Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №460/4528/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/4528/25 пров. № А/857/19363/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Запотічного І.І.,

суддів: Шинкар Т.І., Валюха В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року (суддя – Друзенко Н.В., ухвалене в м. Рівне) у справі № 460/4528/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Рівненського міського відділу Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області, в якому просила суд: визнати протиправною відмову відповідача в оформленні та видачі паспорта у вигляді книжечки у зв`язку із втратою та зміною прізвища відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII та зобов`язання відповідача оформити та видати паспорт у вигляді книжечки у зв`язку із втратою паспорту та зміною прізвища відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що позивач, у зв`язку із втратою паспорта громадянина України та зміною прізвища, звернулась до відповідача із заявою про видачу паспорту громадянина України у формі паспортної книжечки, проте міграційним органом не видано паспорт у зазначеному вигляді, оскільки відсутнє рішення суду. Таку відмову відповідача позивач вважає протиправною, оскільки оформлення паспорту у формі книжечки жодним чином не порушує чинне законодавство та не суперечить йому.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, його оскаржило Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області, подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду, та з наведених в ній підстав, покликаючись на неповне з`ясування обставини справи, внаслідок чого судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняте нове про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що 14.08.2023 заочним рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було розірвано шлюб.

Свідоцтвом про зміну імені від 30.05.2024 серії НОМЕР_1 змінено « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_4 ».

25.12.2024 подано до відповідача заяву відповідно до додатку 5 Тимчасового порядку №456, про втрату у вересні 2024 року паспорту громадянина України.

Також, 25.12.2024 у зв`язку із втратою паспорта громадянина України у формі пластикової картки типу ID та зміною прізвища, позивач звернулась до відповідача із заявою про оформлення та видачу паспорту у формі паспортної книжечки на нове прізвище “ ОСОБА_5 ”. При цьому, у вказаній заяві позивачем повідомлено про бажання отримати паспорт виключно у формі книжечки у зв`язку із релігійними переконаннями та зазначено про не надання згоди на обробку персональних даних, що вимагається нормами чинного законодавства для отримання паспорта у формі пластикової картки типу ID.

29.01.2025 листом за № 561002-209/5610.1-25, відповідач повідомив, що відповідно до норм чинного законодавства, оформлення та видача паспорта у формі книжечки взамін втраченого паспорта у формі пластикової картки типу ID, не передбачено.

Не погодившись із вказаною відмовою відповідача, позивач звернулася з позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ч.1 ст.92 Конституції України, виключно законами України, зокрема, визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; громадянство, правосуб`єктність громадян, засади регулювання демографічних та міграційних процесів.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону України “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус” (далі – Закон №5492-VI), Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.

Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів.

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону №5492-VI, документами, оформлення яких встановлено цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення, є документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, яким є, зокрема, паспорт громадянина України.

За приписами ч.3 ст.13 Закону №5492-VI, паспорт громадянина України містить безконтактний електронний носій.

Згідно з частинами 1, 2 ст.21 Закону №5492-VI, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.4 ст.21 Закону №5492-VI, паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

Перелік інформації, яка вноситься до паспорта громадянина України, визначено у частині сьомій статті 21 Закону № 5492-VI, відповідно до якої такий містить, зокрема, унікальний номер запису в Реєстрі; відцифрований образ обличчя особи; відцифрований підпис особи.

Відповідно до пунктів 1, 2, Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ (далі – Положення №2503-ХІІ), паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України.

Паспорт громадянина України (далі - паспорт) видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.

Згідно з пунктами 12, 13 Положення №2503-ХІІ, видача та обмін паспорта провадиться у місячний термін за місцем постійного проживання громадянина.

Для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35 х 45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.

25 березня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №302 “Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України” (далі – Постанова №302).

26 жовтня 2016 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №745, якою внесено відповідні зміни до Постанови №302. Вказана постанова набрала чинності з 1 листопада 2016 року, і з цієї ж дати паспорт громадянина України оформляється у формі картки з безконтактним електронним носієм з використанням бланка, затвердженого Постановою №302.

Згідно з підпунктом 1 пункту 7 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України, затвердженого Постановою №302, оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються особі, яка досягла 14-річного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.

Пунктом 131 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України, затвердженого Постановою №302 також передбачено, що до безконтактного електронного носія, який міститься у паспорті, вноситься така інформація, зокрема, як: біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук) виключно за згодою особи. Безконтактний електронний носій паспорта громадянина України нового зразку містить відцифровані персональні данні особи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 №398 внесено зміни до пункту 3 Постанови №302 (далі - Постанова №398), згідно з якими Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України "Про затвердження Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України" від 06.06.2019 №456 відповідно до абзацу 5 пункту 3 Постанови №302, Постанови №398 затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України.

Згідно з п.1 Порядку №456 цей Тимчасовий порядок, розроблений відповідно до Постанови №302, Постанови №398, Положення №2503-XII, визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (далі - паспорт) особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі - рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку.

Відповідно до п.2 Тимчасового порядку №456, паспорт оформлюється з використанням бланка паспорта громадянина України зразка, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 1994 року №353 “Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України”, дію якого відновлено постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 року №415 “Про зупинення дії постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2013 р. №185”.

