Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №260/7598/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 260/7598/25 пров. № А/857/53605/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Валюха В.М.,

Запотічного І.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2025 року (головуючий суддя Дору Ю.Ю.), ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження в м. Ужгород, у справі № 260/7598/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

30.09.2025 ОСОБА_1 (далі - позивач) до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі – ГУ ПФУ, відповідач) просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 26.06.2025 за №1168220383-2025-8 про відмову позивачу у призначенні житлової субсидії; зобов`язати відповідача призначити житлову субсидію позивачу з дати права.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2025 року позов задоволено повністю.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач безпідставно провів розрахунок відповідно до п. 35 Положення № 848, без застосування норм пп. 37, 41 цього Положення.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ГУ ПФУ подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2025 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Апеляційну скаргу мотивує тим, що за результатами розрахунку житлової субсидії територіальним органом Пенсійного фонду України прийнято рішення про не призначення житлової субсидії від 26.05.2025 №1168220383-2025-6 відповідно до пункту 60 Положення №848, оскільки сукупний середньомісячний дохід домогосподарства забезпечує можливість сплати житлово- комунальні послуги та/або скраплений газ, тверде та рідке пічне побутове паливо самостійно. Вважає, що судом першої інстанції здійснено фактичне втручання у дискреційні повноваження пенсійного органу.

Позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, у якому він заперечив щодо її доводів та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що 20.06.2025 позивач повторно звернувся до Головного управління ПФУ в Закарпатській області із заявою про призначення житлової субсидії.

Рішенням №1168220383-2025-8 від 25.06.2025 Головне управління ПФУ в Закарпатській області повторно відмовило позивачу у призначенні житлової субсидії, через те, що сукупний середньомісячний дохід домогосподарства забезпечує можливість сплати послуг ЖКП та СГТП самостійно.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням відповідача, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведені норми означають, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулює Закон України від 9 листопада 2017 року №2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» (далі – Закон №2189-VIII)

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 цього Закону до повноважень Кабінету Міністрів України належить, зокрема, встановлення порядку надання пільг та житлових субсидій населенню в частині забезпечення надання житлових субсидій як частки вартості житлово-комунальних послуг, у тому числі їх виплати у грошовій формі.

Отже, з аналізу наведених норм спеціального Закону, яким врегульовано правові відносини у сфері надання житлово-комунальних послуг, вбачається, що єдиним органом який може визначати умови призначення та порядок надання громадянам житлових субсидій є Кабінет Міністрів України.

Механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті Мінсоцполітики для виплати пільг і житлових субсидій громадянам на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу у грошовій формі, умови призначення та порядок надання громадянам таких житлових субсидій визначені Положенням про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України «Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива» від 21 жовтня 1995 року № 848 (далі – Положення №848).

Згідно з абзацом першим пункту 3 Положення № 848 житлова субсидія є безповоротною адресною державною соціальною допомогою вразливим споживачам житлово-комунальних послуг - мешканцям домогосподарств, що проживають в житлових приміщеннях (будинках) і не можуть самотужки платити за житлово-комунальні послуги, оплачувати витрати на управління багатоквартирним будинком, витрати на комунальні послуги, витрати на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива в такому будинку.

Як передбачено пунктом 4 Положення № 848 право на отримання житлової субсидії мають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України (громадяни), що проживають у житлових приміщеннях (будинках).

Відповідно до пункту 5 Положення передбачено, що житлові субсидії призначаються за наявності різниці між розміром плати за житлово-комунальні послуги та/або скраплений газ, тверде та рідке пічне побутове паливо, за абонентське обслуговування для споживачів комунальних послуг, що надаються за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньо-будинкових систем про надання комунальних послуг, внеску/платежу об`єднанню на оплату витрат на управління багатоквартирним будинком у межах соціальної норми житла, соціальних нормативів житлово-комунальних послуг, скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, витрат на управління багатоквартирним будинком (далі - соціальні норми житла та соціальні нормативи житлово-комунального обслуговування) і розміром обов`язкового відсотка платежу, установленого відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 № 115 “Про новий розмір витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива у разі надання житлової субсидії” (далі Постанова № 1156).

Згідно з пунктом 9 Положення № 848 починаючи з 01 грудня 2022 року призначення житлових субсидій здійснюється органами Пенсійного фонду України. Заяви про призначення та надання житлової субсидії за формою згідно з додатком 1 з необхідними документами та/або відомостями приймаються від громадян органами Пенсійного фонду України починаючи з 01 грудня 2022 року, у тому числі у разі надіслання їх поштою або в електронній формі (через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України, мобільний додаток Пенсійного фонду України, засобами Порталу Дія).

Абзацом першим пункту 22 Положення № 848 визначено, що житлова субсидія призначається одному із членів домогосподарства, які зареєстровані в житловому приміщенні (будинку).

