Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №300/366/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 300/366/25 пров. № А/857/53142/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

судді-доповідача Іщук Л. П.,

суддів Обрізка І.М., Пліша М.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року (головуючий суддя Микитин Н.М., м. Івано-Франківськ) у справі № 300/366/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі – відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі – відповідач 2), у якому просить суд: скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 06.09.2024 №092650007580 про відмову у призначенні пенсії відповідно до пункту 4 статті 115 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до стажу період проходження військової служби в лавах Радянської Армії з 12.11.1982 по 10.11.1984, період навчання в Івано-Франківському технічному училищі №1 з 01.09.1981 по 13.07.1982, період військової служби в особливий період з 04.06.2021 по 13.09.2021, з 03.10.2021 по 18.07.2022, з 07.08.2022 по 12.10.2022, з 05.11.2022 по 29.12.2022, з 12.01.2023 по 03.02.2023, з 15.03.2023 по 17.07.2023, з 23.07.2023 по 15.09.2023 з 05.10.2023 по 30.01.2024, з 17.04.2024 по 09.07.2024 з розрахунку один місяць служби за три місяці та призначити пенсію, відповідно до пункту 4 статті 115 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” з 30.08.2024.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №092350007815 від 01.04.2024 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 3акону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058- IV. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 період проходження військової служби в лавах Радянської Армії з 12.11.1982 по 10.11.1984, період навчання в Івано-Франківському технічному училищі №1 з 01.09.1981 по 13.07.1982, а також період участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України у воєнний час, а саме з 04.06.2021 по 13.09.2021, з 03.10.2021 по 18.07.2022, з 07.08.2022 по 12.10.2022, з 05.11.2022 по 29.12.2022, з 12.01.2023 по 03.02.2023 з15.03.2023 по 17.07.2023, з 23.07.2023 по 15.09.2023, з 05.10.2023 по 30.01.2023 з 17.04.2024 по 09.07.2024 на пільгових умовах один місяць служби за три місяці. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 з 30.08.2024 пенсію за віком згідно з пунктом 4 частини 1 статті 115 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”. В задоволенні решти вимог позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подало апеляційну скаргу, в якій покликається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що за наслідками розгляду заяви позивача від 30.08.2024 та доданих до неї документів, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області прийнято рішення № від 06.09.2024 №092650007580 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком, згідно з пунктом 4 частини першої статті 115 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 25 років. Так, відповідачем 2 правомірно до страхового стажу позивачу не зараховано: проходження військової служби в лавах Радянської Армії з 12.11.1982 по 10.11.1984, період навчання в Івано-Франківському технічному училищі №1 з 01.09.1981 по 13.07.1982, період військової служби в особливий період з 04.06.2021 по 13.09.2021, з 03.10.2021 по 18.07.2022, з 07.08.2022 по 12.10.2022, з 05.11.2022 по 29.12.2022, з 12.01.2023 по 03.02.2023, з 15.03.2023 по 17.07.2023, з 23.07.2023 по 15.09.2023 з 05.10.2023 по 30.01.2024, з 17.04.2024 по 09.07.2024 з розрахунку один місяць служби за три місяці.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивач письмовий відзив на апеляційну скаргу не подав.

Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, що згідно з посвідченням серії НОМЕР_1 від 11.01.2022, позивач є учасником бойових дій.

25.03.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , при досягненні 60-річного віку, звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно частини 1 статті 115 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” та відповідним пакетом документів, які підтверджують стаж роботи (а.с.95-96).

Після реєстрації заяви та сканування копій наданих документів засобами програмного забезпечення, органом, що розглядає заяву, згідно принципу екстериторіальності було визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.