Пунктом 3 Тимчасового порядку №456 передбачено, що оформлення і видачу паспорта здійснюють територіальні підрозділи Державної міграційної служби України (далі - територіальні підрозділи ДМС), зокрема, особі, яка досягла 16-річного віку, - на підставі заяви про видачу паспорта громадянина України (далі - заява) за зразком, наведеним у додатку 1 до цього Тимчасового порядку, поданої нею особисто.

За приписами п.п. 4, 5 Тимчасового порядку №456, оформлення і видача паспорта здійснюються протягом 30 календарних днів з дня подання особою до територіального підрозділу ДМС заяви та документів для оформлення і видачі паспорта. Заява та документи для оформлення і видачі паспорта (у тому числі для вклеювання фотокартки) подаються заявником до територіального підрозділу ДМС за зареєстрованим місцем проживання особи.

Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку позивач звернулася до органу міграційної служби із заявою про видачу їй паспорту громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року з огляду на втрату паспорта громадянина України у формі пластикової картки типу ID та зміною прізвища.

Позивач вважає відмову відповідача у видачі паспорта у вигляді паспортної книжечки протиправною, оскільки така відмова порушує її конституційні права та спричиняє шкоду її приватному життю.

Разом з тим, у розглядуваних правовідносинах, підставою виникнення спору у цій справі слугувало надання відмови позивачу у видачі їй паспорту громадянина України зразка 1994 року у зв`язку з тим, що у встановленому порядку було оформлено паспорт громадянина України номер НОМЕР_2 у формі ID-картки, який був оформлений за допомогою засобів ЄДДР та на підставі самостійно поданої заяви-анкети за № 2264780 від 07.09.2018, у якій позивач надала згоду на отримання відцифрованих відбитків пальців рук та внесення до контактного електронного носія відцифрованих відбитків пальців рук, скріпленої власноручним підписом. Позивачу присвоєно унікальний номер запису – 1987021307400.

Відтак, фактично позивачка звернулася із вимогою про обмін втраченого паспорта громадянина України у вигляді ID-картки на паспорт громадянина України зразка 1994 року у формі книжечки.

Також колегія суддів апеляційного суду зазначає, що матеріалами справи підтверджено, що позивач отримала паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_3 , який був оформлений за допомогою засобів ЄДДР та на підставі самостійно поданої заяви-анкети за № 12312388 від 10.10.2018, у якій позивач також надала згоду на отримання відцифрованих відбитків пальців рук та внесення до контактного електронного носія відцифрованих відбитків пальців рук, скріпленої власноручним підписом. Відтак, фактично у Реєстрі вже містяться персональні дані ОСОБА_1 та їй присвоєно унікальний номер запису в цьому Реєстрі, а за приписами частини першої статті 10 Закону № 5492-VI унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.

Колегія суддів вважає, що правові висновки Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у справі №806/3265/17 до спірних правовідносин не можуть бути застосовані, оскільки такі стосуються інших правовідносин, а саме: при їх прийнятті суд захистив право позивача на виготовлення паспорта у традиційній формі книжечки зразка 1994 року (внутрішній паспорт громадянина України) з огляду на його релігійні переконання для особи, яка ніколи не зверталася за оформленням біометричних документів.

Слід зазначити, що відповідно до положень ст.10 Закону №5492-VI, у разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.

З урахуванням встановленого, на переконання суду апеляційної інстанції, безпідставними є покликання позивача на її небажання присвоєння унікального номеру запису в Реєстрі як на правомірну підставу відмови в отриманні паспорта у вигляді ID-картки, оскільки даний номер є незмінним та вже присвоєний позивачу при оформленні раніше паспорта громадянина України та паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

Встановлені у вказаній справі фактичні обставини підтверджують те, що використання позивачем паспорта громадянина України № НОМЕР_2 у формі ID-картки та паспорта для виїзду за кордон, при виготовленні якого позивач надала згоду на обробку персональних даних з присвоєнням унікального номеру запису в Реєстрі, який є єдиним та присвоюватись повторно не буде, і такі обставини свідчать, що отримання паспорта громадянина України у вигляді картки жодним чином не порушує права позивача та не є втручанням у її приватне і сімейне життя.

Також колегія суддів зауважує, що матеріали справи не місять доказів приналежності позивачки до певної релігійної організації, переконання якої заперечують згоду на обробку персональних даних з присвоєнням унікального номеру запису в Реєстрі.

Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів констатує відсутність у даному конкретному випадку підстав для задоволення цього позову.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовують помилкові висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Підсумовуючи викладене, на думку апеляційного суду, при вирішенні цього публічно-правового спору суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи та допустив невідповідність висновків, викладених у його судовому рішенні, таким обставинам. Відтак, апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області слід задовольнити, скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та в задоволені позову відмовити.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області задовольнити.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року у справі № 460/4528/25 скасувати та в задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області про визнання відмови протиправною відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. І. Запотічний

судді Т. І. Шинкар

В. М. Валюх