Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №200/8716/25 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 200/8716/25

адміністративне провадження № К/990/21745/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єресько Л.О.,

суддів: Соколова В.М., Загороднюка А.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження в суді касаційної інстанції справу № 200/8716/25

за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокатка Отрох Алла Володимирівна,

на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року (суддя Кониченко О.М.)

та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2026 року (колегія суддів у складі: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Блохіна А.А., Казначеєва Е.Г.),

УСТАНОВИВ:

Суть спору

1. У листопаді 2025 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, скаржник) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - В/ч НОМЕР_1 , відповідач), у якому просив:

1.1. визнати протиправною бездіяльність В/ч НОМЕР_1 щодо невключення до складу грошового забезпечення сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168), під час обчислення розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток;

1.2. зобов`язати В/ч НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток у загальній кількості 53 дні, обчисливши її суму, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17.11.2025 відмовлено в задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою та залишено без руху позовну заяву ОСОБА_1 до В/ч НОМЕР_1 із наданням позивачеві строку, не більшого за десять днів із дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання заяви про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою та доказів поважності причин його пропуску.

2.1. Установивши, що зі списків особового складу позивача виключено 26.01.2024, а позовну заяву до суду скеровано 10.11.2025, з урахуванням положень статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) суд першої інстанції дійшов висновку про пропущення позивачем тримісячного строку звернення до суду.

2.2. Надаючи оцінку доводам клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду, відповідно до якого позивачу стало відомо про порушене право на отримання всіх належних виплат під час звільнення з відповіді на адвокатський запит 19.08.2025, що, на думку позивача, свідчить про подання позовної заяви в межах установленого статтею 233 КЗпП строку, суд першої інстанції зазначив, що вказана дата свідчить лише про час, коли позивач почав учиняти дії, спрямовані на реалізацію свого права, і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду, тоді як під час звільнення з військової служби з військовослужбовцем проводять розрахунок усіх належних до виплати сум та видають грошовий атестат, який містить, зокрема, інформацію про виплачені військовослужбовцю за час проходження служби основні та додаткові види грошового забезпечення, виплачену грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, суми виплаченої одноразової грошової допомоги в разі звільнення з військової служби та інші види грошового забезпечення, не передбачені формою грошового атестата.

2.3. Суд окремо звернув увагу, що грошовий атестат засвідчується підписом військовослужбовця, військовослужбовець не може бути виключений зі списків особового складу військової частини в разі неповного розрахунку без його згоди, у зв`язку з чим критично оцінив доводи позивача про його необізнаність щодо виплачених під час звільнення сум грошового забезпечення, неотримання ним грошового атестата, а також його неознайомлення зі змістом грошового атестата.

3. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01.12.2025, залишеною без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2026, у задоволенні клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду відмовлено, а позовну заяву повернуто на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

3.1. Відхиливши покликання позивача на правові висновки Верховного Суду, висловлені в постанові від 06.03.2025 в справі № 380/13595/24, відповідно до яких початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, суди попередніх інстанцій визнали зазначені висновки нерелевантними до спірних правовідносин та зауважили, що в наказі військової частини вказано про виплату позивачу грошової компенсації за невикористані дні відпусток, тож про виплату спірної компенсації йому було відомо на момент виключення зі списків військової частини, проте дії щодо з`ясування її розміру позивач почав учиняти через 1,5 року після звільнення з військової служби.

3.2. На переконання судів попередніх інстанцій, звертаючись із заявою про поновлення пропущеного строку звернення до суду, позивач не навів поважних причин для його пропуску та не надав відповідних доказів на підтвердження їх існування; обставин, які завадили б позивачу звернутися за правовою допомогою та до суду клопотання не містить, що свідчить про незацікавленість позивача в захисті свого ймовірно порушеного права протягом тривалого строку (1,5 року).

Короткий зміст й обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у суді касаційної інстанції

4. Не погодившись із висновками судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокатка Отрох А.В., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу № 200/8716/25 скерувати на новий розгляд до суду першої інстанції.

5. На обґрунтування касаційної скарги позивач наводить доводи про те, що до отримання офіційної відповіді на адвокатський запит (19.08.2025) він не мав об`єктивної можливості дізнатися про порушення своїх прав щодо невключення до складу грошового забезпечення сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, під час обчислення розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток.

6. На думку скаржника, сам факт звільнення з військової служби не вказує на його обізнаність щодо невключення до складу грошового забезпечення сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, під час обчислення розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток.

7. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Желєзному І.В., суддям Мельник-Томенко Ж.М., Соколову В.М.

8. Ураховуючи доводи касаційної скарги, у якій позивач покликається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права щодо застосування строків звернення до суду, передбачених статтею 233 КЗпП України, Верховний Суд ухвалою від 18.05.2026 відкрив касаційне провадження.

9. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.06.2026, який здійснено на підставі розпорядження в.о. заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 02.06.2026 № 606/0/78-26 (у зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 29.05.2026 № 1056/0/15-26 «Про тимчасове відсторонення судді Верховного Суду Желєзного І.В. від здійснення правосуддя»), із метою дотримання строків розгляду касаційної скарги визначено новий склад колегії суддів: суддя-доповідач Єресько Л.О., судді Соколов В.М., Загороднюк А.Г.

10. Ухвалою Верховного Суду від 08.06.2026 прийнято до провадження касаційну скаргу в справі № 200/8716/25.

11. Оскільки на виконання ухвали Верховного Суду від 18.05.2026 справа № 200/8716/25 до суду касаційної інстанції не надійшла, Верховний Суд ухвалою від 03.07.2026 повторно витребував справу із Донецького окружного адміністративного суду.

12. В/ч НОМЕР_1 подала відзив на касаційну скаргу, у якому вказує, що позивач звільнений зі служби 26.01.2024, а тому щодо вирішення трудового спору про виплату позивачу всіх сум, що належать при звільненні, підлягає застосуванню строк звернення до суду, визначений частиною другою статті 233 КЗпП України, а саме тримісячний строк із дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, та підтримує позицію судів попередніх інстанцій із мотивів, викладених в оскаржуваних судових рішеннях.

13. Ухвалою Верховного Суду від 09.09.2026 завершено підготовчі дії в справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.

Позиція Верховного Суду

Оцінка висновків судів, рішення яких є предметом перегляду, та аргументів учасників справи

14. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального й процесуального права.

15. Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням у межах доводів касаційної скарги, Верховний Суд керується зазначеним нижче.

16. Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.

17. Право на судовий захист реалізується шляхом подання позовної заяви до суду, яку, відповідно до частини першої статті 122 КАС України, може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, установленого цим Кодексом або іншими законами.

18. Відповідно до частин другої та третьої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

19. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть установлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

20. За усталеною позицією Верховного Суду, право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права в такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного здійснення правосуддя й дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. Водночас такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не повинні перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

21. Відповідно до частини першої статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

22. Згідно зі статтею 4 КЗпП України законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, ухвалених відповідно до нього.

23. За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство належить застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться в спеціальному законі.

24. Водночас у зазначених положеннях КАС України немає норм, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду в справах про стягнення належної їм заробітної плати в разі порушення законодавства про оплату праці.

25. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11.07.2024 в справі № 990/156/23 зазначила, що стаття 233 КЗпП України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника в разі порушення законодавства про працю. Указана норма поширює свою дію на всіх працівників і службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу.

26. Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу й другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:

26.1. «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк із дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

26.2. Із заявою про вирішення трудового спору в справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а в справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

27. Аналіз статті 233 КЗпП України свідчить про те, що законодавець установив:

1) тримісячний строк звернення до суду з позовом про вирішення трудового спору (у тому числі - про стягнення належної працівнику заробітної плати) - для працівників, які продовжують перебувати в трудових відносинах (такий строк обраховується з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права);

2) місячний строк із дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення для звернення до суду з позовом - у справах про звільнення;

3) тримісячний строк із дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, - у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні (такий строк обраховується з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні).

28. У межах цього касаційного провадження необхідно вирішити питання щодо правильності застосування строку звернення до суду з позовними вимогами, які стосуються обчислення розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168.

29. Суди попередніх інстанцій правильно визначилися з характером спору та необхідністю застосування до питання визначення тривалості строку звернення вимог статті 233 КЗпП України.

30. Підставою для повернення позовної заяви слугував висновок судів попередніх інстанцій щодо пропуску позивачем тримісячного строку звернення до суду, передбаченого частиною другою статті 233 КЗпП України.

31. Повертаючи позов з підстав пропуску строку звернення до суду, суди попередніх інстанцій керувалися тим, що під час вирішення трудового спору про виплату позивачу всіх сум, що належать при звільненні, підлягає застосуванню тримісячний строк із дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

32. З наведених мотивів випливає, що основним орієнтиром, який дозволив би однозначно визначити момент, із якого позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права на виплату належного йому розміру грошового забезпечення, є дата ознайомлення військовослужбовця з документом, що відображає фактичні суми нарахувань та виплат. Такий висновок узгоджується з висновками Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.03.2025 в справі № 460/21394/23.

