Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №443/1148/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 443/1148/26 пров. № А/857/44696/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Боршовського Т.І., Кушнір В.О.,

за участі секретаря судового засідання Ханащак С.І.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 28 липня 2026 року (головуючого судді Равлінка Р.Г ухвалене у в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в м. Жидачів) у справі № 443/1148/26 провадження №2-а/443/14/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в якому просить скасувати визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті серії АВ № 00010707 від 11.05.2026, судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 28 липня 2026 року відмовлено в задоволенні позову.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій з покликанням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нове про задоволення позову. Вказує, що факт піднятої осі не підтверджений жодним окремим доказом, оскільки у матеріалах справи відсутні: – відеозапис або інше зображення, з якого беззаперечно видно відсутність контакту 3-ї осі автомобіля з дорожнім покриттям у момент проїзду; – висновок експерта або спеціаліста щодо положення 3-ї осі на фотофіксації; – технічні дані або телематичні відомості автомобіля про фактичне положення підйомної осі; – первинний інформаційний файл WIM з повними метаданими, який би дозволив перевірити алгоритм розпізнавання осей, шинності та міжосьових відстаней; – будь-який доказ того, що саме водій підняв вісь і що вона не брала участі у розподілі ваги.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник позивача Липитчук Я.І. апеляційну скаргу підтримав з підстав зазначених у скарзі, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Представник відповідача Пінчук В.О. в режимі відеоконференції проти апеляційної скарги заперечив, просив скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Згідно статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, докази та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана не скарга підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що постановою по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії АВ № 00010707 від 11.05.2026, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено на нього (неї) адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн., передбаченого ч. 2 ст. 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП).

Вказаною постановою установлено, що 24.04.2026 о 09 год 32 хв, за адресою М-30, км 440+527, Вінницька область, зафіксовано транспортний засіб «DAF XF 480 FAN», д.н.з. НОМЕР_1 , із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 5,913% (0.68 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 11,5 тон. У постанові зазначено такі дані: кількість осей 4; спарені колеса 2 вісь; відстань між осями: 12 4720 мм, 23 6390 мм, 34 4840 мм; навантаження на осі: 1 вісь 3500 кг, 2 вісь 14500 кг, 3 вісь 2350 кг, 4 вісь 2000 кг; з урахуванням похибки навантаження на одиночну вісь визначено як 12180 кг; відсоток перевищення зазначено як 5,913%.

Зазначена постанова винесена за результатами автоматичної фіксації габаритновагового контролю на автоматичному пункті WIM 55, що розташований на автомобільній дорозі М-30, км 440+527, Вінницька область та фото таблицями на яких зафіксовано проїзд составу через габаритноваговий контроль на автоматичному пункті WIM 55 (а.с.7, 44, 45-46, 22-24).

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , спеціалізований вантажний контейнеровоз (із краном маніпулятором), обладнаний змінним бортовим кузовом «DAF XF 480 FAN», д.н.з. НОМЕР_1 , належить ТОВ «Санларікс» та згідно сертифікату відповідності індивідуального затвердження колісного транспортного засобу, має такі загальні конструктивні характеристики: кількість осей і коліс : 3 / 8; кількість та номери позицій осей із здвоєними колесами: 1 /2; керуючі осі (кількість, номери позицій): 1/1; рушійні осі (кількість, розташування, взаємозв`язок), 6х2; маса КТЗ у спорядженому стані 9795 кг; максимальна технічно припустима повна маса 27 000 кг (а.с.9, 76-77).

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , загальний причіп ПР-бортовий «КRONE AZ», д.н.з. НОМЕР_4 належить ТОВ «Санларікс» та його маса без навантаження становить 3 900 кг (а.с.10).

Фототаблицями спеціалізованого вантажного контейнеровоза (із краном маніпулятором), обладнаного змінним бортовим кузовом «DAF XF 480 FAN», д.н.з. НОМЕР_1 , який має 3 осі, 2-га та 3-тя осі автомобіля є здвоєною групою осей. При цьому 3-тя вісь має неспарені колеса, а 2-га вісь має спарені колеса та причіпа ПР-бортового «КRONE AZ», д.н.з. НОМЕР_4 , який має дві осі (а.с.11-21).

Не погодившись із вказаною постановою про адміністративне правопорушення позивач звернувся до суду щодо її скасування.