Рішенням від 06.09.2024 №092650007580 відповідач 2 відмовив позивачу у призначенні пенсії відповідно частини 1 статті 115 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, зважаючи на відсутність необхідного страхового стажу 31 рік зазначивши, що вік заявника 60, страховий стаж позивача становить 18 років 8 місяців 28 день, що є недостатнім для призначення пенсії за віком. Зазначено, що період безпосередньої участі особи у здійсненні заходів необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, з 04.06.2021 по 13.09.2021, з 03.10.2021 по 18.07.2022, з 07.08.2022 по 12.10.2022, з 05.11.2022 по 29.12.2022, з 12.01.2023 по 03.02.2023, з 15.03.2023 по 17.07.2023, з 23.07.2023 по 15.09.2023 з 05.10.2023 по 30.01.2024, з 17.04.2024 по 09.07.2024, зараховано до страхового стажу в одинарному розмірі, так як зарахування в пільговому обчисленні 1 місяць служби за три не передбачено Законом №1058. Також за результатом розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано періоди роботи: відповідно трудової книжки НОМЕР_2 від 14.12.1981 з 19.04.1982 по 14.06.1982, оскільки відсутня назва підприємства при прийнятті на роботу; відповідно трудової книжки НОМЕР_3 від 02.07.1984 з 01.04.1986 по 24.11.1987, з 10.06.1990 по 17.06.1992, оскільки відсутня інформація про встановлений та вироблений мінімум трудової участі в колгоспі. Довідки із зазначенням інформації про встановлений та вироблений мінімум трудової участі в колгоспі відсутня; період проходження військової служби відповідно військового квитка НОМЕР_4 від 29.10.1982 з 12.11.1982 по 10.11.1984, оскільки відсутня печатка при звільненні з військової служби; періоди навчання відповідно диплома НОМЕР_5 від 11.07.1982, оскільки прізвище зазначено - ОСОБА_2 , не відповідає прізвищу згідно паспортних даних - ОСОБА_3 ; періоди роботи відповідно до довідки №С-23/06-07 від 06.03.2024 за 1982 та 1985 рр, оскільки відсутній запис в трудовій книжці заявника, тому можливо буде розглянути зарахування до страхового стажу вищезазначених періодів роботи лише після підтвердження первинними документами.

Позивач вважаючи відмову відповідачів щодо незарахування стажу та, як наслідок, непризначення пенсії, позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробітті з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом визначає Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV).

Згідно статті 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Пенсійним віком є встановлений законодавством вік, із досягненням якого, особа може претендувати на виплату пенсії за віком.

Згідно частини 1 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 1 статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 115 Закону №1058-IV визначено особливості пенсійного забезпечення окремих категорій громадян.

Пунктом 4 частини 1 статті 115 Закону №1058-IV передбачено, що право на призначення дострокової пенсії за віком мають: військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи з числа резервістів, військовозобов`язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім`ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до абзаців четвертого і п`ятого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, а також абзацу шостого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов`язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Отже, для призначення ОСОБА_1 дострокової пенсії за віком як військовослужбовцю, який брав безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України необхідна наявність трьох обов`язкових умов у сукупності: вік 55 років; страховий стаж не менше 25 років, наявність відповідного статусу.

Згідно пункту 19 частини 1 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року № 3551-XII до учасників бойових дій належать, зокрема військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані, добровольці Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, особи рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, особи начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Процедуру надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, та категорії таких осіб визначає Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413 (надалі, також Порядок № 413).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 413, статус учасника бойових дій надається військовослужбовцям (резервістам, військовозобов`язаним, добровольцям Сил територіальної оборони) Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовцям військових прокуратур, особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, поліцейським, особам рядового, начальницького складу, військовослужбовцям МВС, Управління державної охорони, Держспецзв`язку, ДСНС, Державної кримінально-виконавчої служби, співробітникам Служби судової охорони, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Згідно пункту 4 Порядку № 413 визначено підставу надання особі статусу учасника бойових дій для осіб, які брали участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, довідка за формою згідно з додатком 6.

Зміст положень Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” дає право на достроковий вихід на пенсію мають військовослужбовці, які брали участь в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком - 30.08.2024, згідно паспортних даних досяг віку 60 років, що визнається сторонами.

Як вбачається з посвідчення серії НОМЕР_1 від 11.01.2022, позивач є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Отже, позивач є особою, яка має право на призначення достроково пенсії за віком, належним чином підтвердив участь в обороні України з зв`язку з військовою агресією російської федерації.

Стосовно наявності у позивача необхідного стажу у 25 років суд зазначає наступне.

Частиною 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України “Про оборону України”, зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України “Про оборону України”, особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу 2 статті 56 Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі. Однак таке право не повинно нівелювати обов`язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено п. 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 за N 22-1 (далі - Порядок N 22-1). Наявність же таких сумнівів може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі - Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

На час заповнення трудової книжки ОСОБА_4 , діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162 (в редакції постанови Держкомпраці СССР від 02.08.1985 №252 зі змінами, внесеними постановою Державним комітетом СССР з праці та соціальних питань від 19.10.1990 №412), а з 29.07.1993 діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 за №58.

