1/1920/пс В/ч НОМЕР_1 у відповідності до функціонального призначення та специфіки завдань, які вона виконує, не веде бойові дії, відповідно особовий склад В/ч НОМЕР_1 не бере безпосередньої участі у бойових (воєнних) діях, В/ч НОМЕР_1 не входить до складу угрупування об`єднаних сил, що перебуває в нього в оперативному підпорядкуванні та виконує, зокрема, бойові завдання в районі ведення бойових дій, з вогневого ураження повітряних цілей, натомість безпосередньо підпорядковується повітряному командуванню « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (ПВК « ІНФОРМАЦІЯ_3 » - В/ч НОМЕР_4 ), що своєю чергою підпорядковується командуванню Повітряних Сил Збройних Сил України.

19.4. В/ч НОМЕР_1 просила врахувати, що відповідно до телеграми командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 04.07.2022 № 350/1/329/пс не є підставою для включення військовослужбовця в наказ на виплату підвищеної винагороди (до 100000,00 грн):

1) перебування військовослужбовця в районі ведення бойових дій та невиконання безпосередньо ним бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка веде бойові дії;

2) перебування військовослужбовця в районі ведення бойових дій, якого включено до складу груп по охороні та обороні військових об`єктів (крім випадків виконання бойових завдань із відбиття збройного нападу на об`єкти, що охороняються (згідно з даними журналу бойових дій, постових відомостей);

3) перебування військовослужбовців на військових об`єктах, по яких здійснювалось вогневе ураження противником.

19.5. У підсумку В/ч НОМЕР_1 резюмувала, що суд апеляційної інстанції ухвалив оскаржувану постанову внаслідок неповного з`ясування обставин та недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд уважав установленими, невідповідності висновку суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального права, що є підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції і прийняття судом касаційної інстанції нової постанови про залишення в силі рішення суду першої інстанції.

20. Ухвалами Суду від 05.03.2024 відкрито касаційне провадження №К/990/7122/24 за цією касаційною скаргою та відмовлено в задоволенні клопотання В/ч НОМЕР_1 про зупинення виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2024 в справі № 520/17191/23.

21. У додаткових поясненнях В/ч НОМЕР_1 зауважила, що ЗРВ - рід військ у складі Повітряних Сил України, основне призначення яких - протиповітряна оборона стратегічно важливих об`єктів та угруповань військ шляхом вогневого ураження повітряних цілей. ЗРВ діють у тісній взаємодії з радіотехнічними військами (РТВ), які відповідають за виявлення, ідентифікацію та оповіщення про повітряні загрози. Виконання завдань з виявлення цілей у районах бойових дій покладається на РТВ, тоді як ЗРВ виконують завдання з їхнього ураження. Згідно з Керівництвом зенітних ракетних військ протиповітряної оборони бойова робота зенітного дивізіону розпочинається лише після переведення в готовність № 1, що відбувається за наказом командного пункту. У режимі готовності № 2 технічні засоби перебувають у режимі очікування, без активного ураження цілей.

21.1. З позиції В/ч НОМЕР_1 , ураховуючи, що 1 зенітний ракетний дивізіон не вів безперервних бойових дій, але виконував епізодичні завдання з ураження повітряних цілей (абзац 9 пункту 1 Окремого доручення № 912/з/29) у вищевказані дати, то участь військовослужбовців особового складу цього дивізіону у цих заходах, яка надає їм право на підвищену додаткову винагороду, безпосередньо пов`язана саме із виконанням бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей, тобто лише за окремі дні запусків ракет, а не за весь період, зазначений у довідці від 18.05.2023 № 823, як на тому помилково наполягав позивач.

22. Ухвалами Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 01.07.2026 завершено підготовчі дії в справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статей 340 та 345 КАС України.

Позиція інших учасників справи

23. Не погодившись із доводами касаційної скарги ОСОБА_1 , В/ч НОМЕР_5 подала письмовий відзив, за змістом якого просила відмовити в її задоволенні з мотивів її необґрунтованості.