Приймаючи рішення по справі та відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що в діях позивача склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 132-1 КУпАП наявний.

Колегія суддів враховуючи норми матеріального права прийшла до наступного.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993р. № 3353-XII (далі - Закон № 3353-XII) учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

За приписами ч. 2 ст. 29 Закону № 3353-XII з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Статтею 33 Закону України “Про автомобільні дороги” передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону № 3353-XII, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001р. № 1306 (далі по тексту - ПДР України).

Пунктом 1.10 Правил дорожнього руху визначено, що габаритно-ваговий контроль - це перевірка габаритних і вагових параметрів транспортного засобу (в тому числі механічного транспортного засобу), причепу і вантажу на предмет відповідності встановленим нормам щодо габаритів (ширина, висота від поверхні дороги, довжина транспортного засобу) та щодо навантаження (фактична маса, осьове навантаження), яка проводиться відповідно до встановленого порядку на стаціонарних або пересувних пунктах габаритно-вагового контролю.

Відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху України, для автомобільних доріг державного значення встановлені такі граничні параметри навантаження на вісь: на одинарну вісь 11,5 т; на здвоєні осі з відстанню між осями від 1,3 до 1,8 м при неспарених колесах 18 т; на здвоєні осі з відстанню між осями від 1,3 до 1,8 м при спарених колесах 19 т, за умови, що навантаження на кожну вісь не перевищує 9,5 т.

Частиною другою статті 132-1 КУпАП передбачено, що перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.

Згідно з ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

В свою чергу, за п.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Зазначена норма встановлює обов`язок суб`єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності. Оскільки позивач проти вчинення правопорушення заперечує, відповідач зобов`язаний подати докази на спростування таких заперечень.

В силу ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

В розумінні ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 72 КАС України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 73 КАС України). Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом (частина перша статті 74 КАС України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 75 КАС України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 76 КАС України).

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За нормами статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оскільки визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі, а тому суд під час розгляду справи повинен створювати необхідні умови для всебічного, повного й об`єктивного дослідження справи, однак не зобов`язаний підміняти собою учасників процесу, шукаючи докази виключно за власною ініціативою. Адміністративний суд має активно підтримувати перебіг провадження, досліджувати фактичні обставини справи в найбільш повному обсязі.

На обов`язок та важливість доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24 квітня 2019 року (справа №537/4012/16-а), від 17.07.2019 (справа №295/3099/17).

Відповідно до пунктів 1, 2 Розділу ІІ “Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі”, затвердженої Наказом Міністерства інфраструктури України №512 від 27.09.2021 (далі - Інструкція) уповноважена посадова особа розглядає справи про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, які передбачені частиною 2 статті 122-2, частинами 2 та 3 статті 132-1 КУпАП (далі - адміністративні правопорушення).

Справи про адміністративні правопорушення розглядаються за місцем оброблення таких правопорушень в Державній службі України з безпеки на транспорті.

Уповноважена посадова особа здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення шляхом опрацювання інформаційного файлу системою фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі (далі - система), необхідного для об`єктивного розгляду справи та винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі (далі - постанова).

У разі якщо адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 122-2, частинами 2, 3 статті 132-1 КУпАП, зафіксоване в автоматичному режимі, уповноважені посадові особи встановлюють особу, зазначену у частині 1 статті 14-3 КУпАП за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів та Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Пунктом 3 Розділу ІІ Інструкції встановлено, що під час опрацювання матеріалів інформаційного файлу та встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення, розгляд якого віднесено до компетенції Державної служби України з безпеки на транспорті, уповноважена посадова особа виносить сформовану системою в автоматичному режимі постанову без складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, оформлюється відповідно до додатка 1 до цієї Інструкції.

Додатком № 1 до вказаної Інструкції установлено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі повинна містити суть адміністративного правопорушення, опис обставин, установлених під час розгляду справи, а також допустимі габаритно-вагові параметри транспортних засобів для проїзду на даній ділянці автомобільної дороги, а зокрема: марку, модель, державний номерний знак транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знаку транспортного засобу), категорія транспортного засобу, тип транспортного засобу, повна маса транспортного засобу, ширина, висота, довжина, розподіл навантаження за вісями транспортного засобу (номер вісі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей), фактична міжосьова відстань, фактична шинність (кількість коліс) на вісі, виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги.

Механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі встановлюється Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затверджений ПКМУ від 27.12.2019 р. №1174 (далі - Порядок).

Згідно п.7 Порядку фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичних пунктах, які облаштовані відповідно до вимог, визначених у додатку.

Як встановлено п.11-13 Порядку Автоматичними пунктами фіксуються правопорушення, передбачен і Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Автоматичний пункт може забезпечувати: вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу; вимірювання загальної маси транспортного засобу; визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій; вимірювання міжосьових відстаней транспортного засобу; визначення кількості коліс (скатності) на осях транспортного засобу (за можливості); вимірювання габаритів транспортного засобу (за можливості); фіксацію та розпізнавання номерного знака транспортного засобу; фіксацію фронтального зображення транспортного засобу; фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей); первинне оброблення зібраних даних та передачу інформації до інформаційно-комунікаційної системи за допомогою засобів захищених каналів зв`язку із використанням наскрізного шифрування; автентифікацію автоматичного пункту, контроль цілісності, авторства, доступності, а також неспростовності дій щодо інформації, що передається від автоматичного пункту до інформаційно-комунікаційної системи.

Під час вимірювання габаритно-вагових параметрів транспортних засобів застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність.

Постановою відповідача серії АВ № 00010707 ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП у зв`язку з порушенням встановлених габаритно-вагових норм п.22.5 ПДР України, відповідна фіксація здійснена в автоматичному режимі за допомогою технічного засобу автоматичного пункту ГВК WIM 55 (М-30, км 440+527, Вінницька область).

Згідно з матеріалами справи та інформаційною карткою ГВК, зафіксовані наступні параметри проїзду транспортного засобу: кількість осей -4; спарені колеса на 2-й осі;відстані між осями: 1-2: 4720 мм, 2-3: 6390 мм, 3-4: 4840 мм; навантаження на осі: 1 вісь - 3 500 кг, 2 вісь -14 500 кг, 3 вісь -2 350 кг, 4 вісь -2 000 кг. З урахуванням допустимої похибки, навантаження на одиночну вісь (вісь № 2) було визначено як 12180 кг, що становить перевищення в 11,5 т (11 500 кг) на 5,913%.

Відповідачем до суду надано належні докази метрологічної підтвердженості вимірювального приладу, а саме: сертифікат калібрування з 29.08.2025-02.09.2025; сертифікат калібрування з 29.08.2025-02.09.2025; сертифікат калібрування з 29.08.2025-02.09.2025; свідоцтво про повну повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №23-21/000157 чинний до 02.09.2026 щодо приладу автоматичного для зважування дорожніх ТЗ у русі WIM у складі автоматичного пункту ваго-габаритного контролю; свідоцтво про повну повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №23-21/000158 чинний до 02.09.2026 щодо приладу автоматичного для зважування дорожніх ТЗ у русі WIM у складі автоматичного пункту ваго-габаритного контролю; свідоцтво про повну повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №23-21/000159 чинний до 02.09.2026 щодо приладу автоматичного для зважування дорожніх ТЗ у русі WIM у складі автоматичного пункту ваго-габаритного контролю та результатами повірки встановлено, що засіб вимірювальної техніки відповідає вимогам ДСТУ OIML R 134-1:2010 (47-51).

Оскаржувана спірна постанова містить інформацію щодо перевищення навантаження на другу вісь ТЗ, яке зафіксовано в автоматичному режимі повіреним технічним пристроєм.

Позивач в своїх доводах звертав увагу на те, що транспортний засіб має 5 вісей, а не 4 осі, що не було прийнято до уваги при притягненні його до адміністративної відповідальності, представник відповідача на спростування вказаних доводів зазначив, що третя ось була піднятою, внаслідок чого загальна маса ТЗ перерозподілилася на решту осей, що призвело до збільшення навантаження на інші осі, в тому числі відбулося перевантаження на другу вісь 14 500 кг, замість дозволених 11,5 т.