Згідно п.1.2 Інструкції №162 прийом на роботу без трудової книжки не допускається.

Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника (пункт 1.1 Інструкції №58).

Як вбачається з матеріалів справи, у позивача є в наявності трудова книжка серія НОМЕР_6 від 21.09.1987, яка надана останнім відповідачам для розгляду питання про призначення пенсії за віком.

Згідно записів трудової книжки позивач з 12.11.1982 був призваний на військову службу, яку проходив до 10.11.1984, що також підтверджується записами у військовому квитку серія НОМЕР_4 від 29.10.1982 (а.с.83-87).

Згідно військового квитка НОМЕР_4 від 29.10.1982, дійсно відсутня печатка при звільненні з військової служби, однак, суд зауважує, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах. Працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо заповнення такої.

Аналогічна правова позиція відображена Верховним Судом у постановах від 21.02.2018 (справа №687/975/17), від 23.04.2019 (справа №593/1452/16-а), від 30.09.2021 (справа №300/860/17).

Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Виявлені відповідачем недоліки у заповненні трудової книжки та військового квитка при дотриманні усіх вимог щодо порядку оформлення записів, що містять відомості про роботу (прийняття на роботу, переведення, звільнення з роботи тощо), не є підставою для не зарахування періодів трудової діяльності та військової служби відповідно до записів трудової книжки та військового квитка відповідно до стажу його роботи.

Водночас виявлені територіальним органом Пенсійного фонду України недоліки у заповненні трудової книжки та військового квитка, за правильність оформлення якого працівник не відповідає, при дотриманні усіх вимог щодо порядку оформлення записів, що містять відомості про роботу (прийняття на роботу, переведення, звільнення з роботи тощо), не є підставою для незарахування спірних періодів до стажу роботи позивача.

Відповідачами також не надано доказів того, що позивач не служив або його період служби не відповідає дійсності, чи записи у трудовій книжці позивача стосовно стажу роботи зроблені неправильно, неточно або з іншими вадами, які заважають їх зарахуванню до стажу роботи, або взагалі відсутні, а тому суд вважає за можливе вважати їх як належною інформацією, яка утримує в собі доказову складову на підтвердження права позивача на пенсійне забезпечення.

Доказів, які б свідчили про недостовірність записів у трудовій книжці позивача відповідачем суду не надано, а тому останні безпідставно не взяті до уваги відповідачем при призначенні пенсії.

На переконання суду, відсутність у військовому квитку НОМЕР_4 від 29.10.1982 печатки при звільненні з військової служби не заперечує його належність позивачу, а отже не може бути підставою для відмови у зарахуванні періоду проходження військової служби в лавах Радянської Армії з 12.11.1982 по 10.11.1984 до страхового стажу. Такий підхід відповідача, суд уважає, надмірним формалізмом, внаслідок чого порушується право позивача на належне пенсійне забезпечення.

Отже, правильним є висновок суду першої інстанції про протиправне незарахування ГУ ПФУ в Житомирській області до страхового стажу позивача періоду проходження військової служби в лавах Радянської Армії з 12.11.1982 по 10.11.1984.

Надаючи оцінку правомірності висновків відповідача 2 щодо незарахування періоду навчання в Івано-Франківському технічному училищі №1 з 01.09.1981 по 13.07.1982, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом "д" частини третьої статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Згідно пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 8 Порядку № 637 передбачено, що час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Норма статті 62 Закону № 1058-IV, закріплює, що основним документом для підтвердження стажу роботи є трудова книжка і лише при її відсутності, або відповідних записів у ній, стаж підтверджується згідно із Порядком, затвердженим Постановою КМУ № 637, на підставі дипломів, посвідчень, свідоцтв, а також довідок та інших документів, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

В матеріалах справи наявна копія диплома про навчання серії НОМЕР_5 від 11.07.1982, який долучався позивачем до матеріалів пенсійної справи на підтвердження факту навчання в Івано-Франківському технічному училищі №1 з 01.09.1981 по 13.07.1982.

Згідно вказаного диплому ОСОБА_1 поступив 01.09.1981 в Івано-Франківське технічне училище №1 за спеціальністю слюсаря-інструментальника який 13.07.1982 закінчив.

