Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №260/5918/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 260/5918/24 пров. № А/857/4051/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Іщук Л. П.,

суддів – Обрізка І. М., Пліша М.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2025 року про накладення штрафу (головуючий суддя Скраль Т.В., м. Ужгород) у справі №260/5918/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року у справі № 260/5918/24 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром з 20 березня 2024 року; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити з 20 березня 2024 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням вже виплачених сум.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2025 року рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року у справі №260/5918/24 змінено у мотивувальній частині та викладено абзаци другий та третій його резолютивної частини у такій редакції: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо обмеження з 21 березня 2024 року у виплаті ОСОБА_1 пенсії десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити ОСОБА_1 з 21 березня 2024 року виплату пенсії без обмеження пенсії максимальним розміром, із врахуванням проведених платежів. У іншій частині рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року залишено без змін.

08 серпня 2025 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю задоволено. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області подати в Закарпатський окружний адміністративний суд звіт про виконання рішення суду від 23 жовтня 2024 року у справі № 260/5918/24 протягом тридцяти днів з моменту отримання копії ухвали.

08 вересня 2025 року відповідачем подано звіт про виконання рішення суду.

06 жовтня 2025 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду встановлено новий строк для подання звіту про виконання рішення у справі №260/5918/24. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області подати до Закарпатського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення суду №260/5918/24 протягом шістдесяти днів з моменту отримання копії ухвали.

05 грудня 2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області подано до суду повторний звіт про виконання судового рішення.

11 грудня 2025 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду призначено до розгляду в судовому засіданні звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про виконання рішення суду на 18 грудня 2025 року о 10:00 год.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2025 року у прийнятті повторного звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про виконання судового рішення у даній справі відмовлено. Накладено на начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області ОСОБА_2 штраф у розмірі 60560 грн, що становить 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Половину суми штрафу у розмірі 30280 грн стягнуто на користь ОСОБА_1 . Половину суми штрафу у розмірі 30280 грн. стягнуто на користь Державного бюджету України.

Не погодившись із вказаною ухвалою, Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області подало апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що нарахована на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року у справі № 260/5918/24, з урахуванням постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2025 року сума пенсії за період з 21.03.2024 по 31.08.2025 в розмірі 483232,76 грн. облікована в електронній пенсійній справі та виплачується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень». Таким чином вважає, що боржник вжив конкретні заходи з метою виконання рішення у справі № 260/5918/24.

Позивач подав письмовий відзив на апеляційну скаргу, просить ухвалу суду залишити без змін.

Апеляційний розгляд справи здійснено згідно ч.2 ст.312 КАС України в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів при наданні оцінки законності та обгрунтованості оскаржуваної ухвали виходить з наступного.

Відповідно до Конституції України основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення (стаття 129). Суд ухвалює рішення іменем України, а судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 1291 Основного Закону України).

Ці норми Конституції України знайшли своє вираження в процесуальному законодавстві України. Згідно зі статтею 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

Згідно із ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до частини першої статті 381-1 Кодексу адміністративного судочинства України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.

За приписами частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Таким чином, рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, а виконання рішення забезпечується, зокрема, і шляхом встановлення судового контролю у вигляді подання звіту про виконання судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Згідно із частиною 2 статті 382-3 КАС України суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

За правилами частини 11 статті 382-3 КАС України, якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 статті 382-3 КАС України у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.

Відповідно до частини 7 статті 382-3 КАС України ухвалу суду про накладення штрафу може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції за правилами статті 149 цього Кодексу. З наступного дня після набрання ухвалою законної сили на суму штрафу без додаткового судового рішення нараховується пеня у розмірі три відсотки річних з урахуванням індексу інфляції.

Частиною 5 статті 149 КАС України визначено, що ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Стягувачем за таким виконавчим документом є Державна судова адміністрація України.

Колегія суддів наголошує, що встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом превентивного впливу на відповідача (боржника) з метою своєчасного виконання своїх зобов`язань у межах відповідної справи.

З огляду на зміст вищевказаних норм, за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Апеляційний суд зазначає, що зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, але таке право має використовуватись судом залежно від наявності об`єктивних обставин, які підтверджуються належними та допустимими доказами.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 23.06.2020 у справі №802/357/17-а та у додатковій постанові від 31.07.2018 у справі № 235/7638/16-а.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 11.06.2020 у справі № 640/13988/19 висловлено позицію, відповідно до якої адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження. При цьому встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду 26 лютого 2021 року у справі № 260/3280/20, яке набрало законної сили 02 квітня 2021 року, зобов`язано Головне управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок і виплату пенсії відповідно до довідки від 10 червня 2020 року № 3540.