23.1. Підтримуючи доводи, викладені у своїй касаційній скарзі та додаткових поясненнях, В/ч НОМЕР_5 окремо звертала увагу Суду на те, що за період із 01.07.2022 до 31.12.2022 1 зенітним ракетним дивізіоном В/ч НОМЕР_5 було виконано 7 (сім) бойових завдань із вогневого ураження повітряних цілей, за які передбачено додаткову винагороду в розмірі 100000,00 грн, пропорційно дням виконання, що підтверджується записами в журналах бойових дій (інв. № 64т1/27дск від 24.02.2022; інв. № 64т2/63дск від 01.08.2022), а саме:

1) 23.08.2022 - здійснено пуски двох ракет із яких одне вогневе ураженням повітряної цілі та один пуск без можливості визначення поразки цілі;

2) 09.09.2022 - здійснено пуски двох ракет без вогневого ураження повітряної цілі;

3) 15.10.2022 - здійснено пуск однієї ракети без можливості визначення поразки цілі;

4) 05.12.2022 - здійснено пуски п`яти ракет по п`ятьом повітряним цілям з трьома вогневими ураженнями повітряних цілей;

5) 16.12.2022 - здійснено пуск однієї ракети з ураженням повітряної цілі;

6) 20.12.2022 - здійснено пуски двох ракет з вогневим ураженням повітряних цілей;

7) 28.12.2022 - здійснено пуски двох ракет з двома вогневими ураженнями повітряних цілей.

23.2. При цьому В/ч НОМЕР_1 наполягала на тому, що позивач до виконання 1 зенітним дивізіоном бойових завдань із вогневого ураження повітряних цілей у дні бойових пусків ракет згідно з журналами бойових дій стосунку не мав, у вказані дати не призначався у склад повної бойової обслуги 1 зенітного ракетного дивізіону, а тому бойові завдання з вогневого ураження повітряних цілей у складі повної бойової обслуги цього ракетного дивізіону у вказані дати не виконував.

24. Міністерство оборони України як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача скерувало до Суду письмові пояснення, за змістом яких цей учасник справи в цілому підтримав доводи касаційної скарги В/ч НОМЕР_1 та не погодився з доводами касаційної скарги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кузьмін С.О., із тих самих мотивів, що й В/ч НОМЕР_1 .

25. За інформацією із системи «Діловодство спеціалізованого суду», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - ІНФОРМАЦІЯ_1 отримала касаційні скарги в електронний кабінет 26.02.2024 о 22.48 та 01.03.2024 о 14.02, а ухвали про відкриття касаційних проваджень - 07.03.2024 о 19.48 та 07.03.2024 о 19.39. Правом подати відзив чи пояснення на касаційні скарги вказана третя особа не скористалася, що, відповідно до статті 338 КАС України, не перешкоджає перегляду рішення судів попередніх інстанцій у касаційному порядку.

Висновки Верховного Суду, оцінка висновків судів попередніх інстанцій, рішення яких є предметом перегляду, та аргументів учасників справи

26. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом належить застосовувати правила статті 341 КАС України, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального й процесуального права.

27. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

28. Відповідно до частини третьої статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

29. Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням у межах доводів касаційної скарги за правилами статті 341 КАС України, Суд керується зазначеним нижче.

30. Спір у цій справі виник у зв`язку з невиплатою військовослужбовцю, який проходить службу у В/ч НОМЕР_1 , що належить до виду Збройних Сил України - Повітряні Сили Збройних Сил України та до роду виду військ Збройних Сил України - Зенітні ракетні війська, додаткової винагороди, збільшеної до 100000,00 грн, відповідно до пункту 1 Постанови № 168.

31. Згідно з частиною першою статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

32. У частині другій статті 9 цього Закону установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

33. Відповідно до абзацу першого частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

34. Абзацом другим частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

35. Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі - Порядок № 260).

36. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України постановлено ввести в Україні воєнний стан.

