Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №300/2157/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 300/2157/25 пров. № А/857/34592/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Обрізко І.М.,

суддів Іщук Л.П., Пліша М.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року, прийняте суддею Микитюком Р.В. у м. Івано-Франківськ, у справі №300/2157/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій,-

встановив:

ОСОБА_1 (надалі – позивач) звернулася з позовом до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області (надалі також – ГУ ПФУ, відповідач), в якому просила:

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ щодо включення періоду страхового стажу з 01.07.2000 по 30.11.2022 до періоду, за яким обчислюється заробітна плата для розрахунку розміру пенсії ОСОБА_1 ;

- визнати неправомірними дії ГУ ПФУ щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунку заробітку для призначення пенсії з 19.09.2024 (дати звернення) на підставі довідки про заробітну плату для обчислення пенсії від 09.10.2023 за № 04-6/30-1087 з розподілом сум заробітної плати виплаченої за результатами роботи: у травні, жовтні та грудні 1994, у травні та серпні 1995, у листопаді 1996, протягом січня-травня та серпня 1997, у січні 1998 на кількість місяців виконання такої роботи;

- зобов`язати ГУ ПФУ здійснити з 04.05.2024 перерахунок розміру призначеної пенсії ОСОБА_1 з урахуванням заробітної плати за періоди страхового стажу з 01.01.1994 по 31.12.1998 (60 міс.);

- зобов`язати ГУ ПФУ провести перерахунок заробітку для обчислення пенсії ОСОБА_1 з 04.05.2024 на підставі довідки про заробітну плату для обчислення пенсії від 09.10.2023 за № 04-6/30-1087 з розподілом сум заробітної плати, виплаченої за результатами роботи: у травні, жовтні та грудні 1994, у травні та серпні 1995, у листопаді 1996, протягом січня-травня та серпня 1997, січня 1998 на кількість місяців виконання такої роботи, з врахуванням виплачених сум.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.07.2025 позов задоволено.

Суд виходив з того, що відповідач в порушення вимог ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі – Закон №1058-IV) самостійно визначив періоди заробітної плати, з якого обчислений індивідуальний коефіцієнт, що менше за індивідуальний коефіцієнт, визначений із зарплати, яка обчислювалась до 30.06.2000.

Щодо розрахунку індивідуального коефіцієнта заробітку позивачем, суд виснував, що при призначенні пенсії позивачці, періоди нарахування заробітку для визначення розміру пенсії повинен бути визначений за вибором особи, яка звернулася за пенсією. Відповідач здійснив розрахунок призначеної пенсії за віком з 04.05.2024 без врахування усіх матеріалів пенсійної справи, внаслідок чого зробив розрахунок пенсії позивача, включивши невигідні для пенсіонера страхові періоди, чим порушив права та охоронювані законом інтереси.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області подало апеляційну скаргу. Вважає, що вказане судове рішення прийняте із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що з заявою визначеною Порядком №22-1, до ГУ ПФУ позивачка не зверталась. Заява позивачки, на яку надано відповідь, викладена у формі звернення щодо надання роз`яснення щодо перерахунку пенсії. Щодо врахування заробітної плати за період з 01.01.1994 по 31.12.1998 то скаржник зазначає, що цей період позивачці невигідно враховувати при обчисленні розміру пенсії, оскільки коефіцієнт заробітку зменшується та становить 3,05874. Таким чином, розмір пенсії при врахуванні заробітку за цей період, зменшиться.

Просить скасувати рішення суду та прийняти постанову, якою відмовити в позові.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд у повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 є пенсіонером, перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком з 05.05.2024 на підставі Закону №1058-IV.

Розрахунок пенсії проведено з урахуванням страхового стажу 38 років 2 місяці (коефіцієнт страхового стажу - 0,38167), заробітної плати з 01.02.21994 по 31.01.1999 (60 місяців до 01.07.2000 згідно з наданими довідками за оптимальним варіантом) та з 01.07.2000 по 30.11.2022 (згідно з даними реєстру застрахованих осіб), індивідуальний коефіцієнт заробітку – 3,06581. При призначенні пенсії застосовано усереднений показник середньої заробітної плати 2021 – 2023 – 13559,14 грн, а середньомісячний заробіток для обчислення пенсії складав – 41570,57 грн (13559,14 грн x 3,06581). Розмір пенсії позивачки становить 16055,12 грн. В результаті проведеного перерахунку та згідно ч.1 ст. 40 Закону №1058-IV позивачці вилучено автоматизованим способом із заробітку 45 місяців (в межах 10%) та 26 місяців виключено додатково (понад 10%).