Аналізуючи наведені доводи сторін колегія суддів вважає, що оскільки дане правопорушення зафіксовано в автоматичному режимі, й такий режим забезпечує вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу, визначення кількості осей транспортного засобу, згідно оскаржуваної постанови було зафіксовано саме 4 вісі, тобто навантаження на 3 вісь, на яку посилався позивач та його представник в судовому засіданні апеляційного суду як на таку, що не прийнято до уваги, фактично не здійснювалось, а тому колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що вказана вісь не здійснювала свої функції щодо розподілу навантаження на ТЗ, внаслідок чого навантаження було перерозподілено саме на 4 зафіксовані вісі, й такий перерозподіл навантаження призвів до збільшення навантаження на вісі, в тому числі перевантаження другої вісі 14 500 кг при дозволеному максимальному навантаженні на вісь 11,5 т, що є порушенням п.22.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.2 ст. 132-1 КУпАП.

Колегія суддів враховує, що автоматичний пункт вимірювання WIM фіксує виключно ті осі, які здійснюють безпосередній механічний тиск на вмонтовані в дорожнє покриття датчики вимірювання маси, а оскільки під час проїзду через WIM 55 фізичний контакт з покриттям здійснювали лише 4 осі, комплекс технічно точно зареєстрував фактичну кількість осей, що перебували у контакті з дорогою - 4 осі .

Підстав для сумнівів в результатах автоматичної фіксації ТЗ в момент вчинення адміністративного правопорушення, які викладені в спірній постанові від 11.05.2026, суд не вбачає. Таким чином, доводи позивача щодо недоведеності перевищення встановлених законодавством вагових норм спростовується матеріалами справи, згідно яких вимірювальна техніка за своїми характеристиками відповідає вимогам ДСТУ, свідоцтва про його повірку є чинним на час фіксації правопорушення.

Суд погоджується з твердженнями відповідача, що система WIM зафіксувала 4 осі замість теоретично можливих 5, свідчить не про збій системи, а про те, що під час проїзду через пункт контролю зазначена підйомна вісь автомобіля була піднята водієм, тому фізично не контактувала з покриттям, комплекс абсолютно коректно відобразив у матеріалах справи реальний стан транспортного составу в момент руху: 2 осі автомобіля, які стояли на землі, та 2 осі причепа. Оскільки зафіксована комплексом автоматичної фіксації фактична відстань між осями, які брали участь у розподілі ваги, склала 6390 мм (що майже втричі перевищує встановлений ліміт у 2,5 м), спірна 2-га вісь автомобіля DAF не мала жодних ознак належності до будь-якої групи осей. Відповідно у момент проїзду вагового пункту вона функціонувала як абсолютно самостійна одиночна вісь, а посадова особа Укртрансбезпеки абсолютно правильно застосувала до цієї осі передбачений п. 22.5 ПДР імперативний норматив у 11,5 тонн.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування місцезнаходження юридичної особи) на території України відповідає усім вищенаведеним критеріям та містить необхідну інформацію, передбачену КУпАП.

Щодо доводів представника позивача про невірність проведеного розрахунку, то апеляційний суд зауважує, що оскаржувана постанова містить всі необхідні вихідні дані, зокрема фактичні дані транспортного засобу позивача зафіксовані в автоматичному режимі та виміряні з урахуванням похибки вагові або габаритні параметри транспортного засобу, а також відповідну формулу розрахунку відсотків перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами. Доказів упередженості відповідача щодо позивача перед судом не доведено. Підстав для сумніву щодо об`єктивності відповідача щодо позивача не вказано.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, факт вчинення правопорушення підтверджено належними доказами, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об`єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду винесене з дотриманням норм матеріального права та основ процесуального права, наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, а тому немає підстав для його скасування.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на висновки викладені Верховним Судом у справах № 540/383/21, № П/320/513/20 та № 926/16/19, які колегія суддів відхиляє, оскільки подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. Зазначені постанови ухвалені за інших фактичних обставин справ, де вимірювання здійснювалося в ручному/ стаціонарному режимі інспекторами Укртрансбезпеки під час перевірок або були відсутні дані про відстані між осями, а у даній же справі відстані між осями зафіксовані технічним засобом чітко (4720 мм, 6390 мм, 4840 мм).

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

У відповідності до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно частини 3 статті 272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.

Керуючись ст.ст. 268, 271, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 28 липня 2026 року у справі № 443/1148/26 провадження №2-а/443/14/26 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і не оскаржується.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді Т.І. Боршовський

В.О. Кушнір

Повний текст постанови складено 14.09.2026