Згідно з протоколом про перерахунок пенсії (а.с. 6) Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2024 року, за результатами якого розмір пенсії з надбавками склав 85 532,65 грн., а з урахуванням максимального розміру пенсії 23 610,00 грн.

27 березня 2025 року постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області задоволено частково. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року у справі №260/5918/24 змінено у мотивувальній частині та викладено абзаци другий та третій його резолютивної частини у такій редакції: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо обмеження з 21 березня 2024 року у виплаті ОСОБА_1 пенсії десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити ОСОБА_1 з 21 березня 2024 року виплату пенсії без обмеження пенсії максимальним розміром, із врахуванням проведених платежів».

Із змісту звіту, поданого до Закарпатського окружного адміністративного суду вбачається, що відділом перерахунків пенсій №1 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг рішення Закарпатського окружного адміністративного суду № 260/5918/24 від 23 жовтня 2024 року, яким зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити ОСОБА_1 , з 21 березня 2024 року виплату пенсії без обмеження пенсії максимальним розміром, із врахуванням проведених платежів виконано, із врахуванням листа Пенсійного фонду України (№2800-030203-9/51922 від 05.08.2025 року (Вх.2784/16 від 05.08.2025 року), а саме пенсійну справу впорядковано та приведено її у відповідність до чинного законодавства з 01.07.2020 року згідно рішення суду по справі №260/3280/20 від 26.02.2021 без врахування 900 крб., (графа інші доплати та надбавки (за роботу у нічний час, за класність тощо із зазначенням розміру та підстави виплати)) довідки № 3540 від 10.06.2020 p., оскільки одноразова премія, яка враховувалася в заробіток для обчислення пенсії документального підтвердження не містить, про що свідчить і акт перевірки № 601 від 20.07.2020 року.

Також пенсійний орган наголошує на тому, що предметом розгляду у справі були дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром з 21 березня 2024 року. Водночас, питання правильності розрахунку розміру пенсії та відповідності чинному законодавству, не були предметом розгляду справи №260/5918/24. Нарахована на виконання вищевказаного рішення суду сума пенсії (з урахуванням виплачених сум) за період з 21.03.2024 по 31.08.2025 в розмірі 483232,76 грн облікована в електронній пенсійній справі ОСОБА_1 та виплачується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень».

07 серпня 2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснено перерахунок (макетну обробку) пенсії ОСОБА_1 на підставі листа Головного управління та призначено пенсію з 21 березня 2024 року у розмірі 72 821,41 грн, однак пенсія виплачується у розмірі 34 575,88 грн.

Тобто, з наведеного вбачається, що позивачу було здійснено перерахунок пенсії з 21 березня 2024 року та знову зменшено розмір відповідних сум грошового забезпечення.

При цьому, у наданих боржником доказах на підтвердження виконання рішення у даній справі, не зазначено рішення суду № 260/5918/24 як підставу для здійснення перерахунку.

Крім того, як слушно зауважено судом першої інстанції, у рішенні у справі № 260/3280/20 щодо перерахунку пенсії на підставі довідки від 10 червня 2020 року № 3540 визначено, що дії є обов`язковими для боржника не лише в межах цієї справи, але і під час виникнення/існування інших правовідносин, які пов`язані з пенсійним забезпеченням позивача, включаючи подальші перерахунки пенсії, в тому числі, при виконанні рішення у справі № 260/5918/24.

Колегія суддів наголошує, що пенсійний орган не має права визначати розмір грошового забезпечення позивача, тобто знову вчиняти ті ж самі дії, які вже були визнані судом протиправними.

Враховуючи наведене та з огляду на докази, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області продовжує виплачувати позивачу пенсію з обмеженнями, що свідчить про невиконання рішення у справі № 260/5918/24.

Причин, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення відповідачем та які не залежали від його власного волевиявлення, боржником не зазначено і судом не встановлено.

Враховуючи викладене, а також те, що всі можливі способи впливу у спірних правовідносинах були застосовані, однак боржник, незважаючи на вказане, продовжує ухилятися від виконання судового рішення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень.

З врахуванням вищенаведеного, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду - без змін.

Керуючись статтями 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області залишити без задоволення, а ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2025 року про накладення штрафу у справі №260/5918/24 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Головуючий суддя Л. П. Іщук

судді І. М. Обрізко

М.А. Пліш