Відповідно до диплому про навчання НОМЕР_5 від 11.07.1982 року дійсно помилково вказано прізвище позивача ОСОБА_2 . Однак, Довідкою від 07.10.2024 №05/01- 13/259 підтверджується, що позивач навчався в Івано-Франківському технічному училищі №1 з 01.09.1981 по 13.07.1982 та одержав професію слюсаря- інструментальника.

Покликання скаржника щодо підстави для незарахування періоду навчання до страхового стажу позивача, суд оцінює критично, оскільки розбіжності стосовно помилкового зазначення прізвища ОСОБА_2 , замість - ОСОБА_3 , свідчать про несуттєві розбіжності(описку) у такому документі та не можуть бути самостійною підставою для висновку, що такий документ про освіту заявника є недостовірним або таким що недостатній для підтвердження періоду навчання особи.

Доказів, які б свідчили про недостовірність записів у дипломі серії НОМЕР_5 від 11.07.1982 відповідачами суду не надано.

Відтак, враховуючи видачу 13.07.1982 позивачу диплому серії НОМЕР_5 встановленого зразка, суд дійшов висновку, що період навчання у Івано-Франківському технічному училищі №1 з 01.09.1981 по 13.07.1982, слід зарахувати до страхового стажу позивача.

Стосовно незарахування Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області періоду проходження позивачем військової служби в розрахунку один місяць за три, за участь в бойових діях в особливий період з 04.06.2021 по 13.09.2021, з 03.10.2021 по 18.07.2022, з 07.08.2022 по 12.10.2022, з 05.11.2022 по 29.12.2022, з 12.01.2023 по 03.02.2023, з 15.03.2023 по 17.07.2023, з 23.07.2023 по 15.09.2023 з 05.10.2023 по 30.01.2024, з 17.04.2024 по 09.07.2024, суд зазначає наступне.

Згідно наявного в матеріалах справи розрахунку трудового стажу позивача вбачається, що відповідачем 2 було зараховано до загального трудового стажу військову службу у ЗСУ в особливий період і 27.02.2022 по 15.01.2024 1 рік 10 місяців та 20 днів, на думку представника позивача відповідач 2 не врахував право на пільгове обчислення стажу за час військової служби в особливий період, а саме три місяці за один місяць військової служби у ЗСУ в особливий період.

В преамбулі до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 № 2011-XII (надалі Закон №2011-XII) зазначено, що цей Закон відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до статті 1 вказаного Закону соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Отже, соціальний захист військовослужбовців, крім іншого, стосується питань їх пенсійного забезпечення.

Основні права військовослужбовців, пов`язані з проходженням служби, визначені ст.8 Закону № 2011-XII.

Згідно з абз.2 ч.1 ст.8 Закону № 2011-XII час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України “Про оборону України”, зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 57 Закону №1788-ХІІ передбачено пільги по обчисленню стажу за час перебування у складі діючої армії, та встановлено, що час служби зараховується до стажу роботи на пільгових умовах, у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсії за вислугою років військовослужбовцям.

Наказом Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014 року “Про затвердження Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей”, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.10.2014 року за № 1294/26071, відповідно до Законів України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, “;Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 “Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві” та з метою приведення нормативно-правових актів Міністерства оборони України у відповідність до чинного законодавства, затверджено Положення №530.

Згідно пункту 2.3 розділу 2 Положення №530 участь у бойових діях у воєнний час та час безперервного перебування на лікуванні в лікувальних закладах унаслідок поранень, контузій, каліцтв або захворювань, одержаних військовослужбовцями у військових частинах, штабах та установах, які входили до складу діючої армії зараховуються на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці.

Відповідно до пп. “а” п. 3 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393, до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: один місяць служби за три місяці: час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції; час проходження служби, протягом якого особа брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Однак аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що час проходження військової служби, протягом якого особа брала участь у бойових діях у воєнний час, час проходження служби, протягом якого особа брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, підлягає зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці, незалежно від того, який вид пенсії та за яким законом вона призначається.

Аналогічна правова позиція відображена Верховним Судом у постановах від 05 червня 2018 року в справі №348/347/17, від 30 липня 2019 року в справі № 346/1454/17 та від 02 квітня 2020 року в справі №185/4140/17 (92-а/185/282/17), від 16 червня 2020 року в справі №185/7049/20 та від 18 січня 2023 року в справі № 1.380.2019.003739, від 21 березня 2023 року в справі № 160/6146/19.