37. Цього ж дня (24.02.2022) Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

38. Відповідно до пункту 4 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» Кабінет Міністрів України [зобов`язаний] невідкладно: 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

39. Згідно з пунктом 6 Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінету Міністрів України [доручено] забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

40. На виконання цих указів Кабінет Міністрів України видав постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168, якою, серед іншого, передбачив на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди.

41. Відповідно до пункту 1 Постанови № 168 (у первинній редакції) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

42. Згодом цей пункт Постанови № 168 був змінений згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 07.03.2022 № 217, від 22.03.2022 № 350, від 01.04.2022 № 400, від 01.07.2022 № 754, від 07.07.2022 № 793, від 20.01.2023 № 43 та ін.

43. У Постанові № 168 Кабінет Міністрів України визначив перелік військовослужбовців за видами військових формувань, на яких поширено дію цієї постанови, підстави та розмір вищевказаної додаткової винагороди. Водночас реалізація цитованих приписів указаної постанови вимагала визначення порядку та умов виплати такої додаткової винагороди, виходячи з того, що формулювання «а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах» є нечітким та породжувало істотні труднощі у його правозастосуванні, що, насамперед, пов`язано із застосуванням сполучника «або», який має розділовий характер.

44. Конкретизація умов, визначених цитованим положенням пункту 1 Постанови №168, залежить від типу військового формування (роду військ), у якому проходить службу військовослужбовець, у зв`язку з чим подальшими змінами, унесеними постановою від 07.07.2022 № 793 (застосовується з 24.02.2022), Постанова № 168 доповнена пунктом 2-1, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

45. Відповідно до статті 8 Закону України «Про Збройні Сили України» від 06.12.1991 №1934-XII Міністр оборони України здійснює військово-політичне та адміністративне керівництво Збройними Силами України, а також інші повноваження, передбачені законодавством, в тому числі визначає порядок виплати грошового забезпечення (абзац другий частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII).

46. Наказом Міністра оборони України від 01.04.2022 № 98, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.04.2022 за № 382/37718 (застосовується з 24.02.2022), внесено зміни до Порядку № 260 шляхом доповнення розділу І пунктом 17, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

47. З метою врегулювання виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, Міністр оборони України видав директиви від 07.03.2022 № 248/1217, від 25.03.2022 № 248/1298, від 18.04.2022 № 248/1529, доведені до кожної окремої військової частини (установи) телеграмами (діяли до 01.06.2022), Окреме доручення від 23.06.2022 №912/з/29 (діяло з 01.06.2022).

48. Згідно з пунктом 13 Окремого доручення Міністра оборони України вважається такими, що не застосовуються з 01.06.2022 телеграми Міністра оборони України від 02.03.2022 № 248/1196 (крім пункту 5), від 07.03.2022 № 248/1217, від 25.03.2022 №248/1298, від 18.04.2022 № 248/1529.

48.1. Відповідно до пункту 1 цього Окремого доручення (яке, згідно з пунктом 14, має застосовуватися з 01.06.2022 (крім абзацу третього пункту 1, абзацу четвертого пункту 7 та підпункту 9.11 пункту 9 (в частині виплати додаткової винагороди військовослужбовцям за час проходження підготовки (навчання) за кордоном щодо порядку застосування, обслуговування та ремонту різних видів озброєння та військової/спеціальної техніки) цього доручення, які застосовуються з 24.02.2022) під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів» (далі - бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем:

- бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій;

- бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки)) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави;

- бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями;

- виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей;

- виконання бойових завдань у районах ведення бойових дій з виявлення повітряних цілей;

- здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою;

- здійснення заходів з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту .

48.2. У пункті 3 цього Окремого доручення зазначено: «Райони ведення бойових дій визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України, а склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави - відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України або начальника Генерального штабу Збройних Сил України.

48.3. Окремо відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України визначати інші райони ведення бойових дій (у т.ч. повітряного простору), у яких також здійснювалися заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з визначенням конкретного місця та часу їх проведення.

48.4. Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

48.5. Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.

48.6. Генеральному штабу Збройних Сил України довести до військ затверджений Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України перелік органів військового управління (штабів угрупування військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, що мають право видавати довідки про підтвердження безпосередньої участі у бойових діях або заходах відряджених до цих органів військовослужбовців за формою, наведеною в додатку № 4 до цього доручення».

