Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №380/16937/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/16937/25 пров. № А/857/54470/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача: Гінди О.М.,

суддів: Гудима Л.Я., Заверухи О.Б.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2025 року (головуюча суддя: Лунь З.І., місце ухвалення - м. Львів) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

встановив:

ОСОБА_1 , 19.08.2025 звернулася до суду з позовом, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 29.05.2025 № 133950017676 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового страхового стажу за Списком № 2 період роботи з 01.01.2024 по 09.05.2025 на відокремленому підрозділі шахта «Лісова» Державного підприємства «Львіввугілля» врахувавши заробітну плату за вказаний період.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 з 28.03.2025 (за днем досягнення пенсійного віку) пенсію за віком на пільгових умовах у порядку пункту «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII із застосуванням показника вікового цензу у 50 років.

Обґрунтовуючи позовні вимоги покликається на те, що оскаржуваним рішенням відмовлено позивачці у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2. Рішення обґрунтовано тим, що за період з 01.01.2024 до 09.05.2025 Відокремлений підрозділ «Шахта «Лісова» Державного підприємства «Львіввугілля» не сплатила страхових внесків (єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування), а відтак означений період роботи заявниці не зараховується зокрема, до стажу роботи за Списком № 2. Позивачка зазначає, що оскільки вона досягнула 50-річного віку, а тому має право на пенсію на пільгових умовах, так як працівник не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством - страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2025 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 29.05.2025 № 133950017676 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального (пільгового) страхового стажу за Списком № 2 період роботи з 01.01.2024 до 31.12.2020 на Відокремленому підрозділі «Шахта «Лісова» Державного підприємства «Львіввугілля».

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.05.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням стажу з 01.01.2024 до 09.05.2025, який дає право на призначення пенсії, на відокремленому підрозділі шахта «Лісова» Державного підприємства «Львіввугілля».

У задоволенні позову в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Із цим рішенням суду першої інстанції не погодилося Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та оскаржило в апеляційному порядку. Вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт покликається на те, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. При розгляді заяви позивачки про призначення пенсії період її роботи з 01.01.2024 до 09.05.2025 у ВП «Шахта «Лісова» ДП «Львіввугілля» не зараховано до страхового стажу та до стажу роботи з повним робочим днем на підземних роботах за Списком № 2, оскільки за вказаний період відсутні відомості про сплату страхових внесків ВП «Шахта «Лісова» ДП «Львіввугілля». Зазначене означає відсутність відповідного стархового стажу. Отже, право на пенсію на пільгових умовах за списком № 2 позивачка набуде лише після досягнення 56 років, а саме 28.03.2031.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , 21.05.2025 звернулася із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно з пунктом другим частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV. Ця заява розглянута ГУ ПФ України в Донецькій області за принципом екстериторіальності.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області «Про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах» № 133950017676 від 29.05.2025 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пільгової пенсії, оскільки відсутні відомості про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування період роботи позивачки з 01.01.2024 по 09.05.2025 згідно з довідкою від 09.05.2025 № 23к/193, наданої ВП «Шахта «Лісова» ДП «Львіввугілля».

Вважаючи рішення відповідача щодо відмови у призначенні пенсії протиправним, звернулася з позовом до суду.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки працівник не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи до страхового стажу за порушення, яке вчинене роботодавцем – платником страхових внесків (єдиного внеску), орган Пенсійного фонду України протиправно не зарахував період роботи до відповідного стажу, посилаючись на зазначені ним обставини, чим порушив право позивачки на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки, позивачкою не оскаржується в апеляційному порядку судове рішення суду першої інстанції, а тому, предметом розгляду в суді апеляційної інстанції, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 308 КАС України, є законність і обґрунтованість судового рішення суду у частині задоволення позову.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV).

Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

У частині 1 статті 44 Закону № 1058-IV визначено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених таким Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону № 1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону № 1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону № 1058-IV).

Як передбачено частиною 1 статті 114 Закону № 1058-IV, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій вказаної статті. Розміри пенсій для осіб, визначених вказаною статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 зазначеного Закону.

Абзацом першим пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV встановлено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

У той же час, відповідно до пункту «б» частини 1 статті 13 Закону № 1788-XII, у редакції до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, у силу приписів пункту «а» частини 1 статті 13 Закону № 1788-XII і пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV, пенсія на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи призначається працівникам (у даному випадку позивачки) за наявності трьох обов`язкових умов у сукупності: - зайняття повний робочий день на відповідних роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України; - атестація робочих місць; - досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що статтю 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020, визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною). Порядок застосування статті 13 визначає пункт 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 1 р/2020 від 23.01.2020 стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 встановлено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788 в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII для осіб, які працювали до 01.04.2015 на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: … б) працівники, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що у статті 13 Закону № 1788 до внесення змін Законом № 213 було встановлено пенсійний вік (щодо списку № 2): у пункті «б» для жінок 50 років, стаж 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до пункту 4.4 Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020, перевіряючи статтю 13, частину 2 статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 за № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 за № 213-VIII, на відповідність Конституції України, Конституційний Суд України виходив з такого.

Згідно зі статтею 13, частиною 2 статті 14, пунктами «б»-«г» статті 54 № 1788-XII у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 за № 213-VIII у осіб, які належать до категорій працівників, вказаних у цих нормах, виникли легітимні очікування щодо реалізації права виходу на пенсію. Однак оспорюваними положеннями Закону № 213-VIII змінено нормативне регулювання призначення пенсій таким особам.

