Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №380/21384/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/21384/25 пров. № А/857/15295/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Матковської З.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області,

на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року про призначення експертизи та зупинення провадження у справі (суддя – Кузан Р.І., час ухвалення – 12:23 год., місце ухвалення – м.Львів, дата складання повного тексту – 02.03.2026),

в адміністративній справі №380/21384/25 за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Товариство з обмеженою відповідальністю "Трускавецький водоканал",

про стягнення податкового боргу,

встановив:

У жовтні 2025 року позивач Головне управління ДПС у Львівській області звернувся в суд з адміністративним позовом до відповідача ТОВ «Трускавецький водоканал», в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив стягнути з позивача до бюджету кошти з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в розмірі 4375954,33 грн..

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 03.11.2025 відкрито позовне провадження у справі.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому також заявив клопотання про призначення судової економічної експертизи у справі.

Клопотання обґрунтоване тим, що визначальним для розгляду цієї справи є встановлення обґрунтованого розміру податкового боргу ТОВ “Трускавецький водоканал” станом на 30.09.2025. До складу податкового боргу, який є предметом стягнення у цій справі, включено нараховану позивачем пеню, розмір якої не конкретизований в позовній заяві. Позивачем не надано чіткого розрахунку нарахованої пені, що є предметом стягнення у цій справі, а тому для визначення реального розміру податкового боргу відповідача необхідні спеціальні знання. Відповідач не має можливості самостійно надати докази реального розміру заборгованості, яка має бути стягнута з ТОВ “Трускавецький водоканал” у цій справі та змушений звернутись до суду з клопотанням про призначення у справі економічної експертизи.

Відповідач просив суд на вирішення експертів поставити наступні питання: 1. “Чи підтверджується документально податковий борг ТОВ “Трускавецький Водоканал” з податку на додану вартість станом на 30.09.2025, що відображений в інтегрованій картці з ПДВ платника податків – Товариства з обмеженою відповідальністю “Трускавецький Водоканал” (код ЄДРПОУ: 33086713) в сумі 15 560 012,15 грн., з яких недоїмка 13 296 868, 58 грн., залишок несплаченої пені складає 2 133 948, 64 грн.?”; 2. “Яким є документально підтверджений розмір податкового боргу ТОВ “Трускавецький Водоканал” (ЄДРПОУ 33086713) з податку на додану вартість станом на 30.09.2025, що відображений в інтегрованій картці з ПДВ платника податків – ТОВ “Трускавецький Водоканал”?”.

Позивач подав заперечення на клопотання про призначення експертизи, зазначаючи, що спір стосується несплати узгодженого податкового зобов`язання, а не складних бухгалтерських обчислень. Вважає, що в задоволенні клопотання відповідача про призначення судової експертизи необхідно відмовити, оскільки таке клопотання є не обґрунтованим; не стосується питань, що потребують спеціальних знань, спрямоване на затягування розгляду справи. Вказує, що клопотання про експертизу не має правової мети встановити істину, а має характер зловживання процесуальними правами.

Відповідач подав до суду клопотання про уточнення запитання, яке необхідно поставити на вирішення експертам, а саме: «Яким є документально підтверджений розмір податкового боргу ТОВ “Трускавецький Водоканал” (ЄДРПОУ 33086713) з податку на додану вартість станом на 14.10.2025, що відображений в інтегрованій картці з ПДВ платника податків – ТОВ “Трускавецький Водоканал”?

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 25.02.2026 клопотання відповідача про призначення судової економічної експертизи - задоволено. Призначено у цій справі судову економічну експертизу, проведення якої доручено експертам Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз. На вирішення експертизи поставлено наступні питання: 1. Чи підтверджуються документально розмір податкового боргу (недоїмки, штрафних санкцій та пені) Товариства з обмеженою відповідальністю “Трускавецький водоканал” (ЄДРПОУ 33086713) з податку на додану вартість, що відображений в інтегрованій картці платника податків ТОВ “Трускавецький водоканал” станом на 14.10.2025?

Попереджено експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків згідно з статтями 384, 385 Кримінального кодексу України.

Цією ж ухвалою суду вирішено матеріали адміністративної справи № 380/21384/25 надіслати до Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз. Оплату за проведення судової економічної експертизи покласти на відповідача. Провадження в адміністративній справі 380/21384/25 зупинено до одержання результатів судової економічної експертизи.