05.11.2024 позивачка подала письмову заяву до відповідача щодо здійснення перерахунку розміру призначеної пенсії за віком з 04.05.2024 з її заробітку за 60 місяців, з урахуванням ст. 40 Закону №1058-IV, за періоди з 01.01.1994 по 31.12.1998 = 60 місяців включно із застосуванням індивідуального коефіцієнту зарплати за цей період – 4,8.

Листом ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 03.12.2024 за №9701-8283/П-02/8-0900/24 повідомлено, що в результаті проведеного перерахунку та згідно ч. 1 ст. 40 Закону №1058-IV позивачу вилучено автоматизованим способом із заробітку 45 місяців та 26 місяців виключено додатково.

Позивачка вважаючи дії відповідача щодо перерахунку та виплати пенсії протиправними, звернулася до суду з відповідними позовними вимогами.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі – Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі як і раніше - Закон №1058-ІV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Згідно із ч.1 ст.9 Закону №1058-ІV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ч.1 ст.44 Закону №1058-ІV порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Абзацом 1 ч.1 ст. 24 Закону №1058-ІV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За приписами абзацу 1 ч.2 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ч.1 ст. 27 Закону №1058-IV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії у гривнях, Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону з якої обчислюється пенсія у гривнях, Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

Порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії в солідарній системі законодавець урегулював у статті 40 Закону №1058-IV та абзацом першим частини першої цієї статті передбачив, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 незалежно від перерв.

За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно абзацу 3 ч. 1 ст. 24 цього Закону, тобто періоди безробіття, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 % тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди: строкової військової служби; навчання: догляду за особою з інвалідністю 1 групи чи дитиною з інвалідністю до 18 років: за пенсіонером, який за висновком мед. закладу потребує постійного стороннього догляду; догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; за період з 1 липня 2000 до 3 січня 2005; а також періоди страхового стажу під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 у 2020 та 6 місяців після його завершення; періоди страхового стажу під час воєнного стану та протягом трьох календарних місяців після його припинення або скасування.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-IV регульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного Фонду України 25.11.2005 № 22-1 (далі як і раніше - Порядок № 22-1).

Підпунктом 3 п. 2.1. Порядку 22-1 встановлено, що за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30.06.2000 із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Згідно з п. 2.10 Порядку 22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

Тобто, єдиною і обов`язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 01 липня 2000 є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, зокрема, виписками з особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.01.2021 у справі №357/2591/17.

Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що розрахунок пенсії позивачки проведений із зарплати за періоди: з 01.01.1994 по 31.12.1998 згідно довідки про заробітну плату для обчислення пенсії за № 04-6/30-1087 від 09.10.2023 надану позивачкою, та з 01,07.2000 по 30.11.2022 - за даними персоніфікованого обліку.

Разом з цим, при здійсненні розрахунку пенсії позивачці, відповідач обрав метод обчислення зарплати, з якої призначена пенсія з травня 2024 із зарплати з 01.01.1994 по 31.12.1998 (60 місяців) та з 01.07.2000 по 30.11.2022 (20 років або 240 місяців). Зокрема, включив додатково до розрахунку зарплати для обчислення пенсії періоди з нульовими та низькими оплатами страхових внесків, а всього 95 місяців невигідних/несприятливих періодів для позивача. Тобто, після призначення пенсії, яка для позивача (менш вигідною. оскільки зменшився коефіцієнт зарплати призначеної пенсії до 3,065.

