Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №562/2588/26 — Здолбунівський районний суд Рівненської області

Справа № 562/2588/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2026 року Здолбунівський районний суд Рівненської області в складі: головуючого судді Ковалика Ю.А., при секретарі судових засідань Камінник В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Здолбунів в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення № R661640 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 04.08.2026.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 04 серпня 2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 винесено постанову № R661640 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, згідно якої на нього, накладено штраф у розмірі 17 000 грн. Постанова винесена та складена без його участі, інформацію про винесення такої постанови він отримав у застосунку «Резерв +» 04 серпня 2026 року.

Згідно оскаржуваної постанови № R661640 від 04 серпня 2026 року встановлено, що ОСОБА_2 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст. ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Позивач вважає дану постанову про накладення адміністративного стягнення необґрунтованою, винесеною з порушенням вимог закону та такою, що підлягає скасуванню, оскільки не наведено жодного доказу того, що він був належним чином повідомлений про необхідність прибуття до ТЦК, а також про місце та час прибуття. До постанови не долучено доказів вручення йому повістки, не зазначено спосіб її вручення, дату вручення, особу, яка її вручила, а також відсутні будь-які інші належні та допустимі докази повідомлення його про виклик.

Ухвалою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 17 серпня 2026 року відкрито провадження у вказаній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

03.09.2026 до Здолбунівського районного суду Рівненської області надійшов відзив представника відповідача Метелко Т.С. на позовну заяву, відповідно до якого вона заперечує проти позову в повному обсязі, просить відмовити в задоволені позову. В обґрунтування своїх заперечень зазначила, що виклик позивача здійснювався шляхом направлення повістки № 5261719, сформованої засобами Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. У зв`язку з неприбуттям позивача за викликом в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів сформовано запис про порушення військового обліку. Зазначена обставина є наслідком невиконання позивачем обов`язку з`явитися за викликом.

Саме факт неприбуття позивача за викликом без поважних причин утворює об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП та підтверджується зібраними у справі доказами.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, його представник Ярмольчук В.С. подав до суду заяву від 15.09.2026, у якій позовні вимоги підтримав повністю, просив їх задовольнити та справу розглянути без його участі.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не з`явився, про час, дату і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив. Заяв та клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до постанови т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 № R661640 від 04 серпня 2026 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн.

Зі змісту постанови № R661640 від 04 серпня 2026 року, вбачається, що за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру

призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст. ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Диспозиція ч. 3 ст. 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Частина 3 ст. 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Стаття 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" встановлює відповідні обов`язки для громадян України:

"Обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації

1. Громадяни зобов`язані:

з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України

- за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;…".

Згідно з ст. 283 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Суд бере до уваги, що оскаржувана постанова містить посилання на норму закону, вимоги якого порушені, а саме на ст. 22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію" та посилання на ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, яка передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення.

Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення:

про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, що також передбачено ч. 1ст. 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" в редакції від 19.05.2024 року військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України. Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закони України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію".

Громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані зокрема виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України "Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку" N 3543-XII громадяни зобов`язані, зокрема:

з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Відповідно до п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою КМУ N 560 від 16.05.2024 року, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку є:

день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Повістка є формою запрошення (сповіщення, повідомлення) особи про необхідність явки до територіального центру комплексування та соціальної підтримки.

Згідно матеріалів справи, представником відповідача не надано доказів про виклик ОСОБА_4 шляхом направлення повістки № 5261719, сформованої засобами Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, для уточнення даних.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може гуртуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У справі Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 6 грудня 1988 року зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У справі «Надточій проти України» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 15.05.2008 року відзначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення (п. 21 рішення).

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п.4.1).

В рекомендації № R (91)1 Комітету Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов`язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).

У силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному судочинстві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що за звернення до суду із зазначеним позовом позивач сплатив 532грн. 48 коп. судового збору.

У зв`язку з задоволенням даного адміністративного позову, зважаючи висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача ОСОБА_1 судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 532 грн. 48 коп.

На підставі ст.ст. 7, 9, 210-1, 245, 247, 251, 258, 268, 279, 280, 288, 289 КУпАП, та керуючись ст.ст. 5, 9, 19, 20, 70, 7277, 122, 242, 244246, 257, 271, 286 КАС України, ст.ст. 62, 63 Конституції України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення № R661640 від 04.08.2026 по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень, справу про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 532 (п`ятсот тридцять два) грн. 48 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_2 : АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .

Суддя: Ю.А. Ковалик