48.7. Пунктом 4 цього ж Окремого доручення встановлено керівникам органів військового управління, штабів угруповань військ (сил), штабів тактичних груп, командирам військових частин (установ, навчальних закладів), що входять до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, до яких відряджені військовослужбовці, щомісячно до 5 числа повідомляти органи військового управління, військові частини (установи, навчальні заклади) за місцем штатної служби цих військовослужбовців про дні безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою, наведеною в додатку № 1 до цього доручення.

48.8. У разі, якщо військовослужбовці були відряджені до військових частин (установ), що входять до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави з однієї військової частини, то безпосередня участь у бойових діях цих військовослужбовців може підтверджуватися однією довідкою з відображенням в ній терміну безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця за формою, наведеною в додатку № 2 до цього доручення.

48.9. У підставах про видання таких довідок обов`язково зазначати документи, визначені абзацами 3 або 4 та абзацом 5 пункту 3 цього доручення.

48.10. Надано право керівникам органів керівникам органів військового управління, штабів угруповань військ (сил), штабів тактичних груп, перелік яких затверджений Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України, включати до таких довідок терміни безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах починаючи з 24.02.2022.

48.11. Пунктом 5 цього ж Окремого доручення установлено виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 грн або 30000 грн здійснювати на підставі наказів:

командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) - особовому складу військової частини;

керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.

48.12. У цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100000,00 грн за місяць обов`язково зазначати підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо.

48.13. Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів (пункт 6 Окремого доручення від 23.06.2022 № 912/з/29).

49. Верховний Суд сформував висновки щодо застосування положень пункту 1 Постанови № 168 у поєднанні з рішеннями (телеграмами) Міністра оборони України від 07.03.2022 № 248/1217 та від 25.03.2022 № 248/1298, а також Окремим дорученням Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29, які мають бути враховані і в цій справі в силу частини третьої статті 341 КАС України.

50. Роль і значення в подібних правовідносинах вищевказаних рішень (телеграм) та Окремого доручення вирішувалися, зокрема, у постановах від 08.05.2024 у справі №620/546/23, від 06.06.2024 у справі № 400/1217/23, від 31.07.2024 у справі №380/2691/23 та багатьох інших. У вказаних справах Суд сформував правові висновки щодо застосовності у подібних правовідносинах означеного окремого доручення та інших директив Міністра оборони України з урахуванням фактів відсутності їх реєстрації у Міністерстві юстиції України та наслідків для правозастосування в умовах першого року війни.

50.1. Так, зокрема, у постанові від 06.06.2024 у справі № 400/1217/23 Верховний Суд виснував, що при прийнятті такого рішення Міністр оборони України як очільник відповідного міністерства, реалізував делеговані йому повноваження щодо визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям відповідного військового формування - Збройних Сил України, та з метою забезпечення реалізації пункту 1 Постанови № 168, шляхом прийняття в межах свої повноважень відповідних окремих рішень, визначив на період дії воєнного стану порядок та умови виплати додаткової винагороди, а також документи для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях та заходах.

50.2. При дослідженні порядку та умов цієї виплати, Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що перебування військовослужбовця в районі ведення бойових дій само по собі не є достатньою підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100000,00 грн на місяць, передбаченої Постановою №168. Ключовою умовою для здійснення виплати такої додаткової винагороди є виконання військовослужбовцем спеціальних бойових завдань та заходів, які у розумінні Постанови № 168 означають «безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» та підтвердження цих обставин відповідними документами.

50.3. Документальним підтвердженням можуть слугувати: бойовий наказ (бойове розпорядження), журнал бойових дій або журнал ведення оперативної обстановки (підсумкове, термінове, позатермінове) або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад), рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (спеціальних) завдань.

51. За обставинами цієї справи В/ч НОМЕР_1 , у якій ОСОБА_1 проходив військову службу, входить до складу зенітних ракетних військ (далі - ЗРВ) Повітряних Сил.