33. При цьому визначення моменту вручення грошового атестата як початку перебігу строку в цій справі відповідає вимогам частини другої статті 233 КЗпП України та не суперечить принципу юридичної визначеності.

34. Пунктом 11.1 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту (додаток до наказу Міністерства оборони України від 22.05.2017 № 280 (у редакції наказу Міністерства оборони України від 22.04.2021 № 104) (далі - Правила № 280) передбачено, що грошовий атестат видається військовослужбовцю військовою частиною, у якій він перебуває на грошовому забезпеченні, у таких випадках: вибуття до нового місця служби (навчання) з виключенням зі списків особового складу військової частини; зарахування військової частини, що не включена до мережі розпорядників бюджетних коштів, на фінансове забезпечення від однієї військової частини до іншої; звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби); відрядження військовослужбовців до органів виконавчої влади та інших цивільних установ із залишенням на військовій службі.

35. Згідно з абзацом першим пункту 11.3 розділу 11 Правил № 280 грошовий атестат виписується у двох примірниках на кожного військовослужбовця окремо (друкованим способом або ручкою), підписується командиром військової частини і начальником фінансового органу і засвідчується особистим підписом власника грошового атестата та відтиском гербової печатки з найменуванням частини, зазначеної в атестаті, та реєструється в журналі реєстрації вихідної документації.

36. Перший примірник грошового атестата видається під підпис у картці особового рахунку військовослужбовця, у якій зазначається дата його видачі, а другий залишається в діловодстві фінансового органу військової частини (абзац п`ятий пункту 11.3 розділу 11 Правил № 280).

37. Відповідно до пункту 11.2 розділу 11 Правил № 280 у грошовому атестаті зазначаються, зокрема та не лише, дані про розмір посадового окладу та окладу за військовим званням на день видання цього атестата.

38. Форма грошового атестата встановлена додатком 16 Правил № 280. Ця форма передбачає відображення в атестаті всіх складових грошового забезпечення військовослужбовця, які йому нараховані та виплачені у день виключення зі списків особового складу військової частини.

39. Окрім цього, форма грошового атестата передбачає пункт 14 такого змісту: «Правильність даних, зазначених в атестаті, підтверджую ….. (підпис військовослужбовця)».

40. Отже, про розмір нарахованого та виплаченого грошового забезпечення військовослужбовець, який звільняється з військової служби, дізнається в день виключення його зі списків особового складу військової частини шляхом засвідчення особистим підписом на грошовому атестаті.

41. Повертаючись до обставин справи, Верховний Суд зауважує, що суди попередніх інстанцій не досліджували питання щодо дати ознайомлення позивача про суми нарахованих та виплачених йому доходів при звільненні (отримання грошового атестата тощо), із якої необхідно обраховувати початок перебігу тримісячного строку звернення до суду, а висловлена судами критична оцінка доводів позивача про його необізнаність щодо виплачених при звільненні сум грошового забезпечення, неотримання ним грошового атестата, а також його неознайомлення зі змістом грошового атестата, є передчасною.

42. Отже, суди попередніх інстанцій не з`ясували обставин ознайомлення позивача до 19.08.2025 (до вручення відповіді на адвокатський запит представника позивача) із письмовим документом, що відображає фактичні суми нарахувань та виплат, помилково пов`язавши момент, коли позивач дізнався про порушення своїх прав, із фактом виключення його зі списків особового складу військової частини.

43. За таких обставин висновки судів попередніх інстанцій про пропуск позивачем строку звернення до суду з вимогами про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невключення до складу грошового забезпечення сум додаткової винагороди під час обчислення розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток та зобов`язання здійснити перерахунок грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток, обчисливши її суму, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, є передчасними.

44. Згідно з частиною першою статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і скерування справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню в справі.

45. Частиною четвертою статті 353 КАС України передбачено, що справа скеровується до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа скеровується до суду першої інстанції.

46. На підставі викладеного касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню зі скеруванням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

47. З огляду на результат касаційного оскарження, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокатка Отрох Алла Володимирівна, задовольнити.

2. Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року й постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2026 року скасувати.

3. Справу № 200/8716/25 скерувати до Донецького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.О. Єресько В.М. Соколов А.Г. Загороднюк