Не погодившись з ухвалою суду про призначення судово-економічної експертизи, позивач ГУ ДПС у Львівській області подав апеляційну скаргу. Вважає апелянт, що оскаржена ухвала суду підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає про непогодження із висновком суду першої інстанції, що залишається не з`ясованим питання щодо розрахунків та правових підстав нарахування ГУ ДПС у Львівській області податкового боргу по податку на додану вартість за період з 12.02.2025 по 14.10.2025 в розмірі 4 375 954,33 грн., який складається з основного платежу, який виник згідно з податкових декларацій у сумі 3 521 341, 00 грн. та пені яка виникла за період з 11.02.2025 року по 30.09.2025 року в сумі 854 613,33 грн. Вказує скаржник, що предметом спору у рамках даної адміністративної справи є стягнення податкового боргу. У даній справі всі нарахування: сформовані на підставі поданих самим відповідачем декларацій з ПДВ, відображені у інтегрованій картці платника, підтверджені обліковими даними інформаційних систем ДПС. Інтегрована картка платника є офіційним податковим обліком, що ведеться контролюючим органом і не потребує жодних спеціальних досліджень сторонніх експертів. Спір стосується несплачення узгодженого податкового зобов`язання, а не складних бухгалтерських обчислень. Клопотання про експертизу не має правової мети встановити істину, а має характер зловживання процесуальними правами. Зазначає скаржник, що відповідачем не наведено переконливих обґрунтувань того, що для встановлення усіх обставин, що мають значення для даної справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких неможливо встановити відповідні обставини, а відтак доходить переконання, що обставини, з приводу яких між сторонами виник спір, можуть бути встановлені без проведення судової експертизи. Водночас, призначення необґрунтованої експертизи призводить до невиправданого затягування судового процесу, що є неприпустимим. Також судом не надано належної правової оцінки долученим до матеріалів справи доказам та поясненням відповідача.

Просить апелянт скасувати оскаржувану ухвалу суду від 25.02.2026 та повернути до суду першої інстанції справу для продовження розгляду.

Відповідач подав до суду апеляційної інстанції письмові пояснення з приводу апеляційної скарги, у яких зазначає, що спірна ухвала суду прийнята з повним врахуванням та правильним застосування вимог ст. 102 КАС України, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана ухвала без змін.

У свою чергу позивач подав заперечення на письмові пояснення відповідача, вказуючи про ті підстави, що і в апеляційній скарзі на ухвалу суду про призначення експертизи.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з урахуванням наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що предметом розгляду у справі є вимога податкового органу про стягнення з ТОВ “Трускавецький Водоканал” податкового боргу по податку на додану вартість за період з 12.02.2025 по 14.10.2025 в розмірі 4375954,33 грн, який, як зазначає позивач, виник на підставі податкових декларацій по податку на додану вартість за період з лютого по серпень 2025 року та залишку несплаченої пені, нарахованої податковим органом за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов`язань, які виникли за період з 30.10.2023 по 30.09.2025.

У цій справі відповідач вважає необґрунтованим розмір пені, яку позивач просить стягнути в складі податкового боргу, оскільки інтегрована картка платника податків не містить чіткого розрахунку такої пені та періоду, за який ця пеня нараховувалась. Крім цього, сукупний розмір податкового боргу, який позивач просить стягнути з ТОВ “Трускавецький Водоканал”, значно перевищує суму реальної заборгованості відповідача по ПДВ.

Постановляючи ухвалу від 25.02.2026 про призначення судово-економічної експертизи, суд першої інстанції виходив з того, що для з`ясування обставин, які мають значення для розгляду і потребують спеціальних знань, зокрема, правильності нарахування податковим органом пені за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов`язання по податку на додану вартість, з метою повного та всебічного вирішення справи у сукупності з правовою оцінкою доводам позивача та відповідача, якими вони мотивують свою правову позицію у справі, необхідно призначити судову економічну експертизу та зупинити провадження у справі до одержання результатів експертизи.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з врахуванням наступного.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

За змістом частин 1 та 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ст.90 КАС України).

Також, згідно з частинами 1 та 2 статті 101 КАС України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

За правилами частини 1 статті 102 КАС України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності.

Відповідно до статті 108 КАС України визначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні.

Колегія суддів апеляційного суду враховує доводи відповідача про те, що розглядаючи вимогу податкового органу про стягнення з відповідача податкового боргу по податку на додану вартість за період з 12.02.2025 по 14.10.2025 в розмірі 4375954,33 грн, під час підготовчого засідання відповідач звертав увагу суду, що дані інтегрованих карток у цій справі та справі №380/3858/25 є різними. Разом з тим, ТОВ «Трускавецький водоканал» звертав увагу на те, що ГУ ДПС у Львівській області стягнуться в обох справах одній й ті ж платежі за ті самі періоди. Такі доводи підтвердились, у зв`язку з чим позивач зменшив позовні вимог з 5716959,57 грн. до 4375954,33 грн.

З тексту заяви про зменшення позовних вимог видно, що податковий борг, розмір якого заявлено до стягнення складається з : залишку несплаченого зобов`язання відповідно №9070763231 від 19.03.2025 в сумі - 452 123, 00 грн.; залишку несплаченого зобов`язання відповідно до податкової декларації №9107428883 від 21.04.2025 в сумі - 595 240, 00 грн.; залишку несплаченого зобов`язання відповідно до податкової декларації №9141322729 від 19.05.2025 в сумі - 589 517, 00 грн.; залишку несплаченого зобов`язання відповідно до податкової декларації №9177924755 від 19.06.2025 в сумі - 326 524, 00 грн.; залишку несплаченого зобов`язання відповідно до податкової декларації №9212687652 від 18.07.2025 в сумі - 242 089, 00 грн.; залишку несплаченого зобов`язання відповідно до податкової декларації №9250585661 від 19.08.2025 в сумі - 671 758, 00 грн.; залишку несплаченого зобов`язання відповідно до податкової декларації №9285785591 від 18.09.2025 в сумі - 644 090,00 грн.. Підсумувавши вказані розміри податкового боргу, такий становить 3521341,00 грн..