52. Суди попередніх інстанцій констатували, що зенітні ракетні війська - це рід військ у складі Повітряних Сил, призначені для забезпечення у взаємодії з іншими родами військ, протиповітряної оборони важливих адміністративно-політичних центрів, промислово-економічних районів, угруповань збройних сил та інших важливих об`єктів.

53. Зенітні ракетні війська забезпечують протиповітряну оборону у взаємодії з радіотехнічними військами (РТВ), які призначені для ведення радіотехнічної розвідки повітряного, наземного і морського противника, пізнання виявлення цілей і оповіщення про них військ ППО, інших видів збройних сил, забезпечення наведення винищувачів на ціль, дій зенітних військ і виконання інших завдань.

54. Виконання бойових завдань у районах ведення воєнних дії з виявлення повітряних цілей покладено на радіотехнічні війська (РТВ).

55. Згідно з Керівництвом ведення дивізіоном бойової роботи здійснюється лише при переведенні дивізіону в готовність № 1 з моменту надходження з командного пункту полку відповідного наказу. При надходженні з командного полку наказу перевести дивізіон у режим готовності № 2, засоби радіолокаційної розвідки, зенітно-ракетні комплекси, засоби розвідки та цілевказівки вимикаються та знаходяться в режимі очікування.

56. Отже, ураховуючи функціональне призначення та специфіку завдань, В/ч НОМЕР_1 виконує бойові завдання в районі ведення бойових дій з вогневого ураження повітряних цілей.

57. Суд апеляційної інстанції установив, що В/ч НОМЕР_1 у період із 07.03.2022 до 31.12.2022 хоч і дислокувалася на території ведення бойових дій, визначених розпорядженнями Головнокомандувача Збройних Сил України, однак не входила до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України), а також не входила до Переліку органів військового управління (штабів угруповань військ (сил) або штабів тактичних груп), які включені до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави та які здійснюють управління виконанням завдань в районі ведення воєнних (бойових) дій згідно з Додатком № 4 Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29.

58. Також суд цієї інстанції установив, що відповідно до функціонального призначення та специфіки завдань, які вона виконує, В/ч НОМЕР_1 у вказаний період не вела безперервних бойових (воєнних) дій, але виконувала епізодичні бойові завдання в районі ведення бойових дій з ураження повітряних цілей (абзац 9 пункту 1 Окремого доручення № 912/з/29) на підставі бойових розпоряджень, якими встановлювались бойові завдання щодо протиповітряного прикриття визначених об`єктів (шляхом ураження повітряних цілей противника). Водночас В/ч НОМЕР_1 не отримувала бойових наказів чи бойових розпоряджень саме на проведення бойової роботи з виявлення повітряних цілей противника як окремого та самостійного бойового завдання, а не невід`ємного складового етапу протиповітряного бою з вогневого ураження повітряних цілей противника.

59. Апеляційний суд уважав помилковою позицію позивача стосовно того, що за умови зазначення періоду із 01.07.2022 до 31.12.2022 у довідці В/ч НОМЕР_1 від 18.05.2023 № 823 року той набув право на отримання додаткової грошової винагороди в розмірі 100000,00 грн за весь вказаний період, з огляду на конкретизацію переліку та змісту бойових дій та заходів, визначених Міністром оборони України в межах його компетенції для цілей реалізації пункту 1 Окремого доручення від 23.06.2022 № 912/з/29, за змістом якого розуміння терміну «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів» для різних військовослужбовців залежить від бойових завдань, що ними виконувались, зокрема у ситуації позивача такою участю є «виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей».