Крім того, судом встановлено, що відповідач не в повному обсязі застосував «механізм оптимізації» разом із періодами безробіття, не виключив невигідні місяці зарплати, та не виключив додаткові періоди з 01.07.2000 по 30.11.2022. При здійсненні розрахунку призначення пенсії за віком у зв`язку із поданою заявою позивачки, коефіцієнт зарплати повинен бути розрахований із заробітної плати з урахуванням вимог Закону №1058-IV та випадків коли пенсіонер у своїй заяві виявив бажання здійснити розрахунок (перерахунок) призначеної пенсії із зарплати за періоди стажу (за певних умов), що зазначені у частині 1 ст. 40 цього Закону. Позивачка просила здійснити перерахунок розміру пенсії із зарплати лише за 60 міс. у періоди з 01.01.1994 по 31.12.1998 (60 місяців).

Однак, у своїй заяві поданій до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області позивачка просила здійснити перерахунок пенсії із зарплати за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 Закону №1058-IV, а отже, відповідач мав всі правові підстави здійснити перерахунок індивідуального коефіцієнта її заробітку із застосуванням правил зазначеної правової норми, однак відмовив у такому перерахунку.

Відтак, суд першої інстанції правильно виснував, що відповідач в порушення вимог ч. 1 ст. 40 Закону №1058-IV самостійно визначив періоди заробітної плати, з якого обчислений індивідуальний коефіцієнт, що менше за індивідуальний коефіцієнт, визначений із зарплати, яка обчислювалась до 30.06.2000.

Ба більше, враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта в частині того, що цей період позивачці невигідно враховувати при обчисленні розміру пенсії, оскільки коефіцієнт заробітку зменшується, оскільки це право позивачки, яким вона скористалася.

Щодо розрахунку індивідуального коефіцієнта заробітку позивачем, суд зазначає наступне.

У заяві позивачка просила відповідача виключити періоди із страхового стажу, а саме: виключити 12 місяців (1 рік) страхового стажу - соціального страхування на випадок безробіття (абз. 3 ч. 1 ст. 24 Закону); виключити 48 місяців (10% вилучення невигідних місяців) страхового стажу за період: з 01.01.2005 по 31.12.2010 ( 60 місяців): додатково зa бажанням особи, просила виключити періоди: з 23.01.2014 по 28.02.2018 (49 міс.) - по догляду за особою з інвалідністю 1 групи; з 01.07.2000 по 31.12.2004 (55 міс.) - додатково, як передбачено ч. 1 ст. 40 Закону №1058-IV.

Для обчислення пенсії звернуто увагу на врахування зарплати за будь-які календарні місяці страхового стажу: за періоди з 01.01.1994 по 30.12.1998 = 60 місяців.

Абзацом 3 частини 1 ст. 40 в редакції Закону № №1058-IV від 15.08.2022 зазначено, що у всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом 2 цієї частини, період, за який приховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.

З врахуванням вищезазначених норм закону, пенсіонеру при здійсненні розрахунку пенсії надано право обирати заробітну плату, зокрема, той період з якого була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в ч.1 ст. 40 Закону №1058-IV.

Іншими словами, якщо у своїй заяві про перерахунок призначеної пенсії позивач вказує на необхідність врахування, окрім стажу, набутого ним при призначенні пенсії, зарплати (доходу) за періоди страхового стажу, що зазначені в ст. 40 цього Закону, то і орган ПФУ зобов`язаний змінити періоди страхового стажу, за які взято заробітну плату для обчислення розміру пенсії при її призначенні, з урахуванням "механізму оптимізації", невигідних місяців (коефіцієнтів), та додатково виключених періодів стаже, що не суперечить вимогам ч. 1 ст. 40 Закону №1058-IV.

Суд зазначає, що в даному випадку відповідач наведених положень Закону не врахував і самостійно змінив періоди страхового стажу, з яких обчислювалась заробітна плата при призначенні пенсії, що призвело до зменшення коефіцієнту заробітної плати, а відтак це вилинуло на зменшення розміру пенсії в цілому.

У справі №160/16191/24, в якій розглядалось питання визначення коефіцієнта заробітної плати для перерахунку пенсії особі, яка після призначення пенсії продовжила працювати, Верховний Суд зазначив, що чинне законодавство не наділяє орган Пенсійного фонду України правом самостійно змінювати періоди страхового стажу, за які взято заробітну плату для обчислення розміру пенсії при її призначенні або останньому перерахунку.

В подальшому такі висновки підтримано Верховним Судом у постанові від 12.11.2025 (справа №160/25181/24).