Відповідач також зазначає, що співставивши цю суму з сумою позовних вимог, необхідно дійти до висновку, що сума позовних вимог 854613,33 грн. не охоплена зазначеними позивачем податковими деклараціями з податку на додану вартість. Враховуючи викладене, доводи Головного управління ДПС у Львівській області, що цей спір стосується лише розміру податкового боргу самостійно визначеного платником податку є помилковими та не відповідають дійсним обставинам справи.

Разом з тим, заява про зміну предмета позову містить посилання на нарахування пені за прострочення сплати податкового боргу у попередні періоди на загальну суму 874587,42 грн.. При цьому, сума нарахованої пені не співвідноситься з розміром заявлених позовних вимог на 19974,09 грн., а строк нарахування пені по різних деклараціях починається з 07.12.2023 та закінчується 30.09.2025. Спірний період, враховуючи заяву про зменшення позовних вимог, складає з 07.12.2023 по 30.09.2025.

Відповідач звертає увагу на те, що з заяви про зміну предмету позову вбачається подвійне нарахування пені за ті самі періоди нараховані на ті самі податкові декларації. У цій заяві позивачем зазначено про нарахування пені на податкове зобов`язання за декларацією №9177899033 від 19.07.2023. Першим пунктом нарахована пеня в сумі 77,93 грн. на борги минулих років згідно ст. 129 ПК України за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов`язання, яке виникло у період з 30.102.2023 по 11.02.2025 на податкову декларацію з податку на додану вартість №9177899033 від 19.07.2023. Другим пунктом нараховано пеня в сумі 39651,61 грн. на борги минулих років згідно ст. 129 ПК України за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов`язання, яке виникло у період з 30.102.2023 по 11.02.2025 на податкову декларацію з податку на додану вартість №9177899033 від 19.07.2023. Третім пунктом нараховано пеня в сумі 24425,53 грн. на борги минулих років згідно ст. 129 ПК України за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов`язання, яке виникло у період з 30.102.2023 по 11.02.2025 на податкову декларацію з податку на додану вартість №9177899033 від 19.07.2023.

В той же час заборгованість зі сплати податку на додану вартість за декларацією №9177899033 від 19.07.2023 є предметом спору у справі №380/21384/25, що підтверджується копію позовної заяви, приєднаної до матеріалів справи. Аналогічне нарахування пені вбачається і на декларацію №9313872915 від 20.11.2023 в сумах 14,59 грн., 21655, 25 грн. та 35597,69 грн. Всі нарахування враховують період, що починається з 29.02.2024. В той же час заборгованість зі сплати податку на додану вартість за декларацією №9313872915 від 19.07.2023 є предметом спору у справі №380/21384/25, що підтверджується копію позовної заяви, приєднаної до матеріалів справи.

Вказує відповідач, що аналогічна ситуація має місце також щодо інших декларацій та періодів нарахування штрафних санкцій.

З урахуванням наведеного, необхідно дійти до висновку, що доводи апеляційної скарги позивача, що цей спір стосується лише розміру податкового боргу самостійно визначеного платником податку, є помилковими та не відповідають дійсним обставинам справи.

Отже, призначення експертизи у цій справі переслідує легітимну мету визначення реального розміру податкового боргу, так як позивач не надав суду першої інстанції на його вимогу розрахунки по кожній сумі та періоду нарахування, які не відображаються у поданих ГУ ДПС доказах.

Враховуючи викладене суд першої інстанції дійшов до висновку, що самостійно визначити (вирахувати) реальний розмір пені, заявленої до стягнення ні суд, ні відповідач не може, а тому виникає необхідність призначення у цій справі судову економічної експертизи, з поставленим запитанням.

Таким чином, суд першої інстанції у розглядуваній справі, надавши належну правову оцінку долученим до матеріалів справи доказам та поясненням сторін щодо предмету доказування, дійшов правильного висновку щодо призначення судово-економічної експертизи та зупинення провадження у справі до одержання результатів такої експертизи.

Загалом доводи апеляційної скарги позивача не містить належних та достатніх обґрунтувань і не спростовує висновків суду першої інстанції, які відображені в ухвалі суду від 25.02.2026 про призначення судової економічної експертизи та зупинення провадження у справі, з урахуванням приписів п.4 ч.2 ст.236 КАС України.

З урахуванням наведених вище норм законодавства і фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а тому немає підстав для її скасування.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області – залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року про призначення експертизи та зупинення провадження в адміністративній справі №380/21384/25 за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трускавецький водоканал" про стягнення податкового боргу – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття і в касаційному порядку не оскаржується.

Головуючий суддя В. В. Гуляк

судді Н. В. Ільчишин

З. М. Матковська