60. Надаючи оцінку доводам касаційних скарг із підстав відсутності висновків Верховного Суду щодо застосування абзаців третього, четвертого пункту 3 Окремого доручення №912/з/29 у правовідносинах між військовослужбовцями Зенітних ракетних військ Збройних Сил України та командуванням цих військових частин щодо порядку виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168 (пункти 1, 1-2), слід констатувати, що після відкриття касаційного провадження в цій справі Верховний Суд сформував правові висновки щодо застосування, зокрема, норм пунктів 1 та 2-1 Постанови № 168, пункту 3 Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29 у подібних правовідносинах, зокрема, у постановах від 22.04.2025 в справі № 520/17681/23, від 08.05.2025 в справі №520/17688/23, від 08.05.2025 в справі № 520/17986/23, від 02.07.2025 в справі №520/22187/23, від 16.10.2025 в справі № 520/19106/23, від 17.10.2025 в справі №520/18391/23, від 20.11.2025 в справі № 520/18153/23, від 29.04.2026 в справі №520/17193/23, від 06.05.2026 в справі № 520/22190/23, від 14.05.202 в справі №520/21243/23 та інших, які підлягають врахуванню під час вирішення цієї справи в силу частини третьої статті 341 КАС України. Висновки в наведених справах є релевантними до обставин цієї справи, колегія суддів не бачить підстав відступати від них у цій справі і надалі зауважує таке.

61. Так, Верховний Суд у постанові від 22.04.2025 у справі № 520/17681/23 зазначив, що саме виконання бойового завдання з вогневого ураження повітряних цілей є тією формою «безпосередньої участі» у бойових діях, яка охоплюється пунктом 1 Постанови № 168, а також положеннями абзацу 9 пункту 1 відповідного Окремого доручення, незалежно від району здійснення такого завдання чи складу військової частини (підрозділу). За наявності документального підтвердження виконання бойового завдання з вогневого ураження (рапорти, накази, витяги з журналів бойових дій тощо), військовослужбовець має право на додаткову винагороду в підвищеному розмірі. При цьому така винагорода виплачується виключно за фактичне виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей. Виконання інших завдань - не може уважатися «безпосередньою участю», оскільки ці дії, попри свій характер бойової готовності, потребують окремого нормативного визначення та не охоплюються чинними підставами для виплати, відповідно до Постанови № 168.

62. У справі № 520/17681/23 Верховний Суд дійшов висновку, що «безпосередня участь» військовослужбовців 1 зенітного ракетного дивізіону НОМЕР_6 зенітного ракетного полку В/ч НОМЕР_1 у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки й оборони повинна визначатися - виконанням завдань з вогневого ураження повітряних цілей за дні фактичного пуску ракет (незалежно від підтверджень ураження повітряної цілі), які мають бути належним чином підтвердженими відповідними рапортами, журналами, наказами або іншими документами.

63. У вказаній справі Верховний Суд звернув увагу на те, що з 01.06.2022 правове регулювання виплат означеної додаткової винагороди змінено насамперед у питанні ураження повітряних цілей: у новому Окремому дорученні № 912/з/29 з`явився детальніший опис (окремо «виявлення повітряних цілей» та «вогневе ураження»). Тобто якщо в попередньому акті (телеграма Міністра оборони України від 25.03.2022 № 248/1298) було зазначено, що вогневе ураження повітряних цілей може визнаватися «безпосередньою участю» навіть поза межами районів бойових дій, то з 01.06.2022 визначення стало іншим: бойові завдання щодо виявлення повітряних цілей передбачаються в районах ведення бойових дій. Тож, на відміну від попереднього акта (телеграма від 25.03.2022 № 248/1298), виконання завдань (виявлення повітряних цілей) більше не визнається участю в бойових діях поза межами зони бойових дій.

64. За висновком Верховного Суду, не кожна діяльність підрозділу автоматично прирівнюється до безпосередньої участі в бойових діях. Ключовими критеріями є характер завдання та місце його виконання. До того ж, періоди виплати додаткової винагороди та підхід до їх обчислення суттєво відрізняються залежно від роду військ і характеру виконуваних бойових завдань.

65. Означена додаткова винагорода виплачується виключно за фактичне виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей, що у випадку ЗРВ, означає дні здійснення пусків по повітряних цілях (незалежно від підтверджень ураження повітряної цілі). Виконання інших завдань не може вважатися «безпосередньою участю», оскільки ці дії, попри свій характер бойової готовності, потребують окремого нормативного визначення та не охоплюються чинними підставами для виплати згідно з Постановою № 168 (постанова Верховного Суду від 22.04.2025 у справі № 520/17681/23).