Таким чином стаття 13, частина 2 статті 14, пункт «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 за № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 за № 213-VIII, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині 1 статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.11.2021 по справі № 360/3611/20 в аналогічних відносинах дійшла до висновку, що застосуванню підлягають норми Закону № 1788-XI з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020, а не Закону № 1058-IV.

Крім цього, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відмовляючи у задоволенні заяви позивачки, відповідач у рішенні від 29.05.2025 № 133950017676 покликався на те, що вона на дату звернення не досягла 55 річного віку для призначення пенсії, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV.

Однак, суд апеляційної інстанції вважає, що такі покликання пенсійного органу є помилковими, оскільки у спірних правовідносинах необхідно застосовувати статтю 13 Закону № 1788, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020, до внесення змін Законом № 213, якою встановлено пенсійний вік (щодо списку № 2) для жінок 50 років, стаж 20 років, з них не менше 10 років на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Також, в оскаржуваному рішенні від 29.05.2025 № 133950017676, відповідач покликався на те, що страховий стаж позивачки становить 33 роки 3 місяці 2 дні, а стаж за списком № 2 – 8 років 10 місяців 14 днів.

Разом з тим, відповідач зазначив, що оскільки відсутні відомості про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а тому період роботи позивачки з 01.01.2024 по 09.05.2025 (1 рік 4 місяці 9 днів) згідно з довідкою від 09.05.2025 № 23к/193, наданої ВП «Шахта «Лісова» ДП «Львіввугілля» не може бути зарахований до стажу за списком № 2.

Однак, суд апеляційної інстанції вважає, що такі покликання пенсійного органу є безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до норм частини 1 статті 24 Закону № 1058 страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV).

Суд апеляційної інстанції зауважує, що страховий стаж, який безпосередньо пов`язаний зі сплатою страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, зараховується починаючи з 1 січня 2004 року.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несплату, несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків, законом покладено на страхувальника, який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача.

Аналогічні висновки у подібних спірних правовідносинах викладено у постановах Верховного Суду від 17.07.2019 у справі № 144/669/17, від 11 жовтня 2023 року у справі № 340/1454/21.

Крім цього, при вирішенні спору суд апеляційної інстанції вважає за необхідне застосувати правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 (справа № 208/6680/16-а), від 20.03.2019 (справа № 688/947/17), від 30.09.2019 (справа № 316/1392/16-а), відповідно до яких, за загальним правилом, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі. Позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страхових внесках не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що довідкою ВП «Шахта «Лісова» ДП «Львіввугілля» від 02.07.2025 від № 4/1-15/758 підтверджено, що заробітна плата ОСОБА_1 нарахована і виплачена у повному розмірі за період з 01.01.2024 до 09.05.2025 одночасно з повною оплатою ЄСВ за цей період, але кошти, які згідно з платіжними дорученнями призначалися на сплату ЄСВ поточного періоду, фіскальтний орган скеровував на погашення податкового боргу.

Однак, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що дії пенсійного органу щодо незарахування позиваці періоду її роботи з 01.01.2024 по 09.05.2025 (1 рік 04 місяці 9 днів) на ВП «Шахта «Лісова» ДП «Львіввугілля» до стажу за списком № 2 є протиправним, оскільки обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несплату, несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків, законом покладено на страхувальника, який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати, а наявність заборгованості підприємства по страхових внесках не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 , при призначенні пенсії, спірного періоду.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що оскільки страховий стаж ОСОБА_1 становить 33 роки 03 місяці 02 днів, пільговий стаж роботи за Списком № 2 складає понад 10 років (08 років 10 місяців 14 день, який не заперечується відповідачем та 1 рік 04 місяці 09 днів, який підлягає зарахуванню за наслідками розгляду цієї справи) та позивачка на момент звернення за призначенням пенсії досягла 50 років, а тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 29.05.2025 № 133950017676 щодо відмови позивачці у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 є протиправним та підлягає скасуванню, а належним способом захисту порушених прав буде зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.05.2025 про призначення пенсії за віком з урахуванням стажу з 01.01.2024 до 09.05.2025, який дає право на призначення пенсії за списком № 2, на відокремленому підрозділі шахта «Лісова» Державного підприємства «Львіввугілля».

Крім цього, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що суд першої інстанції задовольняючи частково позовні вимоги допустив описку в резолютивній частині рішення від 19.11.2025 (абзац 3), оскільки зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального (пільгового) страхового стажу за Списком № 2 період роботи: «з 01.01.2024 до 31.12.2020». Тобто, судом першої інстанції некоректно визначено часовий період: кінцева дата (31.12.2020) передує початковій даті (01.01.2024).

Разом з тим, на думку суду апеляційної інстанції, вказана обставина не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та може бути усунута судом першої інстанції в порядку ст. 253 КАС України, шляхом постановлення ухвали про виправлення описок і очевидних арифметичних помилок у судовому рішенні.

Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.

Згідно приписів ст. 139 КАС України підстав для стягнення судових витрат не має.

Керуючись ст. ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд –

постановив:

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2025 року у справі № 380/16937/25 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. М. Гінда

судді Л. Я. Гудим

О. Б. Заверуха