Пунктом 35 Положення № 848 визначено, що для розрахунку житлової субсидії середньомісячний сукупний дохід осіб, зазначених у пунктах 24, 25, 27 і 28 цього Положення, враховується: - за III і IV квартали попереднього календарного року - у разі, коли житлова субсидія призначається з початку неопалювального сезону; - за І і II квартали поточного календарного року - у разі, коли житлова субсидія призначається з початку опалювального сезону; - за два квартали, що передують місяцю, який передує місяцю звернення за призначенням житлової субсидії, - у разі, коли житлова субсидія призначається не з початку опалювального (неопалювального) сезону.

Відповідно до пункту 37 Положення № 848 передбачено, що в разі призначення житлової субсидії з початку опалювального сезону доходи у вигляді пенсії враховуються в розмірі нарахованої пенсії за серпень поточного року, а в разі призначення житлової субсидії з початку неопалювального сезону доходи у вигляді пенсії враховуються в розмірі нарахованої пенсії за березень поточного року. У разі призначення житлової субсидії не з початку опалювального (неопалювального) сезону враховується розмір нарахованої пенсії за місяць, що передує місяцю, попередньому до місяця, з якого призначається житлова субсидія.

Як передбачено пунктом 41 Положення № 848, у разі коли на час звернення за призначенням житлової субсидії особа є непрацюючим пенсіонером, який в останньому місяці періоду, за який враховуються доходи, не мав інших доходів, крім пенсії, її середньомісячний сукупний дохід розраховується відповідно до абзацу першого пункту 37 цього Положення.

Згідно з пунктом 43 Положення № 848 для призначення житлової субсидії громадянин, особа якого посвідчується паспортом громадянина України або тимчасовим посвідченням громадянина України (для іноземців та осіб без громадянства - паспортним документом іноземця або документом, що посвідчує особу без громадянства, посвідкою на постійне/тимчасове проживання, посвідченням біженця або іншим документом, що підтверджує законність перебування іноземця чи особи без громадянства на території України), подає: заяву; декларацію; довідки про доходи - у разі зазначення в декларації доходів, інформація про які відсутня у ДПС, Пенсійному фонді України, фондах соціального страхування тощо і відповідно до законодавства не може бути отримана за запитом уповноваженого органу у порядку, встановленому цим Положенням. У разі неможливості підтвердити такі доходи довідкою до декларації додається письмове пояснення із зазначенням їх розміру; копію договору про реструктуризацію заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг (у разі наявності); договір наймання (оренди) житла (у разі наявності); рішення суду (в разі наявності); інші документи, які не передбачені цим пунктом, але відповідно до цього Положення необхідні для розгляду питання по суті (у разі потреби). Зазначені документи подаються структурному підрозділу з питань соціального захисту населення, посадовим особам виконавчого органу, центру надання адміністративних послуг за зареєстрованим/задекларованим місцем проживання (орендарі, внутрішньо переміщені особи - за фактичним місцем проживання), органу Пенсійного фонду України - незалежно від місця проживання.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач звернувся 20.06.2025 до відповідача із заявою, декларацією та документами що посвідчують особу про призначення житлової субсидії.

Рішенням №1168220383-2025-8 від 25.06.2025 відповідач відмовив позивачу у призначенні житлової субсидії через те, що сукупний середньомісячний дохід домогосподарства забезпечує можливість сплати послуг ЖКП та СГТП самостійно. Також зазначив розрахунок сукупного доходу сім`ї позивача, де враховано за III і IV квартали минулого календарного року, що враховується для розрахунку житлової субсидії та складає 30240,00 грн, тобто середньомісячний сукупний дохід за III і IV квартали 2024 року 5040,00 х 6 місяців.

Водночас підстави незгоди позивача з таким рішенням є те, що сукупний дохід домогосподарства, площа на яку призначається субсидія – 62,52 кв.м., розрахований: розмір плати за ЖКП в межах норм, грн. 5120,55 грн. Середньомісячний дохід на одного члена сім`ї, грн – 3038, Частка середньомісячного сукупного доходу, грн – 238,96. Частка середньомісячного сукупного доходу, % - 7,80.

Поділяючи такі аргументи позивача суд першої інстанції зазначив, що на дату подання заяви про призначення житлової субсидії з початку опалювального сезону 2025 року, позивач був непрацюючим пенсіонером, який у періоді за який враховуються доходи, не мав інших джерел доходу, окрім пенсії.

Відтак, правильними є висновки суду першої інстанції про те, що відповідач провівши розрахунок відповідно до п. 35 Положення № 848, без застосування норм пп. 37, 41 цього Положення, тобто з урахуванням доходів позивача у вигляді пенсії за березень 2025 року, безпідставно позбавив позивача права на отримання житлової субсидії.

Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, суд апеляційної інстанції вважає правильними висновки суду першої інстанції, що відмова відповідача у призначенні субсидії на оплату житлово-комунальних послуг є безпідставною та така фактично позбавила позивача права на соціальний захист з боку держави.

Частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні викладено підстави задоволення позовних вимог, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування, оскільки не впливають на законність судового рішення.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2025 року у справі № 260/7598/25 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. І. Шинкар

судді В. М. Валюх

І. І. Запотічний