66. Отже, ототожнення позивачем будь-якого іншого бойового чергування в складі зенітних ракетних військ у період, окреслений довідкою В/ч НОМЕР_1 про безпосередню участь у бойових діях та заходах за формою, установленою додатком 6 до Порядку № 413, із «безпосередньою участю» в бойових діях, за оцінкою Верховного Суду у наведених справах, є помилковим, оскільки в Окремому дорученні № 912/з/29 бойове завдання з виявлення повітряних цілей поза фактичною зоною ведення бойових дій не є рівнозначним участі в бойових діях. Водночас така довідка не виключає днів, що є підставою для отримання грошової виплати.

67. Повертаючись до обставин цієї справи, Суд констатує, що суд апеляційної інстанції хоча дійшов правильного висновку, що в спірних правовідносинах підвищена до 100000,00 грн додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою № 168, підлягає виплаті саме за вогневе ураження повітряних цілей і позивач набув право на таку винагороду пропорційно часу участі в таких діях і заходах, проте не дослідив питання конкретних випадків із вогневого ураження повітряних цілей у певні дні за спірний період, до яких був залучений позивач.

68. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не встановив і не зазначив жодної конкретної дати (дня), коли такі бойові завдання фактично виконував позивач чи підрозділ, у якому він проходить службу.

69. Оскільки діяльність позивача пов`язана з виконанням бойових завдань із вогневого ураження повітряних цілей, що відповідає положенням Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29, ураховуючи дані довідки В/ч НОМЕР_1 від 18.05.2023 № 823 із зазначенням періоду участі в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, ключовим питанням у цій справі є з`ясування епізодів пуску ракет зенітного ракетного комплексу та фактів ураження (чи без такого) повітряних цілей противника в певні дні за спірний період.

70. Верховний Суд у постанові від 16.03.2023 в справі № 600/747/22-а наголошував, що обов`язок суду встановити дійсні обставини справи під час розгляду адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд уживає передбачених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, зокрема щодо виявлення та витребування доказів із власної ініціативи.

71. Оскільки вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження суду апеляційної інстанції, а отже, з урахуванням повноважень суду касаційної інстанції (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, установлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), можливості перевірити правильність його висновків загалом по суті спору немає.

72. Аналогічні висновки викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 02.07.2025 в справі № 520/22187/23, від 20.11.2025 в справі № 520/18153/23.

73. Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

74. Суд звертає увагу, що застосування норм матеріального права є діяльністю, спрямованою на індивідуалізацію загальних правових норм у межах конкретної справи, яка здійснюється в установленому процесуальному порядку шляхом ухвалення судового рішення, що стосується конкретних суб`єктів й обставин справи.

75. Застосуванню норм матеріального права передує встановлення обставин у справі, підтвердження їх відповідними доказами.

76. Алгоритм та порядок установлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить першочергово від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Усі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичні обставини у справі, що формуються, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.

77. Установлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як у суді першої, так і суді апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

78. Застосування судом норм матеріального права повинно вирішити спір, який виник між сторонами в конкретних правовідносинах, які мають бути встановлені судами на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі.

79. Частиною першою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

80. Згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

81. Відповідно до підпункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1-3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу.

82. Справа скеровується до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа скеровується до суду першої інстанції (частина четверта статті 353 КАС України).

83. Отже, з огляду на приписи частини другої статті 353 КАС України, касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанцій - скасуванню зі скеруванням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

84. Суду апеляційної інстанції під час нового розгляду необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків і надати оцінку заявленим позовним вимогам крізь призму частини другої статті 2 КАС України та з урахуванням установленого статтею 6 цього Кодексу принципу верховенства права.

85. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Військової частини НОМЕР_1 і ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кузьмін Сергій Олександрович, задовольнити частково.

2. Скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2024 року, справу № 520/17191/23 скерувати на новий розгляд до Другого апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіЛ.О. Єресько А.Г. Загороднюк М.В. Білак