Згідно довідки військової частини НОМЕР_7 від 18.07.2024 року №5084, позивач брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку х військовою агресією російської федерації проти України в період з 04.06.2021 по 13.09.2021, з 03.10.2021 по 18.07.2022, з 07.08.2022 по 12.10.2022, з 05.11.2022 по 29.12.2022, з 12.01.2023 по 03.02.2023 з15.03.2023 по 17.07.2023, з 23.07.2023 по 15.09.2023, з 05.10.2023 по 30.01.2023 з 17.04.2024 по 09.07.2024. Також, у позивача наявний статус учасника бойових дій.

Тому позивач має право на зарахування до страхового стажу періоду участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України у воєнний час, а саме з 04.06.2021 по 13.09.2021, з 03.10.2021 по 18.07.2022, з 07.08.2022 по 12.10.2022, з 05.11.2022 по 29.12.2022, з 12.01.2023 по 03.02.2023 з15.03.2023 по 17.07.2023, з 23.07.2023 по 15.09.2023, з 05.10.2023 по 30.01.2023 з 17.04.2024 по 09.07.2024, виходячи з розрахунку один місяць служби за три місяці служби.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону №1058 та з урахуванням вимог Порядку №22-1, враховуючи наведені положення законодавства і встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що до загального страхового стажу позивача підлягають зарахуванню: період проходження військової служби в лавах Радянської Армії з 12.11.1982 по 10.11.1984, період навчання в Івано-Франківському технічному училищі №1 з 01.09.1981 по 13.07.1982, а також період участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України у воєнний час, а саме з 04.06.2021 по 13.09.2021, з 03.10.2021 по 18.07.2022, з 07.08.2022 по 12.10.2022, з 05.11.2022 по 29.12.2022, з 12.01.2023 по 03.02.2023 з15.03.2023 по 17.07.2023, з 23.07.2023 по 15.09.2023, з 05.10.2023 по 30.01.2023 з 17.04.2024 по 09.07.2024, на пільгових умовах один місяць служби за три місяці.

Отже, як наслідок, рішення про відмову у призначенні пенсії від 06.09.2024 №092650007580 прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області, не відповідає критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень в контексті КАС України, а отже є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Стосовно позовної вимоги позивача про зобов`язання призначити і виплачувати з 30.08.2024 пенсію за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 3акопу України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058- IV, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Згідно з посвідченням серії НОМЕР_1 , позивач є учасником бойових дій.

Українське громадянство та необхідний вік 55 років (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) ОСОБА_4 підтверджується копією паспорта громадянина України.

Відповідно до частини 1 статті 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Із заявою про призначення пенсії за віком позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області 30.08.2024.

Орган пенсійного фонду обчислив страховий стаж позивача в кількості 18 років 08 місяців 28 днів, не врахувавши при цьому до загального страхового стажу періоди роботи, про що зазначив у оскаржуваному рішенні.

Враховуючи висновок суду про наявність правових підстав для зарахування до стажу позивача періоду проходження військової служби в лавах Радянської Армії з 12.11.1982 по 10.11.1984, періоду навчання в Івано-Франківському технічному училищі №1 з 01.09.1981 по 13.07.1982, а також період участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України у воєнний час, а саме з 04.06.2021 по 13.09.2021, з 03.10.2021 по 18.07.2022, з 07.08.2022 по 12.10.2022, з 05.11.2022 по 29.12.2022, з 12.01.2023 по 03.02.2023 з15.03.2023 по 17.07.2023, з 23.07.2023 по 15.09.2023, з 05.10.2023 по 30.01.2023 з 17.04.2024 по 09.07.2024 на пільгових умовах один місяць служби за три місяці, суд правильно виснував про наявність у позивача необхідного страхового стажу (більше 25 років) для призначення пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 3акопу України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058- IV.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання саме Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, як відповідного територіального органу Пенсійного фонду України, визначеного за принципом екстериторіальності, що розглянув заяву від 30.08.2024 та відмовив позивачу у призначенні пенсії, призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 3акопу України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058- IV з 30.08.2024. Відтак, в задоволенні вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області суд відмовляє.

Решта доводів апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

При обґрунтуванні цієї постанови суд апеляційної інстанції також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доказів, які б були безпідставно залишені без уваги судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Щодо розподілу судових витрат, то такий відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст. 310, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року у справі № 300/366/25 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Л. П. Іщук

судді І. М. Обрізко

М.А. Пліш