Колегія суддів поділяє думку суду першої інстанції, що при призначенні пенсії позивачці, періоди нарахування заробітку для визначення розміру пенсії повинен бути визначений за вибором особи, яка звернулася за пенсією. Відповідач здійснив розрахунок призначеної пенсії за віком з 04.05.2024 без врахування усіх матеріалів її пенсійної справи, внаслідок чого зробив розрахунок пенсії позивача, включивши невигідні для пенсіонера страхові періоди, чим порушив права та охоронювані законом інтереси.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2005 № 306 «Про реалізацію абзацу другого пункту 2 статті 41 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджено Порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії особам, що у період до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, отримували заробітну плату (дохід) за результатами роботи, строк виконання якої перевищував календарний місяць (далі- Порядок).

У відповідності до п. 1 зазначеного вище Порядку його дія поширюється на таких осіб, що до 01.07.1998 отримували заробітну плату (дохід) за результатами роботи, строк виконання якої перевищував календарний місяць.

Відповідно до Порядку заробітна плата (дохід), що підлягає зарахуванню до суми заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії, визначається: «шляхом ділення суми заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи, на кількість місяців виконання такої роботи».

Суд зазначає, що доводи позивачки, що зазначені суми доплати та премій за результатами господарсько-фінансової діяльності за певні роки згідно з довідкою про зарплату для обчислення пенсії за № 04-6/30-1087 від 09.10.2023 - є підтвердженим доходом позивачки за результатами виконуваної нею роботи: у травні, жовтні та грудні 1994, у травні та серпні 1995, у листопаді 1996, протягом січня-травня та серпня 1997, у січні 1998, а тому неправомірно не взяті до уваги для перерахунку заробітку для призначення пенсії позивачки та повинні розподілятися пропорційно по місяцях відповідного року, за який проводилася їх виплата.

Застосовуючи зазначені вище висновки та правові норми до правовідносин, що виникли у цій справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність у позивачки права на проведення з 05.05.2024 перерахунок розміру призначеної пенсії з урахуванням заробітної плати за періоди страхового стажу з 01.01.1994 по 31.12.1998 (60 міс.) та на проведення перерахунку заробітку для обчислення пенсії з 05.05.2024 на підставі довідки про заробітну плату для обчислення пенсії від 09.10.2023 за № 04-6/30-1087 з розподілом сум заробітної плати, виплаченої за результатами роботи: у травні, жовтні та грудні 1994, у травні та серпні 1995, у листопаді 1996, протягом січня-травня та серпня 1997, січня 1998 на кількість місяців виконання такої роботи, з врахуванням виплачених сум.

Щодо доводів апелянта в частині того, що подана заява позивачки не відповідає формі згідно Порядку 22-1, на яку надано відповідь, викладена у формі звернення щодо надання роз`яснення щодо перерахунку пенсії то суд зазначає таке.

Верховний Суд, вирішуючи питання правомірності не розгляду органом пенсійного фонду заяви, форма якої не відповідає тій, яка встановлена Порядком № 22-1, у постанові від 27.11.2019 у справі №748/696/17 вказав, що важливим при вирішенні спірних правовідносин є зміст зазначеної заяви, який очевидно дає змогу оцінити намір заявника. Крім того, вказав, що важливим є також долучення позивачем до заяви документів, які подаються саме при призначенні пенсії.

Аналогічний підхід застосований Верховним Судом у постановах від 30.05.2018 у справі № 537/3480/17, від 27.11.2019 у справі №748/696/17, від 26.02.2020 у справі № 541/543/17-а, від 16.12.2021 у справі №500/1879/20 та від 09.08.2023 у справі №520/5045/2020.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що доступ до соціальних прав, зокрема права на призначення (перерахунку, переведення) пенсії, є важливим аспектом забезпечення гідного життя громадян. У цьому контексті можливість подання заяви у довільній формі є ключовим елементом, що спрощує процес отримання пенсійного забезпечення та сприяє реалізації такого конституційного права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Апеляційний суд при прийнятті даного рішення також застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», заява №303-A, п. 29).

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року у справі №300/2157/25 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. М. Обрізко

судді Л. П. Іщук

М.А. Пліш